Рішення

від 22.05.2023 по справі 440/10446/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10446/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" до відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2022 №190658.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин у органів Укртрансбезпеки були відсутні правові підстави на визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, оскільки на час складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0072403 від 22.09.2022 не було затверджено методику зважування сипучих вантажів. Вказував, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0072403 від 22.09.2022, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0063363 від 29.09.2022 та чек про результати зважування від 29.09.2022 складені за умови неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем без пред`явлення водієві документів на законність застосування зважувального обладнання та не вживалось заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із невідповідність її вимогам статті 160 КАС України. За усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 була прийнята позовна заява до розгляду, відкрито провадження у справі та призначений її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

24.01.2023 представник Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) подала відзив на адміністративний позов, в якому просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, а згідно акту проведення перевірки, позивач здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без оформлення дозволу. Відповідач вказав, що чинним законодавством не передбачено обов`язку під час здійснення вимірювання вагових параметрів транспортного засобу, у тому числі з сипучим видом вантажу, користуватися тими чи іншими методиками чи стандартами, а відсутність відповідної методики проведення вимірювань вагових параметрів транспортних засобів з сипучим вантажем жодним чином не свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу та про неможливість у зв`язку з цим встановлення факту порушення вагових норм та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, а також не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування. Також відповідач вказав про відсутність законодавчо визначеного обов`язку посадових осіб, що проводять перевірку, надавати водієві документи про повірку та сертифікацію обладнання, в тому числі на його вимогу.

В судове засідання представники сторін не з`явилися. В матеріалах справи наявні докази повідомлення їх про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач користується автомобілем марки DAF FT XF 105460, державний номер НОМЕР_1 /а.с.15-27/, який 29.09.2022 року був перевірений інспекторами Укртрансбезпеки за місцем перевірки: а/д М-05, км452+811, відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок /а.с.102/ та направлення на перевірку від 27.09.2022 року /а.с.101/, за кермом перебував водій ОСОБА_1 .

За наслідками проведеної перевірки складений акт від 29.09.2022 №339848 /а.с.103/ за змістом якого відповідачем виявлене порушення ТОВ «Альянс Агро» п. 22.5 Постанови КМУ 1306, а саме перевезення подільного вантажу (кукурудза 3 класу кормові потреби (2021) згідно з ТТН №77 від 28.09.2022), при цьому навантаження на одиночну вісь склало 12,85 т при дозволених 11,5 т, перевищення склало 11,7 відсотків», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №190658 від 14.11.2022 про застосування до ТОВ «Альянс Агро» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» /а.с.99/.

Не погодившись із даною постановою ТОВ «Альянс Агро» звернулося до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд приходить до таких висновків.

При вирішенні спору суд виходить з того, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III(далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 14 ст. 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567(далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно з пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновків відповідачів про порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" стали твердження перевіряючих про відсутність на час проведення перевірки дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на одинарну вісь 11.5 тон для автомобільних доріг державного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки DAF FT XF 105460, державний номер НОМЕР_1 /а.с.15-27/, який 29.09.2022 року був перевірений інспекторами Укртрансбезпеки за місцем перевірки: а/д М-05, км452+811.

За результатами зважування було зафіксоване перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на задню вісь автомобіля а саме 12,85 тон, при максимально допустимих 11,5 тон, тобто на 11,7%, про що вбачається з чеку про результати зважування /а.с.106/, складена довідка від 29.09.2022 №0063363 про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с.105/, акт від 29.09.2022 №0072403 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів /а.с.104/.

За наслідками проведеної перевірки складений акт проведення перевірки №339848 від 22.09.2022, за яким посадовою особою виявлено порушення ТОВ «Альянс Агро» п. 22.5 Постанови КМУ №1306, перевозив подільний вантаж (кукурудза 3 класу кормові потреби (2021) згідно з ТТН №77 від 28.09.2022), при цьому навантаження на одиночну вісь склало 12,85 т при дозволених 11,5 т, перевищення склало 11,7 відсотків», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /а.с.103/.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно- вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207).

Відповідно до даного Порядку (підпункт 4 пункту 4) обов`язок з видачі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю покладається саме на посадових осіб Укртрансінспекції, правонаступником якої є Укртрансбезпека. Тобто, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0063363 від 29.09.2022 /а.с.105/, підписана посадовою особою Уктрансбезпеки, видана уповноваженим суб`єктом та в межах наданих повноважень, а, відтак, є належним доказом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач вказав про проведення зважування транспортного засобу з використанням очевидно несправного технічного обладнання та порушення порядку проведення габаритно-вагового контролю через ненадання водієві на його вимогу документів, які б підтвердили повірку і сертифікацію відповідності вагового пункту.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію), що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 від 26.05.2021/а.с.107/. Зазначений документ, на переконання суду, підтверджує той факт, що зважування транспортного засобу проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, відтак, підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Нормами чинних нормативно-правових актів не передбачено обов`язку посадових осіб, що проводять перевірку, надати водієві транспортного засобу, щодо якого проводиться захід державного контролю, документи щодо повірки та сертифікації використовуваного обладнання, у тому числі на його вимогу.

Позивач наполягає на неправомірності зважування подільного, сипучого вантажу за відсутності відповідної методики.

Суд наголошує, що пункт 19 Порядку №879, що передбачав застосування відповідної методики при зважуванні, постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 №671, яка набрала чинності 08.09.2017, виключений.

Твердження Позивача про те, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в п.п. 2 п. 2 Порядку №879, які на час є чинними, не відповідають дійсності, адже підпункт 2 пункту 2 Порядку №879 (в редакції, чинній на момент проведення габаритно-вагового контролю та на час судового розгляду справи) не містить посилання на жодну методику. Чинним законодавством не передбачено обов`язку під час здійснення вимірювання вагових параметрів транспортного засобу, у тому числі з відповідним сипучим видом вантажу, користуватися тими чи іншими методиками чи стандартами.

Вказана норма передбачає наступне визначення поняття «вимірювання (зважування)»: вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Відсутність методики не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, а також не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Щодо тверджень Позивача про переміщення сипучого вантажу внаслідок екстреного гальмування як причину порушення, то згідно даних чеку про результати зважування швидкість автомобіля при заїзді на ваги становила 6,68 км/год, а відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За положеннями п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд у Постанові від 29.01.2020 по справі №814/1460/16, зауважив, що розрахунок плати за проїзд органу Укртрансбезпеки, який робиться поряд з визначенням штрафної санкції, є компенсацією руйнування автодоріг України.

Натомість, така плата за проїзд не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

Стосовно доводів Позивача про невжиття заходів щодо тимчасового затримання транспортного засобу та заборони його подальшого руху до внесення плати за його проїзд відповідно до пункту 22 Порядку №879, звертаємо увагу, що відповідно до вимог даного пункту тимчасове затримання транспортного засобу відбувається згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що визначає порядок тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

Згідно з приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на одинарну вісь 11.5 тон для автомобільних доріг державного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки DAF FT XF 105460, державний номер НОМЕР_1 /а.с.15-27/, який 29.09.2022 року був перевірений інспекторами Укртрансбезпеки за місцем перевірки: а/д М-05, км452+811.

За результатами зважування було зафіксоване перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на задню вісь автомобіля а саме 12,85 тон, при максимально допустимих 11,5 тон, тобто на 11,7%.

Щодо правомірності постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №190658 від 14.11.2022, то суд зазначає, що згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи

Статтею 33 Законом України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п. 16 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та враховуючи встановлений факт навантаження транспортного засобу, з перевищенням допустимих параметрів фактичної маси а навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, наявне порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 Постанови КМУ 1306, за що передбачена відповідальність аб.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №190658 від 14.11.2022, якою на позивача накладений штраф в розмірі 17000,00 грн.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено суду протиправності постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область про застосування адміністративно-господарського штрафу №190658 від 14.11.2022.

Натомість відповідач як суб`єкт владних повноважень надали суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність дій щодо складання оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову, слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро" (вул. Січових Стрільців, буд. 235, м. Пирятин, Полтавська область, 37002) до відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 03135 ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва