Постанова

від 15.05.2023 по справі 910/1609/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/1609/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Фокіна О.С.,

від відповідача - Педенко С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1609/21 (суддя - Карабань Я.А., повний текст складено - 31.10.2022) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма-Профіт-21" про визнання правочину недійсним, та за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма-Профіт-21" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" про стягнення 79791, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма-Профіт-21" (надалі-відповідач) про визнання недійсним акту приймання-передачі наданих послуг за грудень 2020 року.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 203, 205, 364 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що послуги за оспорюваним актом не замовлялись, не отримувались та зазначений акт також не отримувався і не підписувався позивачем.

Крім цього, від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя", в якій він просив суд: стягнути з останнього суму грошових коштів у розмірі 79 791, 00 грн, з яких: 75 000, 00 грн основний борг, 3 996, 00 грн пеня, 193, 25 грн 3% річних та 601, 75 грн інфляційні втрати.

Зустрічна позовна заява мотивована неналежним виконанням замовником (позивачем за первісним позовом) свого грошового зобов`язання за договором №01/06-18 від 01.06.2018, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1609/21 у задоволені первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма-Профіт-21" 60 000, 00 грн. - основного боргу, 1780,00 грн. - пені, 183,39 грн. - 3% річних, 270,00 грн. - інфляційних втрат, 1770, 52 грн. - судового збору. У іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Відмова у задоволенні первісного позову мотивована тим, що спірний акт приймання-передачі наданих послуг підписано на виконання умов договору, тобто він не є правочином, відтак, не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідний спосіб захисту не є ефективним.

При задоволенні вимог зустрічного позову суд виходив з доведеності позивачем за зустрічним позовом факту порушення відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань в частині оплати, отриманих послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного - відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що оскаржуваний Акт має всі ознаки правочину, а тому підлягає визнанню недійсним, а також не погоджується із висновками суду щодо надання ТОВ "Аудиторська Фірма-Профіт-21" позивачу послуг у листопаді та грудні 2020 року.

Крім цього, при поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про витребування від відповідача доказів надання ним послуг ТОВ "Комфортна оселя".

Вказане клопотання розглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 15.05.2023 та оголошено про відмову у його задоволенні.

Мотивування відмови буде наведено нижче у даній постанові.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ТОВ "Комфортна оселя" (замовник) та ТОВ "Аудиторська Фірма-Профіт-21" (виконавець) 01.06.2018 був укладений договір № 01/06-18 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору виконавець за цим договором зобов`язується:

- надавати усні та письмові консультації з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку і складання бухгалтерської та податкової звітності замовника;

- здійснювати спостереження за веденням бухгалтерського та податкового обліку замовника;

- в разі необхідності забезпечити присутність свого співробітника на підприємстві замовника.

Вартість послуг, що надаються виконавцем відповідно даному договору складає 30 000, 00 грн без ПДВ, щомісяця (п.3.1. договору).

Згідно із п.3.2. винагорода за виконані додаткові послуги, що не передбачені предметом договору, узгоджується і сплачується додатково. Вартість послуг визначається відповідно до Кодексу етики професійних бухгалтерів розділ 10 «Гонорар комісійну винагороду» (п.п.10.3.). Замовник зобов`язується оплатити надані послуги шляхом перерахування вказаної в договорі суми на розрахунковий рахунок виконавця: 50% передплата до 15 числа поточного місяця, 50% на протязі 3-х днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що акт приймання-передачі наданих послуг підписується сторонами по закінченню кожного місяця, але не пізніше 05 числа місяця за звітнім.

У разі неотримання від замовника підписаного акту приймання-передачі наданих послуг або письмових зауважень до нього протягом двох днів з моменту отримання, послуги за договором вважаються прийнятими в обсязі, зазначеному в акті.

Обов`язки виконавця щодо передачі акту вважаються виконаними, якщо вони:

- передані керівництву замовника (іншій особі, що підписала цей договір);

- відіслані поштою на адресу замовника, зазначеного в цьому договорі;

- зареєстровані в канцелярії (у секретаря) замовника;

- у разі відсутності в місці знаходження замовника керівних посадових осіб, секретаря або канцелярії - вручені під розписку будь-якого з працівників замовника.

Відповідно до п.4.1. договору у випадку прострочення перерахування замовником виконавцю грошових сум відповідно до пункту 3 даного договору замовник зобов`язаний заплатити пеню в розмірі 0,06% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Даний договір згідно з п. 5.2. набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами. Договір може бути розірваний кожною стороною достроково, з письмовим попередженням другої сторони за 20 днів.

Позивач, посилаючись на те, що ним послуги у грудні 2020 року не замовлялися та не отримувалися, а договір у грудні 2020 року було розірвано, просив суд визнати недійсним акт приймання-передачі наданих послуг за грудень 2020 року.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено зустрічний позовом про стягнення 75 000, 00 грн основного боргу за період з листопада-грудня 2020 року та січень 2021 року, 3 996, 00 грн пені, 193, 25 грн 3% річних та 601, 75 грн інфляційних втрат.

Стосовно вимог за первісним позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі наданих послуг за грудень 2020 року та висновку суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вже вказувалося, позивачем пред`явлено вимогу про визнання недійсним акту приймання-передачі наданих послуг за грудень 2020 року.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що оскаржуваний Акт має всі ознаки правочину, а тому підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 серпня 2022 року у справі №916/546/21 зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із визначеною місцевим господарським судом правовою природою оскаржуваного акту, саме як первинного документу, підписаного на виконання умов договору.

Отже, спірний акт приймання-передачі не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки є лише первинним документом, а тому не може визнаватися недійсним.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2018 року по справі № 916/613/17 визначено те, що акти приймання-передачі підписані на виконання умов договору не є правочинами, відтак, не можуть бути визнані недійсними, оскільки відповідний спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача.

Отже, колегією суддів визнається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, що, в свою чергу, має наслідком відмову у задоволенні вимог первісного позову.

Стосовно зустрічних позовних вимог про стягнення 75 000, 00 грн основного боргу за період з листопада-грудня 2020 року та січень 2021 року, 3 996, 00 грн пені, 193, 25 грн 3% річних та 601, 75 грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.3.2. замовник зобов`язується оплатити надані послуги шляхом перерахування вказаної в договорі суми на розрахунковий рахунок виконавця: 50% передплата до 15 числа поточного місяця, 50% на протязі 3-х днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.

На виконання договору виконавцем було надано замовнику в листопаді 2020 року послуги за договором на загальну суму 30 000, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2020, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень і скріплений печатками товариств (т.1, а.с.69).

Крім того, як зазначає виконавець (відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом) ним були надані замовнику (позивачу за первісним/відповідачу за зустрічним позовом) послуги за договором у грудні 2020 року на суму 30 000, 00 грн, а також останній повинен сплатити 15 000, 00 грн передплати вартості послуг за січень 2021 року.

Замовник, заперечує щодо отримання послуг у грудні 2020 року, а також зазначає, що 05.12.2020 направив виконавцю повідомлення про розірвання договору.

Так, у пункті 3.3. договору сторонами погоджено, що акт приймання-передачі наданих послуг підписується сторонами по закінченню кожного місяця, але не пізніше 05 числа місяця за звітнім.

У разі неотримання від замовника підписаного акту приймання-передачі наданих послуг або письмових зауважень до нього протягом двох днів з моменту отримання, послуги за договором вважаються прийнятими в обсязі, зазначеному в акті.

Обов`язки виконавця щодо передачі акту вважаються виконаними, якщо вони:

- передані керівництву замовника (іншій особі, що підписала цей договір);

- відіслані поштою на адресу замовника, зазначеного в цьому договорі;

- зареєстровані в канцелярії (у секретаря) замовника;

- у разі відсутності в місці знаходження замовника керівних посадових осіб, секретаря або канцелярії - вручені під розписку будь-якого з працівників замовника.

Також у пункті 5.2. зазначено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами. Договір може бути розірваний кожною стороною достроково, з письмовим попередженням другої сторони за 20 днів

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом направлено відповідачу за первісним позовом повідомлення за вих.№05/12 від 05.12.2020 про розірвання договору №01/06-18 від 01.06.2018, при цьому суд першої інстанції вірно відзначив, що хоча таке повідомлення і датовано 05.12.2020, однак фактично направлено 21.12.2021, що підтверджується штампом поштового відділення (т.1, а.с.10-11).

Отже, враховуючи дату фактичного направлення замовником повідомлення про розірвання договору та умови пункту 5.2., договір вважається розірваним з 11.01.2021, а не в грудні 2020 року, як зазначає апелянт.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що в грудні 2020 року договір діяв лише 5 днів відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім того, відповідно до матеріалів справи позивачем за зустрічним/відповідачем за первісним було складено та підписано зі своєї сторонами, а також направлено позивачу за первісним/відповідачу за зустрічним позовом акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 30 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №0312718185809 від 31.12.2020, накладною і фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 31.12.2020 (т.1, а.с.71, т.2, а.с.32-34), який був вручений відповідачу 14.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням почти про вручення поштового відправлення №0312718185809 позивачу за первісним/відповідачу за зустрічним позовом (т.2, а.с.34).

Отже, враховуючи пункт 3.3. договору замовник мав би підписати акт або надати письмову мотивовану відмову від його підписання, враховуючи, що 16-17 січня 2021 року є вихідними днями до 18.01.2021 включно.

Разом з тим письмові заперечення щодо акту від 31.12.2020 у матеріалах справи відсутні, а тому з урахуванням умов договору послуги за вказаним актом вважаються такими, що прийняті замовником (позивачем за первісним позовом).

При цьому позивачем за первісним позовом (ТОВ "Комфортна Оселя", замовником) оскаржувався в судовому порядку пункт 3.3 договору № 01/06-18 від 01.06.2018, як такий, що не відповідає вимогам законодавства. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/5407/21 (до якої зупинявся розгляд даної справи), залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, у задоволенні позову ТОВ "Комфортна Оселя" відмовлено.

Так судом у межах справи №910/5407/21 було зазначено, що укладення позивачем договору № 01/06-18 від 01.06.2018 з визначеними у ньому умовами, в тому числі тими, що вважаються позивачем несправедливими (п. 3.3), було правом позивача (елементом його договірної свободи). Жодних застережень щодо умов цього договору, зокрема, щодо строку на аналіз акта приймання-передачі наданих послуг замовником, складання заперечень, їх надсилання та їх отримання виконавцем, під час укладення договору або його дії від ТОВ "Комфортна Оселя" та ТОВ "Аудиторська фірма - Профіт 21" не надходило. Суд вказав, що укладання сторонами договору № 01/06-18 від 01.06.2018 свідчить про те, що вони дійшли згоди щодо всіх його умов, в тому числі і щодо того, що у разі неотримання від Замовника підписаного акта приймання-передачі наданих послуг або письмових зауважень до нього протягом двох днів з моменту отримання, послуги за договором вважаються прийнятими в обсязі, зазначеному в акті, що не суперечить ст. 901-907 Цивільного кодексу України та відповідає положенням ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки умовами договору встановлено відповідний алгоритм дій замовника після отримання акту в разі наявності заперечень, так як зазначає останній з 04.12.2020, тобто і на дату отримання акту 14.01.2021 в товаристві було нове керівництво, однак позивачем у справі не надано суду належних доказів виконання цих умов договору, суд приходить до висновку, що акт за грудень 2020 року прийнято замовником без зауважень.

Стосовно доводів скаржника, які зводяться до недоведеності обставин надання йому послуг у грудні 2020 року (враховуючи не підписання ним акту), колегія суддів вказує, що враховуючи викладене вище, а саме з огляду на не висловлення замовником заперечень у встановлений договором строк проти акту за грудень 2020 року, послуги за таким актом вважаються ним прийнятими.

В контексті наведеного апеляційним судом відхиляється клопотання скаржника про витребування від відповідача доказів надання послуг.

При цьому, слід також зазначити, що апелянт заявляючи вказане клопотання не конкретизував, якими саме документами, окрім актів прийняття - передачі наданих послуг, можуть бути підтверджені обставини виконання відповідачем таких зобов`язань по договору, як:

надання усних та письмових консультацій з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку і складання бухгалтерської та податкової звітності замовника;

здійснення спостереження за веденням бухгалтерського та податкового обліку замовника;

надання керівнику замовника усно поточної інформації про хід справ, які перебувають у веденні виконавця.

Крім того, слід зазначити, що кожна сторона надає на підтвердження своїх доводів і заперечень відповідні докази.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів.

Таким чином, заявником зустрічного позову доведено обставини необхідності оплати послуг ТОВ "Комфортна Оселя" у листопаді - грудні 2020 року на загальну суму 60 000 грн., а доводи апелянта наведеного не спростовують.

Таким чином, колегією суддів визнається обґрунтованим задоволення зустрічного позову в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення 3 996, 00 грн пені, 193, 25 грн 3% річних та 601, 75 грн інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.1. договору у випадку прострочення перерахування замовником виконавцю грошових сум відповідно до пункту 3 даного договору замовник зобов`язаний заплатити пеню в розмірі 0,06% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що ТОВ "Комфортна Оселя" прострочило виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення 1 780 грн 00 коп. пені, 183 грн 39 коп. 3% річних, 270 грн 00 коп. інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1609/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача за первісним позовом у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.05.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук