Рішення

від 12.05.2023 по справі 300/4518/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2023 р. справа № 300/4518/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,

представник позивача Тепак Л. П.,

представників відповідача Токара В. І., Гандзюка Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство» (далі позивач) звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2022 №000331/0705 за платежем податок на нерухоме майно на загальну суму 2 369,01 грн, від 18.01.2022 №000332/0705 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 185 438,00 грн, від 18.01.2022 №000334/0705 за платежем податок на прибуток на загальну суму 944 074,00 грн, від 18.01.2022 №000335/0705 за штрафними санкціями в сумі 1 020,00 грн, від 19.10.2022 №004474/0705 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій за податковими зобов`язаннями на загальну суму 3 036 286,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство», контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Підставою для прийняття таких стали висновки контролюючого органу про: нереальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 на суму 3 951 476,93 грн та ФОП ОСОБА_2 на суму 1 019 859,28 грн; завищення адміністративних витрат за рахунок амортизації в розмірі 611 273,28 грн адміністративної будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.. Грушевського, 31; завищення адміністративних витрат та податкового кредиту на суму проведених капітальних ремонтів ПП «Оресто» на суму 100 786,80 грн, ТОВ МБК «Станіслав» на суму 316 532,10 грн, ПП «Борембуд» на суму 129 544,26 грн; неправильне застосування ставок податку на нерухоме майно, що слугувало заниженням податку на нерухоме майно в сумі 19 717,13 грн; здійснення фінансово-господарських операцій з фізичними особами-підприємцями, а саме ФОП ОСОБА_3 в сумі 101 213,24 грн, ФОП ОСОБА_4 в сумі 193 008,40 грн, ФОП ОСОБА_2 в сумі 8 066,98 грн та неутриманням ПДФО в розмірі 54 411,95 грн та військового збору в розмірі 4 534,33 грн із суми проведених виплат за відсутніми у них видами діяльності та відповідно подання звіту за формою 1ДФ з помилковими даними. Підприємство не погоджується з такими висновками, вважає їх необґрунтованими, суб`єктивними та протиправними. Стосовно реальності господарських операцій, зокрема руху активів, реального настання правових та економічних наслідків, то такі підтверджуються всіма необхідними первинними документами щодо факту придбання у контрагентів робіт (послуг) та реальне вчинення господарських операцій, а також подальше використання у господарській діяльності з метою отримання доходу. Контролюючим органом не було зазначено належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси були недостатніми для проведення відповідного виду діяльності або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями своїх контрагентів. Отже висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань на прибуток, частини чистого прибутку та ПДВ в зв`язку з нібито нереальністю господарських операцій є протиправними. З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2022.

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28.11.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що для виконання робіт між позивачем та фізичними особами-підприємцями ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , як виконавцями, укладено ряд однотипних договорів про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, якими передбачено, що виконавець власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надає послуги, пов`язані з лісництвом та лісозаготівлею, а також отримує дозвіл Держгіпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. При аналізі наданих Підприємством первинних документів встановлено, що вказані контрагенти дохід від виду діяльності «лісозаготівлі» не задекларували, нарахування та виплата доходів не проводилася, відсутні трудові ресурси. На запити контролюючого органу окремі фізичні особи-підприємці щодо переліку працівників, відповідності їх кваліфікації відповіді не надали. Вказане свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними фізичними особами-підприємцями (т. І, а. с. 205-213).

У відповіді на відзив, яка надійшла 09.12.2022, позивач посилаючись на практику Верховного Суду вказав, що посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів ДПС про звітність контрагентів, не спростовують фактичного руху активів та зміни майнового стану позивача, а тим більше не спростовують достовірність документів позивача, які були представлені до перевірки. Стосовно тверджень про ненадання окремими ФОП-ами відповідей на запити, то контролюючий орган в такому випадку вправі провести у такого контрагента перевірки, однак таким правом скористався (т. І, а. с. 218-225).

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.12.2022 представником відповідача скеровано клопотання (т. ІІ, а. с. 1-7).

Представником відповідача 19.12.2022 подано заперечення (т. V, а. с. 104-111).

28.12.2022 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду представником відповідача скеровано клопотання (т. V, а. с. 121).

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 продовжено підготовче провадження, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів в даній адміністративній справі (т. V, а. с. 136-137).

Івано-Франківському окружному адміністративному суду представником відповідача 17.01.2023 подано клопотання (т. V, а. с. 141).

Протокольною ухвалою від 18.01.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи розпочато по суті (т. V, а. с. 167-168).

Представником позивача 02.02.2023 скеровано на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду письмові пояснення (т. V, а. с. 171-175).

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні, у зв`язку з наданням додаткових доказів (т. V, а. с. 177-178).

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.04.2023 надійшли письмові пояснення представника позивача (т. V, а. с. 197-200).

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 оголошено перерву в судовому засіданні, у зв`язку з наданням додаткових пояснень (т. V, а. с. 202-204).

20.04.2023 на адресу суду надійшли пояснення представника позивача (т. V, а. с. 197-200).

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 розгляд справи було відкладено, у зв`язку з наданням додаткових пояснень (т. V, а. с. 197-200).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство» 19.02.1998 зареєстроване як юридична особа, про що свідчить запис від 04.05.2006 №11221200000000191 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області та здійснює свою діяльність згідно з КВЕД: 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (основний) 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг 02.20 Лісозаготівлі 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Головним управління ДПС в Івано-Франківській області відповідно до пп.20.1.4 п.20. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України, на підставі направлень від 22.11.2021 №3189, №3188, №3190, №3191 та наказу від 22.11.2021 №2287-п Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Ворохтянське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також іншого законодавства, за період з 01.01.2017 року по 31.10.2021 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Ворохтянське лісове господарство», код ЄДРПОУ 20562421 від 13.12.2021 №7165/09-19-07- 05/20562421 та встановлено порушення чинного податкового законодавства, в тому числі:

1. п. 44.1, п. 44.2, 44.6 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, пп.138.3.1, п.п 138.3.2 п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України, п.4, 23 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, п. 5, п. 6, п. 10, п. 11, п. 18 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, пп.1.2 п.1, пп.2.1. пл.2.4, пп.2.15, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 в результаті чого занижено:

- податок на прибуток в загальній сумі 824831 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 51477 грн (в т.ч. за І квартал 2017 року на 6877 грн, за півріччя 2017 року на 25316 грн, в тому числі за ІІ квартал 2017 року на 18439 грн, за 9-ть місяців 2017 року на 37338 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2017 року на 12022 грн, за ІV квартал 2017 року на 14139 грн.); за 2018 рік в сумі 222188 грн. ( в т.ч. за І квартал 2018 року на 26112 грн, за півріччя 2018 року на 60015 грн, в тому числі за ІІ квартал 2018 року на 33903 грн, за 9-ть місяців 2018 року на 157911 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2018 року на 97896 грн, за ІV квартал 2018 року на 64277 грн); за 2019 рік в сумі 203198 грн ( в т.ч. за І квартал 2019 року на 24893 грн, за півріччя 2019 року на 59362 грн, в тому числі за ІІ квартал 2019 на 34469 грн, за 9-ть місяців 2019 року на 143604 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2019 року на 84242 грн, за ІV квартал 2019 року на 59594 грн); за 2020 рік в сумі 347968 грн ( в т.ч. за І квартал 2020 року на 40920 грн, за півріччя 2020 року на 70488 грн, в тому числі за ІІ квартал 2020 року на 29568 грн, за 9-ть місяців 2020 року на 228998 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2020 року на 158510 грн, за ІV квартал 2020 року на 118970 грн),

- частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму 3036286 грн, в тому числі: за 2017 рік в сумі 175880 грн ( в т.ч. за І квартал 2017 року на 23496 грн, за півріччя 2017 року на 86497 грн, в тому числі за ІІ квартал 2017 року на 63001 грн, за 9-ть місяців 2017 року на 127572 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2017 року на 41074 грн, за ІV квартал 2017 року на 48309 грн); за 2018 рік в сумі 759140 грн ( в т.ч. за І квартал 2018 року на 89215 грн, за півріччя 2018 року на 205052 грн, в тому числі за ІІ квартал 2018 року на 115837 грн, за 9-ть місяців 2018 року на 539529 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2018 року на 334477 грн, за ІV квартал 2018 року на 219611 грн); за 2019 рік в сумі 833114 грн ( в т.ч. за І квартал 2019 року на 102061 грн, за півріччя 2019 року на 243383 грн, в тому числі за ІІ квартал 2019 на 141322 грн, за 9-ть місяців 2019 року на 588776 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2019 року на 345393 грн, за ІV квартал 2019 року на 244338 грн); за 2020 рік в сумі 1268152 грн ( в т.ч. за І квартал 2020 року на 149131 грн, за півріччя 2020 року на 256891 грн, в тому числі за ІІ квартал 2020 року на 107760 грн, за 9- ть місяців 2020 року на 834574 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2020 року на 577683 грн, за ІV квартал 2020 року на 433578 грн)

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 948350 грн, в т.ч.: за серпень 2017 року в сумі 12847 грн, за вересень 2017 року в сумі 5717 грн, за листопад 2017 року в сумі 4054 грн, за грудень 2017 року в сумі 18424 грн, за січень 2018 року в сумі 5621 грн, за лютий 2018 року в сумі 7735 грн, за березень 2018 року в сумі 8016 грн, за квітень 2018 року в сумі 5743 грн, за травень 2018 року в сумі 19518 грн, за червень 2018 року в сумі 4768 грн, за липень 2018 року в сумі 31453 грн, за серпень 2018 року в сумі 14124 грн, за вересень 2018 року в сумі 17579 грн, за жовтень 2018 року в сумі 26595 грн, за листопад 2018 року в сумі 24423 грн, за грудень 2018 року в сумі 18760 грн, за лютий 2019 року в сумі 6743 грн, за березень 2019 року в сумі 13275 грн, за квітень 2019 року в сумі 11867 грн, за травень 2019 року в сумі 8755 грн, за червень 2019 року в сумі 10036 грн, за липень 2019 року в сумі 24167 грн, за серпень 2019 року в сумі 43319 грн, за вересень 2019 року в сумі 25492 грн, за жовтень 2019 року в сумі 8009 грн, за листопад 2019 року в сумі 19648 грн, за грудень 2019 року в сумі 30918 грн, за лютий 2020 року в сумі 14126 грн, за березень 2020 року в сумі 23700 грн, за квітень 2020 року в сумі 11730 грн, за травень 2020 року в сумі 7212 грн, за червень 2020 року в сумі 6270 грн, за липень 2020 року в сумі 28101 грн, за серпень 2020 року в сумі 68908 грн, за вересень 2020 року в сумі 71474 грн, за жовтень 2020 року в сумі 46232 грн, за листопад 2020 року в сумі 27620 грн, за грудень 2018 року в сумі 50695 грн, за січень 2021 року в сумі 3520 грн, за лютий 2021 року в сумі 13477 грн, за березень 2021 року в сумі 38745 грн, за квітень 2021 року в сумі 18213 грн, за травень 2021 року в сумі 628 грн, за червень 2021 року в сумі 10522 грн, за липень 2021 року в сумі 12946 грн, за серпень 2021 року в сумі 32123 грн, за вересень 2021 року в сумі 23055 грн, за жовтень 2021 року в сумі 11447 грн.

3. п. п. 266.1.1 п. 266.1, 266.2.1 п. 266.2, 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 в результаті чого платником податку занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 19717,13 грн, в тому числі:

- по Ворохтянській ОТГ на загальну суму 15478,73 грн, в тому числі: за І квартал 2017 року на суму 3395,88 грн, за ІІ квартал 2017 року на суму 3395,88 грн, за ІІІ квартал 2017 року на суму 3395,88 грн, за ІV квартал 2017 року на суму 3395,88 грн, за І квартал 2019 року на суму 473,80 грн, за ІІ квартал 2019 року на суму 473,80 грн, за ІІІ квартал 2019 року на суму 473,80 грн, за ІV квартал 2019 року на суму 473,81 грн;

- по Поляницькій ОТГ на загальну суму 4238,40 грн, в тому числі: за І квартал 2017 року на суму 1059,60 грн, за ІІ квартал 2017 року на суму 1059,60 грн, за ІІІ квартал 2017 року на суму 1059,60 грн, за ІV квартал 2017 року на суму 1059,60 грн;

4. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2021;

5. ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу заниження суми місячного оподатковуваного доходу, внаслідок чого збільшено суму податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на 54411,95 грн;

6. п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX та п. 164.1 ст.164, п. 167.2 ст.167, п.171.2 ст.171, п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України заниження суми місячного оподатковуваного доходу, внаслідок чого збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на 4534,33 грн.

Не погодившись із висновками, відображеними посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Ворохтянське лісове господарство», код ЄДРПОУ 20562421 від 13.12.2021 №7165/09-19-07-05/20562421, позивачем подано заперечення до акта. Однак за результатами розгляду заперечення висновки акта залишено без змін.

За результатами перевірки, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000331/0705, за платежем податок на нерухоме майно на загальну суму 2 369,01 грн, від 18.01.2022 №000332/0705 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 185 438,00 грн, від 18.01.2022 №000333/0705 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій за податковими зобов`язаннями на загальну суму 3478329,00 грн, від 18.01.2022 №000334/0705 за платежем податок на прибуток на загальну суму 944 074,00 грн, від 18.01.2022 №000335/0705 за штрафними санкціями в сумі 1 020,00 грн, від 18.01.2022 №000336/0705 за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 68014,00 грн, від 18.01.2022 №000337/0705 за платежем військовий збір в сумі 5667,91 грн.

Не погодившись із висновками перевірки, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України на вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, ДПС України винесено рішення від 07.10.2022 №12437/6/99-00-06-01-03-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000336/0705 за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 68014,00 грн, від 18.01.2022 №000337/0705 за платежем військовий збір в сумі 5667,91 грн, а податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000333/0705 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 442034,00 грн.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області з урахуванням рішення розгляду скарги платника, винесено нове податкове повідомлення-рішення від 19.10.2022 №004474/0705 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій за податковими зобов`язаннями на загальну суму 3 036 286,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, позивач звернувся із даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000331/0705, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 2 369,01 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

При цьому, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на майно, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

В свою чергу, в підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).

Згідно із підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Разом з тим, за змістом пункту 12.3, підпунктів 12.3.1 - 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 ПК України).

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Наведене узгоджується також із основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Суд зазначає, що законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлюються податки і збори, Об`єднана палата КАС ВС в постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 вказала про те, що на відносини, пов`язані з порядком і способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

При цьому, від висновків Об`єднаної палати КАС ВС, викладених у постанові від 02.12.2020 у справі №357/14346/17, про те, що оприлюднення на офіційному вебсайті Міської ради оскаржуваного рішення вважається офіційним оприлюдненням та пов`язується з моментом набрання ним чинності, Об`єднана палата КАС ВС у постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 не відступала.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували факт офіційного оприлюднення рішення Ворохтянської селищної ради від 27.06.2018 №191-17/2018, на підставі якого застосовано ставку податку за об`єкти нежитлової нерухомості для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб в розмірі 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного року.

Відповідно до пункту 12.3.5. частини 12.3. статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позивачем застосовано ставку податку за об`єкти нежитлової нерухомості для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб в розмірі 0,1 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000331/0705 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 №004474/0705, яким визначено грошове зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань», в сумі 3036286,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі Порядок №138).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку спірних платежів, а також контролю за правильністю та своєчасністю надходження їх до Державного бюджету України не змінює правової природи таких платежів.

Відповідно до переліку податків і зборів, що містяться у статтях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи, що вказаний платіж (зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)) є обов`язковим, але не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, контролюючий орган не мав правових підстав для кваліфікування його як податкового зобов`язання (згідно з положеннями зазначеного законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №826/19797/16, від 18.09.2019 у справі №520/1919/19, від 24.11.2021 у справі №2240/2530/18, від 26.01.2023 у справі №640/18107/20.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідач збільшив позивачу грошове зобов`язання згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, комплексне тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що відповідач має право визначати (у даному випадку збільшувати) суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі податків, зборів, платежів) це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами статтею 191 ПК України також відсутня функція, яка б визначала обов`язок контролюючого органу здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23.07.2019 у справі №2340/4069/18, враховуючи визначення понять «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання», встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 ПК України, переліку податків і зборів, зробив висновок, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Таким чином, суд підсумовує, що застосування до платника податків положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України не відповідає змісту вище вказаних норм.

При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №826/19797/16, від 31.01.2019 у справі №819/25/18, від 24.05.2019 у справі №806/1420/16.

З урахуванням викладеного суд вважає, що збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарського організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2022 №004474/0705 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000334/0705, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 944 047,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Стаття 54 ПК України встановлює спосіб визначення сум податкових та грошових зобов`язань.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (пункт 54.2.)

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Аналіз цієї норми у системному зв`язку зі статтею 58 ПК України дає підстави для висновку про те, що пункт 54.3 ПК України встановлює випадки, коли саме на контролюючий орган покладено обов`язок визначити суму грошових зобов`язань, у тому числі і застосовувати штрафні санкції. Однак, зазначена норма не є такою, на підставі та відповідно до якої здійснюється нарахування та розрахунок штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, податкові повідомлення-рішення повинні містити суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №160/8628/19 колегія суддів зазначила, що у зв`язку з недотриманням вимог ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (далі - Порядок №1204), повідомлення-рішення слід розцінювати як таке, що має окремі дефекти, які не змінюють його суті, відповідно, такий недолік не є підставою для визнання прийнятого рішення протиправним і його скасування.

Суд зазначає, що за своєю суттю податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючого органа (рішення) про обов`язок платника податків сплатити конкретно визначену суму грошового зобов`язання або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Водночас, судом шляхом простого математичного складання сум донарахування податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій встановлено, що контролюючим органом невірно визначено грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2022 №000334/0705 , оскільки замість 967 182,00 грн визначено 944047,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення в цій частині не відповідає формі, затвердженій Порядком № 1204.

Разом з цим, в постанові від 06.02.2018 у справі №826/15139/16, у постанові від 17.04.2018 по справі №2а-10031/12/2670 Верховний суд вказує, що податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання.

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Діяльність суб`єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації № К (80) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000334/0705, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 944 047,00 гривень, є протиправним та як наслідок підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000332/0705, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 185 438,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

По суті, висновки податкового органу базуються на тому, що господарські операції по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є нереальними; а також позивачем протиправно віднесено до складу адміністративних витрат суми амортизаційних відрахувань та проведення ремонтів основних засобів, які не є їх власністю та які не використовувались у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Стосовно господарських операцій позивача із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством «Ворохтянське лісове господарство» (замовник) та зазначеними фізичними особами-підприємцями укладено ряд однотипних договір про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісівництвом. Предметом договорів визначено, що виконавець власними силами та силами найманих працівників, засобами та матеріалами зобов`язується надати послуги, пов`язані з лісівництвом, а також отримати дозвіл Держгіпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Проведеним аналізом інформаційних даних контролюючого органу встановлено: відсутність необхідної кількості працюючих в ФОП ОСОБА_1 , що не дозволяє реально проводити господарську діяльність, щодо надання наступних послуг: «комплексу заготівельних робіт», «транспортних перевезень», «ремонту дороги» для ДП «Ворохтянський лісгосп»; відсутність підтвердження придбання по ланцюгу постачання «комплекс заготівельних робіт», «транспортні перевезення», «ремонт дороги» (відсутнє придбання «комплекс заготівельних робіт», «транспортні перевезення», «ремонт дороги», які в подальшому були використані при наданні транспортних послуг для ДП «Ворохтянський лісгосп») у виконавців; відсутність податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) щодо проведених розрахунків з контрагентами фізичними-особами підприємцями, в т.ч. щодо залучення ФОП ОСОБА_1 інших виконавців для надання послуг «комплекс заготівельних робіт», «транспортні перевезення», «ремонт дороги»; даних ЄРПН встановлено відсутність підтвердження по ланцюгу перевиставлення робіт від контрагентів ФОП ОСОБА_1 для можливості здійснення транспортних послуг; даних ЄРПН встановлено відсутність придбання ФОП ОСОБА_1 паливо-мастильних матеріалів, запасних частин до техніки для здійснення «комплексу заготівельних робіт», «транспортних перевезень», «ремонту дороги».

Згідно даних інформаційної бази ДПС «Експортні операції» ФОП ОСОБА_1 проведено реалізацію пиломатеріалів на експорт в кількості 6144,7 м3 на загальну суму 21894561,75 грн, зокрема за : 2017 рік - 1150,96 м3 на загальну суму 3980952,22 грн, 2018 рік - 1000,96 м3 на загальну суму 3953899,68 грн, за 2019 рік - 1401,17 м3 на загальну суму 4982117,99 грн, за 2020 рік - 1186,07 м3 на загальну суму 3406440,33 грн, за 2021 рік - 1405,54 м3 на загальну суму 5571151,53 грн. Розпиловка, навантаження, розвантаження пиломатеріалів потребує додаткової робочої сили.

Відповідно даних інформаційних баз в ФОП ОСОБА_1 відсутні відомості про об`єкти оподаткування протягом 2017 року - липень 2021 року (звітність за формою 20- ОПП), даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, базою даних регіонального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області, що свідчить про відсутність матеріальних ресурсів - транспортних засобів для можливості здійснення ФОП ОСОБА_1 «комплексу заготівельних робіт», «транспортних перевезень», «ремонту дороги». Таким чином, проведеним аналізом інформаційних даних, щодо операції ОСОБА_1 з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання «комплекс заготівельних робіт», «транспортні перевезення», «ремонт дороги» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності транспортних засобів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим; ФОП ОСОБА_1 не могло фактично здійснювати господарські операції з контрагентом ДП «Ворохтянський лісгосп» протягом періоду з 01.01.2017 по 31.10.2021 з урахуванням наявності інших взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з іншими контрагентами, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Відповідно наданої під час проведення перевірки ДП «Ворохтянський лісгосп» інформації, первинних документів, даних журналів-ордерів та відомостей по бухгалтерських рахунках, розшифровок податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, єдиного реєстру податкових накладних, даних податкових декларацій за період з 01.01.2017 по 31.10.2021 ДП «Ворохтянський лісгосп» документально оформлено взаємовідносини щодо придбання в ФОП ОСОБА_2 «комплекс заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловка лісопродукції», загальна сума взаємовідносин 1191752,71 грн, в тому числі ПДВ 198625,45 грн, зокрема: комплекс заготівельних робіт (4471,122 м3) на загальну суму 1144704,85 грн, в т.ч. ПДВ- 190784,14 грн; перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції (70,763 м3) на загальну суму 8066,98 грн, в тому числі ПДВ 1344,50 грн; розпиловка лісопродукції (87,216 м3) на загальну суму 38980,88 грн, в т.ч. ПДВ 6496,81 грн.

Згідно даних інформаційної бази ДПС «Експортні операції» ФОП ОСОБА_2 проведено реалізацію пиломатеріалів на експорт в кількості 1906,45 м3 на загальну суму 8335025,79 грн, зокрема за: 2019 рік 704,42 м3 на загальну суму 2585792,00 грн, 2020 рік 316,81 м3 на загальну суму 1487754,00 грн, 2021 рік 885,22 м3 на загальну суму 4510392,53 грн. Розпиловка, навантаження, розвантаження пиломатеріалів потребує додаткової робочої сили.

Взаємовідносини з контрагентом ФОП ОСОБА_2 протягом періоду з 01.01.2017 по 31.10.2021 в податковому/ бухгалтерському обліку ДП «Ворохтянський лісгосп», відповідно наданим до перевірки первинних документів, відображено наступним чином: - по податку на прибуток, в р. 2050 «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звіту про фінансові результати (ф.№2-м) в загальній сумі 953921 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 420336 грн, за 2020 рік в сумі 533585 грн; по податку на додану вартість, в податковому кредиті (р.10.1 податкових декларацій по податку на додану вартість) в загальній сумі 198625 грн, в т.ч.: за вересень 2019 року в сумі 25492 грн, за жовтень 2019 року в сумі 8009 грн, за листопад 2019 року в сумі 19648 грн, за грудень 2019 року в сумі 30918 грн, за лютий 2020 року в сумі 14126 грн, за березень 2020 року в сумі 23700 грн, за квітень 2020 року в сумі 11730 грн, за травень 2020 року в сумі 7212 грн, за червень 2020 року в сумі 6270 грн, за липень 2017 року в сумі 22871 грн, за серпень 2020 року в сумі 20808 грн, за травень 2021 року на суму 628 грн, за серпень 2021 року в сумі 717 грн, за вересень 2021 року в сумі 2205 грн, за жовтень 2021 року в сумі 4292 грн.

