Ухвала

від 22.05.2023 по справі 455/377/23

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/377/23

Провадження № 1-кп/455/115/2023

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2023 року м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000073 від 08.02.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з професійно-технічною освітою, військовозобов`язаного, згідно ст.89 КК України судимості немає, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України та ч.1 ст.366 КК України,

за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , згідно рішення № 1 від 18.04.2002 першої сесії четвертого демократичного скликання Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області обраний на посаду сільського голови Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області та був службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова, представляє раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету, тощо, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення, більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п.15 ст.46 Закону, протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.1, п.2 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин віднесено, в тому числі, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст.181 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст.184 Земельного Кодексу України, зміст землеустрою, передбачає, зокрема, складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; розроблення іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням та охороною земель.

Статтею 186 Закону України встановлено, що проекти створення нових землеволодінь і землекористувань (проекти землеустрою) після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Крім того, згідно пунктів 1.12, 1.13. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року за № 43 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 04.06.1999 року №354/3647 (далі- Інструкція) складання державного акта на право власності на земельну ділянку проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та за затвердженою відповідною технічною документацією.

Згідно п. 2.14. Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування .

Зазначені повноваження свідчать, що ОСОБА_3 обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно- господарських обов`язків що полягали в розпорядженні комунальним майном та здійснював функції представника влади, тобто відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

Тобто, ОСОБА_3 будучи службовою особою, на яку покладались функції представника органу місцевого самоврядування, а саме виконання організаційно-розпорядчих функцій та підписання державного акту про право власності на земельну ділянку, а також адміністративно-господарські функції, що полягали в розпорядженні комунальним майном, зловживаючи службовим становищем, здійснив підроблення офіційних документів за наступних обставин:

Так, 07.10.2007 року відбулось засідання 8 сесії 5 демократичного скликання Волошинівської сільської ради, на якій рішення про передачу безоплатно громадянину ОСОБА_5 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не приймалось, водночас зазначене рішення не виносилось на голосування, про те ОСОБА_3 умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_6 в жовтні 2007 року, в приміщенні Волошинівської сільської ради, що за адресою с. Волошиново, вул. Галицька, №76, Самбірського району Львівської області склав, підписав та скріпив відтиском круглої гербової печатки Волошинівської сільської ради, завідомо неправдивий офіційний документ, а саме рішення № 77 від 07.10.2007 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,1407 га у АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, незважаючи на те, що 07.10.2007 року зазначене рішення на сесії Волошинівської сільської ради не виносилось на голосування та відповідно не приймалось.

Продовжуючи своє протиправне діяння, ОСОБА_3 18.05.2009 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_6 зокрема, достовірно знаючи, що на засіданні 8 сесії 5 демократичного скликання Волошинівської сільської ради, рішення «Про передачу земельної ділянки у власність будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_5 не виносилось на голосування, а відтак не розглядалося та не приймалось, в приміщенні Волошинівської сільської ради, що за адресою с. Волошиново, вул. Галицька, №76, Самбірського району Львівської області підписав та скріпив відтиском гербової печатки Волошинівської сільської ради Самбірського району Львівської області Державний акт про право власності на земельну ділянку, серії «ЯЖ № 927709», площею 0,1407 га в якому підставою для його видачі зазначив вище вказане рішення № 77, від 07.10.2007 року, яке на засіданні вказаної сесії не приймалося та не розглядалося.

В подальшому, ОСОБА_3 передав підроблений ним Державний акт, серії «ЯЖ № 927709» від 18.05.2009 про право власності на земельну ОСОБА_5 , для незаконного викреслення (виокремлення) територіальними органами Центру державного земельного кадастру, земельних ділянок площею 0,1407 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною вартістю 93497,00гривень, яку неправомірно вилучено із земель комунальної власності Волошинівської сільської ради Самбірського району Львівської області та безкоштовно передано у власність ОСОБА_5 , чим завдано державним та громадським інтересам шкоди на вказану суму, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції статті 364 КК України згідно Закону №1111-V від 31.05.2007, із змінами, внесеними Законом №270-VI від 15.04.2008).

Крім цього, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді голови Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до рішення №1 від 18.04.2002 року першої сесії четвертого демократичного скликання Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про визнання повноважень сільського голови Волошинівської сільської ради обраного» та Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів», в жовтні 2007 року, діючи умисно, всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, що за адресою с. Волошиново, вул. Галицька, 76, Старосамбірського району Львівської області склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме рішення № 77 від 07.10.2007 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_5 , а саме земельну ділянку площею 0,1407 га у с. Росохи Самбірського району Львівської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною вартістю 93497,00гривень, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей про прийняття вищезазначеного рішення, проте таке на голосування не виносилось та депутатами Волошинівської сільської ради не приймалось.

Таким чином, ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді голови Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до №1 від 18.04.2002 року першої сесії четвертого демократичного скликання Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про визнання повноважень сільського голови Волошинівської сільської ради обраного» та Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів», 07.10.2007 року, діючи умисно, всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, що за адресою с. Волошиново, вул. Галицька, №76, Самбірського району Львівської області, 07.10.2007 року, на підставі рішення №77 від 07.10.2007 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на засіданні 8 сесії 5 демократичного скликання Волошинської сільської ради вказане рішення не виносилось на голосування, а відтак не розглядалося та не приймалось, підписав та скріпив відтиском гербової печатки Волошинівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області завідомо неправдивий офіційний документ, а саме Державний акт про право власності на земельну ділянку, серії «ЯЖ № 927709», площею 0,1407 га у с. Росохи, Старосамбірського району Львівської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 93497,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Також подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, пояснивши, що розуміє суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, надані йому законом права заперечувати проти закриття кримінальної справи та на проведення судового провадження в повному обсязі, а також додатково уточнив, що просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України, ч.2 ст.364 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.

Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України та ч.2 ст.364 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, оскільки це є його право.

Представник потерпілого ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні проти закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК україни не заперечив.

Вислухавши думку прокурора, представника потерпілого та обвинуваченого, суд вважає, що клопотання обвинуваченого необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно із ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про закриття кримінального провадження з підстави його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Згідно із ч.4 ст.286 КПК України при здійсненні судового провадження за обвинувальним актом і зверненні сторони кримінального провадження до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частина 1 ст. 285 КПК України вказує на те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до змісту п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вправі прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.284 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Разом із цим, у ч.2 ст.49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

В ч.3 ст.49 КК України наголошено на тому, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови передбачено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися (незалежно від того, надійшла справа з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що наявні умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне рішення. Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Пунктом 8 вищезазначеної постанови чітко визначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ст.49 КК України та за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вищевказані кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , мали місце у 2007-2009 роках.

При цьому, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів, за ч.1 ст.366 КК України - до нетяжких злочинів.

Відомості про вчинення даних кримінальних правопорушень були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000073 - 08.02.2023 року.

Про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень ОСОБА_3 було повідомлено 09.02.2023 року.

28.02.2023 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні надійшов до суду.

Судом не було здобуто доказів щодо ухилення обвинуваченим від досудового слідства чи суду по даній справі, а також вчинення ним протягом цих строків нового кримінального правопорушення (злочину), а відтак перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України не зупинявся і не переривався.

Таким чином, оскільки з часу вчинення ОСОБА_3 зазначених кримінальних правопорушень пройшло більше десяти років, то на час розгляду справи в суді закінчилися строки давності, визначені ч.1 ст.49 КК України, після спливу яких настають наслідки, що передбачають звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_3 судом відповідно до вимог ч.3 ст.285 КПК України були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень дав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 слід задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності та закрити дане кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.1989 року (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.129 КПК України, відповідно до яких цивільний позов вирішується одночасно з ухваленням обвинувального вироку, постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд вважає за необхідне залишити поданий цивільний позов без розгляду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України накладені арешти згідно ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.02.2023 року слід скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст.12, 49 КК України, ст.ст.284, 314, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, - закрити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.02.2023 року на земельну ділянку із кадастровим номером 4625181500:07:001:0018 площею 0,1407 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: с. Росохи Самбірського району Львівської області, що перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Росохи Старосамбірського району Львівської області.

Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні №12023141320000073 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити прокурору у кримінальному провадженні №12023141320000073 та/або Старосамбірській міській раді Львівської області, право на звернення з вказаними цивільними позовами в порядку цивільного судочинства у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1