Рішення

від 04.10.2022 по справі 758/15044/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15044/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 жовтня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Йогансен К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво», про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

15 листопада 2018 року позивач звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.11.2017 між нею та ТОВ «Оазіс Тревел Україна», був укладений договір про надання туристичних послуг № 599.

Відповідно до умов договору, туроператор зобов`язується організувати тур на 3 особи до Туніса у період з 29.06.2018 по 13.07.2018, який включав в себе авіапереліт, проживання в готелі, трансфер, медичну страховку.

На виконання умов договору ОСОБА_1 оплатила вартість туру у розмірі 59154,00 грн.

Зобов`язання за умовами цього договору з оплати туристичних послуг позивачем були виконані у повному обсязі та вчасно. Проте, в порушення умов договору, Туроператор (ТОВ «Оазіс Тревел Україна») у строк, встановлений в договорі, не організував наведений вище тур.

Зазначила, що частина коштів у розмірі 3669,00 була повернута позивачеві турагентом ТОВ «Дія Тревел».

Крім того зазначила, що має право на стягнення пені з відповідача 1 у розмірі 3 % від вартості туристичних послуг у розмірі 228043,35 грн.

Зазначає, що діями відповідача позивачу була завдана моральна шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних з невиконанням договору про надання туристичних послуг, поглиблених відсутністю будь-якої інформації щодо виконання або невиконання відповідачами своїх зобов`язань за договором, про що вони були зобов`язані завчасно повідомити. З огляду на вказане вище, позивач вважає достатнім стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

15 листопада 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Гребенюк В.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2018 було відкрито провадження по справі та справу призначено за правилами загального позовного провадження.

18 лютого 2019 року ТОВ «Авіакомпанія «Браво» до суду подано відзив на позовну заяву. Зазначають, що відповідачем - 1 не було вжито жодних заходів для забезпечення виконання планових рейсів. Крім того, відповідач - 1, як туроператор, бере на себе повну відповідальність щодо інформування туриста про умови або зміни умов договору та несе відповідальність за його виконання. Вважає, що позивач не має законних підстав на отримання компенсації за скасування рейсу так як повну відповідальність щодо інформування пасажирів про виконання рейсу несе відповідач - 1. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення з ТОВ «Авіакомпанія «Браво» компенсації за скасування рейсу, судових витрат та витрат на правничу допомогу.

29 березня 2019 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив ТОВ «Авіакомпанія «Браво». Зазначають, що скасування авіарейсу сталось саме з вини відповідачів, а тому компенсація за скасування рейсу має бути виплачена туроператором -ТОВ «Оазіс Тревел Україна» та перевізником - ТОВ «Авіакомпанія Браво».

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2021 прийнято в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди, до провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Представник відповідача - 2 в судове засідання не з`явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Щодо позовних вимог в частині визнання договору недійсним в частині суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 договору, турист може відмовитися від туристичних послуг при неможливості їх отримання їх одержання з будь - яких причин лише відшкодувавши фактичні витрати туроператору та штраф, який становить 100 % вартості туристичних послуг.

Відповідно до п. 6.3, туроператор не несе відповідальності у разі скасування або зміни часу відправлення/прибуття транспортного засобу та пов`язані з ним зміни програми подорожі, термінів та обсягів надання туристичних послуг.

На думку позивача, договір про надання туристичних послуг в частині вищевказаних пунктів 2.2 і 6.3 повинен бути визнаний недійсним, оскільки вказані умови є несправедливими, необгрунтовано звужують обсяг відповідальності туроператора та суперечать Закону України «Про туризм» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України підставами для визнання правочину недійсним є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Додаткові підстави визнання умов договорів недійсними передбачені ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Стаття 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки за змістом оспорюваних пунктів (2.2 та 6.3) договору про надання туристичних послуг туроператор безпідставно звужує обсяг юридичної відповідальності перед туристами за дії перевізника всупереч положенням статті 20 Закону України «Про туризм» та є несправедливими в розумінні ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання вказаних пунктів договору № 599 про надання туристичних послуг від 17.11.2017, недійсними.

Судом встановлено, що 17 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Оазіс Тревел Україна», був укладений договір про надання туристичних послуг № 599.

Відповідно до умов договору туроператор зобов`язується забезпечити надання туристу туристичного продукту (туру), на умовах, визначених договором а турист зобов`язується прийняти і своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього договору.

Відповідно до умов договору, туроператор зобов`язується організувати тур на 3 особи до Туніса у період з 29.06.2018 по 13.07.2018, який включав в себе авіапереліт, проживання в готелі, трансфер, медичну страховку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оплатила вартість туру у розмірі 59154,00 грн.

Тур не відбувся, туроператор свої зобов`язання за договором не виконав. На дату ухвалення рішення суду, ТОВ «Оазіс Тревел Україна» повернув позивачу кошти, сплачені за тур в розмірі 3669,00 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про туризм».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» до договору на туристичне обслуговування застосовується загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 19-1 Закону України «Про туризм», туроператор (турагент) зобов`язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.

Згідно із ч. 7 ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі, погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до п.п.2, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідач жодним доказом не було спростовано, що ненадання туристичних послуг позивачеві сталось не з його вини.

Отже, за змістом вищезазначених правових норм, суд прийшов до висновку, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про розірвання договору про надання туристичних послуг № 599 від 17.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Оазіс Тревел Україна» у зв`язку з неналежним виконанням його умов саме з боку ТОВ «Оазіс Тревел Україна».

Отже, за змістом вищезазначених правових норм, суд прийшов до висновку, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем існують грошові зобов`язання, які відповідачем порушуються, наявна заборгованість підлягає сплаті з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути на свою користь 228043,35 грн - пеню за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки, відповідачем не було спростований наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 228043,35 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Авіакомпанія «Браво» на користь позивача компенсації, то суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012 року встановлено, що пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Підтверджене бронювання - бронювання, зроблене в АСБ/ГРС і підтверджене авіаперевізником. Позначається у квитку (електронному квитку) позначкою «ОК».

За умовами ч. 1,2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення.

Ст. 100 ч. 16 ПК України передбачає, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 105 ч.1 ПК України у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п`ятої і шостої статті 104 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 104 ПК України якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Аналогічні за змістом норми містяться також у Правилах повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012 року (які були чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.1,2,3 глави 1 розділу XVI Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього. Перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання. В інших випадках перевізник або його агент з продажу зобов`язаний попередити пасажира про затримку або скасування рейсу не пізніше ніж за три години до початку реєстрації.

Згідно п.п. 1, 3 глави 1 «Порядок застосування компенсації» розділу XVI Правил, положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено в перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами перевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення чи забронював рейс, який було затримано/перенесено перевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс, незалежно від причин. У разі якщо перевізник сплачує компенсацію або надає послуги, передбачені цим розділом, жодне положення цих Правил не може тлумачитись як таке, що обмежує його права вимагати компенсації у порядку регресу від будь-якої особи, включаючи третіх осіб, зокрема за вимогами про відшкодування туристичним оператором або іншою особою, з якою перевізник уклав договір. Відповідно жодне положення цих Правил не може тлумачитись як таке, що обмежує права туристичного оператора або третіх осіб, інших ніж пасажир, з якими перевізник уклав договір, вимагати відшкодування або компенсації від перевізника згідно із законодавством.

Згідно із п.п. 1, 2, 3, 4 глави 3 «Компенсація пасажирам у разі скасування рейсу» розділу ХVI Правил, у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до пункту 2 глави 2 цього розділу та компенсацію відповідно до пунктів 5 та 6 глави 2 цього розділу. Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: за два тижні до запланованого часу відправлення; або у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення і запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; або менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення і запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.

Перевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу. У разі необхідності забезпечення своєчасної пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні маршрути перевезення.

Перевізник не зобов`язаний сплачувати компенсацію відповідно до пунктів 5 та 6 глави 2 цього розділу, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія надзвичайних обставин або непереборної сили, яким не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів.

Доведення фактів інформування пасажира про правила та умови перевезення, порядок бронювання місць на рейсах, тарифи, такси (збори), про розклад та строки виконання рейсу покладається на перевізника, його агента з продажу, туристичного оператора та інших уповноважених організацій тощо за місцем укладання договору повітряного перевезення.

Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах:

250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

600 євро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час.

Відстань, зазначена в цьому підпункті, вимірюється за методом ортодромічної відстані маршруту ( п.п. 5, 6 глави 2 розділу ХVI Правил).

З відповіді ТОВ «Авіакомпанія Браво» №1.6-402 від 10.09.2018 на претензію позивача від 07.09.2018 вбачається, що причиною скасування рейсу стало порушення фінансових зобов`язань, які має ТОВ «Оазис тревел Україна» перед ТОВ «Авіакомпанія Браво».

Судом встановлено, що позивач мав вилетіти літаком за маршрутом «Київ (Жуляни)-о. Джерба» 29.06.2018, рейс BAY 7301, повернутись рейсом BAY 7301 «о. Джерба- Київ (Жуляни)» 13.07.2018, скориставшись послугами авіаперевізника ТОВ «Авіакомпанія «Браво», яке співпрацювало з туроператором ТОВ «Оазис тревел Україна», однак з боку відповідача ТОВ «Авіакомпанія «Браво» мало місце скасування авіарейсу.

Будь-яких доказів того, що позивач як це передбачено Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, у передбачені нею строки була повідомлена про скасування рейсу, матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

Крім цього, підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія надзвичайних обставин або непереборної сили, яким не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів, що є єдиною підставою звільнення від обов`язку сплати компенсації перевізником пасажирам відповідно до п. 4 глави 3 «Компенсація пасажирам у разі скасування рейсу» розділу ХVI Правил, матеріали справи не містять та на вказані підстави відповідач не посилається.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині компенсації за відмову у перевезенні підлягають задоволенню шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» на користь позивача грошових коштів компенсації за скасування 29 листопада 2018 року авіарейсу BAY 7301 в розмірі 1200,00 (одна тисяча двісті) євро, що станом на дату 13 листопада 2018 року є еквівалентом 37720, 27 грн. за курсом НБУ 3143,3560 грн за 100 євро.

Що стосується моральної шкоди, яку просить стягнути на свою користь позивач у зв`язку з невиконанням умов договору у розмірі 50000,00 грн, то слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 27 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 27 ЦК України)

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 27 ЦК України)

Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача».

Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Оазіс Тревел Україна» судовий збір у розмірі 2885,28 грн у дохід держави та стягнути з відповідача ТОВ «Авіакомпація «Браво» судовий збір у розмірі 3772,00 грн у дохід держави.

Керуючись ст.ст.15, 16, 23, 526, 610, 611, 901, 902, 906, 907, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ЗУ «Про туризм», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво», про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (ЄДРПОУ - 35735699) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки в розмірі 283528,35 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпація «Браво» (ЄДРПОУ - 32259588) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) компенсацію за скасування 29 листопада 2018 року авіарейсу BAY 7301 в розмірі 1200,00 (одна тисяча двісті) євро, що станом на дату 13 листопада 2018 року є еквівалентом 37720, 27 грн. за курсом НБУ 3143,3560 грн за 100 євро.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» (ЄДРПОУ - 35735699) на користь держави судовий збір у розмірі 2885,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпація «Браво» (ЄДРПОУ - 32259588) на користь держави судовий збір у розмірі 3772,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Суддя А.М.Анохін