Згідно поданих ФОП ОСОБА_2 до податкового органу декларацій платника єдиного податку задекларовано дохід за 2019 рік 3886,7 тис. грн; за 2020 рік 2234,3 тис. грн; 9-ть місяців 2021 року 3886,7 тис. грн.

ФОП ОСОБА_2 не отримувала дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 та п. 5.2.4 п. 5.2 (виконавець зобов`язаний) заключених договорів про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісівництвом, який вона зобов`язана була отримати.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом від 14.12.2021 №07-19/15-10/8249 повідомило, що ФОП ОСОБА_2 отримала дозвіл №219.21.26 від 08.12.2021 на підставі заяви власника від 07.12.2021 №7794, висновку експертизи ТОВ «Карпаттехноальянс» від 06.12.2021 №40282391-02-10789.21 на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: лісосічні роботи, трелювання лісу (дозвіл діє з 08.12.2021 до 08.12.2026).

При аналізі наданих ДП «Ворохтянський лісгосп» до перевірки документальних підтверджень, встановлено ненадання ФОП ОСОБА_2 посвідчень найманих працівників із спеціальностей, для виконання робіт підвищеної небезпеки, які фактично виконували роботи підвищеної небезпеки (дозвільна документація Державного комітету з нагляду за охороною праці на виконання робіт підвищеної небезпеки, відповідно постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» від 26.10.2011 №1107.

Проведеним аналізом інформаційних даних контролюючого органу встановлено: відсутність необхідної кількості працюючих в ФОП ОСОБА_2 , що не дозволяє реально проводити господарську діяльність, щодо надання наступних послуг: «комплексу заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловки лісопродукції», зокрема: згідно поданих ФОП ОСОБА_2 до податкового органу Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за 3 квартал 2019 року чисельність працюючих становить 1 особа (101 ознака), за 4 квартал 2019 року - 1 особа (101 ознака) найманий працівник звільнений 30.11.2019 року, за 1 квартал 2020 року - 2 особи (101 ознака) наймані працівники прийняті 06.03.2020 року та 10.03.2020 року, за 2 квартал 2020 року - 2 особи (101 ознака) один з найманих працівників звільнений 30.04.2020 року, в період з 01.05.2020 по 23.06.2021 згідно Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку чисельність найманих працівників становила 1 особа; згідно даних ЄРПН відсутність підтвердження придбання по ланцюгу постачання «комплексу заготівельних робіт»,»перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловки лісопродукції» (відсутнє придбання «комплексу заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловки лісопродукції», які в подальшому були використані при наданні транспортних послуг для ДП «Ворохтянський лісгосп») у виконавців; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) щодо проведених розрахунків з контрагентами фізичними-особами підприємцями, в т.ч. щодо залучення ФОП ОСОБА_2 інших виконавців для надання послуг «комплексу заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловки лісопродукції»; згідно даних ЄРПН встановлено відсутність підтвердження по ланцюгу перевиставлення робіт від контрагентів ФОП ОСОБА_2 для можливості здійснення перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції; відповідно до відомостей отриманих з реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_2 у період з 01.09.2019 по 31.10.2021 не проводилося придбання паливо мастильних матеріалів, запасних частин до техніки для здійснення «комплексу заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», відсутнє придбання електроенергії для здійснення розпиловки деревини.

Відповідно даних інформаційних баз в ФОП ОСОБА_2 відсутні відомості про об`єкти оподаткування протягом періоду 2017 жовтень 2021 року (звітність за формою 20- ОПП), даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, базою даних регіонального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області, що свідчить про відсутність матеріальних ресурсів - транспортних засобів для можливості здійснення ФОП ОСОБА_2 «комплексу заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловки лісопродукції».

Таким чином, проведеним аналізом інформаційних даних, щодо операції ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання «комплекс заготівельних робіт», «перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції», «розпиловка лісопродукції» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності транспортних засобів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з цим ФОП ОСОБА_2 не могла фактично здійснювати господарські операції з контрагентом ДП «Ворохтянський лісгосп» протягом періоду з 01.01.2017 по 31.10.2021 з урахуванням наявності інших взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з іншими контрагентами, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 21 Додатку №2 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки» Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1107), передбачено, що лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до пункту 22 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Пунктом 6 Порядку №1107 визначено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

З урахуванням викладеного, суд наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та у постанові від 02.06.2021 у справі №260/613/19.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що до виконання робіт заготівлі та трелюванні лісу у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання послуг з заготівлі та трелюванні лісу без отримання відповідних дозволів та без перебування з ІОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах, а на власний ризик, суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 30.03.2021 у справі № 380/1563/20, відповідно до якої у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Як уже зазначалось вище, у контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відсутня необхідна кількості працюючих, що не дозволяє реально виконати укладені з ДП «Ворохтянський лісгосп» договори.

