Рішення від 22.05.2023 по справі 672/1357/21

Справа №672/1357/21

Провадження №2/672/32/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., прокурора Манилюка М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городка цивільну справу №672/1357/21 за позовом Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка»

про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Волочиська окружна прокуратура звернулася в суд з позовом в інтересах держави в особі Городоцької міської ради до відповідачів, про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6821286200:04:004:0026), що розташована за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області. Також просить про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та права оренди на вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 29.12.2021 було задоволено клопотання про забезпечення позову у даній справі, накладено арешт на спірну земельну ділянку (а.с. 81-82).

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити, а саме: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 р. №22-23799-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6821286200:04:004:0026), що розташована за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області. Також просить витребувати у ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на користь Городоцької об`єднаної територіальної громади в особі Городоцької міської ради земельну ділянку загальною площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 р. №22-23799-СГ у власність ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 6821286200:04:004:0054) у Державному земельному кадастрі; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821286200:04:004:0054, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка», припинивши вказане право на цю земельну ділянку.

В підтвердження своїх позовних вимог прокурор пояснив, що ОСОБА_1 не мав законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки він вже раніше таким правом скористався і отримав у власність земельну ділянку такого ж виду в межах норм безоплатної приватизації площею 2 га на території Буртниської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Представниця позивача Городоцької міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримала позовні вимоги (т.2 а.с. 18).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» (їх представники) в судове засідання повторно не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Натомість відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» подали на адресу суду відзиви, у яких проти задоволення позову заперечили у повному обсязі, подали заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності прокурором в частині позовних вимог щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 р. №22-23799-СГ та в частині вимог про витребування у них спірної земельної ділянки.

ОСОБА_2 також зазначає що він є добросовісним набувачем, а тому у нього спірна земельна ділянка не може бути витребувана (т.1 а.с. 102-141).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Стефанишин О.Л. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Щодо позиції по суті спору, вказав у поданому відзиві, що відповідач заперечує проти задоволення позову, в їх діях немає жодних порушень чинного законодавства, оскільки відсутні бази даних, за якими б вони могли перевірити чи зверталась вже особа із заявами про отримання земельних ділянок раніше. Крім того, такого їх обов`язку законодавством не передбачено, а при поданні заяви особа вказує чи вона скористалась вже даним правом. Посилається також на неефективність обраного прокурором способу захисту (т.1 а.с.96-100,184).

Суд, заслухавши пояснення прокурора, оголосивши відзиви відповідачів (їх представників), перевіривши матеріали справи в межах наданих суду доказів, вважає що позовна заява підлягає задоволенню виходячи із такого.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно поданої заяви ОСОБА_1 12.05.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області. Також, у поданій заяві останній вказав, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався (т.1 а.с.58-59).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.06.2016 р. №22-14754-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності з місцем розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області (6823681000:05:002:0005), орієнтовний розмір ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.60).

22.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передання у власність вищевказаної земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.08.2016 р. №22-20033-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6823681000:05:002:0005 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області (т.1 а.с.61-62).

Також, згідно поданої заяви ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області. Також, у поданій заяві останній вказав, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався (т.1 а.с.53-54).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.06.2016 р. №22-15560-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності з місцем розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області (6821286200:04:004), орієнтовний розмір ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.55).

10.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передання у власність вищевказаної земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 №22-23799-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6821286200:04:004:0026 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області (т.1 а.с.56-57).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2016 відчужив її на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.32).

У свою чергу, ОСОБА_2 , об`єднав спірну земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6821286200:04:004:0026 із земельними ділянками: 6821286200:04:004:0020, 6821286200:04:004:0018, 6821286200:04:004:0025, 6821286200:04:004:0024 загальною площею 2 га кожна, у результаті чого було утворено земельну ділянку площею 10 га з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054, що здійснено на підставі технічної документації із землеустрою від 04.09.2017, розробленою ЗАЦ «Карат» (т.1 а.с. 64).

В подальшому, ОСОБА_2 18.07.2019 уклав договір оренди з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» строком на 7 років (т.1 а.с. 29).

Вирішуючи позовну вимогу щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 №22-23799-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 6821286200:04:004:0026, що розташована за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, суд приходить до висновку про її обґрунтованість виходячи із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Отже, станом на час набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6821286200:04:004:0026 (право власності зареєстровано 04.10.2016), ОСОБА_1 вже набув у власність іншу земельну ділянку, а отже скористався своїм правом, передбаченим ст.116 ЗК України повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

П. (г) ч.3 ст.152 ЗК України визначено спосіб захисту прав на земельні ділянки у спосіб визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Щодо тверджень представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про те, що вказана позовна вимога не може бути ефективним способом захисту, а тому не підлягає задоволенню.

Суд критично ставиться до такої позиції виходячи із такого.

Під час розгляду справи за вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (п.154).

Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням (правовою кваліфікацією обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин (п. 95).

Разом з тим згідно з ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а обов`язковою умовою є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).

Нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення) тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення згаданого інтересу.

Таким чином, викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки не заперечують можливості та не забороняють оскаржувати рішення суб`єктів владних повноважень, які є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок у власність чи користування, а лише вказують, що відсутність оскарження не є підставою для відмови у позові.

Тому за наявності підстав та належного обґрунтування звернення до суду з такою вимогою може бути ефективним способом захисту в розумінні ст.ст.16, 21, 393 ЦК України, оскільки усуває стан юридичної невизначеності.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу щодо витребування у ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на користь держави земельної ділянки площею 2 га (в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 №22-23799-СГ у власність ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про її обґрунтованість виходячи із такого.

Згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської ) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Водночас на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди.

При цьому ст. 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими особами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21.02.2018 року у справі №363/2936/15-ц, від 12.06.2018 року у справі №916/3727/15, від 09.07.2018 року у справі №910/3513/17.

При цьому для застосування віндикації не має самостійного правового значення наявність «ланцюжка» правочинів, за яким річ послідовно передавалася від однієї особи до іншої, що в кінцевому результаті призвело до перебування речі у володінні набувача. Визнання недійсними всіх правочинів щодо відчуження речі не вимагається. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 05.10.2016 року у справі 916/2129/15 та від 17.12.2014 року у справі №6-140цс.

Вирішуючи позовну вимогу щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054 суд виходить із такого.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З наведеного вбачається, що законом передбачено три випадки в яких державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Вирішуючи позовну вимогу прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054 у Державному земельному кадастрі, суд виходить із такого.

Згідно ч. ч. 9, 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельні ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Положеннями ч. 1 ст. 24 даного Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Підстави для скасування державної реєстрації визначені в ч. 10 ст. 24 даного Закону, зокрема: якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ведення Поземельної книги врегульовано положеннями ст.25 даного Закону та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року (надалі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 даного Закону поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (ч. ч. 2, 4 ст. 25 Закону).

Відповідно до п. 60 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Положеннями п. 61 Порядку передбачено, що скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номером 6821286200:04:004:0054 у Державному земельному кадастрі підлягає задоволенню, оскільки наявність запису про реєстрацію вказаної земельної ділянки унеможливлює реєстрацію кадастрового номеру за земельною ділянкою, що витребовується.

Вирішуючи позовну вимогу прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 6821286200:04:004:0054 та припинення права оренди ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на цю земельну ділянку, суд виходить із такого.

Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на земельні ділянки та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

В силу ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, а також інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

У ч.3 зазначеної норми визначено у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом.

Таким законом є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка, чи іншого документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття особою права власності на землю.

Скасування за судовим рішенням цих документів тягне за собою припинення права власності особи на земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6821286200:04:004:0026) в порядку повторної приватизації та відчужив її ОСОБА_2 , після чого останній включив цю ділянку до складу об`єднаної земельної ділянки (кадастровий номер 6821286200:04:004:0054 та в подальшому передав об`єднану земельну ділянку в оренду ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка».

Отже, суд приходить до висновку про необхідність скасування державної реєстрацію речового права ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на новостворену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, з врахуванням заперечень, висловлених відповідачами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право відповідачів на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6821286200:04:004:0026 та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Щодо заяв відповідача ОСОБА_2 та представника ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» про застосування наслідків пропуску прокурором строків позовної давності до вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 р. №22-23799-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та про витребування земельної ділянки безпосередньо у даних відповідачів.

Ч.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В даному випадку вимога прокурора про визнання недійсним наказу пред`явлена до двох відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» не є стороною вказаного спору в межах розгляду судом даної вимоги, а отже не вправі робити заяви з приводу застосування наслідків пропуску строку позовної давності в цій частині вимог.

Щодо вимоги про витребування у вказаних відповідачів земельної ділянки, то суд приходить до висновку що прокурором не було пропущено строк позовної давності виходячи із такого.

У даному випадку діє загальний строк позовної давності, встановлений тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у Постанові від 17.10.2018 року справа №362/44/17, вказавши, що: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органудержавної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Судом встановлено, що часом виявлення прокурором відповідних порушень, в данному випадку, є час отримання відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що мало місце у грудні 2021 року і чітко вбачається із копій відповідних витягів, що долучені до матеріалів позову (т.1 а.с. 24-35).

Отже, доводи відповідачів в цій частині є безпідставними.

Щодо підставності представництва інтересів держави прокурором в даному випадку, суд вважає його належним та обґрунтованим і виходить із такого.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

Обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави є мотивованим, зважаючи на відсутність повноважень у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних підрозділів щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а також те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у справі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

Крім того, судові витрати підлягають пропорційному розподілу відповідно до частини задоволених позовних вимог в порядку, передбаченому ч.1,2 ст.141 ЦПК України (зокрема сплачений судовий збір за подання позову; сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову пропорційно з кожного з відповідачів).

Керуючись ст.ст. 264-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 №22-23799-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6821286200:04:004:0026), що розташована за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області (на даний час за межами с. Остапківці, Городоцької ОТГ, Хмельницького району, Хмельницької області).

Витребувати у ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на користь Городоцької міської об`єднаної територіальної громади в особі Городоцької міської ради земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Остапковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.09.2016 №22-23799-СГ у власність ОСОБА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054, номер запису про право власності 22419307, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 37163803 від 20.09.2017.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» на земельну ділянку з кадастровим номером 6821286200:04:004:0054, номер запису про реєстрацію іншого речового права 32579567, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 47980090 від 27.07.2019.

Стягнути з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір у наступних розмірах: з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 по 1418 грн. 75 коп. з кожного; з ОСОБА_2 - 5958 грн. 75 коп.; з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка» - 3688 грн. 75 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Орган, якому законом надано право звертатись до суду в інтеерсах інших осіб: Волочиська окружна прокуратура, 31200, вул. Слави 8 м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область.

Позивач: Городоцька міська рада, код ЄДРПОУ 04060708, 32000, вул. Грушевського 53 м. Городок, Хмельницький район, Хмельницька область.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479 інд.29016, вул. Інститутська 4/1 м. Хмельницький.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка», код ЄДРПОУ 34584276, 31362, с. Розсоша, Хмельницький район, Хмельницька область.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 травня 2023 року.

Суддя: