Рішення від 01.11.2022 по справі 760/9118/21

Провадження №2/760/1567/23

Справа №760/9118/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Київської міської ради про визнання частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та Київської міської ради про визнання частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька позивача - ОСОБА_3 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті батька - ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 9/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0, 0647 га (кадастровий номер 8000000000:69:154:0001) по АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори Ситницькою Н.С. 19.03.2014 за № 6-168 все своє майно де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_3 заповів своєму синові - ОСОБА_1 .

В то й же час, постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки 0, 0647 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:69:154:0001, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування вимог, позивач зазначає, що він не має можливості належним чином оформити спадщину після батька, оскільки конкретна частка земельної ділянки спадкодавця - ОСОБА_3 у спільній сумісній власності не була визначена.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

18.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Київська міська рада правом надання відзиву на позов не скористалась.

У судове засідання сторони або їх представники не з`явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 13109, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 10.08.2020 Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Батьківство ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження від 17.06.1969.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори Ситницькою Н.С. 19.03.2014 за № 6-168, відповідно до якого все своє майно де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своєму синові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 9/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0, 0647 га (кадастровий номер 8000000000:69:154:0001) по АДРЕСА_1 .

10.02.2021 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 - на 9/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

В то й же час, постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки 0, 0647 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:69:154:0001, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної сумісної власності.

Тож, позивач відзначає, що він не має можливості будь-яким іншим способом визнати за собою право власності на спадкове майно, окрім як визнання цього права в судовому порядку, зважаючи на те, що сторони не можуть укласти договір про поділ (виділ) частини земельної ділянки від імені померлого спадкодавця, адже відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

Судом встановлено, що відповідно до акту на право приватної власності на землю І-КВ № 158220 земельна ділянка 0, 0647 га, розташована на території АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:69:154:0001 передана на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 № 65 у спільну приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

ОСОБА_5 є рідною донькою ОСОБА_3 і сестрою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження (видано повторно) від 18.05.2016 та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 20.05.2016.

Як встановлено судом, на даний час ОСОБА_5 носить прізвище « ОСОБА_5 »

Відповідно до заяви № 570/4-506 від 24.09.2020, посвідченої Консулом України в Порту Коваль Анатолієм Васильовичем , ОСОБА_2 відмовляється від належної їй частки спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .

Вказана заява подана до П`ятої київської державної нотаріальної контори 03.11.2020.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, станом на момент передачі земельної ділянки) майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Таким чином, оскілки частки кожного із співвласників земельної ділянки ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) не визначені (не встановлені), земельна ділянка належала їм на праві спільної сумісної власності, що відповідно до Земельного кодексу України (в редакції, станом на момент передачі земельної ділянки) передбачає спільне використання і розпорядження земельною ділянкою.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

За визначенням ст. 179 Цивільного кодексу України об`єктами права власності є будь-які речі (майно). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За правилами ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Як зазначається у ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно ж ч. 4 ст. 372 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вказаний правочин укладається усіма співвласниками та посвідчується нотаріусом за їх обов`язкової присутності.

Однак, укласти договір про поділ земельної ділянки 0, 0647 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що є у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на даний час немає можливості, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначається у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна між співвласниками, право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як зазначається в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. відповідно до ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 357 Цивільного кодексу України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: «Визначити, що частка померлого (П .І.Б. ) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила Ѕ».

Виходячи зі змісту ст.ст. 4, 43, 46, 47 Цивільного процесуального кодексу України неможливо вирішити питання про права осіб, які не є сторонами процесу і у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Виходячи з вищезазначених положень законодавства, враховуючи, що частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на даний час не визначена, а невизначення часток не дає можливості позивачу по справі реалізувати своє право на спадкування та визнати право власності, є необхідність визначення частки спадкодавця у розмірі частини земельної ділянки в судовому порядку та визнання за позивачем права власності на спадкове майно у зазначеному розмірі.

Слід також відзначити, що статтею 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_3 заповідав належне йому майно синові - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим 10.02.2021 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 - на 9/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У відповідності до ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Тобто, наведені норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна та визначають, що земельна ділянка як приналежність має слідувати за головною річчю - домоволодінням, а отже частки сторін у праві власності на земельну ділянку мають відповідати часткам у праві власності на домоволодіння.

У відповідності до п. 10. постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» положення ст. 1225 Цивільного кодексу України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

У даному ж випаду, спадкодавець розпорядився належною йому часткою у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0647 га (кадастровий номер 8000000000:69:154:0001) по АДРЕСА_1 , склавши заповіт на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи підтверджуються наявними у справі доказами, а заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак - позов підлягає задоволенню судом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Київської міської ради про визнання частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0647 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:69:154:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель становила 1/2 частину.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 0647 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:69:154:0001, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. А. Усатова