Ухвала

від 16.05.2023 по справі 916/2940/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

16 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2940/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України: Пронюк В.Я.

від Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради: не з`явився

від Генічеської міської ради: Станчук А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Генічеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023, суддя І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 08.02.2023 в м. Одесі

у справі №916/2940/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України

до відповідача: Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради

про стягнення 289 749,92 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради про стягнення коштів в розмірі 289 749,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 відкрито провадження у справі №916/2940/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у справі №916/2940/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України суму основного боргу у розмірі 212 069,17 грн, суму пені у розмірі 38 730,81 грн, суму 3% річних у розмірі 3554,41 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 35 395,53 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4346,25 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення належного у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання згідно Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 212069,17 грн підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив їх відповідність до умов договору та є арифметично правильними.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, 02.03.2023 року безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Генічеської міської ради, яка не є учасником даної справи, на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у справі №916/2940/22, в якому скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у справі №916/2940/22 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення дійшов хибного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу виходячи з того, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об?єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об?ємів, поставлених позивачем.

Зазначений факт, на думку скаржника, не відповідає дійсності, оскільки Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради уклав договір №20-1282/21-БО-Т постачання природного газу від 25.01.2022р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» з замовленими обсягами газу на січень 2022 р. - 3,5 тис.куб.м; на лютий 2022 р. - 3,5 тис.куб.м.; на березень 2022 р. - 3,5 тис.куб.м. тощо.

Тобто постачальником природного газу та стороною договору є підприємство відмінне від позивача, що підтверджується відмінностями кодів ЄДРПОУ. Вищевказаний договір є укладеним, чинним та зареєстрованим на платформі ProZorro за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-12-001295-c.

До того ж, визначення цього постачальника як основного для підприємств бюджетної сфери було погоджено на загальнодержавному рівні (лист Міністерства розвитку громад та територій України №7/10.1/15372-21 від 13.10.2021р).

Виходячи з викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», на думку апелянта не є належним позивачем щодо стягнення заборгованості за спожитий відповідачем у січні-лютому 2022 року природний газ.

Також Генічеська міська рада зазначає, що при задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, судом першої інстанції, проігноровано загальновідомі відомості, пов?язані із воєнним станом на території України та тимчасовою окупацією території Генічеської міської ради, де зареєстрована юридична адреса відповідача.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про залучення апелянта Генічеську міську раду у справу №916/2940/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Своє право на оскарження Генічеська міська рада обґрунтувала тим, що єдиним засновником відповідача є Генічеська міська рада, а єдиним джерелом фінансування господарської діяльності відповідача є бюджет Генічеської міської ради. Таким чином, на думку скаржника, винесене господарським судом Одеської області рішення від 08.02.2023 №916/2940/22 прямо зачіпає інтереси Генічеської міської ради як єдиного засновника відповідача та як головного розпорядника місцевого бюджету, що є джерелом фінансування відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України зазначає, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об?єми природнього газу, спожитого Відповідачем з 15.01.2022 по 31.03.2022 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об?ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, в період з 07.01.2022 по 17.02.2022, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10434, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10) та роздруківкою з екрану інформаційної платформи оператора ГТС.

Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 07.01.2022 по 17.02.2022, саме Позивач здійснював постачання природного газу Відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу Відповідачу в той же період з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 3.2 Договору постачання природного газу №20-1282/21-БО-Т, укладеного між Відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Позивач вказує, що Пунктом 3.1 цього Договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Крім цього, відповідно до пункту 3.5 вказаного Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Такий акт, що підтверджував би постачання природного газу Відповідачу іншим постачальником за Договорами, в спірний період в матеріалах справи відсутній.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази включення Відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у період з 07.01.2022.

Натомість, в матеріалах справи наявні докази включення Відповідача в спірний, саме до Реєстру споживачів Позивача. Таким чином, на думку позивача, доводи Відповідача щодо постачання природного газу у спірний період ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз Трейдинг» є безпідставні та спростовуються наведеними аргументами Позивача та наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно тверджень апелянта про запровадження на території України воєнного стану як підставу для настання форс-мажорних обставин, позивач наголошує, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись форс-мажорними обставини, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 10.1 та 10.2 Типового договору про звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань. Сертифікату TIIII про форс-мажорні обставини Відповідачем до суду не надано, а тому твердження Відповідача про настання форс-мажорних обставин Відповідача та, як наслідок, звільнення Відповідача від виконання зобов?язання у строк, встановлений Типовим договором, є безпідставним.

Водночас, Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 10.1 Договору. Таким чином, відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання договірних зобов?язань перед позивачем у силу дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану, що триває на момент вирішення цього спору).

Враховуючи вищезазначене, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості виконання грошового зобов?язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану з 24.02.2022). Також відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов?язань по Договору, як передбачено в п.10.4.

Також 14.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Генічеської міської ради, в якому остання просить суд:

-Залучити до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, АТ «Херсонгаз»;

-Витребувати з АТ «Херсонгаз» письмові пояснення з підтверджуючими документами: щодо наданих (знятих) Центром культури і дозвілля Генічеської міської ради (код EIC- 56XS000131JDD0OS) показників вузлу обліку газу за період січня та лютого 2022 року із зазначенням дати зняття показників, показів лічильника та спожитого обсягу газу; щодо строків, фактів та підстав включення відповідача до портфелю постачальника «останьої надії»; щодо строків, фактів та підстав включення (не включення) Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради до портфелю постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», згідно договору поставки природного газу №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022;

-залучити до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг».

-витребувати у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» письмові пояснення з підтверджуючими документами: щодо його дій для включення Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 39055481 код EIC-56XS000131JDD0OS) до власного портфелю постачальника (згідно договору №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022), зокрема, щодо строків звернення до оператора газорозподільної мережі з відповідною заявою та строків фактичного включення Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради до власного портфелю постачальника; щодо оформлення та надання Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради актів приймання-передачі природного газу за період січня-лютого 2022 року; щодо фактів отримання та оприбуткування отриманих від Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради (код EIC- 56XS000131JDDOOS) грошових коштів в якості оплати за спожитий газ згідно договору №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції грунтується на факті споживання відповідачем газу від постачальника «останьої надії». При цьому, відповідач (Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради) уклав договір №20-1282/21-БО-Т постачання природного газу від 25.01.2022 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» з замовленими обсягами газу на січень 2022 р. - 3.5 тис. куб.м; на лютий 2022 р. - 3,5 тис. куб.м.: на березень 2022 р. - 3,5 тис. куб.м тощо. Тобто постачальником природного газу та стороною договору є підприємство відмінне від позивача, що підтверджується відмінностями кодів ЄДРПОУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 в редакції постанови КМУ від 25 жовтня 2021 р. №1102 Пункт 41-8 зазначеної постанови, зокрема, передбачає забезпечення автоматичного включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України) закладами охорони здоров?я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров?я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

На думку заявника, з зазначеної правової норми вбачається, що відповідний облік та подання даних для включення відповідача до портфелю постачальника «останньої надії» здійснюється без участі споживача виключно за обліками оператора газорозподільної системи, яким в Херсонській області є АТ «Херсонгаз» на підставі поданих постачальниками газу відповідних договорів.

З?ясування підстав неврахування АТ «Херсонгаз» договору на постачання природного газу №20-1282/21-Б-Т від 25.01.2022р. укладеного відповідачем (Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» є критично значущим для захисту інтересів відповідача, як бюджетної установи та Генічеської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

До того ж, при оплаті відповідачем спожитого у січні-лютому 2022 року природного газу на користь позивача може в подальшому обумовити звернення до нього ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» із вимогою про оплату спожитого газу в тому ж об?ємі та за той самий період.

Зазначена обставина, на думку апелянта, обумовлює необхідність залучення у справу: АТ «Херсонгаз» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, з метою отримання судом достовірних даних щодо строків, фактів та підстав включення відповідача до портфелю постачальника «останньої надії», або щодо строків, фактів та підстав включення (не включення) відповідача до портфелю постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за січень та лютий 2022 року, а також ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, з метою отримання судом достовірних даних щодо його дій для включення відповідача до власного портфелю постачальника за період січня та лютого 2022 року, а також наявності зареєстрованої (зафіксованої) заборгованості Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 39055481) за спожитий у січні та лютому 2022 року природний газ.

05.05.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення Генічеської міської ради, в якій останнє зазначає про те, що оскаржуване рішення прямо зачіпає інтереси скаржника і просить залучити її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2940/22 та призначено до розгляду на 18.04.2023 об 11:30 та в подальшому ухвалою суду від 18.04.2023 оголошено перерву при розгляді справи №916/2940/22 до 16.05.2023 об 11:30.

В судовому засіданні 16.05.2023 прийняли участь представник Генічеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України, від Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Також було здійснено оголошення на веб-сайті щодо призначення розгляду вказаної апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Колегія суддів враховує те, що Генічеська міська рада звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у даній справі в порядку ст. 254 ГПК України, як особа яка не була учасником справи.

Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів апелянта, наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, колегією суддів зазначає про наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси:

суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16.

Своє право на оскарження Генічеська міська рада обґрунтувала тим, що єдиним засновником відповідача є Генічеська міська рада, а єдиним джерелом фінансування господарської діяльності відповідача є бюджет Генічеської міської ради. Таким чином, на думку скаржника, винесене Господарським судом Одеської області рішення від 08.02.2023 у справі №916/2940/22 прямо зачіпає інтереси Генічеської міської ради як єдиного засновника відповідача та як головного розпорядника місцевого бюджету, що є джерелом фінансування відповідача.

Колегія суддів не погоджується зі вказаним, оскільки Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради є окремою юридичною особою, діє на підставі Статуту, затвердженого засновником, має самостійний кошторис, самостійний баланс, власну бухгалтерію, печатку, рахунки органах в Державної казначейської служби України та інші атрибути юридичної особи, код ЄДРПОУ: 39055481.

Згідно з частинами першою-третьою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язанням усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що юридична особа як суб`єкт господарювання та сторона правовідносин несе відповідальність за своїми зобов`язаннями самостійно.

Матеріали справи свідчать, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України з позовною заявою до Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради про стягнення коштів в розмірі 289 749,92 грн, упродовж усього розгляду справи судом першої інстанції та на момент прийняття оспорюваного рішення Генічеська міська рада не перебувала у складі учасників провадження у справі №916/2940/22.

Сторонами спірного договору були Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України та Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради, жодних зазначень Генічеської міської ради вказаний договір не містить.

При цьому слід враховувати, що судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У мотивувальній частині оспорюваного рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у справі №916/2940/22 відсутні будь-які висновки суду про права та обов`язки Генічеської міської ради.

Не вказано прямо про права і обов`язки Генічеської міської ради і в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, Генічеська міська рада є особою, яка не брала участі у справі, оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися та не може перебувати у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у межах даного спору.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідальним за неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ є учасник цих договірних правовідносин та якого вказаним рішенням притягнуто до юридичної відповідальності Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради як окрема і самостійна юридична особа.

Отже, скаржник не є учасником правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки Генічеської міської ради.

Особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 76, 77 ГПК України, порушення його прав та охоронюваним законом інтересів оскаржуваною ухвалою.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що права Генічеської міської ради оскаржуваним рішенням не порушені, питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувались. Тобто, в даному випадку не існує правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

При цьому слід враховувати, що судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою Генічеської міської ради не може бути здійснене та підлягає закриттю.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права та інтереси Генічеської міської ради і не впливає на його обов`язки та питання про його права, інтереси та(або) обов`язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувалися, отже наявності правового зв`язку між скаржником та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому названа особа не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 254 ГПК України у даній справі, у зв`язку з чим апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України підлягає закриттю, оскільки в даному випадку відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Генічеської міської ради, тому клопотання скаржника про залучення у справу №916/2940/22 в якості третіх осіб Генічеську міську раду, АТ «Херсонгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», а також клопотання апелянта про витребування з АТ «Херсонгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» письмових пояснень судом апеляційної інстанції не розглядається.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 253, 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у справі №916/2940/22 - закрити.

Матеріали справи №916/2940/22 повернути до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 23.05.2023.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська