Постанова

від 11.05.2023 по справі 380/15353/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 рокуСправа № 380/15353/22 пров. № А/857/4775/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Рибачуку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) звернулося до суду позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» (далі КП) в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу КП за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що подані до суду інкасові доручення датуються 2019, 2020, 2021 роками, а позов подано у жовтні 2022 року, тобто через рік після останньої спроби примусового стягнення боргу за рахунок коштів платника. Зазначає, що у 2021, 2022 роках КП розміщувало на своїх банківських рахунках кошти, яких би мало бути достатньо для погашення узгодженого податкового боргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом здійснені усі необхідні заходи для погашення податкового боргу, визначених законом.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням (тлумаченням) норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що КП з 12.10.2000 перебуває на обліку в контролюючого органу як платник податків, основний вид діяльності КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №813/1636/18 (далі Рішення суду), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУДФС) про стягнення податкового боргу з рахунків КП у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, до бюджету податкового боргу в сумі 118812,89 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.002646 (далі Рішення суду-1), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, задоволено позов ГУДФС про стягнення податкового боргу з рахунків КП у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, до бюджету податкового боргу в сумі 838798,11 грн.

На виконання вказаних судових рішень податковим органом у банки, обслуговуючі КП виставлялися інкасові доручення, які повернулися без виконання у зв`язку з відсутністю суми коштів на рахунках боржника: інкасові доручення (розпорядження) від 08.11.2019 №№ 124337-57, 124338-57, 124342-57, 124338-57, 16.12.2020 №№ 89354-13, 26.10.2020 № 68935-13, 18.05.2020 №31158-57, 28.05.2020 № 41031-57, 23.02.2021 №№ 89548-13, 89541-13, 24.02.2021 №№ 89543-13, 89545-13, 14.05.2021 № 101925-13, 10.11.2021 №№189798-13, 281538-13, 189796-13.

Так як виставлені Головним управлінням інкасові доручення в обслуговуючий банк, не дали результатів щодо погашення заборгованості перед бюджетом у зв`язку із відсутністю коштів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (далі ПК; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК).

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, ПК встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 ПК з`ясування вказаних обставин є першочерговим.

Згідно довідки Головного управління про наявні у відповідача станом на 08.04.2021 відкритті банківські рахунки КП станом на час виникнення та узгодження сум податкового боргу мало п`ять відкритих банківських рахунків (а.с.9).

У матеріалах справи містяться інкасові доручення, які направлялись контролюючим органом до банківських установ 08.11.2019, 16.12.2020, 26.10.2020, 18.05.2020, 23.02.2021, 24.02.2021, 14.05.2021, 20.10.2021, 10.11.2021 (а.с.39-52).

Вказані інкасові доручення направлялись на банківські установи в яких у КП були відкриті рахунки згідно поданої Головним управлінням довідки, що згадувалась вище.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов також повідомляв суд першої інстанції про те, що має відкриті в АТ КБ «Пиватбанк» у м.Дніпро поточні рахунки: НОМЕР_1 … НОМЕР_2 , НОМЕР_3 … НОМЕР_4 , де за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 сума коштів нарахованих на поточний рахунок становила 3332778,20 грн, за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 сума коштів зарахованих на поточний рахунок становила 4045814,64 грн. Також в цій довідці перелічені рахунки КП, які відкриті у Державній казначейській службі України.

Згідно наявного у справі інкасового доручення від 24.02.2021 №89543-13, 89545-13 такі доручення щодо рахунків UA5230…15771, UA3530…15618 направлялись до установ банків лише 24.02.2021 (а.с.43).

Вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано жодної оцінки.

Поза увагою та правовою оцінкою суду також залишились і ті обставини, що направлення інкасових доручень здійснювалось податковим органом листопаді 2019, року, травні, жовтні, грудні 2020 року, лютому травні, жовтні, листопаді 2021 року, тоді як з розглядуваним позовом контролюючий орган звернувся лише в жовтні 2022 року. Позивачем докази на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів саме на час звернення до суду надано не було.

Як видно з долученої відповідачем-апелянтом, під час апеляційного розгляду справи, виписки по рахунку НОМЕР_1 … НОМЕР_2 у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 сума коштів нарахованих на поточний рахунок становила 3332778,20 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 сума коштів зарахованих на поточний рахунок становила 4457481,62 грн.

З огляду викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував всі обставини справи в частині вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення коштів з рахунків у банку.

Посилання представника позивача про те, що ПК не передбачено обов`язку контролюючого органу надсилати інкасові доручення у певній кількості, чи певній послідовності (безпосередньо перед зверненням до суду з позовом за відповідним предметом), апеляційний суд не бере до уваги, разом з тим, в розглядуваному випадку позивачем не спростовано того, що відповідні кошти були на банківському рахунку КП і такі були достатніми для погашення наявного станом на 29.09.2022 податкового боргу в сумі 2479223,75 грн, однак попри це контролюючий орган порушив порядок звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, щодо подібної категорії справ, що викладений у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №560/4554/21.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 22 травня 2023 року.