Постанова
від 09.05.2023 по справі 910/17950/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. Справа№ 910/17950/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 (повний текст складено 17.02.2023)

у справі №910/17950/21 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного підприємства «Фенікс Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд»

про стягнення 1 807 272,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Фенікс Агро» (далі, позивач або ПП «Фенікс Агро») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» (далі, відповідач або ТОВ «Крок-Укрзалізбуд») 1 807 272,00 грн основної заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з оплати отриманого від позивача товару згідно видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» на користь Приватного підприємства «Фенікс Агро» 1 807 272 (один мільйон вісімсот сім тисяч двісті сімдесят дві) грн боргу, 27 109 (двадцять сім тисяч сто дев`ять) грн 08 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту поставки товару відповідачу згідно видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019 на суму 2 107 272,00 грн. Після передачі товару відповідачу останній свої зобов`язання щодо його оплати виконав частково на суму 300 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5039 від 11.06.2019, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 807 272,00 грн вартості отриманого товару, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 07.03.2023 (про що свідчить штамп відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 за позовом Приватного підприємства «Фенікс Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції помилково ототожнено доведення факту існування правовідносин між сторонами з доведенням факту здійснення поставки;

- долучена позивачем видаткова накладна №РН-0005412 від 30.05.2019 підписана особою з прізвищем «Шатон», однак серед посадових осіб, що мали станом на 30.05.2019 право підписувати документи від імені відповідача відсутня така особа;

- за даними бухгалтерського обліку відповідача відомості щодо підписання та обліковування видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019 відсутні;

- візуальне відображення відбитку печатки відповідача не відповідає тому, що використовувалось ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» у період його діяльності;

- посилання позивача на існування договору №274 дм/к від 24.04.2019 не підкріплено жодними доказами, такий договір у матеріалах справи відсутній;

- судом першої інстанції не взято до уваги обставин рейдерського захоплення відповідача, що мали місце в період виникнення спірних правовідносин (з квітня 2019 року), про які неодноразово наголошував відповідач та внаслідок яких посадовими особами відповідача було втрачено контроль над рахунками. За змістом ряду судових рішень встановлено обставини ухвалення протиправних рішень щодо управління підприємством, що не взято до уваги місцевим господарським судом.

До апеляційної скарги відповідачем у якості додатків долучені нові докази у справі - наказ Міністерства юстиції України №252415 від 12.08.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Рішення №07/06 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» від 07.06.2019.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

08.05.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач заперечив проти прийняття та дослідження судом доказів, доданих відповідачем до апеляційної скарги, оскільки зазначена відповідачем причина їх неподання до суду першої інстанції не є об`єктивною обставиною, яка унеможливлювала своєчасне вчинення процесуальної дії. Відповідач мав безліч часу для реалізації свого права щодо подачі доказів, враховуючи, що справа розглядалася судом більше року, було призначено та проведено вісім підготовчих судових засідань і лише 22.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

Стосовно посилання скаржника на обставини рейдерського захоплення позивач наголошує, що ухвали та рішення, які описані в апеляційній скарзі, вирвані з контексту, не мають жодного відношення до господарської операції з поставки товару відповідачу, оскільки господарська справа №910/17950/21 стосується стягнення боргу за договором поставки, а не рейдерського захоплення підприємства відповідача.

Згідно витягів з ЄДРПОУ стосовно ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», сформованих станом на 05.09.2019 та 30.05.2019, підтверджується, що керівником ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» був ОСОБА_1 .

Щодо відсутності серед посадових осіб ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» особи з прізвищем «Шатон», то, по-перше, позивач зазначає, що він не стверджував, що Шатон - це посадова особа, а по-друге, твердження відповідача про відсутність серед працівників відповідача особи із таким прізвищем не підтверджено жодними доказами (відомостями з Пенсійного фонду України, податкової, інше).

Позивач наголошує, що факт здійснення поставки відповідачу підтверджується здійсненим відповідачем на користь позивача платежем у сумі 300 000,00 грн, який містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0004874, сформованою податковою накладною №50 від 30.052019 на суму ПДВ 351 212,00 грн з копією квитанції №1, що зареєстрована в ЄРПН, актом звірки між сторонами від 05.09.2019. Факт поставки товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до позовної заяви, договором на проведення сільськогосподарських робіт №AG356/17-18 від 10.04.2018 з додатком №3, укладеним між позивачем та ТОВ «АГ-БАГ-Україна», специфікацією №6 від 25.04.2019 до названого договору, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №538 від 30.05.2019 згідно названого договору та специфікації, актом відбору зразків від 16.09.2019, підписаним сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17950/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.03.2023 матеріали справи №910/17950/21 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказів (Наказу Міністерства юстиції України №252415 від 12.08.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Рішення №07/06 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» від 07.06.2019) або підстав неможливості його подання до суду першої інстанції.

10.04.2023 на виконання вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій вказані причин неподання доказів (Наказу Міністерства юстиції України №252415 від 12.08.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Рішення №07/06 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» від 07.06.2019) до суду першої інстанції. Зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» не мало можливості спростувати інформацію, яка встановлена в судовому засіданні в Господарському суді міста Києва 07.02.2023, адже в той же день було ухвалено рішення суду, у зв`язку з чим відповідач додав до апеляційної скарги нові докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 09.05.2023.

У судовому засіданні 09.05.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 09.05.2023, представники сторін не з`явилися.

Представник відповідача адвокат Пономаренко В.І. 08.05.2023 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що за станом здоров`я та ознаками захворювання в період з 08.05.2023 по 10.05.2023 має перебувати на лікарняному.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Колегія суддів зазначає, що причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, не є поважними, оскільки, по-перше, відповідачем у відповідності до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження наведених у ньому обставин (доказів на підтвердження відкриття лікарняного), а по-друге, не доведено суду неможливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника.

При цьому, явка представника відповідача у судове засідання, призначене на 09.05.2023, обов`язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 судом було доведено до відома учасників судового процесу, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, перешкоджали б суду здійснити її розгляд у його відсутності. Детальна позиція відповідача у справі викладена в його апеляційній скарзі.

За вищенаведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

ПП «Фенікс Агро» про розгляд апеляційної скарги 09.05.2023 було обізнане, про що позивачем зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

09.05.2023 на електронну пошту суду без застосування електронного цифрового підпису надійшло клопотання від ПП «Фенікс Агро» про здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Подане ПП «Фенікс Агро» клопотання не може бути прийнято до розгляду, оскільки в порушення вимог частини 8 статті 42, статті 170 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» подане в електронній формі через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду без застосування електронного цифрового підпису, що не відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми клопотання.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін, які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися судом належним чином та неявка яких не перешкоджає вирішенню спору по суті, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, 30.05.2019 за видатковою накладною №РН-0005412 він передав відповідачу 476.490 та 536.880 тонн дробини пивної (мокрої) загальною вартістю 2 107 272,00 грн.

Вказана накладна від імені позивача підписана керівником групи закупівлі та продажу сирих кормів Холєвим Л.М. та від імені відповідача особою з прізвищем «Шатон», яка, як вказує позивач, є зоотехніком ферми ТОВ «Крок-Укрзалізбуд».

З метою здійснення розрахунків позивач виставив для оплати відповідачу рахунок №СФ-0004873 від 28.05.2019 на суму 1 154 292,00 грн за товар у кількості 536.880 тонн дробини пивної (мокрої) та рахунок №СФ-0004874 від 28.05.2019 на суму 952 980,00 грн за товар у кількості 476.490 тонн дробини пивної (мокрої).

Платіжним доручення №5039 від 11.06.2019 відповідач здійснив оплату товару згідно рахунку №4874 від 28.05.2019 на суму 300 000,00 грн. Також у призначенні платежу вказано «оплата за дробину зг дог. №274 дм від 24.04.2019 р…».

Отже, як стверджує позивач, у відповідача перед ним наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 1 807 272,00 грн.

Позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з постачання відповідачу товару згідно вказаної видаткової накладної до позовної заяви долучені також копії товарно-транспортних накладних, податкової накладної №50 від 30.05.2019 з квитанцією №1 про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2019, акту звірки взаєморозрахунків станом на 05.09.2019 між ПП «Фенікс Агро» та ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», підписані директором позивача Буюклі О.П. та директором відповідача ОСОБА_1., відповідно до якого по даним ПП «Фенікс Агро» заборгованість становить 1 807 272,00 грн.

Факт поставки товару відповідачу також, як зазначає позивач, підтверджується долученими до позовної заяви договором на проведення сільськогосподарських робіт №AG356/17-18 від 10.04.2018 з додатком №3, укладеним між позивачем та ТОВ «АГ-БАГ-Україна», специфікацією №6 від 25.04.2019 до названого договору, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №538 від 30.05.2019 згідно названого договору та специфікації, актом відбору зразків від 16.09.2019, підписаним сторонами спору (від імені відповідача директором ОСОБА_1.) та ТОВ «АГ-БАГ-Україна».

02.07.2021 (що підтверджується копією накладної Укрпошти №2030201607195, фіскальним чеком Укрпошти та описом вкладенні у цінний лист) позивач звернувся до відповідача із вимогою від 01.07.2021 №6357 про сплату заборгованості у сумі 1 807 272,00 грн.

Вказаний лист був повернутий позивачу із відміткою «Укрпошти» про невручення відповідачу «за закінченням терміну зберігання».

Як вказує позивач, станом на дату звернення до суду із позовом у даній справі та станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1 807 272,00 грн.

Відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання відповідачем було подано до суду першої інстанції 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 (пункт 1 резолютивної частини) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов у справі та долучення відзиву до матеріалів справи, відзив залишено без розгляду. У цій частині ухвала обґрунтована пропуском відповідачем строку на подання відзиву (закінчився 27.12.2021), без належного обґрунтування та доведення відповідними доказами неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк.

Вказана ухвала відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалась.

19.07.2022 відповідач подав до суду першої інстанції письмові пояснення у справі, у яких заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку відповідача відомості про підписання та обліковування видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019 відсутні, візуальне відображення відбитку печатки відповідача на видатковій накладній не відповідає тому, що використовувалось ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» у період його діяльності, жодних довіреностей на особу з прізвищем «Шатон» від ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» видано не було, товарно-транспортні накладні не оформлені належним чином, зареєстрована позивачем податкова накладна не може бути єдиним доказом підтвердження факту реального постачання товару покупцю.

07.02.2023 відповідачем були подані до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення, в яких відповідач у контексті дослідження судом акту звірки взаєморозрахунків від 05.09.2019, підписаного від імені відповідача ОСОБА_1., акцентував увагу на тому, що згідно наявних у нього відомостей з ЄДРПОУ (виписки з ЄДРПОУ, сформованої станом на 06.08.2021) директором ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» є ОСОБА_2 з 08.06.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, долучив до справи на стадії апеляційного розгляду документи, надані відповідачем разом із апеляційною скаргою, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи. У контексті долучення вказаних документів до матеріалів справи колегією суддів враховано, що відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував факт підписання акту звірки взаєморозрахунків від 05.09.2019 уповноваженою особою відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є господарським та регулюються нормами, що визначають порядок укладання та виконання договору поставки.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить встановлення факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу на підставі спірної видаткової накладної, порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України у редакції, чинній станом на дату підписання спірної видаткової накладної, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У даному випадку позивач шляхом поставки товару, а відповідач шляхом його прийняття уклали договір поставки у спрощеній формі, оформлений видатковою накладною №РН-0005412 від 30.05.2019, що створило певні права та обов`язки, які аналогічні цивільним правам та обов`язкам сторін за договором поставки, встановленим статтею 265 Господарського кодексу України, зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов`язок його оплатити.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що видаткова накладна №РН-0005412 від 30.05.2019 підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» неуповноваженою особою, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.

Як вбачається зі спірної видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019, вона підписана від імені відповідача Шатоном В.І., який за твердженнями позивача є зоотехніком ферми ТОВ «Крок-Укрзалізбуд».

Згідно пояснень відповідача серед працівників його товариства, що мали станом на 30.05.2019 право підпису документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд», відсутня особа з прізвищем Шатон.

У даному контексті судом враховано, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (частина 2).

Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Так, наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №5039 від 11.06.2019 на суму 300 000,00 грн підтверджується, що відповідач після підписання видаткової накладної №РН-0005412 від 30.05.2019 у подальшому схвалив правочин, укладений у спрощений спосіб.

Як вбачається з указаного платіжного доручення, в призначені платежу вказано: оплата за дробину зг дог. №274 від 24.04.2019р. та рах. №4874 від 28.05.2019 (кількість та найменування товару в якому відповідає зазначенню товару у спірній видатковій накладній).

При цьому, до матеріалів справи сторонами не надано підписаного договору №274 від 24.04.2019, а тому відсутні підстави для висновку, що така оплата здійснювалася саме на підставі вказаного договору. У свою чергу, позивач з цього приводу пояснив, що сторони мали намір укласти такий договір, однак зазначеного здійснено так і не було, а тому поставка здійснювалась у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної.

Доказів наявності між сторонами інших правовідносин, відповідно до яких саме цим платіжним дорученням було перераховано грошові кошти, відповідач суду не надав.

Доводи скаржника щодо рейдерського захоплення підприємства та, як наслідок, втрати контролю над його рахунками, що могло мати прямий вплив на взаємовідносини з позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки факт «рейдерського захоплення» активів відповідача не доведений, адже за відсутності вироку суду не доведено факт вчинення будь-яких неправомірних дій з цього приводу третіми особами.

Посилання відповідача на невідповідність відбитку печатки на спірній видатковій накладній з печаткою, яку використовує його товариство, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, як зазначено вище, такий правочин був схвалений у подальшому діями відповідача щодо часткової оплати товару, а по-друге, відповідно до приписів частини 3 статті 581 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

У даному контексті колегія суддів апеляційного господарського суду також приймає до уваги, що реальність спірної господарської операції підтверджено також складеною та зареєстрованою позивачем податковою накладною.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №904/2164/18, від 29.09.2019 у справі №905/2245/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що обов`язок з оплати отриманого товару виник у відповідача після оформлення видаткової накладної, тобто з 31.05.2019.

Так, судом встановлено та відповідачем не спростовано, що позивач на виконання своїх зобов`язань здійснив поставку визначеного у видатковій накладній №РН-0005412 від 30.05.2019 товару на суму 2 107 272,00 грн, а відповідач оплатив його частково у розмірі 300 000,00 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за одержаний товар у розмірі 1 807 272,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі станом на 05.09.2019, в якому вказано про існування у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1 807 272,00 грн. У наданому суду акті відображена інформація щодо поставки за спірною видатковою накладною у сумі 2 107 272,00 грн та здійснена згідно платіжного доручення №5039 оплата в сумі 300 000,00 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі станом на 05.09.2019 підписаний директором позивача Буюклі О.П. та директором відповідача ОСОБА_1.

Оцінюючи вказаний акт як доказ у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, однак, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що акт звірки був підписаний неналежною особою, оскільки станом на 05.09.2019 директором відповідача була ОСОБА_2.

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»).

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо (пункт 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно частин 1, 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №84819681814 (том 2, а.с. 144-153), створеного на запит Господарського суду міста Києва, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» станом на 05.09.2019 був ОСОБА_1 , отже, суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідний факт. При цьому, у витязі вказано, що ОСОБА_1. є керівником підприємства з 28.05.2019.

Заперечуючи вказану обставину, скаржником до апеляційної скарги додані рішення №07/06 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» ОСОБА_2 від 07.06.2019, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» та вирішено виключити його із числа підписантів товариства, призначено ОСОБА_2 на посаду директора товариства. На підставі цього рішення, як зазначає скаржник, було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 07.06.2019 18:38:10, 10701070037011403).

Однак, у подальшому, як наголошує скаржник, 11.06.2019 було здійснено протиправне скасування вказаних реєстраційних дій, що відображено у витязі з ЄДРПОУ (Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, 11.06.2019 16:26:43, 10709990038011403, Нікітіна Ю.В., Комунальне підприємство «Реєстратор», Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення від 20.05.2019 No наказ No 1524/5 Міністерство юстиції України Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, 11.06.2019 16:28:40, 10709990039011403, Нікітіна Ю.В., Комунальне підприємство «Реєстратор», Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: 28817699 Судове рішення від 20.05.2019 No наказ No 1524 Міністерство юстиції України, Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, 11.06.2019 16:31:09, 10709990040011403, Нікітіна Ю.В., Комунальне підприємство «Реєстратор», Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення від 20.05.2019 No наказ No 1524/5 Міністерство юстиції України).

Наказом Міністерства юстиції України №252415 від 12.08.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», копія якого долучена скаржником до апеляційної скарги та долучена судом до матеріалів справи, скасовано, зокрема, реєстраційні дії в ЄДРПОУ від 11.06.2019 №10709990040011403 «Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням», проведені державним реєстратором Нікітіною Ю.В. щодо ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» (код за ЄДРПОУ 25391763). Реєстрація наказу №252415 від 12.08.2019 відбулася 08.10.2019.

Зазначене, за твердженнями скаржника, пояснює наявність у ЄДРПОУ запису про те, що директором ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» станом на 05.09.2019 рахувався ОСОБА_1.

Колегія суддів, оцінюючи вказані докази у контексті спірних правовідносин з поставки, що виникли між позивачем та відповідачем, зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Скаржником, втім, не подано жодного доказу на підтвердження того, що ПП «Фенікс Агро» на момент підписання акту звірки від 05.09.2019 було обізнане про вказані обставини у змінах щодо керівництва підприємством, при цьому, з огляду на відсутність таких відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.09.2019, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що позивач, проявивши розумну обачність, міг дізнатися про обставини, повідомлені наразі суду скаржником.

Позивач, проводячи звірку з відповідачем, від імені якого діяв директор ОСОБА_1., діяв добросовісно, відповідно до вимог закону, оскільки не знав і не міг знати про зазначені скаржником у вказаний період зміни щодо керівництва підприємством відповідача. Більш того, як зазначив сам скаржник, реєстрація наказу Міністерства юстиції України №252415 від 12.08.2019 відбулася лише 08.10.2019.

Отже, долучені скаржником до апеляційної скарги нові докази не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту поставки товару відповідачу на суму 2 107 272,00 грн та своїх позовних вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані скаржником на спростування такої обставини.

У відповідача перед позивачем наявна основна заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 1 807 272,00 грн, яка і підлягає стягненню з нього.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем та задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/17950/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд».

Матеріали справи №910/17950/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка

Дата ухвалення рішення09.05.2023
Оприлюднено25.05.2023

Судовий реєстр по справі —910/17950/21

Постанова від 09.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 18.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 30.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 13.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Рішення від 07.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 31.01.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 13.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 22.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 18.10.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 22.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні