Рішення

від 22.05.2023 по справі 280/1602/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Справа № 280/1602/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050), в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна, буд. 65, м. Запоріжжя, 69002), до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №1» Запорізької міської ради (вул. Чумаченка, буд. 21 А, м. Запоріжжя, 69104) та Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі прокурор), в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі ГУ ДСНС), до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №1» Запорізької міської ради (далі відповідач 1), в якій прокурор просить:

зобов`язати відповідача 1 привести у готовність до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту сховище, обліковий номер №29581, що розташоване за адресою: вул. Чумаченка, буд. 21-А, м. Запоріжжя, у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Згідно з інформацією Запорізької обласної державної адміністрації від 12.08.2022 за №07327/68-46, якою в силу п.4 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, ведеться паперовий облік захисних споруд цивільного захисту, встановлено, що на території обслуговування окружної прокуратури, а саме у Комунарському районі м.Запоріжжя по вул. Чумаченка, 21-А, розташована захисна споруда цивільного захисту (сховище) №29581 балансоутримувачем якої на теперішній час є КНП Міська лікарня №1 ЗОР, що підтверджується інвентаризаційною справою №93567. Відповідно до облікової картки та паспорта сховища (обліковий номер 29581) складеними балансоутримувачем - директором КУ Міська лікарня №1 ЗМР та представником управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, захисна споруда за адресою: м.Запоріжжя, Комунарський район, вул. Чумаченка, буд.21-А, збірно-монолітна, місце розташування окремо розташована, рік вводу в експлуатацію 1986, місткість - 100 осіб, загальна площа 458,4 кв.м, загальний об`єм 1911 куб.м, має 1 вхід та 1 аварійний вихід, клас сховища II, час приведення сховища у готовність 12 годин. Балансоутримувачем указаного сховища згідно паспорту є комунальна установа Міська лікарня №1 Запорізької міської ради.

Згідно інформаційної довідки №322661357 від 13.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомості, а саме реєстраційний номер: 267509423101, тип об`єкта: головний корпус літ. А-5, головний корпус літ. А 1-2, терапевтичний корпус літ. Б-3, допоміжний корпус літ. В, киснева літ. Д, що розташований по вул. Чумаченка, буд. 21А м. Запоріжжя на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, згідно інвентарної справи №93567 захисна споруда цивільного захисту №29581 розташована окремо. Таким чином, власником указаної захисної споруди цивільного захисту є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а балансоутримувачем - КНП Міська лікарня №1 ЗМР. Прокуратурою установлено, що вказане сховище в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є не готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення, яке обслуговується в лікарні та персоналу закладу у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Ухвалою від 20.03.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.04.2023 від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов. У відзиві представник відповідача 1 не заперечує факт перебування на балансі відповідача 1 захисної споруди та її неготовність до використання за призначенням. Зазначає, що кошторисом відповідача 1 на 2023 рік (Планом використання бюджетних коштів на 2023 рік) передбачені витрати у розмірі 100 тис. грн. на поточний ремонт сховища. Також зазначив, що рішенням Запорізької міської ради від 17.03.2023 №58 внесені зміни до рішенням міської ради від 22.12.2021 №41 «Про затвердження Програми «Охорона здоров`я міста Запоріжжя на період 2022-2024 роки), відповідно до якого виділені додаткові кошти у сумі 1100000,00 грн. в межах виділених коштів відповідач 1 приводить у відповідність сховище. Зазначає, що за наслідками складання акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища №29581 від 03.02.2023 жодного припису зобов`язального характеру з встановленням часового обмеження усунення невідповідностей відносно відповідача 1 не складалось. Оскільки відповідач 1 без примусу спрямовує всі дії на виконання рекомендацій зазначеного акту, то відсутні підстави звернення до суду із цим позовом. Крім того, зазначив про відсутність у ГУ ДСНС повноважень на звернення до суду із цим позовом. У даному позові прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державною здійснювати функції у спірних правовідносинах, а заявляє про допущення ГУ ДСНС бездіяльності, яка полягає у не зверненні до суду з відповідним позовом. Повноваження прокурора не можуть тлумачитись розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.

17.04.2023 від ГУ ДСНС до суду надійшла відповідь на відзив, в якій цей орган зазначає, що сховище продовжує перебувати у неготовому стані, що свідчить про тривале та систематичне порушення у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення інтересів держави в частині можливого завдання шкоди життю та здоров`ю людей. Обраний прокурором спосіб захисту права спрямований на захист інтересів держави, зокрема на захист країни в умовах збройної агресії, підвищення обороноздатності держави, а також на захист життя та здоров`я людей, на спонукання відповідача належно виконати покладені на нього зобов`язання щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у відповідність до вимог, чого не зроблено за спливом вже більше одного року після початку збройного конфлікту на території України. Звернення прокурора до суду з даним позовом в умовах воєнного стану залишається єдиним ефективним та дієвим способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

18.04.2023 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 №47-р на території Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а на всій території України режими підвищеної готовності згідно з Кодексом цивільного захисту України. Вказаним розпорядженням уряд з 2015 року фактично розпочав етап активної підготовки до захисту населення в разі можливої військової агресії. Невжиття відповідачем 1 заходів щодо приведення захисної споруди у готовність до використання суперечить інтересам держави. Відповідач зобов`язаний утримувати захисну споруду у готовності до використання за призначенням. Порушення існувало ще з 04.08.2021 та продовжує існувати. Лише після звернення прокурора з позовною заявою відповідач 1 розпочав роботу зі складання кошторисної документації з вартості монтажу, ремонту проти вибухових пристроїв, придбання протипилових фільтрів, фільтрів поглиначів, регенеративних патронів, протипилових фільтрів у приміщення дизельної електростанції. Доводи про відсутність припису не мають відношення до предмета та підстав позову. Відповідачем 1 не надані докази усунення порушень. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для звернення прокурора із цим позовом вважає необґрунтованими.

Ухвалою від 19.04.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Запорізьку міську раду (далі відповідач 2), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.

Копію ухвали від 19.04.2023 було отримано відповідачем 2 28.04.2023, станом на дату прийняття цього рішення відзив на позов від відповідача 2 до суду не надійшов.

21.04.2023 від відповідача 1 до суду надійшли заперечення відзив на позов, в якому відповідач 1 зазначив, про відсутність підстав для звернення з позовом зобов`язального характеру у зв`язку з вчиненням всіх дій необхідних для приведення сховища у готовність до використання. Наполягає, що Кодексом цивільного захисту України не передбачене звернення ГУ ДСНС з таким позовом, отже в даному спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутися до суду із цим позовом до відповідача, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

На балансі відповідача 1 перебуває захисна споруда обліковий №29581 за адресою: м.Запоріжжя, Комунарський район, вул. Чумаченка, буд.21-А, а саме сховище окремо розташоване, з наступною технічною характеристикою: збірно-монолітна, місце розташування окремо розташована, рік вводу в експлуатацію 1986, місткість - 100 осіб, загальна площа 458,4 кв.м, загальний об`єм 1911 куб.м, має 1 вхід та 1 аварійний вихід, клас сховища II, час приведення сховища у готовність 12 годин.

Власником зазначеного об`єкта нерухомого майна є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

В Акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища №29581 від 03.02.2023 зазначено: … ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК ПРО СТАН ГОТОВНОСТІ ЗАХИСНОЇ СПОРУДИ Станом на 03.02.2023 року сховище №29581 оцінюється як не готове до використання за призначенням …. Наведені 17 рекомендацій щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням.

Судом досліджено й інші документи наявні у даній справі.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

За приписами ст.. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 3 статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

Згідно з ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України (тут і далі в редакції, яка є чинною станом на дату звернення прокурора до суду із цим позовом) до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

За приписами п. 1 ч.3 ст.32 Кодексу цивільного захисту України укриттю підлягають:

1) у сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

б) працівники найбільшої працюючої зміни атомних електростанцій, інших ядерних установок, працівники суб`єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок) та перебувають у зоні можливих значних руйнувань навколо них;

в) працівники найбільшої працюючої зміни суб`єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, які не підлягають евакуації в безпечне місце і перебувають у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів.

Частинами 4, 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 7, 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Частинами 15, 16 статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Суд зазначає, що з визначення, наведеного у п. 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі Порядок №138), вбачається, що балансоутримувачами захисних споруд є власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Суд зазначає, що з приписів наведених норм вбачається, що утримання захисних споруд має здійснюватися не лише юридичними особами, на балансі яких перебувають захисні споруди, а й власниками такого майна.

При цьому зазначені норми не визначають, що виключно у юридичної особи, на балансі якої перебувають захисні споруди, має здійснюватися таке утримання.

З визначення, наведеного у п. 3 Порядку №138 вбачається, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9 Порядку №138 визначено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Відповідно до п.п. 10-12 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Згідно з п.1 глави 1 розділу VII Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених 09.07.2018 наказом Міністерства внутрішніх справ України №579, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №879/32331 (далі Вимоги №579), у разі переведення ЄДС ЦЗ, її функціональних та територіальних підсистем, ланок територіальних підсистем до функціонування в режимах підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану та в особливий період (далі - вищі ступені готовності) балансоутримувачі фонду захисних споруд, за винятком захисних споруд, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, здійснюють заходи щодо приведення фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням, його утримання та експлуатації у вищих ступенях готовності (далі - готовність) у строк, зазначений у паспорті захисної споруди, а саме:

не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Пунктом 2 глави 1 розділу VII Вимог №579 визначено, що готовність фонду захисних споруд передбачає:

належний технічний стан несучих огороджувальних конструкцій, гідроізоляції і захисних пристроїв захисної споруди (споруди подвійного призначення, найпростішого укриття);

надійну герметичність захисної споруди (для сховищ);

справність і постійну готовність до роботи спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисної споруди, наявність нормативних аварійних запасів води, паливно-мастильних матеріалів, а також майна, необхідного для життєзабезпечення населення, що підлягає укриттю;

підготовленість особового складу формування з обслуговування захисних споруд;

належний протипожежний та санітарний стан приміщень споруд фонду захисних споруд.

Відповідно до п. 1 розділу II Вимог №579 споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

У п.7 розділу II Вимог №579 зазначено, що споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами. Заміна окремих вузлів та агрегатів обладнання захисних споруд не має погіршувати технічних характеристик інженерних систем та систем життєзабезпечення.

Відповідно до п.1 глави 2 розділу VI Вимог №579 для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Частинами 1, 3, 6 ст. 78 ГК України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

За приписами ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 статуту відповідача 1 підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю територіальної громади міста Запоріжжя, на праві оперативного управління.

За приписами ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

З врахуванням наведеного суд висновує, що саме на відповідачів покладений обов`язок утримання в належному технічному стані захисної споруди №29581 (на відповідача 1 оскільки ця захисна споруда перебуває на його балансі, а на відповідача 2 як на власника захисної споруди).

Разом з тим, встановивши обставини справи, дослідивши наведене прокурором обґрунтування підстав звернення до суду із цим позовом та зміст заперечень відповідача 1 проти позову, суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав представництва інтересів держави прокурор наводить приписи ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначає, що саме ГУ ДСНС допущено бездіяльність, яка полягає у неподанні передбаченого Кодексом цивільного захисту України позову про часткове або повне зупинення роботи відповідних об`єктів, та, як наслідок, про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 23 зазначеного Закону.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

У ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України зазначено: … 2.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту: … 16) реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд; … 48) звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом; … 51) перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти; … 3.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).

За приписами пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частиною другою статті 68 цього Кодексу у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Наведені вище приписи законодавчих норм свідчать, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд зазначає, що здійснення захисту інтересів держави у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.

Заявляючи заний позов прокурор зазначив, що саме ГУ ДСНС належить право пред`явлення такого позову, проте цей суб`єкт владних повноважень допустив бездіяльність щодо не звернення до суду із відповідним позовом.

Суд зазначає, що звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках та порядку, встановлених законом. Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом (право звернення до суду із позовними вимогами, які передбачені законом).

У розглянутому спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду з такими позовними вимогами до відповідачів, так і визначене законом право заявлення до суду такої вимоги до відповідачів.

При цьому суд зазначає, що відповідач 1, до якого прокурором був заявлений позов, у спірних правовідносинах не виступає суб`єктом владних повноважень, а тому цей позов не може бути заявлений прокурором з підстави відсутності органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в порядку адміністративного судочинства (в такому випадку буде відсутня хоча б одна сторона, яка здійснює публічно-владні управлінські функції).

Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає можливість звернення ГУ ДСНС, як позивача, із заявленою позовною вимогою, а суд, в силу вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, не має повноважень для виходу за межі заявлених прокурором позовних вимог.

Крім того, сформульована прокурором позовна вимога виключає можливість як добровільного, так і примусового виконання судового рішення у разі задоволення позову, внаслідок не визначення конкретних дій, які мають вжити відповідачі (відповідач).

Також суд зазначає, що у даному випадку ГУ ДСНС з приводу неможливості використання захисної споруди №29581 не застосовувались до будь-якої особи санкції, визначені ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловлено, наприклад: Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.10.2019 у справі №0440/4892/18 (адміністративне провадження №К/9901/16550/19); Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі №0440/6931/18 (адміністративне провадження №К/9901/7730/19); Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.01.2023 у справі №160/11352/22; Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.02.2023 у справі №160/9753/22; Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.04.2023 у справі №160/16394/22.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи прокурора не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.

Враховуючи матеріали справи, з відповідача не можуть бути стягнуті судові витрати.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050), в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна, буд. 65, м. Запоріжжя, 69002), до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №1» Запорізької міської ради (вул. Чумаченка, буд. 21 А, м. Запоріжжя, 69104) та Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.05.2023.

СуддяР.В. Кисіль