Постанова

від 17.05.2023 по справі 925/109/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 925/109/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Пилипенко Р.Б.

від відповідача: Патрікєєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань»

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 (повне рішення складено та підписано 12.12.2022)

у справі № 925/109/22 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Строй Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань»

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Строй Груп» (далі за текстом - ТОВ «Нова Строй Груп»; позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» (далі за текстом - ТОВ «Сервісагро-Умань»; відповідач) про стягнення 1 927 243, 54 грн, з яких 1 484 821,94 грн заборгованості, 242 226,15 грн пені, 145 364,07 грн інфляційних втрат, 54 831,38 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 16.04.2020 по 09.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 11.04.2019 № 02/19 на влаштування зовнішнього огородження та покрівлі складу з сендвіч панелей в частині здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 у справі №925/109/22 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Сервісагро-Умань» на користь ТОВ «Нова Строй Груп» 607 498,26 грн основного боргу, 23 911,36 грн пені, 22 383,85 грн 3 % річних, 59 476,43 грн інфляційних втрат та 10 699,05 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку несплаченої суми боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу за фактично виконані роботи. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд стягнув 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Процедура апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 витребувано з господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/109/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сервісагро-Умань» на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 у справі №925/109/22 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сервісагро-Умань» на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 у справі №925/109/22; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 05.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 за клопотанням ТОВ «Сервісагро-Умань» розгляд справи 05.04.2023 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 продовжено строк розгляд справи та відкладено її розгляд на 17.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 за клопотанням ТОВ «Сервісагро-Умань» розгляд справи № 925/109/22 призначений на 17.05.2023 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 за клопотанням ТОВ «Нова Строй Груп» розгляд справи № 925/109/22 призначений на 17.05.2023 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 17.05.2023 взяв участь представник ТОВ «Сервісагро-Умань», який просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 17.05.2023 взяв участь представник ТОВ «Нова Строй Груп», який просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

ТОВ «Сервісагро-Умань» до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 у справі №925/109/22, в якій просить суд його скасувати в частині стягнення 607 498, 26 грн основного боргу, 23 911, 36 пені, 22 383, 85 грн 3 % річних, 59 476, 43 грн інфляційних втрат та 10 699, 05 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (п. 4. ч. 1 ст. 277 ГПК України). Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що: з 24.02.2022 директор ТОВ «Нова Строй Груп» був мобілізований, відтак не мав повноважень на представництво інтересів відповідача (у т.ч. на укладення договору на правову допомогу в інтересах позивача); позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України (п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України), відтак мала б бути залишена без руху; додані до позовної заяви докази (копії) не посвідчені належним чином. Неправильне застосування норм матеріального права обґрунтовано посиланням на те, що: місцевий суд неправомірно прийняв до уваги акт приймання-передачі виконаних робіт за підписом 2020 року, як доказ належного їх виконання, оскільки направлений позивачем не на адресу місця реєстрації відповідача; роботи виконі з недоліками, які неодноразово фіксувалися у відповідних актах за участю директора позивача; позивачем не складалися жодні проміжні акти виконаних робіт; місцевим судом не враховано відсутності повідомлень (інформування) позивачем відповідача неможливості своєчасного виконання договірних зобов`язань, необхідності підвищення ціни та виконання додаткових робіт, що спонукало відповідача, як замовника, призупинити фінансування робіт.

ТОВ «Нова Строй Груп» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого суду - без змін. Стверджує, що роботи були завершені 31.12.2019. Відповідачу 14.04.2020 було надіслано на адресу його фактичної господарської діяльності акт виконаних робіт, який безпідставно не був ним підписаний. Відповідачем систематично порушувались строки фінансування робіт, що вплинуло на строки їх здачі. Також позивач вказав, що збільшення вартості фактично виконаних робіт відбулося через вагому відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які при узгодженні вартості позивач, як виконавець, не міг.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

11.04.2019 між ТОВ «Сервісагро-Умань»(замовник) та ТОВ «Нова Строй Груп» (виконавець) було укладено договір № 02/19 на влаштування зовнішнього огородження та покрівлі даху з сандвіч-панелей, за умовами якого замовник доручає, а виконавець виконує власними та залученими силами третіх осіб, з власних матеріалів, зовнішнє огородження та покрівлю з сендвіч-панелей, згідно з кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору (адреса будівництва: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Городецьке, вул. Софіївська, 1 А). (п. 1.1. Договору)

У п. 2.1 договору сторони узгодили загальну вартість договору - 8 357 498,26 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору договірна ціна робіт може переглядатись при наступних умовах:

- зміна об`ємів та складу робіт;

- зупинка робіт по рішенню Замовника і в зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин;

- зміна по рішенню або з вини Замовника строків виконання робіт;

- вагома відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити котрі при узгодженні вартості Виконавець не міг.

Додаткові угоди, проектна документація, графік фінансування, графік виконання робіт та кошториси є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.3. Договору).

Перегляд договірної вартості обумовлюється розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п. 2.4. Договору).

Роботи по цьому Договору виконуються з матеріалів Виконавця (п. 2.5. Договору).

Усі взаєморозрахунки по цьому договору здійснюються тільки в національній валюті України шляхом внесення коштів на банківський рахунок Виконавця (п. 2.6. Договору).

Виконавець приступає до виконання робіт на будівельному майданчику та виконує роботи згідно графіку виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1. Договору)

При виникненні обставин, які не залежать від Виконавця, і котрі перешкоджають виконанню робіт в обумовлені строки, Виконавець повинен повідомити про це Замовника письмово і за необхідності можуть бути внесені зміни у графік виконання робіт. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обумовленням обставин (п. 3.2. Договору)

Обставини, що перешкоджають виконанню робіт в обумовлені строки, які не залежать від Виконавця і дають йому право на перегляд цих строків: нездоланної сили; за які відповідає Замовник (затримка у виконанні обов`язків, поява додаткових робіт); зупинка робіт не з вини Виконавця; несприятливі погодні умови (п. 3.3. Договору).

При виникненні обставин нездоланної сили, інших непередбачуваних обставин, котрі перешкоджають виконанню робіт, Виконавець повинен прийняти всі необхідні заходи по їх усуненню і, щойно вони будуть усунені, приступити до виконання своїх обов`язків, повідомивши про це Замовника (п. 3.4. Договору).

Виконавець має право виконати роботу достроково, але виключно з урахуванням будівельних норм та стандартів (п. 3.5. Договору).

Датою закінчення робіт вважається дата їх фактичного закінчення та представлення Замовнику для прийняття та підписання Акту виконаних робіт. У випадку наявності у Замовника об`єктивних зауважень, щодо якості виконання робіт Виконавцем датою закінчення таких робіт буде вважатися дата усунення зауважень Замовника, щодо наявних недоліків. (п. 3.6. Договору).

За п.п. 4.1, 4.2 Договору Виконавець зобов`язується використовувати отримані кошти для виконання робіт та закупівлі матеріалів згідно умов договору та графіку фінансування. Замовник зобов`язується виконувати сплати Виконавцю згідно графіку фінансування, та після підписання актів приймання - передачі або актів виконаних робіт для відповідного виду робіт.

Згідно з п. 7.1. Договору постачання на об`єкт будівельних матеріалів, конструкцій та виробів здійснюється силами Виконавця. Він контролює якість, кількість і комплектацію постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження до моменту здачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1. Договору Виконавець має право залучати для виконання робіт інші організації і забезпечує координацію їх діяльності на майданчику.

Приймання і оплату робіт, що виконують такі організації, здійснює Виконавець (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 9.1 договору виконавець приступає до виконання робіт після отримання передплати згідно з графіком фінансування, який є частиною договору.

Приймання, передача та прийом виконаних робіт оформлюється відповідними актами. Підписання акту виконаних робіт передує виконанню виплати коштів згідно графіку фінансування, окрім передоплати на закупівлю будівельних матеріалів (п. 11.1. Договору).

Згідно з п. 12.2. Договору за порушення строків оплати обумовлених договором платежів Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за виконані роботи за кожний день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій (пені, інших видів неустойки) за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому встановлені законом строки позовної давності на вимоги про стягнення пені обчислюються за кожний день її нарахування окремо (п. 12.4. Договору).

Виконавець гарантує надійність, якість та відповідність виконаних робіт технічному завданню та якість будівельних матеріалів, що використовуються для виконання договору (п. 13.1. Договору).

Гарантійний строк, строк придатності та служби на результат виконаних Виконавцем робіт становить 1 рік (п. 13.2. Договору).

Гарантійний строк обчислюється від дня прийняття Замовником виконаних робіт (п. 13.3. Договору).

Гарантійний строк подовжується на час, від моменту виявлення Замовником недоліків, за які відповідає Виконавець до моменту усунення Виконавцем таких недоліків (п. 13.4. Договору).

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків Замовник повинен заявити про них Виконавцю у письмовій формі і запросити його для складення відповідного акту про порядок та строки усунення виявлених недоліків (дефектів) (п. 13.5. Договору).

Представник Виконавця зобов`язаний з`явитися на об`єкті протягом 5 робочих днів з моменту отримання виклику для складання відповідного акту, що підписується сторонами. В акті в обов`язковому порядку фіксується дата виявлення дефектів і строки їх усунення (п. 13.6. Договору).

Якщо Виконавець відмовився взяти участь у складанні акта, Замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його Виконавцю (п. 13.7. Договору).

Виконавець зобов`язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку та в строки, визначених актом про їх усунення. У разі відмови Виконавця усунути виявлені недоліки (дефекти) Замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі Виконавець зобов`язаний повністю компенсувати Замовнику витрати, пов`язані усуненням зазначених недоліків та завдані збитки (п. 13.8. Договору).

Сторони зобов`язані докладати зусиль до вирішення конфліктних ситуацій шляхом переговорів, пошуку взаємоприйнятних рішень. Для усунення розбіжностей, за якими не досягнуто згоди, сторони можуть залучати професійних експертів (п. 14.1. Договору).

Відповідно до п. 15.1. Договору останній припиняє свою дію: у разі повного виконання сторонами своїх зобов`язань; за взаємною згодою; відповідно до рішення суду; у випадках, що передбачені чинним законодавством України.

Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 02/19 від 11.04.2019, в якому погодили графік фінансування будівництва за договором на суму 8 357 498,26 грн: передплата на матеріали - протягом 7 днів від підписання договору - 6 500 000,00 грн; передплата на початок робіт - протягом 14 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; передплата на роботи - 30 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; передплата на роботи - 45 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; остаточний розрахунок за монтаж МК - підписання акту - 357 498, 26 грн.

У додатку № 2 до договору № 02/19 від 11.04.2019 кінцевим терміном виконання робіт визначили 31.10.2019.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018-16.06.2020 за договором № 02/19 від 11.04.2019 (а.с.24, 217, том 1), ТОВ «Сервісагро-Умань» перераховувало ТОВ «Нова Строй Груп» такі кошти і в такі дати: 6 500 000 грн - 17.04.2019; 500 000 грн - 20.06.2019; 100 000 грн - 13.08.2019; 400 000 грн - 03.10.2019; 100 000 грн - 07.04.2020; 100 000 грн - 16.04.2020; 50 000 грн - 21.05.2020. Всього замовником сплачено виконавцю по Договору 7 750 000 грн. Доказів здійснення інших оплат замовником за Договором матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що ним виконано всі роботи за Договором, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за квітень 2020 року на загальну суму 9 234 821,94 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за квітень 2020 року на суму 9 234 821, 94 грн (а.с. 25-30, том 1)

Загальна вартість Договору складає 8 357 498,26 грн. Позивач зазначає, що збільшення вартості фактично виконаних робіт відбулась через вагому відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити котрі при узгодженні вартості Виконавець не міг. Стосовно можливості зміни договірної ціни позивач посилається на п. 2.2. Договору. На підставі викладеного, позивач збільшив суму робіт на 877 323,68 грн.

На підтвердження такого збільшення позивач надав лист № 39 від 15.04.2021, у якому обґрунтовується збільшення ціни договору та докази його направлення відповідачеві та додатки до такого листа, які також направлялися відповідачеві: таблицю розрахунків (обґрунтування) збільшення вартості фактично виконаних робіт; договори з іншими особами щодо виконання робіт та акти прийому-передачі виконаних робіт на виконання таких договорів, а також відповідні платіжні доручення (а.с.40-41, т.1).

Позивач, посилаючись на п. 9.1. Договору заявляє про затримку фінансування відповідачем у зв`язку з чим виникли обставини, що перешкоджають виконанню робіт в обумовлені строки, які не залежать від Виконавця і дають йому право на перегляд цих строків, за які відповідає Замовник відповідно до п. 3.3. Договору.

Внаслідок зазначеного, за твердженням позивача, роботи згідно з Договором були завершені 31.12.2019.

Як встановлено судом першої інстанції, вищезазначені акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за квітень 2020 року на загальну суму 9 234 821,94 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за квітень 2020 року на суму 9 234 821, 94 грн, а також підсумкову відомість ресурсів Виконавець направив на адресу Замовника - ТОВ «Сервісагро-Умань», 20304, м. Умань, пров. Чкалова, 2Б 14.04.2020, що підтверджується описом вкладення у лист, накладною Укрпошти та фіскальним чеком (а.с. 35-36, том 1). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36, том 1) представник відповідача ОСОБА_1 отримав такий лист із вищезазначеним вкладенням 16.04.2020.

З матеріалів даної справи вбачається, що у квітні 2021 року ТОВ «Сервісагро-Умань» (замовником) було пред`явлено позов до господарського суду Черкаської області про стягнення з ТОВ «Нова Строй Груп» (виконавця) 2 250 292,50 грн (з яких: 1 875 292, 50 грн - пеня; 375 000,00 грн - штраф), з підстав неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за договором № 02/19 від 11.04.2019 в частині порушення строків виконання робіт.

Постановою Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 ухвалені судами першої і апеляційної інстанцій судові рішення по суті були скасовані, а справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції. На момент розгляду даної справи спір у справі № 925/577/21 остаточно не вирішений.

У справі, що переглядається, ТОВ «Нова Строй Груп» у позовній заяві стверджує, що ТОВ «Сервісагро-Умань» неналежно виконало свої зобов`язання за договором підряду від 11.04.2019 № 02/19 на влаштування зовнішнього огородження та покрівлі складу з сендвіч панелей в частині здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.

Отже, причиною виникнення спору у справі, що переглядається, стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 1 484 821,94 грн заборгованості, 242 226,15 грн пені, 145 364,07 грн інфляційних втрат, 54 831,38 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 16.04.2020 по 09.07.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір щодо виконання якого виник спір є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. (ч. 1) Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. (ч. 2) До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ч. 3)

Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Так, правова позиція, яка є сталою в судовій практиці, стосовно акту, підписаного однією стороною, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 № 3-42гс12 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Частина 4 статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акту приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача при розгляді клопотання позивача про проведення експертизи навпаки наполягав на відсутності необхідності в її проведенні, зазначивши, що об`єкт добудований іншими підрядниками. Водночас, жодних доказів ким саме і які роботи проведені на виправлення недоліків відповідач не надав, всупереч вимогам ст. 73, 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сам відповідач відмовився від проведення експертизи, яку мав намір оплатити Виконавець, тоді як саме на відповідача, як замовника, покладений обов`язок доведення факту невиконання робіт виконавцем за актом виконаних робіт, що підписаний в односторонньому порядку Виконавцем.

Відповідач у своєму відзиві на позов стверджував про неотримання акту виконаних робіт, однак у подальшому, у письмових поясненнях з урахуванням постанови Верховного Суду у справі № 925/577/21, позиція відповідача змінилася і відповідач зазначив, що такий акт отримано його працівником, який не уповноважений на отримання кореспонденції (а.с. 24, т. 2). Такі доводи відповідача були обґрунтовано спростовані місцевим судом, враховуючи таке.

Так, відповідач у відзиві на позов, з посиланням на обставини, встановлені рішенням судів першої та апеляційної інстанції у справі № 925/577/21, стверджує, що такий лист направлений на неналежну адресу відповідача, оскільки юридична адреса відповідача - Черкаська обл., Уманський р-н, с. Городецьке, вул. Софіївська, буд. 1-а. Про неналежність адреси, на яку направлявся акт, зазначає відповідач і в апеляційній скарзі.

Після скасування зазначених судових рішень постановою Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, відповідач у своїх запереченнях на позов з урахуванням такої постанови зазначив, що 14.04.2020 підрядник направляв замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкову відомість ресурсів на адресу: 20304, м. Умань, пров. Чкалова, 2Б і 16.04.2020 ці документи були отримані особою з прізвищем ОСОБА_1, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Дана особа не має повноважень щодо отримання поштової кореспонденції, оскільки займає посаду менеджера по будівництву і не має таких повноважень згідно посадових інструкцій.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 за позовом ТОВ «Сервісагро-Умань» до ТОВ «Нова Строй Груп» про стягнення 2 250 292, 50 грн Верховний Суд зазначив, що: «вирішуючи спір, господарські суди обох інстанцій не взяли до уваги наданий відповідачем акт приймання - виконаних робіт, з огляду на те, що він направлявся на адресу позивача: м. Умань, пров. Чкалова, 2 Б, яка не є юридичною адресою позивача чи адресою розміщення його об`єктів».

У постанові від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 Верховний Суд також зазначив таке: «…як вбачається із матеріалів справи, 14.04.2020 підрядник направляв замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкову відомість ресурсів на адресу: 20304, м. Умань, пров. Чкалова, 2 Б і 16.04.2020 ці документи були отримані ОСОБА_1, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 80-81, т. 1). При цьому, матеріали справи містяться документи, в яких ОСОБА_1 , який є менеджером по будівництву ТОВ "Сервісагро-Умань", діяв від імені ТОВ "Сервісагро-Умань" та підписував акти обстеження виконання будівельних робіт (а.с. 12, т. 1).»

У справі, що переглядається, місцевий суд врахував, що в матеріалах справи міститься копія і оригінал поштового конверту від 29.04.2020 (т.1, а.с. 39, т.2, а.с.74), у якому ТОВ «Нова Строй Груп» отримало від ТОВ «Сервісагро-Умань» лист, на якому зазначена з фірмовим знаком підприємства-відправника, електронною поштою та телефоном адреса відправника - провул. Чкалова, 2 Б, м. Умань, Черкаська обл., України, 20304. Також місцевий суд врахував наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого лист ТОВ «Нова Строй Груп» отримано представником відповідача - ОСОБА_1 16.04.2020 (а.с. 36, том 1) актів обстеження виконаних будівельних робіт на 03.12.2019 та на 30.01.2020 (а.с. 17-18, том 2), у яких містяться підписи з боку ТОВ «Сервісагро-Умань» менеджера по будівництву ОСОБА_1 , який діє як «Замовник». Такі докази були подані представником ТОВ «Сервісагро-Умань» адвокатом Патрікєєвою І.В.

Необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, підписання з боку ТОВ «Сервісагро-Умань» менеджером по будівництву ОСОБА_1 разом з директором ТОВ «Нова Строй Груп» ОСОБА_2 актів обстеження виконаних будівельних робіт від 03.12.2019 та від 30.01.2020 дає обґрунтовані підстави виконавцю (позивачу) вважати, що ОСОБА_1 є повноважною особою відповідача. Згодом, після отримання ОСОБА_1 акту виконаних робіт та інших супровідних документів, що направлені відповідачем позивачеві, ТОВ «Сервісагро-Умань», всупереч своїй попередній позиції заявляє про не уповноваження такої особи на отримання поштової кореспонденції, чим заперечує взагалі належне надіслання виконавцем акту виконаних робіт замовнику на виконання умов Договору. Такі дії відповідача очевидно є недобросовісними по відношенню до позивача.

Відтак відповідач діє всупереч принципу «заборони суперечливої поведінки», зазначаючи, що отримувати поштову кореспонденцію менеджер ОСОБА_1 не мав повноважень, а підписувати Акти обстеження виконаних будівельних робіт з боку «Замовника» такий працівник відповідача мав повноваження.

В силу положень ст.ст. 74, 76 ГПК України саме на відповідача покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається належними доказами. Всупереч цьому відповідач, вказуючи на неуповноваження менеджера по будівництву ОСОБА_1 на отримання поштової кореспонденції згідно посадової інструкції не надав, ні посадової інструкції такого працівника, ні інших доказів на підтвердження вказаних тверджень.

Також слід зазначити, що в обов`язки виконавця жодним чином не входить обов`язок контролювати ким саме із працівників замовника отримано акт приймання-передачі виконаних робіт, за умови його належного направлення. Відповідач безпідставно перекладає обов`язок контролю за своїми працівниками на ТОВ «Нова-Строй-Груп».

Враховуючи, що відповідач сам здійснював листування з адреси «м. Умань, пров. Чкалова, 2 Б», лист отриманий безпосередньо працівником відповідача, який підписував і інші документи, які наявні в матеріалах справи, сам відповідач визнає факт отримання його працівником такого листа у своїх запереченнях на позов, колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що направлення Виконавцем Акту виконаних робіт та супровідних документів за Договором Замовнику на адресу: м. Умань, пров. Чкалова, 2 Б є належним і 16.04.2020 ці документи були отримані відповідачем.

Позивач зазначає, що у відповідь на лист, до якого додавалися акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, довідка про вартість будівельних робіт та витрати за квітень 2020 року, підсумкова відомість ресурсів за квітень 2020 року, відповідач направив лист від 27.04.2020 № 84, який не стосується Договору щодо виконання якого виник спір у цій справі (а.с. 37-38, том 1). Зі змісту цього листа вбачається, що мова йде про інший договір № 03/19 від 16.04.2019 на влаштування цоколю фундаменту будівлі складу адміністративними приміщеннями.

Оскільки відповідач не повернув підписані з його боку акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, довідку про вартість будівельних робіт та витрати за квітень 2020 року та підсумкову відомість ресурсів за квітень 2020 року, а також не надав жодної обґрунтованої відповіді чи заперечення на такі документи позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 484 821,94 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 3.6. Договору датою закінчення робіт вважається дата їх фактичного закінчення та представлення Замовнику для прийняття та підписання Акту виконаних робіт. У випадку наявності у Замовника об`єктивних зауважень, щодо якості виконання робіт Виконавцем датою закінчення таких робіт буде вважатися дата усунення зауважень Замовника, щодо наявних недоліків.

Мотивованої відмови від підписання акту, об`єктивних зауважень щодо якості виконаних робіт, що були б направлені відповідачем позивачу після отримання Акту 16.04.2020, матеріали справи не містять.

Відповідачем також не ставилась вимога про визнання спірного акту недійсним, як того вимагають приписи ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Водночас відповідач стверджує, що позивачем порушено строки здачі робіт та такі роботи виконані із суттєвими недоліками, на підтвердження чого надав:

- акт обстеження виконаних будівельних робіт на 03.12.2019 (а.с. 17, том 2), підписаний директором ТОВ «Нова Строй Груп» з боку виконавця та менеджером по будівництву ТОВ «Сервісагро-Умань» ОСОБА_1 з боку замовника. При обстеженні встановлено, що на даний час не виконані роботи по монтажу сендвічпанелей стінових для з`єднання адмінприміщення та складу в обсязі 60 кв.м та сендвічпанелей покриття - 60 кв.м, а згідно договору підряду № 02/19 від 11 квітня 2019 року, додатку №2 та графіка виконання робіт де вказаний строк виконання - « 31» жовтня 2019 року, мало б бути повністю влаштоване огородження стін та покриття із сендвічпанелей, встановлені декоративні та теплозберігаючі елементи, здійснений монтаж водовідвідної системи з даху покрівлі.

- акт обстеження виконаних будівельних робіт на 30.01.2020 (а.с. 18, том 2), підписаний директором ТОВ «Нова Строй Груп» з боку виконавця та менеджером по будівництву ТОВ «Сервісагро-Умань» ОСОБА_1 з боку замовника. При обстеженні встановлено, що на даний час не виконані роботи по монтажу огороджувальної системи по покрівлі складу в повному обсязі, не до кінця об лаштований монтаж вертикальної водовідвідної системи, монтаж горизонтальної водовідвідної системи (металеві жолоба) проведений неякісно, так як виявлено протікання води по стикових швах, не скрізь знята захисна плівка із сандвіч-панелей, також виявлено 8 місць протікання покрівлі із сандвіч-панелей;

- листи від 18.03.2020, від 16.05.2020, від 15.07.2020 інженера технічного нагляду В.М. Мазурка, що адресовані директору ТОВ «Сервісагро-Умань», у яких зазначено про виявлення недоліків та необхідність повідомлення Виконавця про їх усунення (а.с. 19-21, том 2).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва (далі - будівництво). Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Відповідно до п. 88, 89, 91, 93 Загальних умов приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва). Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може у порядку, передбаченому договором підряду, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов`язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником.

Суд першої інстанції дослідивши акти обстежень від 03.12.2019 та від 30.01.2020, встановив, що вони здійснені до направлення позивачем акту виконаних робіт і, як випливає зі змісту самого акту, роботи, зазначені в актах обстеження, станом на 16.04.2020, виконані.

Щодо листів інженера технічного нагляду Мазурка В.М. , то відповідач, стверджуючи про їх направлення позивачеві, не надав суду доказів їх направлення на адресу позивача.

Слід врахувати, що відповідно до п. 3.6. Договору, зміст якого наведено вище, та наведених норм Загальних умов Замовник зобов`язаний, в разі наявності у нього зауважень щодо якості виконаних робіт, висловити їх виконавцю, відтак за відсутності доказів направлення зауважень замовника разом з такими листами позивачу відповідач позбавляється права посилатися на останні, як на доказ наявності недоліків виконаних робіт. Також відповідач не надав суду доказів повноважень особи - інженера технічного нагляду Мазурка В.М. на проведення огляду об`єкта будівництва та виявлення недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог ст. 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19.

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12, Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 02.06.2022 у справі № 911/2320/20.

Місцевим судом встановлено, що отримавши акт форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову від прийняття робіт і підписання акту. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання замовником акту форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року. Відтак, відповідач порушив свої зобов`язання за Договором та норми чинного законодавства.

Стосовно тверджень відповідача про несвоєчасність виконання робіт позивачем, оскільки Договором передбачено строк виконання робіт за договором - до 31.10.2019, слід зазначити таке.

Згідно із ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини, які виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії. Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Певними особливостями наділене виконання зобов`язання за двостороннім договором, оскільки передбачає зустрічне виконання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання встановлені ст. 538 ЦК України.

За ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Частиною 2 статті 613 ЦК України встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Зі змісту ч. 2 ст. 11 ЦК України випливає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Частиною 2 статті 837 ЦК України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Із аналізу положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України випливає, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 850, ст. 851 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника (ч. 1 ст. 856 ЦК України).

Статті 851 та 856 ЦК України, які визначають для підрядника окремі наслідки невиконання замовником зобов`язань за договором підряду, стосуються виняткових випадків. Однак такими випадками не обмежується прострочення кредитора за договором підряду в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки сторонам в договорі не заборонено передбачити такі умови, які не відповідатимуть випадкам, визначеним ст. ст. 851, 856 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20).

Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Виконання підрядником своїх зобов`язань за договором (навіть у випадку невиконання зобов`язань замовником) не може свідчити, що він погодився з простроченням попередньої оплати замовником. Виконання робіт без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки підрядник скористався своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 911/105/18).

У постанові від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 за позовом ТОВ «Сервісагро-Умань» до ТОВ «Нова Строй Груп» про стягнення штрафних санкцій за цим же Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору виконавець приступає до виконання робіт після отримання передплати згідно графіку фінансування який є частиною договору.

Як випливає із Додатку № 1 до Договору Замовник (відповідач) мав сплатити 8 357 498,26 грн у такі строки: передплата на матеріали - протягом 7 днів від підписання договору - 6 500 000,00 грн; передплата на початок робіт - протягом 14 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; передплата на роботи - 30 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; передплата на роботи - 45 днів від початку робіт - 500 000,00 грн; остаточний розрахунок за монтаж МК - підписання акту - 357 498, 26 грн. Отже, замовник зобов`язаний був сплатити 8 000 000 грн протягом 45 днів з дня початку робіт.

Проте відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018-16.06.2020 за договором № 02/19 від 11.04.2019 (а.с.24, 217, том 1), ТОВ «Сервісагро-Умань» перераховував ТОВ «Нова Строй Груп» такі кошти і в такі дати: 6 500 000 грн - 17.04.2019; 500 000 грн - 20.06.2019; 100 000 грн - 13.08.2019; 400 000 грн - 03.10.2019; 100 000 грн - 07.04.2020; 100 000 грн - 16.04.2020; 50 000 грн - 21.05.2020. Всього замовником сплачено виконавцю по Договору 7 750 000 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність складання проміжних актів (п. 11.1. Договору), після яких здійснюється наступна оплата попередньої оплати за графіком не підтверджується матеріалами справи та не відповідає усталеним взаємовідносинам сторін, що склалися в ході виконання Договору. Так, сам замовник здійснював попередню оплату робіт без будь-яких проміжних актів, залишок нездійсненої попередньої оплати складав лише 250 000 грн, тобто частину коштів, що мали бути сплачені протягом 45 днів з дня початку робіт відповідач сплатив, хоч і з порушенням Графіку, а частину - в сумі 250 000 грн не сплатив. Відтак такі сплати не були наслідком укладення проміжних актів, як стверджує відповідач.

Твердження відповідача, що жоден документ в матеріалах справи не підтверджує реальну дату початку робіт з боку відповідача є доречним, втім умовами Договору не передбачено підписання документів про початок робіт. В той же час, відповідач жодним чином не зазначає про передчасне проведення ним оплат за графіком Договору. До того ж, з матеріалів справи випливає, що замовник, сплачуючи кошти 20.06.2019, 13.08.2019, 03.10.2019, а також 07.04.2020, 16.04.2020, 21.05.2020 (тобто поза межами строку здачі робіт, узгодженого сторонами) визнавав здійснення таких робіт та погоджував їх виконання хоч із пропуском строку виконання робіт. Крім того, акти обстежень від 03.12.2019 та від 30.01.2020, що долучені самим відповідачем (замовником) до матеріалів справи, підтверджують здійснення робіт і до 03.12.2019, проте не у повному обсязі.

Сторони не передбачили в Договорі письмового документування початку виконання робіт, проте саме з дат оплати відповідачем та Графіку фінансування, місцевий суд обґрунтовано зазначив у рішенні, що роботи розпочалися не пізніше 6 червня 2019 року (оплата в сумі 500 000 грн, що мала бути здійснена протягом 14 днів від початку робіт здійснена 20.06.2019).

Отже, як випливає із дат сплати відповідачем передплата на початок робіт, що мала бути здійснена протягом 14 днів від початку робіт здійснена 20.06.2019, як наслідок 45 днів від початку робіт сплили 22.07.2019.

Проте відповідач не здійснив передоплату у повному розмірі (8 000 000 грн) у строк до 22.07.2019. Доказів в спростування цього висновку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, відбулось прострочення Замовника в розумінні ст. 613 ЦК України, що мало наслідком унеможливлення виконання ТОВ «Нова Строй Груп» робіт за договором та чим скористався останній - правом на зупинення виконання своїх обов`язків за договором у зв`язку з простроченням замовника (вказане відповідає висновку, викладеному у п. 25 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17).

Також місцевий суд встановив, що відповідач здійснював оплату після, визначеного Договором, строку виконання робіт - 31.10.2019. Так 07.04.2020 проведена відповідачем оплата в розмірі 100 000 грн, 16.04.2020 - 100 000 грн, 21.05.2020 - 50 000 грн. Здійснення таких оплат нівелює пояснення відповідача про те, що будь-які надсилання будь-яких документів в рамках спірного договору після 31.10.2019 є підтвердженням або ж фіксуванням тих чи інших подій поза межами строків (з порушенням строків виконання) взятих на себе зобов`язань виконавця в рамках даного договору. Такими поясненнями відповідач навпаки визнає несвоєчасність оплат за договором.

Відповідач зазначає, що позивач зобов`язаний був відповідно до п. 3.2., 3.3. Договору ініціювати зміни до Графіку виконання робіт у вигляді додаткової угоди, проте слід зазначити, що замовник, затримуючи фінансування робіт жодним чином не повідомляв виконавця про причини затримки і не ініціював ніякі зміни до Договору в Графік фінансування. Відтак в силу вступають прямі вищенаведені норми ЦК України щодо права позивача на зупинення виконання своїх обов`язків за договором у зв`язку з простроченням замовника, а не умови Договору, які порушив перший замовник - не здійснивши вчасно оплати згідно узгодженого Графіку.

Підсумовуючи викладене, колегія погоджується із висновком місцевого суду про належне направлення виконавцем акту приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за квітень 2020 року та отримання його повноважним представником замовника 16.04.2020, невисловлення замовником зауважень щодо недоліків виконаних робіт, тому, в силу вищенаведеного, такий акт є належним доказом виконання робіт за Договором.

У досліджуваному Акті форми № КБ-2в вартість виконаних робіт складає 9 234 821,94 грн, тоді як Договором сторони погодили вартість робіт - 8 357 498,26 грн. Збільшення вартості робіт позивач обґрунтовує вагомою відмінністю фактичних умов виробництва від проектних, передбачити котрі при узгодженості вартості робіт Виконавець не міг.

Відповідач стверджує, що таке збільшення вартості робіт відповідно до п. 2.4. Договору обов`язково мало обумовлюватися розрахунками і оформлятися сторонами шляхом укладання додаткових угод. Варто погодитися із такою позицією відповідача, оскільки сторони у Договорі чітко передбачили загальну вартість договору і порядок її перегляду. Доказів перегляду договірної ціни у порядку, визначеному розділом 2 Договору матеріали справи не містять.

Позивач надав лист від 15.04.2021 № 39 з обґрунтуванням збільшення вартості робіт, до якого додані копії договорів на виконання робіт, що укладені позивачем з іншими особами, актів здачі приймання робіт, платіжних доручень. Такий лист позивач направив відповідачеві 27.04.2021 (а.с. 41, том 1).

З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що, по-перше, такий лист мав бути направлений до закінчення виконання робіт, а не через рік після такого закінчення, по-друге, сам по собі односторонній лист-повідомлення про збільшення вартості робіт не є достатнім для узгодження збільшення вартості відповідно до умов Договору. Укладення додаткової угоди про збільшення вартості робіт, що є обов`язковим в даному випадку, сторонами здійснено не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відтак позивач має право вимагати сплату лише обумовленої ціни. Обумовлена сторонами ціна робіт складає 8 357 498, 26 грн. Оскільки відповідачем сплачено 7 750 000 грн, залишок несплаченої суми складає 607 498, 26 грн.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за фактично виконані роботи підтверджена належними та допустимими доказами і становить 607 498,26 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені.

Як правильно вказує позивач, затримки проплат почались до 16.04.2020.

Так передплата на роботи в сумі 500 000 грн мала бути здійснена не пізніше 45 днів від початку робіт, відповідачем сплачено лише 250 000 грн, тому залишок - 250 000 грн мало бути сплачено, як встановлено вище, до 22.07.2019. Остаточний розрахунок за монтаж МК в сумі 357 498,26 грн мав бути здійснений після підписання Акту - 16.04.2020 (день отримання Акту відповідачем).

Позивач просить стягнути з відповідача 242 226,15 грн пені, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1 484 821,94 грн за період 16.04.2020-09.07.2021.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12.2. Договору за порушення строків оплати обумовлених договором платежів Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за виконані роботи за кожний день прострочення.

Отже, як встановлено вище, заборгованість в сумі 250 000 грн відповідач мав сплатити до 22.07.2019, шестимісячний строк можливого нарахування пені починається з 23.07.2019 і закінчується 22.01.2020. Встановлений позивачем строк (16.04.2020-09.07.2021) не збігається із обґрунтованим (23.07.2019-22.01.2020).

Заборгованість в сумі 357 498,26 грн відповідач мав сплатити після підписання Акту, тобто 16.04.2020, шестимісячний строк для нарахування пені на таку суму заборгованості: 17.04.2020 - 16.10.2020. Водночас позивач помилково визначив період нарахування пені 16.04.2020-09.07.2021. За розрахунком місцевого суду сума пені за період 17.04.2020-16.10.2020 на суму заборгованості 357 498,26 грн складає 23 911,36 грн.

Відповідач у своїх запереченнях на позов (а.с. 23-27, том 2) заявив про сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції господарського суду Черкаської області позовна заява подана до суду 31.01.2022.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, позовна давність за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України продовжена на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває.

Таким чином, з огляду на приписи ст.ст. 256, 257, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та встановлені обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, спеціальна позовна давність щодо вимоги про стягнення пені у даній справі позивачем не пропущена.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення пені в сумі 23 911, 36 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 1 484 821,94 грн, яка не підтвердилася в ході розгляду справи. Сума основного боргу, що підтверджена належними та допустимими доказами, складає 607 498, 26 грн.

За розрахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду, визначеного позивачем, склали 22 383,85 грн та 59 476,43 грн відповідно.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо порушення норм процесуального права (невідповідність форми і змісту позовної заяви вимогам закону; незасвідчення копій документів) не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо мобілізації до ЗСУ з 24.02.2022 керівника ТОВ «Нова Строй Груп» та відсутності у нього повноважень на представництво інтересів товариства, з огляду на те, що чинне законодавство не забороняє виконання військовослужбовцем своїх трудових обов`язків, зокрема, у дистанційному режимі.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Умань» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2022 у справі № 925/109/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 22.05.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков