Постанова

від 18.05.2023 по справі 916/129/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/129/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокурора: Бондаревський О.М., посвідчення №057613 від 22.10.2020;

від позивача-1: Асташенкова О.І., в порядку самопредставництва;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС

у справі № 916/129/19

за позовом: Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг»

про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, вартістю 444 320 гривень, розташовану на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005,

головуючий суддя Малярчук І.А.,

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 18.05.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 відмовлено повністю у задоволенні позову Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019р. у справі №916/129/19 скасовано, позовні вимоги Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, вартістю 444320 грн., розташовану на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005.

Додатковою постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на користь прокуратури Одеської області 9 997 грн., 20 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

25.11.2020 року Господарським судом Одеської області було видано накази про примусове виконання постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та додаткової постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року у справі №916/129/19.

18.08.2021р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ «СГ Торг»

надійшла скарга на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Маснюк М.М., згідно якої відповідач просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2021, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії згідно з вимогами ЗУ «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що на виконанні Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував наказ Господарського суду Одеської області від 25.11.2020. Постановою державного виконавця Маснюк М.М. від 28.12.2021 про закінчення виконавче провадження виконавче провадження було закінчено з підстав невиконання рішення суду. Так, згідно актів від 30.07.2021, 29.09.2021, складених старшим державним виконавцем Маснюк М.М., був здійснений виїзд на дільницю за адресою проведення виконавчих дій, а саме: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3А, з метою перевірки виконання рішення суду, але представники ТОВ «СГ Торг» не були запрошені, позаяк, товариство було позбавлено можливості надати пояснення. Також відповідач вказує, що виконавець не звернувся за роз`ясненням рішення суду, що унеможливило його виконання. На думку скаржника, державний виконавець формально підійшов до здійснення виконавчих дій та виконання рішення. Відповідач вважає, що оскільки земельна ділянка за вимогами діючого законодавства повинна бути чітко ідентифікована (або на стадії судового розгляду, або на стадії виконавчого провадження) за такими параметрами як межі, певне місце розташування тощо, саме на державного виконавця покладався обов`язок визначити боржникові ТОВ «СГ Торг» чіткі межі виконання рішення суду, однак, за матеріалами виконавчого провадження державний виконавець не визначив боржникові його обов`язку щодо звільнення певної земельної ділянки з зазначенням відповідних меж.

Також відповідач вказує, що не займав та не займає земельної ділянки загальною площею 0,168 га вартістю 444320 грн, розташованої на території м. Одеси, поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005, ТОВ «СГ Торг» володіє лише майданчиком з твердим покриттям загальною площею 382,25 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3- А, що вбачається із договору суборенди №26/63-С від 29.12.2020. Строк дії договору згідно п.4.1 визначено до 31.12.2022, тобто, відповідач вважає, що договір є чинним на даний час. Вказаний майданчик з твердим покриття є окремим об`єктом майна, щодо якого виникли цивільні правовідносини між сторонами договору суборенди від 29.12.2020. За твердженням відповідача, зазначений договір не було визнано недійсним у межах розгляду даної господарської справи. Скаржник вважає, що аби мати можливість виконати рішення суду за рахунок особистих дій, боржник ТОВ «СГ Торг» повинен розуміти у яких саме межах на нього покладено обов`язок звільнення земельної ділянки, яка, до речі, за площею може мати доволі різні геометричні форми.

Крім того, скаржник зазначає, що станом на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2021 виконавцем жодним чином не було вирішено питання отримання від компетентних органів інформації щодо меж ділянки, площею 0,1600 га., розташованої на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005; не було вирішено питання щодо проведення огляду ділянки площею 0,1600 га, розташованої на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005 з метою з`ясування перебування товариства на вказаній ділянці у межах, обмежених площею 0,1600 га тощо. Державний виконавець до ТОВ «СГ Торг» з метою встановлення місцезнаходження земельної ділянки, майданчика, стосовно перебування майна підприємства на вказаної земельної ділянці не звертався, виконавчих дій з вказаних підстав за участю представника товариства не проводив. Звідси, відповідач вважає, що посадові особи ТОВ «СГ Торг» станом на сьогоднішній день неспроможні виконати рішення суду від 04.11.2020 року з причин, незалежних від них, а саме: відсутність визначених меж вказаної ділянки з метою належного виконання рішення суду, відсутність факту перебування ТОВ «СГ Торг» на вказаній у рішенні суду земельній ділянці. Відповідач стверджує, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2021 винесена державним виконавцем в порушення частин першої-третьої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Поряд із цим скаржник просить суд поновити строк для оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2021. Так, скаржник вказує, що матеріали виконавчого провадження були отримані представником 28.07.2022, проте через необхідність термінового відрядження директора ТОВ «СГ Торг» вчасно надати скаргу до суду не було можливості. Відповідно до договору про надання правової допомоги № 22/07 від 26.07.2022 представник мав повноваження виключно на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Директор у період з 29.07.2022 по 15.08.2022, передбачений для надання скарги до суду, перебував в терміновому відрядженні, тому не мав змогу надати відповідні повноваження представнику з метою складання та надання скарги до суду.?

Враховуючи термінові обставини, ТОВ «СГ Торг» вважає наявні підстави для поновлення пропущеного з поважних причин строку на подачу скарги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 року у справі №916/129/19 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено повністю у задоволенні скарги ТОВ «СГ Торг» від 18.08.2022 за вх.№2-690/22 на рішення державного виконавця органу ДВС по справі №916/129/19.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржник не довів суду, що ним у встановлений державним виконавцем строк було у добровільному порядку виконано рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 та задовольнити скаргу ТОВ «СГ Торг» від 18.08.2022 на рішення державного виконавця органу ДВС по справі №916/129/19.

Апелянт зазначає, що згідно постанови суду від 25.11.2020 ТОВ «СГ ТОРГ» було зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, вартістю 444320 грн., розташовану на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005.

Проводячи виконавчі дії згідно актів від 23.06.2021, 30.07.2021, 29.09.2021, складених старшим державним виконавцем Маснюк М.М. зазначено, що був здійснений виїзд на дільницю за адресою виконання виконавчих дій , а саме: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3А з метою перевірки виконання рішення суду. Згідно складених актів від 23.06.2021, 30.07.2021, 29.09.2021 виконавець вказав, що боржник ТОВ «СГ Торг» не виконав рішення суду щодо звільнення земельної ділянки.

Проте, як вбачається з постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 по справі №916/129/19 боржника ТОВ «СГ Торг» було зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га вартістю 444320 грн., розташовану на території м. Одеси, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005.

Згідно актів старшого виконавця від 30.07.2021 та 29.09.2021 зазначено, що ним було здійснено виїзд на дільницю за адресою проведення виконавчих дій, а саме: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3А, що не є адресою виконання обов`язку боржника, передбаченого постановою суду від 04.11.2020 та відповідно наказу від 25.11.2020.

На вказаний факт суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до наслідків у вигляді відвертого ігнорування доводів ТОВ «СГ Торг» щодо відсутності за матеріалами виконавчого провадження розуміння як виконавцем так і боржником чітких меж виконання наказу від 25.11.2020 року, а відповідно, наявності поважних причин у боржника щодо невиконання рішення суду.

Виходячи з матеріалів виконавчого провадження та суперечливості щодо місця проведення виконавчих дій, виконавцем не було здійснено усіх необхідних заходів з метою усунення таких суперечливостей та з метою належного виконання рішення суду виключно з метою звільнення саме тієї ділянки, яка була визначена у рішенні суду від 04.11.2022 року.

Апелянт також зазначає, що він не займав та не займає земельної ділянки загальною площею 0,168 га вартістю 444320 грн, розташованої на території м. Одеси, поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137300:66:002:0005, ТОВ «СГ Торг» володіє лише майданчиком з твердим покриттям загальною площею 382,25 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3- А, що вбачається із договору суборенди №26/63-С від 29.12.2020. Строк дії договору згідно п.4.1 визначено до 31.12.2022, тобто, відповідач вважає, що договір є чинним на даний час. Вказаний майданчик з твердим покриття є окремим об`єктом майна, щодо якого виникли цивільні правовідносини між сторонами договору суборенди від 29.12.2020. За твердженням відповідача, зазначений договір не було визнано недійсним у межах розгляду даної господарської справи. Скаржник вважає, що аби мати можливість виконати рішення суду за рахунок особистих дій, боржник ТОВ «СГ Торг» повинен розуміти у яких саме межах на нього покладено обов`язок звільнення земельної ділянки, яка, до речі, за площею може мати доволі різні геометричні форми.

На думку скаржника, не є обґрунтованим твердження суду, що у матеріалах виконавчого провадження №64748571 наявний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 26.10.2018 №802-ДН/834/АП/09/01/-18 та план-схема, перевірені та затверджені посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, акт №001502 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.11.2018 із позначенням місця розташування земельної ділянки.

Натомість вказаний акт: складений 2018 року, а виконавець повинен встановити реальний стан існування певних обставин на день проведення виконавчих дій; містить фотозображення певної земельної ділянки без її прив`язки до певної місцевості та визначення її меж.

Враховуючи вищевикладене, скаржник зазначає, що посадові особи ТОВ «СГ Торг» станом на сьогоднішній день неспроможні виконати рішення суду від 04.11.2020 року з причин, незалежних від них, а саме: відсутність визначених меж вказаної ділянки з метою належного виконання рішення суду, відсутність факту перебування ТОВ «СГ Торг» на вказаній у рішенні суду земельній ділянці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на хвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС у справі № 916/129/19.; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» до розгляду на 16 лютого 2023 року о 10:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на хвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС у справі № 916/129/19 на розумний строк; заяву ТОВ «СГ Торг» про відкладення розгляду справи задоволено; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на 16 березня 2023 року о 10:00 год.

Разом з тим, суддя-учасник колегії Савицький Я.Ф. з 07.03.2023 по 27.03.2023 ( Наказ в.о. Голови суду від 06.03.2023 №36-в) та суддя-учасник колегії Разюк ГП. з 16.03.2023 по 24.03.2023 (Наказ голови суду від 14.03.2023 №41-в) перебували у відпустці. У зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 16.03.2023р. не відбулось.

Крім того, суддя-учасник колегії Разюк ГП. з 16.03.2023 по 24.03.2023 (Наказ голови суду від 14.03.2023 №41-в) та головуючий суддя Колоколов С.І. з 21.03.2023 по 29.03.2023 (Наказ Голови суду від 14.03.2023 №44-в) перебували у відпустці.

Також з 28.03.2023 по 17.04.2023 суддя-учасник колегії Савицький Я.Ф. перебував у відпустці ( Наказ Голови суду від 27.03.2023 №54-в).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/129/19 відбудеться 18 травня 2023 року о 12:00 год.

10.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Одеської міської ради Бондаренка Ігоря Олеговича про відвід судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на хвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС у справі № 916/129/19.Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 визнано необґрунтованим заявлений представником Одеської міської ради - Бондаренком І.О. відвід судді-учаснику колегії Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на хвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС у справі № 916/129/19. Матеріали справи №916/129/19 передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника Одеської міської ради - Бондаренка І.О. про відвід судді-учаснику колегії Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 про відмову у задоволені скарги на рішення державного виконавчого органу ДВС у справі № 916/129/19.

В судовому засіданні 18.05.2023 року представники прокуратури та Одеської міської ради заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаних представників.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з наявних у справи доказів, а саме, з довідки АТ «Укрпошта» від 11.03.2021, роздруківка трекінгу поштових відправлень із номером 0600004347568 вказують на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2021 була вручена відповідачу. Вказана постанова містить ідентифікатор доступу до АСВП, зобов`язання боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.

Так, державним виконавцем було складено акти від 23.06.2021, від 30.07.2021, від 29.09.2021 про факт невиконання боржником судового рішення щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також державним виконавцем надано боржнику строк для виконання рішення суду у постанові про накладення штрафу від 03.08.2021.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем наказу суду від 25.11.2020 та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Таким чином, відповідає вимогам закону дії виконавця щодо надсилання до Малиновського відділу поліції ГУНП в Одеській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення №57004 від 22.10.2021. Вказане повідомлення також було скеровано боржнику, про що свідчить фіскальний чек АТ «Укрпошта» №6500508696935 від 22.10.2021.

Поряд із цим у матеріалах виконавчого провадження №64748571 наявний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 26.10.2018 №802-ДН/834/АП/09/01/-18 та план-схема, перевірені та затверджені посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, акт №001502 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.11.2018 із позначенням місця розташування земельної ділянки.

Отже, наведене спростовує твердження апелянта про відсутність ідентифікації земельної ділянки, яку боржник мав звільнити на виконання судового рішення у даній справі.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.ч.1, 2, 3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Звідси, за наказом суду від 25.11.2020, яким саме скаржника зобов`язано звільнити земельну ділянку, скаржник мав особисто вчинити дії по її звільненню, доказів чого суду не надано.

Тобто, у даному випадку виконавчі дії мають полягати лише у примушенні боржника до вчинення певних дій, державний виконавець може лише «зобов`язати», тобто спонукати в межах його повноважень боржника до виконання вимог виконавчого документа, про що і винесені були постанови державного виконавця від 09.03.2021, від 03.08.2021.

Отже, скаржник не довів належними та допустимими доказами, що ним у встановлений державним виконавцем строк було у добровільному порядку виконано рішення суду.

Поряд із цим слід зазначити, що відсутність добровільного виконання боржником виконавчого документа, стала підставою для надсилання державним виконавцем повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення №57004 від 22.10.2021 до Малиновського відділу поліції ГУНП в Одеській області та винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 28.12.2021 про закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Крім того, відповідно до ч.1 ст.245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Тобто, положеннями ГПК України відповідач наділений правом самостійно звернутись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, якщо йому не зрозуміло його зміст, однак, він таке право не використав, хоча й має обов`язок особисто виконати рішення суду із дотриманням міжнародно визнаних принципів забезпечення права на суд, складовою якого є право стягувача очікувати своєчасного та повного виконання судового рішення, ухваленого на його користь.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, не підтверджуються належними доказами та є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, при цьому, ухвала Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 року у справі №916/129/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Торг» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 року у справі № 916/129/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „23 травня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький