Рішення

від 08.05.2023 по справі 173/948/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/948/23

Провадження №2/173/381/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Бурхана С.М.,

за участю: секретаря- Полєшко Т.В., позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство Кам?янське районне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Верхньодніпровської міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.06.2015 року він є власником садибного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221010100-22-004-0003, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

28.11.2006 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Верхньодніпровського району було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 82-і, згідно з яким йому було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва господарського приміщення, гаражу, вбиральні на зазначеній земельній ділянці строком до листопада 2012 року. Проте право власності на господарські будівлі: літню кухню (літ.Б1) та гараж (літ.Г1) не було своєчасно оформлено. Вказане майно набуло статусу самочинно збудованого, проте позивач немає можливості ввести це майно в експлуатацію та оформити право власності на нього, що й стало підставою звернення до суду.

14.04.2023 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову немає.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень на позов не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 08.06.2015 року позивач є власником садибного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 08.06.2015 року.

Також 11.02.2015 року зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1221010100:22:004:0003, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1202152482014 від 29.12.2014 року.

28 листопада 2006 року Інспекцією державного архітектурного контролю Верхньодніпровського району Кучеренку М.Г. надано дозвіл на будівництво житлового будинку, господарчого приміщення та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

В технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений 23.01.2023 року ТОВ Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації зазначено, що господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , літня кухня (Б1) та гараж (Г1) побудовані в 2016 році. Площа літньої кухні (Б1) становить 52,0 кв.м, гаражу (Г1) - 42,7 кв.м.

Згідно з витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за результатами обстеження господарських будівель: літня кухня (літ.Б1) та гараж (літ. Г1) встановлено можливість їхньої надійної та безпечної експлуатації.

Відповідно до ч. 2 ст.41Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст.328ЦК України право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.331ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи, що позивач здійснив побудову господарських будівель: літньої кухні та гаражу без дотримання відповідної процедури, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст.376ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст.376ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведене самочинне будівництво на земельній ділянці з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власником якої він є. Тобто будівництво господарських будівель здійснене на земельній ділянці саме з таким цільовим призначенням.

Згідно з п. 30 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Відповідно до ч. 2 ст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Частиною 3 ст.375ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Враховуючи, що самочинно збудовані позивачем господарські будівлі відповідають будівельно-технічним нормам, на земельній ділянці з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, власником якої є позивач, суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073.60 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на самочинно збудований гараж Г1, площа забудови складає 42,7 кв.м., будівельний об?єм 121 м.куб., та літню кухню Б1, площа забудови складає 52 кв.м., будівельний об?єм 147 м.куб., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ), з подальшим прийняттям об?єків нерухомості в експлуатацію.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Бурхан