Рішення

від 22.05.2023 по справі 932/421/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/421/23

Провадження № 2-а/932/12/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретареві Дубровій К.Б.,

за участю представника позивача адвоката Корсуновського П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за адміністративним позовом представника позивача адвоката Корсуновського Павла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 року представник позивача Корсуновський П.Ю. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 04 січня 2023 року молодшим лейтенантом поліції 2 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Горбатком І.В. була винесена постанова серії ЕАР № 6367942 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме, 04.01.2023 року о 16.19 години с. Братське, вул. Запорізьке шосе, 5, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.29, рухався зі швидкістю 74 км/год , чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год, чим порушив п. 12.9 Правил дорожнього руху України- перевищення встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постанову від 04.01.2023 року він вважає безпідставною, незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дорожні знаки на місці були розміщені з порушенням вимог п. 12.10 ПДР, тобто без додаткового встановлення відповідних дорожніх знаків, які попереджали б про характер небезпеки та/або наближення дo відповідного об`єкта. Максимальна дозволена швидкість на цій ділянці дороги складає 110 км/год, відсутні докази вчинення правопорушення в межах населеного пункту, дія знаку 3.29 до найближчого перехрестя, а його зупинили після перехрестя, тобто знак 3.29 вже не діяв, тому позивач не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Позицією щодо незаконності постанови є й те, що виходячи із змісту п.12.9.6 ПДР, згідно якого разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов`язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Просить винесену постанову скасувати як незаконну.

У судовому засіданні представник позивача просив скасувати винесену постанову як незаконну, при цьому посилався на те, що згідно вимог пункту 12.10 Правил дорожнього руху разом з дорожніми знаками 3.29 та 3.31 обов`язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об`єкта. Просив врахувати викладене обґрунтування у позові, постанову ЕАР № 63679442 від 04.01.2023 року скасувати, справу провадженням закрити.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, заперечив проти позовних вимог та просив розглянути справу у його відсутність. Згідно з відзивом від 28.02.2023 року, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити з огляду на те, що поліцейським Горбатком І.В. правомірно винесено оскаржувану постанову, порушення перевищення швидкості зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam № 008358. На даній ділянці дороги застосоване ступінчасте обмеження швидкості руху 90-70-50 км/год. Відсутність разом з дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год додаткового дорожнього знаку не впливає на наявність складу правопорушення ч.1 ст. 122 КУпАП в діях позивача ОСОБА_1 . Окрім того, заперечував проти стягнення судових витрат.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:

Судом встановлено, що постановою серії ЕАР №63679442 від 04 січня 2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу у розмірі 340 грн. за перевищення швидкості на 24 км/год. в с. Братське вул. Запорізьке шосе, 5, 04.01.2023 року о 16.19 години водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.29, рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год, чим порушив п. 12.9 Правил дорожнього руху України- перевищення встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення штраф 340 грн.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі

Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Зона дії знаків може бути зменшена для знака 3.29 - зміною на знакові величини максимальної швидкості руху.

З записів DVD-диску, наданого представником відповідача, вбачається фотофіксація руху автомобіля позивача TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , по-перше, о 15.09, в оскаржуваній постанові зазначено час порушення 16.19 години, доказів наявності на даній ділянці дороги застосування ступінчастого обмеження швидкості руху 90-70-50 км/год матеріали справи не містять, як і доказів скоєння інкримінованого правопорушення в межах населеного пункту с. Братське.

Натомість позивач ОСОБА_1 надав відеозапис, де, дійсно, зафіксовані дорожні знаки 3.29 зі ступінчастим обмеженням швидкості руху 90-70-50, однак з відеозапису вбачається, що автомобіль позивача зупинений за найближчим перехрестям після знаку обмеження швидкості 50 км/год, тобто знак вже не діяв. Доказів іншого представником відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно пп.(б) п.12.9 ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Згідно з п.3.29 ПДР України, таким знаком є «Обмеження максимальної швидкості», згідно якого забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

З матеріалів справи вбачається місце встановлення знаку про обмеження швидкості руху «50» дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку встановлення дорожнього знаку 3.29 у водія виникає обов`язок дотримуватися швидкості руху, яка не перевищує позначене на такому знаку значення.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафів.

Водночас, судом враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

На переконання суду, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 12.9 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год, не можливо точно встановити, на якому відрізку автодороги зафіксовано перевищення швидкості транспортного засобу позивача.

У пункті «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5828527 вказано, що водій рухався в населеному пункті.

Згідно з ПДР дорожній знак 5.49 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Докази наявності знаку 5.49 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.51 - «Початок населеного пункту», який містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Отже, згідно з ПДР знак 5.49 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Таким чином, зона дії знаку 5.49. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.52 «Кінець населеного пункту» (місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах).

До матеріалів справи долучено DVD-диск з фото, зроблене приладом TruCam тс008358, яким зафіксовано швидкість руху транспортного засобу, яким керував позивач, однак відсутня інформація щодо того, що зображена на фото частина траси розташована в межах населеного пункту, відсутній дорожній знак, яким позначається початок або кінець населеного пункту. Фіксація швидкості руху автомобіля здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об`єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб позивача на момент фіксації рухався у населеному пункті. Координати фіксації швидкості руху автомобіля з вказаного файлу встановити не вдається можливим.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем пункту 12.9 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год. саме в населеному пункті і в зоні дії знаку 3.29, а тому суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 04.01.2023 року серії ЕАР №63679442.

Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 536,80 грн.

При цьому, суд враховує те, що патрульна поліція є підрозділом Національної поліції, який цілодобово патрулює міста України, забезпечує громадський порядок та безпеку, першим реагує на повідомлення про правопорушення і надзвичайні події, надає поліцейські послуги, первинну медичну та невідкладну допомогу громадянам, забезпечує безпеку дорожнього руху, розглядає справи про адміністративні правопорушення і застосовує засоби адміністративного впливу до правопорушників, організовує заходи безпеки на місці ДТП, оформлення необхідних документів.

Департамент патрульної поліції міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який складається зі структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і його територіальних (відокремлених) підрозділів.

Відповідач у даній справі є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем у справі виступає територіальний підрозділ Департаменту патрульної поліції, сплачений позивачем судовий збір у цій справі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов представника позивача адвоката Корсуновського Павла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №63679442 від 04.01.2023 року, винесену молодшим лейтенантом поліції 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Горбатком Ігорем Володимировичем , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн., скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульноїполіції вДніпропетровській областіДепартаменту патрульноїполіції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.С. Овчиннікова