Постанова

від 23.05.2023 по справі 346/2375/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №346/2375/23

Провадження №3/346/1372/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Валігурська Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , керівника фінансового відділу Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область), -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1455 від 08.05.2023 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника фінансового відділу Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, порушила порядок ведення податкового обліку, передбачений п. п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не подала податкові декларації з податку на прибуток за 2021-2022 роки по терміну подання 01.03.2022 та 01.03.2023.

Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1ст.163-1КУпАП як порушення керівником організації встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не визнала. Зазначила, що фінансовий відділ Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області був створений 03.12.2020 на підставі рішення сесії Коршівської сільської ради Коломийського району. Вважає, що фінансовий відділ Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області не є платником податку з прибутку, а відповідно не зобов`язаний повинен подавати податкову декларацію з податку на прибутку, оскільки він є бюджетною не прибутковою організацією.

На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 надала суду:

- витяг з рішення другого пленарного засідання восьмого демократичного скликання Об`єднаної територіальної громади Коршівської сільської ради Івано-Франківської області від 03.12.2020 №10-VІІІ/2020 «Про створення фінансового відділу Коршівської міської ради та затвердження Положення про фінансовий відділ та вжиття заходів щодо його державної реєстрації»;

- Положення про фінансовий відділ Коршівської сільської ради, затверджене головою Коршівської сільської ради Я.Савчуком; Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- рішення Коломийської ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області №2309074600006 від 03.05.2023.

Так вина ОСОБА_1 згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколомпро адміністративнеправопорушення №1455 від 08.05.2023, який містить відомості щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення. Так визначено, що не було подано податкові декларації з податку на прибуток за 2021-2022 роки по терміну подання 01.03.2022 та 01.03.2023 відповідно;

- актом за результатами камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств по фінансовому відділу Коршівської сільської ради, код ЄДРПОУ 44047300 за 2021-2022 №4770/09-19-04-0716/44047300 від 01.05.2023,з якого вбачається, що ОСОБА_1 не подала податкові декларації з податку на прибуток за 2021 рік та 2022 рік, чим порушила вимоги пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1ст. 9 КУпАП).

Відповідно до вимогст.251КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу(ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно зіст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Податковий кодекс України(далі за текстом ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік платників податку на прибуток підприємств визначений п.133.1 та 133.2 ст. 133 ПК України.

Так відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Неприбутковим підприємством,установою таорганізацією дляцілей оподаткуванняподатком наприбуток підприємствє підприємство,установа таорганізація (далі неприбутковаорганізація),що одночасновідповідає такимвимогам: утворената зареєстрованав порядку,визначеному законом,що регулюєдіяльність відповідноїнеприбуткової організації; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінніЦивільного кодексу України),членів такоїорганізації,працівників (крімоплати їхньоїпраці,нарахування єдиногосоціального внеску),членів органівуправління таінших пов`язанихз нимиосіб.Для цілейцього абзацуне вважаєтьсярозподілом отриманихдоходів (прибутків)фінансування видатків,визначених підпунктом133.4.2цього пункту; установчідокументи якої(абоустановчі документиорганізації вищогорівня,на підставіяких дієнеприбуткова організаціявідповідно дозакону)передбачають передачуактивів однійабо кількомнеприбутковим організаціямвідповідного виду,іншим юридичнимособам,що здійснюютьнедержавне пенсійнезабезпечення відповіднодо закону(длянедержавних пенсійнихфондів),або зарахуваннядо доходубюджету уразі припиненняюридичної особи(урезультаті їїліквідації,злиття,поділу,приєднання абоперетворення).Положення цьогоабзацу непоширюється наоб`єднання таасоціації об`єднаньспіввласників багатоквартирнихбудинків,та житлово-будівельнікооперативи; внесенаконтролюючим органомдо Реєструнеприбуткових установта організацій. Положенняабзаців третьогоі четвертогоцього підпунктущодо вимогнаявності установчихдокументів непоширюються набюджетні установи. Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

Згідно п. п. 1, 7 Положення про фінансовий відділ Коршівської сільської ради, фінансовий відділ Коршівської сільської ради є виконавчим органом Коршівської сільської ради, утворюється радою відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Фінансовий відділ є підзвітним, підконтрольним сільській раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади та підпорядкований її виконавчому комітету, сільському голові, а також підзвітний та підконтрольний Департаменту фінансів обласної державної адміністрації, Міністерству фінансів України. Фінансовий відділ утримується за рахунок коштів сільського бюджету.

У свою чергу матеріали справи щодо ОСОБА_1 містять відомості про те, що було виявлено правопорушення, однак, матеріали справи не містять доказів того, що фінансовий відділ Коршівської сільської ради є платником податку на прибуток, згідно переліку, визначеному п. 133.1 та 133.2 ст. 133 ПК України, а відповідно на нього покладений обов`язок декларування податку на прибуток.

Наданий суду акт перевірки не містить жодних суттєвих відомостей щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а лише констатує факт виявленого порушення. У свою чергу Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 справа №826/15718/14 зазначив, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платників податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Отже, досліджений судом акт не може бути розцінений як доказ і покладений в основу обвинувачення щодо ОСОБА_1 .

Хоча протокол про адміністративне правопорушення за правилами КУпАП являється самостійним джерелом доказів, проте до матеріалів справи не долучено жодних інших доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку, можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Наявність протоколу без підтвердження іншими доказами, залишається припущенням, яке трактується на користь обвинуваченої особи і само по собі не може бути покладено в основу висновку про винуватість.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізнішедвадцятичотирьохгодин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Проте протокол відносно ОСОБА_1 в порушення вимогст. 254 КУпАПскладено 08.05.2023, тоді як порушення було виявлено 01.05.2023 (дата складання акту перевірки), тобто через сім днів після виявлення правопорушення.

Відповідно ж до позиції Верховного Суду від 31.01.2019 в справі №760/10803/15-а аналіз правових положень ст. ст. 254, 268 КУпАПдає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушеннярозпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Позбавлення особи можливості реалізувати надані їй права, які передбачені ст. 268КУпАП, на думку суду касаційної інстанції, не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Наведене свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено з порушенням вимогст. 256 КУпАП, а тому не може вважатись належним доказом з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій суду надано не було.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі,або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченийч. 1 ст. 163-1 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП Українимає своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 163-1,247, 250-252,280,283,284 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Л.В.Валігурська