Рішення

від 19.05.2023 по справі 757/48719/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48719/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Бортницької В.В.,

при секретарі судового засідання - Самарській А.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0508 га, кадастровий номер 8000000000:82:277:0256, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона підставі Договору дарування від 24.03.2016 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0508 га, кадастровий номер 8000000000:82:277:0256.

Право власності на земельну ділянку під будинком зареєстровано за ОСОБА_6 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7910819.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 по праву представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 .

Посилаючись на приписи ст. ст. 120,125 ЗК України та ст. 377 УК України, позивач зазначає, що при виникненні у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Разом із тим решта спадкоємців померлого ОСОБА_6 не визнають її права на набуття вказаної земельної ділянки та заперечують проти реалізації нею такого права.

Представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 в поданих до суду заявах позов визнали.

Відповідачі ОСОБА_4 та представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судове засідання викликалися неодноразово, про час розгляду справи повідомлялися про причини неявки суд на повідомили. Представника в судове засідання не направили. Відтак, суд находить за можливе розглядати справи за їх відсутності.

Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації направила до суду заяву про слухання справи у відсутності її представника.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши надані докази по справі суд находить позов який підлягає задоволенню.

24.03.2016 року ОСОБА_6 , подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0508 га, кадастровий номер 8000000000:82:277:0256, яка знаходилася у приватній власності ОСОБА_6 . Право власності на даний будинок підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26654243 за ОСОБА_1 .

Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що передався у дар, належав ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О. Ф. 12 липня 2012 року.

Право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку під будинком підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7910819.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 06.07.2016.

Відповідно до п. п. 3, 6 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Частина 1 статті 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 1 статті 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

За змістом частин 1, 2 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За положеннями частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. «е» статті 141 Земельного кодексу України, підставами для припинення права користування земельної ділянки є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та позицією Верховного Суду Постанова від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19 провадження № 61-19224св19. Придбавши нерухоме майно -будинок, будівлю або споруду - новий власник отримує й певні права та обов`язки на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

Зокрема, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2цс15, яка містить аналіз змісту норм статті 120 ЗК України, у їх сукупності да підстави для висновку про однакову спрямованість її положень,щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів, щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, «особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обпекти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності».

Тобто, у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Така позиція Верховного Суду України дає підстави стверджувати, що право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає з моменту державної реєстрації його права власності на будинок (будівлю, споруду) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки саме з цього моменту в силу частини 2 статті 331 ЦК України та частини 3 статті 3 Закону про держреєстрацію особа стає власником такої нерухомості; в разі застосування статті 120 ЗК України відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку не впливає на виникнення у набувача нерухомості права власності на таку земельну ділянку.

Отже, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається.

Крім того, згідно вищенаведених правових норм, в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на розташовані на ній об`єкти.

Таким чином, право на земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло з моменту набуття права власності на будинок, тобто з часу державної реєстрації її права власності на будинок (14.06.2016 року) і до складу спадщини після померлого ОСОБА_6 не входить.

Суд, встановивши факти та відповідні їм правовідносини вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд залишає судові витрати по фактично понесеним позивачами згідно поданої заяви.

На підставі ст. ст. 16, 377 ЦК України, ст.120 Земельного кодексу України , керуючись 4, 5, 12, 13, 48, 81, 141, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

озов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0508 га, кадастровий номер 8000000000:82:277:0256, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: АДРЕСА_2

Відповідачі:

ОСОБА_2 ,

АДРЕСА_2

ОСОБА_3

АДРЕСА_2

ОСОБА_5

АДРЕСА_3

ОСОБА_4

АДРЕСА_3

Суддя В.В. Бортницька