Рішення

від 22.05.2023 по справі 201/3078/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3078/23

Провадження № 2/201/1617/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Покопцевої Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім 7Я» (треті особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей з реєстру,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 14.03.2023р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Видавничий дім 7Я» (треті особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей з реєстру.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.03.2023р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. № 49).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 22.09.2009р. його було призначено на посаду директора ТОВ «Видавничий дім 7Я». Це товариство здійснювало господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку 24.02.2022р. військової агресії Російської Федерації відносно України та проведення бойових дій - м. Маріуполь Донецької області потрапило до тимчасової окупації. Після виїзду на територію, підконтрольну органам державної влади України, позивач неодноразово намагався зв`язатися із засновниками підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , втім, останні не виходили на зв`язок. Зі слів знайомих, йому стало відомо, що вони знаходяться на непідконтрольній території та не збираються приймати участь у діяльності підприємства.

01.10.2022р. позивач склав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в порядку визначеному законодавством України, втім, спрямувати її засновникам підприємства не надалось можливим у зв`язку з їх перебуванням на окупованій території. З метою належного повідомлення засновників Товариства про скликання позачергових зборів Учасників Товариства ним було зроблено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «Видавничий дім 7Я» на 14.11.2022р., що було 11.10.2022р. опубліковані оголошення у печатних виданнях. Позачергові збори не відбулися, про що складено протокол від 14.11.2022р. Пізніше складено наказ №1-к від 01.03.2023р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Видавничий Дім 7Я» з 01.03.2023р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Втім, через неприйняттям засновниками Товариства у формі рішення засновників про звільнення директора виключити відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається можливим.

Оскільки іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, позивач вимушений звернутися до суду.

Посилаючись на положенняст.38 КЗпПУкраїни, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги та визнати припиненими трудові відносини міжним таТОВ «Видавничийдім 7Я» з01.03.2023р.та виключити відомості з Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань пронього,як керівникаТОВ «Видавничийдім 7Я».Також цимрішенням позивачпросив покластисаме нанього внесеннявідомостей доЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадських формувань (а.с. № 3-7).

Відповідач ТОВ «Видавничийдім 7Я» не скористався своїм правом на подачу в порядку ст. 178 ЦПК України відзиву на позов.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не скористалися своїм правом на подачу письмових пояснень в порядку ст.181 ЦПК України.

Позивач в судові засідання по справі, які призначалися на 13.04.2023р. та на 22.05.2023р., не з,явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. № 62, 84), своєю заявою від 10.04.2023р. просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав (а.с. № 69).

Аналогічну за змістом заяву направив суду на е/пошту суду 13.04.2023р. і представник позивача адвокат Слєпов Д.Ю. (діє за ордером від 05.04.2023р. а.с. № 58) (а.с. № 81).

Представниквідповідача та третіособи всудові засіданняпо справі,які булипризначені на13.04.2023р.та 22.05.2023р.,двічі поспіль нез`явилися,про дату розгляду справикожного разу повідомлялисяу відповідності довимог ЦПКУкраїни,відповідачу було направленоповідомлення на е/поштута розміщено оголошення на сайті«Судова владаУкраїни» (а.с.№ 63,64, 85, 86),а длятретіх осіброзміщено оголошенняна сайті«Судова владаУкраїни» (а.с.№ 65,66, 88,89).

Повідомити відповідачата третіхосіб рекомендованими листами зповідомленням у суду булавідсутня можливістьчерез те,що ТОВ «Видавничийдім 7Я» зареєстровано ум.Маріуполі Донецькоїобласті (а.с.№ 26-33),а зареєстрованим місцемпроживання третіхосіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такожє м.Маріуполь Донецькоїобласті (а.с.№ 90). З цим містом тимчасово відсутній поштовий зв`язок,про що свідчить лист Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» (а.с.№ 50). Sms-повідомлення,яке булонаправлено судом третій особі ОСОБА_2 недоставлено з технічнихпричин (а.с.№ 87).

Отже, відповідач та треті особи вважаються такими, що повідомлені належним чином про дати розгляду справи, втім, про причини неявки суд не сповістили.

За вищезазначеного, з урахуванням заяв позивача та його представника, а також неявки відповідача та третіх осіб при належному повідомленні про дату судового засідання, розгляд справи 22.05.2023р. здійснювався у відповідності до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності обох сторін (їх представників), за відсутності третіх осіб та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Підстав для ухвалення заочного рішення у справі немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, а саме, ні по тексту позовної заяви, ні по тексту заяв до суду позивач та його представник позивача не дали згоду на заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.09.2009р. було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім 7Я», яке здійснювало господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 26-33).

Після початку 24.02.2022р. військової агресії Російської Федерації відносно України та проведення бойових дій м. Маріуполь Донецької області потрапило до тимчасової окупації.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Позивач по тексту позову зазначав, що після виїзду на територію, підконтрольну органам державної влади України, він неодноразово намагався зв`язатися із засновниками підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , втім останні не виходили на зв`язок. Зі слів знайомих, позивачу стало відомо, що вони знаходяться на непідконтрольній території та не збираються приймати участь у діяльності підприємства.

01.10.2022р. позивач склав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в порядку визначеному законодавством України (а.с. № 36), втім спрямувати її засновникам підприємства не надалось можливим у зв`язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території.

З метою встановлення місця знаходження засновників 05.10.2022р. позивач звернувся до Оболонського управління ГУ НП у м. Києві із заявою про розшук ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. № 39-40). За результатом здійснених заходів проведених правоохоронним органом він отримав довідку від 01.11.2022р. (а.с. № 41), згідно якої встановити місцезнаходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надалось можливим.

Згідно п.п «в» пункту 8.8. Статуту ТОВ «Видавничий дім 7Я» до компетенції загальних зборів Учасників Товариства відноситься прийняття рішень з питань: призначення, звільнення директора.

Згідно пункту 8.7. Статуту виконавчий орган - директор має право скликати позачергові збори Учасників Товариства для вирішення питань діяльності Товариства (а.с. № 11-25).

З метою належного повідомлення засновників Товариства про скликання позачергових зборів позивачем зроблено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «Видавничий дім 7Я» на 14.11.2022р., що було 11.10.2022р. опубліковано оголошення у печатному виданні «Програмка» №41 з 17 по 23 жовтня та 12.10.2022р., а також опубліковано у печатному виданні «Бульвар Гордона» №41 за жовтень 2022р. щонайменше за місяць до скликання позачергових зборів (а.с. № 42-47).

14.11.2022р. у зв`язку з неявкою засновників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позачергові збори не відбулися, про що складено протокол (а.с. № 37).

З огляду на порушення засновниками ТОВ «Видавничий Дім 7Я» законодавства про працю щодо звільнення директора складено наказ №1-к від 01.03.2023р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Видавничий Дім 7Я» з 01.03.2023р. за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а.с. № 38).

У зв`язку із неприйняттям засновниками Товариства у формі рішення засновників про звільнення директора ТОВ «Видавничий Дім 7Я», внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства не вбачається можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. З ст. 38 КЗпП України). Директор є одноосібним виконавчим органом товариства та підпорядковується загальним зборам учасників і його наглядовій раді (у разі утворення) (пп. З, 4 ст. 39 Закону від 06.02.2018р. № 2275-VІІІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Конституційний Суд України в рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 і від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю він розглядає як природну потребу людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею (а якщо займатися, то вільно її обирати), а також забезпечення кожному без дискримінації можливості вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає гарантування саме рівних можливостей для його реалізації.

Установлений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає, що він має попередити про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

В постановіВерховного Суду від 03.07.2019р.у справі520/11437/16-ц вказується на недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин, що не може бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб. За встановлених у справі 520/11437/16-ц обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитися нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплено й у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб унеможливити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" (Є. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, § 39, "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль судів полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France), заява № 17862/91, § 31 - 32, "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, § 65).

Частиною 2 статті 5 ЦПК України встановлено, що в разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У рішеннях Європейський суд із прав людини постійно підкреслює цінність і важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може бути обмежено обсяг дискреції, забезпечено рівність сторін, протидію свавіллю, забезпечено ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також правову визначеність і повагу до суду. Водночас "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного й ефективного права на доступ до суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається в разі особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, § 50 - 51, 69; "Волчі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, § 29).

Під час оцінки Європейський суд із прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом і прийнятим застосуванням процесуальних формальностей.

Зокрема, Європейський суд із прав людини виходить із того, що коли норми не мають за мету правової визначеності та належного здійснення правосуддя й утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом, то це є порушенням права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey) [ВП], заява № 8917/05, § 79 (наприкінці); "Ефстатіу та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece), заява № 36998/02, § 24 (наприкінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey), заява № 59601/09, § 21).

Отже, Верховний Суд у справі 520/11437/16-ц відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України з урахуванням установлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між директором і товариством, зробив висновок про те, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у цьому випадку буде такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин позивача з товариством на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також і про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону України визначено, що державну реєстрацію та інші реєстраційні дії проводять на підставі документів, поданих заявником для державної реєстрації, і судових рішень, що набрали законної сили та зумовлюють зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Оскільки всі можливі заходи, які були спрямовані позивачем на його звільнення за власним бажанням у досудовому порядку, не дали результатів, то єдиним способом відновлення порушених прав останнього є саме звернення до суду з позовною заявою про визнання трудових відносин припиненими та внесення зазначених відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповіднодо ст.141ЦК Українита приймаючидо уваги,що позов задоволено в повному обсязі, суд вважає,що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073грн.60коп. (а.с. № 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. 38 КЗпП України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", постановою Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі 520/11437/16-ц, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст.247, ст.ст.259,263-265, 274, 275 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю «Видавничийдім 7Я»(третіособа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 )про визнання припиненими трудовихвідносин та виключеннявідомостей зреєстру - задовольнити.

Визнати припиненимитрудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім 7Я» (ЄДРПОУ - 34273646) з 01.03.2023р. та виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як керівника Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім 7Я» (ЄДРПОУ - 34273646).

Внесення відомостей про звільнення директора ТОВ «Видавничий Дім 7Я» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань покласти на ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім 7Я» (ЄДРПОУ 34273646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.