Таким чином податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000332/0705 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 071 507 гривень є правомірними.

Стосовно віднесено до складу адміністративних витрат суми амортизаційних відрахувань та проведення ремонтів основних засобів, які не є їх власністю та які не використовувались у фінансово-господарській діяльності підприємства, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.3. 40 пункту 14.1 статі 14 ПК України амортизація систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Аналогічні положення щодо поняття амортизації містяться в Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (далі П (С)БО 7), та у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби», що виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) (далі МСБО 16).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під активами розуміється ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно з підпунктом 14.1.138. пункту 14.1. статті 14 ПК України основні засоби матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Пунктом 44.2. статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До 1 січня 2015 року склад витрат та порядок їх визнання було передбачено статтею 138 Податкового кодексу України. Крім того, стаття 139 Кодексу визначала витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Вказану вище норму було виключено з Податкового кодексу України відповідно до Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Зазначеним Законом викладено в новій редакції розділ ІІІ ПК України щодо порядку обчислення податку на прибуток та запроваджено новий порядок, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на незначний перелік визначених законом податкових різниць.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року і на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Загальний Порядок відображення в бухгалтерському обліку витрат регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО 16), відповідно до пункту 6 якого витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводять до зменшення власного капіталу, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, Податковий кодекс України у редакції з 1 січня 2015 році не містить визначення «витрат» і, як наслідок, умов віднесення до них теж. Формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з вказаного періоду, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас для віднесення відповідних сум до складу витрат з 1 січня 2015 року стає необов`язковим зв`язок відповідних витрат із господарською діяльністю платника податків. Однак відповідні суми мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, оскільки таке підтвердження передбачено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підзаконними нормативними документами.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 03.04.2020 у справі №420/3049/19.

За положеннями пункту 4 П(С)БО 16 елемент витрат сукупність економічно однорідних витрат. Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (пункт 8 П(С)БО 16).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). (пункт 12 П(С)БО 16).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (пункт 14 П(С)БО 16).

Згідно із пунктом 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються:

15.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

15.5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

При цьому перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством (пункт 16 П(С)БО 16).

За правилами пункту 17 П(С)БО 16 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Пунктом 18 вказаного Положення передбачено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) ( пункт 19 П(С)БО 16).)

При цьому витрати, які належать до безтоварних операцій за своєю суттю є витратами на збут.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 24.04.2018 у справі №821/1344/17.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.( пункт 21 П(С)БО 16).)

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів (пункт 25 П(С)БО 16).

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат, серед іншого, належать витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо) та інші витрати діяльності (пункт 29 П(С)БО 16).

Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» (пункт 30 П(С)БО 16).

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Пунктом 7 П(С)БО 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому пунктами 1, 2 П(С)БО 16 передбачено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Отже, зміст вказаних Положень вказує на те, що право платника податків на віднесення витрат на придбання послуг до витрат не залежить від будь-яких граничних норм. Вирішальне значення при реалізації такого права суб`єктом господарювання має встановлення фактичного розміру витрат, що понесені у зв`язку із такою діяльністю.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 в справі №420/3049/19.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (далі - П(С)БО 7), амортизація систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів сума амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Ліквідаційна вартість сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов`язаних з продажем (ліквідацією).

Основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Пунктом 6 П(С)БО 7 передбачено, що об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 7, первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»

Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання (абзац 2 пункту 29 П(С)БО 7).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів (пункт 14 П(С)БО 7).

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (пункт 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561).

Із аналізу вищенаведених положень випливає, що у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно законодавства, підприємство може віднести на поточні витрати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.02.2018 у справі №821/1496/16.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 Положення № 318)

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (пункт 8 Положення № 318).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством (пункт 11 Положення №318)

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення (пункт 18 Положення № 318).

Відповідно до пункту 19 Положення №318, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг(операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 16.03.2012 №100 передано безкоштовно на баланс ДП «Ворохтянський лісгосп» з балансів :

- Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С Пастернака «УкрНДІгірліс» дахову котельню, потужністю 300 кВт (рік вводу експлуатацію 2011, інвентарний номер 0412, первісна вартість 569529,74 грн, знос 2847,65 грн, залишкова вартість 566682,14 грн) та частин адміністративної будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31 загальною площею 2119,28 кв.м. (857,03 кв.м. підвального приміщення, 311,26 кв.м. на першому поверсі, 950,99 кв.м. на третьому поверсі), первісна вартість 4927344,59 грн, знос 705792,13 грн, залишкова вартість 4221552,46 грн;

- Державного підприємства «Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства» частин адміністративної будівлі на першому поверсі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31, загальною площею 179,51 кв.м., первісна вартість 371714,00 грн, знос 71075,44 грн, залишкова вартість 300638,56 грн;

- Державного підприємства «Український лісогосподарський цент консалтингу та логістики», який є правонаступником реорганізованої державного підприємства «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції», частину адміністративної будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31, загальною площею 38,0 кв.м., вартість 62015,95 грн, знос 19864,24 грн, залишкова вартість 42151,71 грн;

- Державного спеціалізованого лісозахисного об`єднання «Західхімлісозахист»- частину адміністративної будівлі на першому поверсі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31, загальною площею 380,23 кв.м., вартість 933441,00 грн, знос 228992,18 грн, залишкова вартість -704448,82 грн.;

- Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства частину адміністративної будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31, загальною площею 1195,23 кв.м (на першому поверсі 50,0 кв.м., актовий зал 197,12 кв.м., другий поверх 948,11 кв.м.), первісна вартість 2775216,00 грн, знос 557688,00 грн, залишкова вартість 2217528,00 грн.

На виконання наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 16.03.2012 №100, директором ДП «Ворохтянський лісгосп» видано наказ від 16.03.2012 №34 про прийняття на баланс основних засобів - адміністративної будівлі за адресою : м. Івано-Франківськ вул. Грушевського, 31.

Згідно наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Надалі позивачем, згідно договору від 19.10.2012 №36/12, передано частину адміністративного приміщення площею 1198,32 кв. м. Івано-Франківському обласному управління лісового господарства (код ЄДРПОУ 35276386), сума орендної плати за один рік 1 грн; згідно договору від 19.10.2012 №34/12 передано частину адміністративного приміщення площею 1906,76 кв. м. УкрНДІгірліс (код ЄДРГІОУ 00994147), сума орендної плати за один рік - 1 грн; згідно договору від 30.11.2015 р. №26/15/70 передано частину адміністративного приміщення площею 31,5 кв. м. Державній регуляторній службі в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39582357), сума орендної плати за один рік 1 грн.

Відповідно, до даних бухгалтерського обліку, ДП «Ворохтянський лісгосп» нараховано амортизаційні відрахування на адміністративну будівлю за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31 на загальну суму 611,27328 тис.грн, які включено до складу адміністративних витрат, зокрема: 2017 рік 152,81832 тис.грн, 2018 рік 152,81832 тис.грн, 2019 рік 152,81832 тис. грн, 2020 рік - 152,81832 тис.грн.

Крім того, підприємством проведено капітальні ремонти даного приміщення на загальну суму 546,863 тис.грн., в тому числі ПДВ 91,144 тис.грн., де виконавцями виступили ПП «Оресто», ТОВ «МКБ Станіслав» та ПП «Борембуд»

Судом зазначається, що в Акті перевірки відповідачем не заперечується та не ставиться під сумнів факт проведення капітальних ремонтів приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31.

При цьому, ДВ «Ворохтянський лісгосп» як балансоутримувач будівлі поніс витрати, які можна кваліфікувати як інші витрати загальногосподарського призначення, що відповідно до пункту 18 П(С)БО 16 відносяться до адміністративних витрат.

Не визначення податковим органом до яких конкретно основних засобів слід відносини амортизацію за цими витратами суперечить принципу правової визначеності, адже позивач втрачає можливість скерувати свою поведінку та до певної міри передбачити наслідки такої поведінки.

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За таких обставин висновки податкового органу щодо протиправності віднесення до складу адміністративних витрат суми амортизаційних відрахувань та проведення ремонтів основних засобів, які не є їх власністю та які не використовувались у фінансово-господарській діяльності підприємства, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а як наслідок податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000332/0705 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 91 145,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 22 787,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000335/0705, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн за не відображення у податковому розрахунку за формою 1ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку виплати фізичним особам - підприємцям, суд зазначає наступне.

З наданого до матеріалів справи акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.12.20212 №7165/09-19-07-05/20562421 вбачається, що контролюючим органом, зокрема, встановлено порушення ДП «Ворохтянський лісгосп» пункту 176.2 «б» статті 176 ПК України, а саме подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2021.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 18.1. статті 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Стаття 119 ПК України передбачає відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків встановленастаттею119 ПК України.

Відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, передбачений штраф в розмірі 1020 гривень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вказаний штраф підлягає застосуванню лише у випадку, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.04.2021 у справі № 809/942/17.

Водночас, допущені ДП «Ворохтянський лісгосп» при поданні податкової звітності недоліки є підставою для висновку про не підтвердження сум доходів, отриманих за кожен період, що перевіряється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000335/0705 прийняте відповідачем правомірно, а отже не підлягає скасуванню.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн, згідно платіжного доручення від 01.11.2022 №626 (а. с. 1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (вул. Данила Галицького, 118, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 20562421) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000331/0705.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000332/0705 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 91 145,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 22 787,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №000334/0705.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2022 №004474/0705.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) на користь Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (вул. Данила Галицького, 118, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 20562421) частину сплаченого судового збору в розмірі 19 674 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 33 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Головному управлінню Державної податкової служби України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 травня 2023 р.