Ухвала
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 607/4633/20
провадження № 61-5303ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним договору,
встановив:
27 квітня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 березня 2023 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Заявником оскаржується рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн та про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 345 355, 00 грн. Крім того, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується заявником в частині часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми стягнення з 3 130 327, 43 грн до 1 016 337, 00 грн.
Ураховуючи оскарження заявником не лише рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог, а й постанови апеляційного суду, якою таке рішення було змінено в частині стягнення матеріальної шкоди та суму стягнення зменшено до 1 016 337, 00 грн, тому оспорювана заявником сума складає 7 559 345, 00 грн.
У відсотковому співвідношенні оспорювана сума (7 559 345, 00 грн) складає 88 % від ціни позову (8 575 682, 00 грн).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102, 00 грн.
До касаційної скарги заявником додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 14 843, 40 грн. Проте, ураховуючи розмір оспорюваної суми, судовий збір, який необхідно сплатити за подання цієї касаційної скарги, був розрахований заявником неправильно.
Ураховуючи те, що 1 відсоток ціни позову (8 575 682, 00 грн) становить більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому при зверненні з позовом до суду позивач повинна була сплатити судовий збір у максимальному розмірі, який підлягав сплаті за подання до суду позовної заяви майнового характеру, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом), тобто у розмірі 10 510, 00 грн.
Таким чином, з огляду на розмір оспорюваної заявником суми (7 559 345, 00 грн), за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 88 % від суми 21 020, 00 грн (200 % ставки від суми судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), що у грошовому вимірі становить 18 497, 60 грн.
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 654, 20 грн (18 497, 60 грн - 14 843, 40 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосуваннясудом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповіднийпункт (пункти) частини другої статті389 ЦПК України як на підставудля касаційного оскарження судових рішень.
Заявник зазначає, що касаційна скарга подається нею на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ПК України, оскільки Тернопільський апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 24 березня 2023 року застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Також ОСОБА_1 вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, відхилили подані нею клопотання про долучення певних документів до матеріалів справи, встановили обставину у справі на підставі недопустимих доказів. Поряд з цим заявник не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України, натомість посилається на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, якими передбачені підстави для скасування судових рішень, а не підстави касаційного оскарження.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням підстав касаційного оскарження та зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також надати докази доплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 березня 2023 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2023 |
Оприлюднено | 24.05.2023 |
Номер документу | 111036596 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Тітов Максим Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні