Ухвала

від 22.05.2023 по справі 520/19143/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 520/19143/21

адміністративне провадження № К/990/15733/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС), на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 520/19143/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «LP TRADE» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021, залишеним без змін постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023, позов ТОВ «LP TRADE» задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №00171430710 від 25.08.2021 про застосування до ТОВ «LP TRADE» штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн; здійснено розподіл судових витрат.

28.04.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з абзацом третім пункту 4 частини другої статті 330 КАС у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «LP TRADE» , виходив з того, що ГУ ДПС не доведено факт зберігання позивачем пального за адресою: село Анискине, Великобурлицький район, Харківська область без отримання відповідної ліцензії станом на дату фактичної перевірки (28.07.2021). Суд встановив, що висновок в акті перевірки від 28.07.2021 про порушення ТОВ «LP TRADE» статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) ґрунтується тільки на встановленому під час перевірки факті придбання Товариством згідно з акцизною накладною від 10.07.2020 № 100711 дизельного палива (важких дистилятів) в кількості 2050,00 л, тоді як обставини фізичного зберігання Товариством пального під час перевірки не встановлені, а докази, які б свідчили про це (зокрема, акт вимірювання обсягів пального у ємностях за вказаною адресою, документи щодо використання пального) контролюючий орган в акті перевірки не зазначив та у судовому процесі не надав.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції щодо встановлених обставин у справі та підстав задоволення позову.

ГУ ДПС зазначило підставою касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС: необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального права у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 у подібних правовідносинах. У цій постанові Верховний Суд, застосувавши норми підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статтей 15, 17 Закону №481/95-ВР, зробив висновок, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду діяльності) залежить від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того, чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці. Для встановлення складу правопорушення як здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з`ясуванню підлягають мета придбання пального, місце і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт обліку «на балансі» у суб`єкта господарювання пального не є достатньою обставиною для кваліфікації поведінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Довід ГУ ДПС щодо необхідності відступу від цього висновку, всупереч нормі абзацу другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС наведено без будь-якого обґрунтування.

Довід відповідача щодо підстави касаційного оскарження фактично зводиться до оспорювання обґрунтованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених у справі обставин на підставі оцінки доказів у справі.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених нормами КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко