Ухвала

від 04.05.2023 по справі 761/12425/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12425/23

Провадження № 2-з/761/244/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021»про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення.

У травні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021»про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення.

У своїй заяві представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та/або будь- яким третім особам в тому числі але не виключно, які діють за його згодою, дорученням, від його імені або в його інтересах на підставі будь-якого дозволу, договору, іншого правовстановлюючого документу наданого ОСОБА_1 та/або іншою особою, яка діє від його імені та/або в його інтересах, користуватись, перебувати постійно або тимчасово, проживати, входити та/або вчиняти інші дії щодо майна: квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та вступу рішення по справі № 761/12425/23 в законну силу.

Свою заяву обґрунтовує тим, що

16 листопада 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Телекомунікаційна Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» було укладено договір купівлі-продажу квартири . відповідно до положень ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Позивачем було сплачено повну вартість згідно укладеного договору та відповідно до результатів проведеної оцінки майна, яке реалізовувалось у розмірі 2 771 989 (два мільйони сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень.

Укладений договір купівлі-продажу квартири було посвідчено 16.11.2021 р. ПНКМО Дібровою О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1584.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на сьогоднішній день) єдиним власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 135133789391), а саме: квартири АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-2021».

26 січня 2023 року ОСОБА_1 , невстановленим чином, проник до квартири АДРЕСА_1 , яка належить Позивачеві та про що було невідкладно повідомлено за екстреним телефонним номером «102». Патрульні поліцейські, які прибули за місцем виклику зафіксували, що уповноважена особа власника до приміщення потрапити не може, запірні пристрої замінено та існують перешкоди у здійсненні права власності.

27.01.2023 року ТОВ «КОМФОРТ-2021» звернулось до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 із листом в якому просило вжити заходи із припинення гарячого та холодного водопостачання, припинення надання послуг з водовідведення (каналізація) та припинення (відімкнення) електропостачання в квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ «КОМФОРТ-2021». Товариство наполягало на вжитті наведених в даному зверненні заходів задля уникнення зайвого нарахування сум утримання (комунальні послуги) належного йому майна до моменту відновлення права Товариства на повноцінне розпорядження належним йому майном.

23.03.2023 р. до ТОВ «КОМФОРТ-2021» звернулась адміністратор ТОВ «КИЇВ СІТІ 2020», готелю, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та повідомила, що гр.. ОСОБА_1 , який разом із невстановленими особами незаконно проник до володіння ТОВ «КОМФОРТ-2021», було допущено затоплення квартири, належній Товариству та приміщень готелю, які знаходяться поверхами нижче.

Щодо протиправної поведінки Відповідача та погроз з його боку на адресу співробітниці ТОВ «КИЇВ СІТІ 2020», останньою було складено та подано до Шевченківського УП ТУ НП в м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення від 23.03.2023 р.

Станом на момент звернення до суду з вказаною заявою, Позивач позбавлений можливості користуватись власним майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 135133789391) у зв`язку із перебуванням (проживанням) в даній квартирі ОСОБА_1 разом із невстановленими особами (яких ідентифікувати неможливо через заміну замків дверей та неможливості потрапити до квартири ані представникам власника ані представникам поліції та через злочинну бездіяльність поліції, про що складено та подано відповідні скарги), та створенням перешкод ОСОБА_1 у користуванні належним Позивачеві майном, що полягає у заміні запірних пристроїв дверей до квартири.

Відтак, право власності Позивача було обмежено ОСОБА_1 у незаконний спосіб, а саме: шляхом вчинення протиправного проникнення до володіння особи (за що взагалі передбачена кримінальна відповідальність) та створення перешкод у користуванні належним власнику майном (заміна запірних пристроїв дверей та не допуск представників власнику всередину приміщення), а отже таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021»про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: