Рішення від 09.05.2023 по справі 175/582/23

Справа № 175/582/23

Провадження № 2/175/113/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" травня 2023 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районнийсуд Дніпропетровськоїобласті ускладі:головуючого суддіЖуравель Т.С.,за участюсекретаря КазюкЛ.Г.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що від шлюбу сторони мають двох спільних дітей. Діти проживають разом із позивачкою. У зв`язку з тим, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, позивачка звернулася до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів), але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину. Крім того, позивачка доглядає дітей і не має можливості працювати. У зв`язку з цим, просить суд стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини заробітку (доходів), але не менше ніж прожитковий мінімум.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

27.04.2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов визнає частково та просить суд призначити сплату аліментів у мінімальному гарантованому розмірі аліментів, що не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також вказав, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, позивачка разом з дітьми виїхала до Польщі, де і мешкає по теперішній час. З квітня 2022 року по квітень 2023року включно відповідач регулярно надсилав кошти на утримання дітей, хоча сам є безробітним та не має постійного доходу. Крім того, за місцем свого проживання у Польщі діти отримують кожного місяця грошове забезпечення у сумі 1500 злотих на дитину до 3-ох років та 500 злотих на дитину старше 3-ох років. Щодо утримання дружини зазначив, що не має можливості надавати їй грошову допомогу, оскільки офіційно не працевлаштований та в нього відсутній постійний і стабільний дохід. Також зазначив, що позивачка перешкоджає спілкуванню з дітьми та не привозить їх в України, аргументуючи це тим, що вона офіційно працевлаштована та не може покинути роботу навіть на деякий час.

02.05.2023 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив. Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей на рівні мінімального гарантованого розміру вказала, що саме позивач має право обирати, в якій формі вона бажає стягувати аліменти на утримання дітей, а відповідач може лише заперечити проти розміру аліментів, який просить стягнути позивач. Крім того, аліменти у розмірі 1/3 від частини доходів це і є гарантований мінімум у випадку стягнення в частині від доходів. Щодо твердження, що діти отримують соціальні виплати у Польщі, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження даного факту, це лише його припущення. Що стосується аліментів на утримання позивачки, відповідачем також не надано належних та допустимих доказів того, що він не має офіційного працевлаштування, постійного та стабільного доходу.

09.05.2023 року через канцелярію суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що заперечує саме щодо розміру аліментів, а не щодо способу, оскільки гарантований розмір аліментів це 1/3 частина заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рекомендований розмір аліментів може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Через систему «Електронний суд» представник позивача просила розглянути справу без її участі, позов підтримує, просить задовольнити у повному обсязі. Відповідач в судове засідання також не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Підтримав доводи, зазначені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд частково задовольнити позов, та стягнути з нього аліменти на утримання дітей у гарантованому розмірі. Щодо стягнення аліментів на утримання дитини заперечує у повному обсязі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Партизанської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19.12.2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 19.12.2015 року, про що зроблено актовий запис №3. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.05.2017 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №684. Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20.11.2020 року, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №966. Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 .

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов`язок є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Згідно зіст. 80 СК Україниаліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2ст. 182 СК Українивизначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом враховано, що відповідач частково визнав позов та зазначив, що погоджується сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, що визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно частин 1, 4ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи те, що відповідач частково визнав позов,зважаючи на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, суд доходить висновку, що стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей щомісячно у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є достатнім, та таким, що відповідає потребам дітей та нормам чинного законодавства.

Що стосується вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж прожитковий мінімум, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловікабатька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Виходячи з положень, які містяться вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Доводи відповідача, що позивачка офіційно працевлаштована у Польщі спростовуються тим, що право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку виникає незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, а за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ч. 6ст. 81 ЦПК Українивбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подання суду доказів того, що позивачка потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить їй незалежно від цієї обставини.

Натомість, відповідач не підтвердив будь-якими доказами відсутність офіційного працевлаштування, наявності нестабільного, мінливого доходу або інших факторів, які унеможливлюють надання матеріальної допомоги дружині у порядку ст. 84 СК України.

У зв`язку з тим, що відповідач є молодою працездатною особою, на утриманні інших осіб немає, враховуючи його стан здоров`я, відсутність доказів того, що він неспроможний сплачувати аліменти на утримання дружини, суд доходить висновку про задоволення цієї вимоги у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідач, заперечуючи присудження аліментів з дня подання позовної заяви, надав суду копії платіжних інструкцій на підтвердження того, що він приймає участь в утриманні дітей як до, так і після подання позовної заяви, зокрема, платіжна інструкція від 26.02.2023 року про переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 4020 грн 10 коп.; платіжна інструкція від 21.03.2023 року на суму 5025 грн 13 коп.; платіжна інструкція від 16.04.2023 року на суму 1005 грн 03 коп.

Проте суд звертає увагу на те, що відповідачем на власний розсуд визначена сума грошових коштів на утримання дітей, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що сторони досягли домовленості щодо розміру грошових сум. На підставі цього, надані платіжні інструкції не можуть слугувати належними і допустимими доказами виконання відповідачем зобов`язання з утримання неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим необхідно стягувати аліменти від дня подання позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Отже, за загальним правилом в подібних категоріях справ судові витрати у разі задоволення позову мають стягуватися з відповідача в дохід держави.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141,263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 09.02.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше ніж прожитковий мінімум, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 09.02.2023 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у місті Києві/ м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено доДніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель