Постанова

від 16.05.2023 по справі 480/14519/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 р.Справа № 480/14519/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

представника позивача: Маківського О.В.

представника відповідача: Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 30.09.22 року по справі № 480/14519/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Альянс") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021: № 802718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803318280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 140000 грн; № 803418280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 802918280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803518280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803618280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803018280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803818280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 803718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 80000 грн; № 803118280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 500000 грн; № 803218280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 239700 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021: № 802718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803318280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 140000 грн; № 803418280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 802918280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803518280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803618280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803018280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803818280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 803718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 80000 грн; № 803118280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 500000 грн; № 803218280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 239700 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області судовий збір у сумі 22700 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У додаткових поясненнях відповідач просить урахувати висновок Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах, сформований у постанові від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а, а саме: неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення враховано всі аргументи відповідача, повно і всебічно їх досліджено та надано правову оцінку. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У поданих поясненнях відповідач звертає увагу, що строки давності, передбачені ст. 102 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки невиконання ТОВ «АЛЬЯНС» обов`язку повідомлення контролюючого органу про об`єкти оподаткування, є триваючим правопорушенням; окрім того, документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 32141851) проводилась у період з 16.09.2019 по 11.10.2019.

У письмових поясненнях позивач указує, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 12 вересня 2022 року, не протирічать правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а. Звертає увагу, що підстави для перевірки своєчасності подання форми 20-ОПП контролюючим органом в межах фактичної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 32141851) відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області наказами № 1722-КП, № 1724-КП, № 1725- КП від 29.10.2021 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального, у частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, цільового використання пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, призначено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску пального) ТОВ АЛЬЯНС (а.с. 220-222).

За наслідками перевірки відповідачем 06.12.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 802718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803318280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 140000 грн; № 803418280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 802918280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803518280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803618280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803018280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803818280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 803718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 80000 грн; № 803118280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 500000 грн; № 803218280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 239700 грн (а.с. 38-59).

Позивач, уважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача безпідставними та прийнятими з порушенням вимог Податкового кодексу України, звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів належними засобами доказування факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, з огляду на що дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також ПК України).

За приписами підпункту 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це: б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального.

З наведених норм убачається, що у особи, яка вчиняє операції з пальним, виникає обов`язок реєстрації акцизного складу, встановлення та реєстрації рівнемірів та витратомірів у випадку відповідності місць зберігання пального ознакам акцизного складу.

Водночас не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України від 19 грудня 1995 року за № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі також - Закон України № 481/95-ВР).

Статтею 1 Закону України № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв); зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Як убачається з матеріалів справи, позивач у 2020 році не був платником єдиного податку четвертої групи, а тому обов`язок реєстрації акцизних складів у нього виникав лише у випадку отримання протягом календарного року пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів.

Судом установлено, що у ході фактичної перевірки відповідач дійшов висновку, що у позивача у 2020 році виник обов`язок зареєструвати як акцизні склади місця зберігання бензину, дизельного пального та газу, що розташовані у місцях здійснення позивачем діяльності у АДРЕСА_1 та вул. Молодіжна 46, АДРЕСА_2 , а також смт. Липова Долина, вул. Горького 46. Такий обов`язок виник у зв`язку з придбанням пального у кількості, що сукупно перевищує 1000000 літрів.

Як установлено відповідачем та не заперечується позивачем, загальна кількість придбаного пального всіх видів дійсно склала 1557912,83 літри, з яких газу придбано 709032,60 літрів.

Придбаний позивачем газ використовувався для роботи зерносушарки, яка знаходиться у АДРЕСА_3 . У 2020 році ТОВ Альянс проведено переобладнання сушарки на використання зрідженого газу з автономної системи, для чого придбано та встановлено дві ємності по 25000 літрів кожна. Постачання ємностей та роботи з реконструкції виконані ТОВ «Укравтономгаз» на замовлення позивача (а.с. 146-196).

На замовлення ТОВ «Альянс» проведено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновків експерта зерносушарка, яка перебуває у власності позивача, має модульну конструкцію, не потребує здійснення будівельних робіт для встановлення. Конструкція дозволяє багаторазове перенесення виробничих потужностей. Улаштування системи автономного газопостачання та оснащення сушарки двома ємностями для зберігання газу також проведено без зведення фундаментів. Дві ємності по 25000 літрів кожна є невід`ємною частиною зерносушарки. За сукупністю ознак зерносушарка є рухомим майном, до нерухомого майна не відноситься. Резервуари для зберігання газу використовуються виключно для забезпечення технологічного процесу роботи зерносушарки. Ємності не мають обладнання для відпуску пального чи перекачування у інші ємності, такі дії є технологічно неможливими. Ємності для зберігання газу є технологічними паливними баками зерносушарки (а.с. 133-144).

Висновки експерта дослідженими судом доказами не спростовуються.

З наведеного вбачається, що ємності у складі зерносушарки використовуються позивачем для зберігання газу, що використовується виключно у роботі самої сушарки. Резервуари є невід`ємною частиною сушарки, не призначені для зберігання газу з іншою метою та для відпуску іншим споживачам, крім самої сушарки. Тобто зазначені ємності загальною місткістю 50000 літрів є паливними баками зерносушарки. Паливні баки не є акцизним складом, що передбачено підпунктом г) підпункту 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Загальна кількість дизельного пального та бензину, які отримані позивачем та зберігались у інших місцях зберігання протягом 2020 року не перевищують 1000 кубічних метрів, а тому такі місця зберігання в силу вимог підпункту б) підпункту підпункту 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України не є акцизними складами.

Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у ТОВ «Альянс» не виникло обов`язку реєстрації цих місць зберігання як акцизних складів та обов`язкового встановлення та реєстрації витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021 про застосування до позивача штрафних санкцій за відсутність такої реєстрації № 802718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803318280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 140000 грн; № 803418280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 802918280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803518280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803618280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 20000 грн; № 803018280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 1000000 грн; № 803818280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 40000 грн; № 803718280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 80000 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 803118280706 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 500000 грн за зберігання дизельного пального без отримання відповідної ліцензії до 24.09.2020 (а.с. 56, 57). При цьому самим відповідачем в ході перевірки встановлено, що позивачем отримані ліцензії на два місця зберігання пального у лютому 2020 року зі строком дії до 11 лютого 2025 року. Ця обставина відображена в акті фактичної перевірки (а.с. 67-76).

У судовому засіданні представником відповідача повідомлено, що до податкового повідомлення-рішення відомості про дизельне пальне внесено помилково. Штрафні санкції застосовано за зберігання позивачем без ліцензії газу за адресою: Сумська область, Липоводолинський район, с. Байрак, вул. Молодіжна, 46. Ліцензія на його зберігання отримана позивачем лише 24.09.2020. За вказаною адресою розташовано зерносушарку, що належить позивачу та використовується ним у господарській діяльності.

Як установлено судом, позивачем проведено її переобладнання на використання скрапленого газу. Акт приймання-передачі робіт сторонами договору підряду підписано 25.08.2020 (а.с. 173). Договори на постачання скрапленого газу позивачем та його контрагентами укладались 07 вересня, 08 вересня та 25 вересня 2020 року (а.с. 174-195).

Судом також установлено, що за адресою: Сумська область, Липоводолинський район, с. Байрак, вул. Молодіжна, 46, знаходиться одне з місць здійснення діяльності позивачем. За цією адресою знаходиться зерносушарка, що належить позивачу та використовується ним у власній діяльності. Для забезпечення її роботи з вересня 2020 року позивач використовує скраплений газ з двох резервуарів системи автономного газового живлення сушарки. Ці ємності є паливними баками, невід`ємною складовою частиною сушарки, яка, у свою чергу, є об`єктом рухомого майна. Зазначені ємності не використовуються з метою власне зберігання пального, а лише містять скраплений газ для забезпечення роботи самої зерносушарки.

За таких обставин зазначені ємності для зберігання скрапленого газу не є місцем зберігання пального, а розміщення у них скрапленого газу зберіганням пального у розумінні статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" не вважається. Обов`язку отримання ліцензії на право зберігання пального у паливних баках транспортного засобу обладнання чи пристрою вказаний Закон не встановлює. Отже застосування до позивача штрафної санкції за зберігання пального без ліцензії є безпідставним та протиправним.

При цьому ТОВ Альянс дійсно отримана ліцензія на зберігання пального з терміном дії з 24.09.2020 до 24.09.2025 за вказаною вище адресою.

Проте, виходячи з установлених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт отримання ліцензії не є підтвердженням вчинення позивачем порушення у вигляді зберігання газу без відповідної ліцензії до моменту отримання відповідної ліцензії.

Зважаючи на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДПС у Сумській області протиправно та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 803218280706 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 239700 грн за неподання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти через які провадиться діяльність.

Задовольняючи позовні вимоги і цій частині, суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 63 п. 63.3 ПК України об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, відповідно до вимог п. 8.4 якого повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідно до ст. 117 п. 117.1 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

За приписами п. 52-1 розділу ХХ підрозділу 10 ПК України (у редакції, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході її проведення виявлено факт неподання або подання з порушенням установлених строків ТОВ «Альянс» звітності про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП. Відповідачем установлено, що станом на 01.11.2021 у користуванні позивача перебувало 276 одиниць транспортних засобів та обладнання. Повідомлення за формою 20-ОПП щодо 85 одиниць подано з порушенням установлених строків, щодо 191 одиниці - не подано.

При цьому розрахунок штрафної санкції проведено щодо 235 одиниць, що вбачається з копії розрахунку до податкового повідомлення-рішення (а.с. 59).

Судом установлено, що для розрахунку відповідачем застосовувались відомості з реєстру майна, який наданий позивачем. З досліджених документів убачається, що у реєстрі містяться лише відомості про рік введення в експлуатацію транспортних засобів чи обладнання. Частина з цих об`єктів введена в експлуатацію більш ніж за три роки до прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій (2002, 2004, 2008 роки тощо).

За поясненнями представника відповідача точна дата введення об`єктів в експлуатацію не встановлювалась.

Виходячи з викладеного, посилаючись на те, що штрафні санкції за неподання повідомлення за формою 20-ОПП не можуть застосовуватися за межами 1080 днів з моменту вчинення порушення, а також на те, що при визначенні розміру штрафної санкції відповідач виходив з довільного тлумачення вимог нормативних актів, правомірність таких своїх дій ніякими доказами не підтвердив, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 803218280706 про застосування штрафних санкцій у сумі 239700 грн за неподання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти, через які провадиться діяльність, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність і необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 803218280706 від 06.12.2021 та звертає увагу, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Наведений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 440/1262/21.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а, оскільки такі не є релевантними з огляду на те, що сформовані за інших фактичних обставин справи (у справі № 120/15979/21-а судом досліджувалася правомірність прийняття податкових повідомлень-рушень за результатами проведення планової виїзної перевірки платника податків, а у справі № 480/14519/21 - податкових повідомлень-рішень за результатами проведення фактичної перевірки платника податків).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 по справі № 480/14519/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 22.05.2023 року