Постанова

від 25.01.2010 по справі 5020-3/014-7/251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦ ІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 січня 2010 року С права № 5020-3/014-7/251

Севастопольський апе ляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Прокопан ич Г.К.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників ст орін:

прокурор: Шульга Анто н Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08, старший прокурор відділу прокуратури міста Се вастополя;

представник позивача: Михайлова Олена Евгеніївна , довіреність № б/н від 11.01.10, Ф онд комунального майна Севас топольської міської ради;

представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 827 від 08.09.09, Інкерманська міська рада;

відповідач: ОСОБА_4, п аспорт НОМЕР_1 від 12.04.05, фіз ична особа - підприємець ОС ОБА_4;

представник третьої особи : Кулагін Олексій Олекса ндрович, довіреність № 827 в ід 08.09.09, Виконавчий комітет Інк ерманської міської ради депу татів;

представник відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 3482 від 22.10.08, фізична особа - підпр иємець ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну ск аргу фізичної особи - пі дприємця ОСОБА_4 на рішен ня господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 14 жовтня 2009 року у справ і № 5020-3/014-7/251

за позовом Засту пника прокурора міста Севаст ополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Се вастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Се вастополь, 99011)

до Інкермансько ї міської ради (вул. Шовкопляс а, 37, місто Інкерман, місто Сев астополь, 99703)

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99074)

за участю третьої особи, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору: Вико навчого комітету Інкерманс ької міської ради (вул. Шовкоп ляса, 37, місто Інкерман, місто Севастополь, 99703)

про визнання недійсними до говору та додаткових угод до нього,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2008 року заступник пр окурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської місь кої ради звернувся до господ арського суду міста Севастоп оля з позовною заявою до Вико навчого комітету Інкермансь кої міської ради, фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_4 пр о визнання недійсним договор у оренди нерухомого майна № 22/ 03 від 31 грудня 2003 року.

Позовні вимоги з посилання м на правові положення стате й 14, 48 Цивільного кодексу Украї ни (в редакції 1963 року), статті 5 Закону України "Про оренду д ержавного та комунального ма йна" мотивовані тим, що на моме нт укладення 31 грудня 2003 року в казаного вище договору оренд и майна Інкерманська міська рада в особі її голови не мала повноважень на його укладен ня, так як спірне майно згідно постанови КМУ № 331 від 05.11.1991 є ком унальною власністю міста Сев астополя і його передача у ко мунальну власність міста Інк ерман не здійснена. Єдиним ор ганом, який наділено повнова женнями передачі в оренду да ного об'єкту, є Фонд комунальн ого майна Севастопольської м іської ради.

Справа розглядалась неодн оразово судами різних інстан цій.

Ухвалою господарського су ду міста Севастополя від 13 лип ня 2009 року за заявою прокурора , погодженою з позивачем (а. с. 56 , т. 2), замінено неналежного пер шого відповідача - Виконавчо го комітету Інкерманської мі ської ради на належного - Інке рманську міську раду (а. с. 56, т. 2).

Рішенням господарського с уду міста Севастополя від 14 жо втня 2009 року у справі № 5020-3/014-7/251поз ов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №22/03 в ід 31 грудня 2003 року укладений м іж Інкерманською міською рад ою та фізичною особою - підпр иємцем ОСОБА_4 на будівлю колишнього дошкільного учбо вого закладу №72 площею 623,1 кв. м, розташовану за адресою: АДР ЕСА_2, та додаткові угоди до н ього від 31 січня 2004 року, 21 липня 2004 року, від 15 грудня 2005 року та в ід 27 грудня 2005 року. Вирішено пи тання щодо розподілу судових витрат.

В основу судового рішення б ув покладений висновок про т е, що у Виконавчого комітету Інкерманської міської ради п раво власності на спірний об ' єкт виникло лише з моменту його державної реєстрації, т обто з 26 березня 2009 року, а до цьо го часу Інкерманська міська рада не була повноважна на ро зпорядження вищезазначеним майном, і, як наслідок - на ук ладення спірного договору, щ о свідчить про його недійсні сть.

Не погодившись з рішенням с уду, фізична особа - підприєме ць ОСОБА_4 звернулась до С евастопольського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить зазначене рішення скасу вати.

Заявник апеляційної скарг и обґрунтовує свої вимоги ти м, що висновок суду про недійс ність правочину заснований н а доказах, які виникли вже піс ля подачі позову і укладення спірного договору, а також ти м, що судом першої інстанції н е надано належної оцінки том у факту, що спірна будівля утр имувалась за рахунок саме Ін керманської міської ради і з находилась на її балансі.

Розгляд справи неодноразо во відкладався.

Розпорядженням Севастопол ьського апеляційного господ арського суду від 11 січня 2010 ро ку суддю Остапову К.А. було зам інено на суддю Ткаченка М.І.

Повторно розглянувши спра ву на підставі статті 101 Госпо дарського процесуального ко дексу України, судова колегі я встановила наступні обстав ини.

Відповідно до постанови Ве рховної Ради УРСР від 08 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про міс цеві ради Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26 березня 1991 року "Про введе ння в дію Закону України "Про в ласність", Кабінетом Міністр ів України 05 листопада 1991 року прийнята постанова № 311 "Про ро змежування державного майна України між загальнодержавн ою власністю і власністю адм іністративно-територіальни х одиниць (комунальною власн істю)".

Пунктом 1 вказаної постанов и затверджено Перелік держав ного майна України, яке до 01 сі чня 2002 року передається до вл асності адміністративно-тер иторіальних одиниць ( комуна льної власності). Відповідно до пункту 3 зазначеного Перел іку до комунальної власності міста Севастополя передають ся навчальні виховні та поза шкільні навчально-виховні за клади, середні загальноосвіт ні навчально-виховні заклади , школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбіна ти, інститут вдосконалення в чителів, підрозділи з господ арського обслуговування уст анов і закладів народної осв іти, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Пунктом 3 постанови № 311 перед бачено, що розмежування май на між власністю, в тому числ і м. Севастополя, і власністю районів м. Севастополя здійс нюється Севастопольським мі ськвиконкомом за участю вико нкомів нижчестоящих Рад.

Рішенням ІХ сесії ХХІІІ скл икання Севастопольської міс ької ради «Про безоплатне ві дчуження комунального майн а дитячого дошкільної устано ви №72 в Інкермані»від 18 травня 1999 року № 249 на підставі клопот ання Інкерманського місько го голови Балаклавського ра йону міста Севастополя дозво лено безоплатне відчуження будівель дошкільного учбово го закладу № 72 у місті Інкерма н до комунальної власності І нкерманської міської ради (а .с. 20, т. 1).

Розпорядженням голови міс ької державної адміністраці ї міста Севастополя за № 1389-р в ід 05 серпня 1999 року Управлінню майном міста Севастополя до ручено здійснити передачу б удівлі дитячого дошкільног о учбового закладу № 72 по вул. Я блочкова, 3 у комунальну власн ість Інкерманської міської р ади в установленому законом порядку (а. с. 21, т.1 ).

Згідно з наказом начальни ка Управління майном міста С евастополя від 12 серпня 1999 року №260 зобов'язано голову Інкерм анської міської ради прийнят и до комунальної власності м іської ради будівлю дитячого дошкільного учбового закла ду № 72 по вул. Яблочкова, 3 балан совою вартістю 132200 грн (а. с. 22, т. 1 ).

31 грудня 2003 року за № 22/03 між Ін керманською міською радою в особі її голови (орендодавец ь) та фізичною особою - підприє мцем ОСОБА_4 (орендар) укла дено договір оренди нерухомо го майна (далі - договір)(а. с. 8- 11, т.1), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орен дар приймає у строкове платн е користування нерухоме майн о: будівлю колишнього дошкіл ьного навчального закладу № 72 (дитячий садок) площею 623,1 кв. м по АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі Виконавчого комі тету Інкерманської міської р ади, вартість майна встановл ена за звітом про оцінку стан ом на 30 листопада 2003 року в сумі 41 965,00 грн. Метою оренди є створе ння Центру соціальних іннов ацій (пункт 1.1 договору).

Строк дії договору встанов лено 49 років, тобто, до 31 грудн я 2052 року і до повного виконанн я сторонами своїх зобов'язан ь (пункт 9.1 договору).

Сторонами договору складе но та підписано акт прийманн я - передачі нерухомого майн а від 31 грудня 2003 року, відповід но до якого здійснена переда ча орендованого майна фізич ній особі - підприємцю ОСОБ А_4 (вул. (а.с.12, т. 1).

Проте, спірні правовідноси ни у даній справі виникли у зв ' язку з тим, що прокурор вваж ає укладений між Інкермансь кою міською радою та фізично ю особою - підприємцем ОСОБ А_4 договір оренди нерухомо го майна від грудня 2003 року за № 22/03 недійсним та таким, що пор ушує права Фонду комунальног о майна Севастопольської міс ької ради як власника нерухо мого майна, що є предметом вка заного договору оренди.

Дослідивши всі обставини с прави та проаналізувавши дов оди сторін, судова колегія не погоджується з правовою поз ицією суду першої інстанції і вважає, що вимоги апеляційн ої скарги підлягають задовол енню виходячи з наступного.

Предметом доказування у да ній справі є встановлення на явності чи відсутності підст ав для визнання недійсним до говору оренди нерухомого ма йна від грудня 2003 року за № 22/03.

Відповідно до пункту 1 Поста нови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практик у розгляду цивільних справ п ро визнання правочинів недій сними»від 6 листопада 2009 року N 9 цивільні відносини щодо нед ійсності правочинів регулюю ться Цивільним кодексом Укра їни та іншими актами законод авства. При розгляді справ пр о визнання правочинів недійс ними суди залежно від предме та і підстав позову повинні з астосовувати норми матеріал ьного права, якими регулюють ся відповідні відносини, та н а підставі цих норм вирішува ти справи.

Відповідно до пункту 18 Інфо рмаційного листа Вищого госп одарського суду України «Про деякі питання практики заст осування норм Цивільного та Господарського кодексів Укр аїни»від 07 квітня 2008 року N 01-8/211 з а загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійс ність правочину прямо не вст ановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересов ана особа заперечує його дій сність на підставах, встанов лених законом, такий правочи н може бути визнаний судом не дійсним (оспорюваний правочи н). Цивільний кодекс України н е дає визначення поняття "заі нтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'я совуватись в кожному конкрет ному випадку в залежності ві д обставин справи та правови х норм, які підлягають застос уванню до спірних правовідно син, якщо інше не встановлено законом.

Так, заявляючи позов в інтер есах держави в особі Фонду ко мунального майна Севастопол ьської міської ради, прокуро р стверджує, що оскаржуваним правочином порушуються прав а позивача як належного влас ника нерухомого майна, що є пр едметом спірного договору, а саме: будівлі колишнього дош кільного навчального заклад у № 72 (дитячий садок) площею 623,1 к в. м по АДРЕСА_2.

Дослідивши всі обставини с прави, прийнявши до уваги вка зівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 01 квітня 2009 року у д аній справі, судова колегія в важає хибною позицію прокуро ра щодо наявності у Фонду ком унального майна Севастополь ської міської ради права на з вернення до суду з даною позо вною вимогою враховуючи наст упне.

Ключовим доводом позивача в обґрунтуванні своєї право вої позиції є те, що рішення 9-о ї сесії 23-ого скликання Севас тополської міської ради "Про безоплатне відчуження комун ального майна дитячої дошкіл ьної установи №72 в місті Інкер ман" від 15 травня 1999 року №249, розп орядження Севастопольської міської державної адміністр ації "Про передачу у власніст ь Інкерманської міської ради будівлю дитячого дошкільної установи №72 по вул. Яблочкова , 3" від 05 серпня 1999 року №1389-р на мом ент укладення оскаржуваного договору оренди виконанні н е були, оскільки відсутні док ази передачі спірного майна територіальній громаді Інке рманської міської ради. При ц ьому позивач посилається на положення статті 7 Закону Укр аїни "Про передачу об'єктів п рава державної і комунально ї власності" № 147/98-ВР від 03.03.1998.

Стосовно вказаних доводів судова колегія вважає за нео бхідне зазначити те, що, по-пер ше, згідно з преамбулою Закон у України "Про передачу об'єкт ів права державної і комуна льної власності" цей Закон ви значає основні засади пе редачі об'єктів права держав ної власності у комунальну в ласність територіальн их громад сіл, селищ, міст, рай онів у містах або у спільну вл асність територіальних гром ад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної в ласності у державну власніст ь безоплатно або шляхом обміну, однак враховуючи те, щ о в даному випадку існували в ідносини передачі комунальн ої власності територіальної громади міста Севастополя д о комунальної власності Інке рманської міської ради, норм и даного закону не можуть бут и застосовані до спірних пра вовідносин, по-друге, оцінююч и в сукупності ті факти, що на момент прийняття рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Севас топольської міської ради ві д 18 липня 1999 року № 249 та розпоряд ження Севастопольської міс ької державної адміністраці ї від 25 серпня 1999 року № 1389-р буді вля дитячого дошкільної уста нови №72 по вул. Яблочкова, 3 знах одилась у фактичному володін ні територіальної громади мі ста Інкерман, перебувала на б алансі Виконавчого комітету Інкерманської міської ради, утримувалась за рахунок міс цевого бюджету міста Інкерма н, що підтверджується як пояс неннями сторін, так і наявним и в матеріалах справи доказа ми, зокрема: листом Виконавчо го комітету Інкерманської мі ської ради від 13 жовтня 2009 року за вих. номером 2 (а. с. 113, т.2), карто чками - довідками централіз ованої бухгалтерії при Викон авчому комітеті Інкерманськ ої міської ради (а. с. 115-120, т.2), у зв' язку з чим у управління майно м міста Севастополя не було н еобхідності передавати спір не майно Інкерманській міськ ій раді, оскільки воно хоча й б уло формально у комунальній власності міста Севастополя , проте ним фактично не викори стовувалось та не утримувало сь.

Позивачем не надано суду як доказів використання спірно ї будівлі у власній господар ській або іншій діяльності , утримання її за власний раху нок до 2008 року, так і належним ч ином оформлених правовстано влюючих документів на неї.

У зв' язку з чим судова коле гія, оцінюючи докази у сукупн ості, приймає до уваги те, що з гідно частиною 1 статті 73 зако ну України «Про місцеве само врядування в Україні», а тако ж частиною 2 статті 6 Закону Ук раїни "Про місцеві державні а дміністрації" акти ради, сіль ського, селищного, міського г олови, голови районної в міст і ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської , районної у місті (у разі її ст ворення) ради, розпорядження голів місцевих державних ад міністрацій, прийняті в межа х їх компетенції, є обов'язков ими для виконання на відпові дній території всіма органам и, підприємствами, установам и та організаціями, посадови ми особами та громадянами, як і постійно або тимчасово про живають на відповідній терит орії, а також те, що спірне май но після прийняття вищезгада них рішення і розпорядження власником не використовувал ось, і приходить до висновку, що фактично Інкерманська мі ська рада набула право комун альної власності на будівлю дитячого дошкільної установ и №72 по вул. Яблочкова, 3 на підс таві прийнятих у 1999 році розпо рядчих документів щодо безоп латної передачі спірного май на Інкерманській міській рад і.

Наявність в матеріалах спр ави акту приймання - передач і дитячої дошкільної установ и №72 у комунальну власність Ін керманської міської ради від 15 лютого 2008 року, складеного на виконання рішення ІХ сесії Х ХІІІ скликання Севастопольс ької міської ради від 18 липня 1999 року № 249, розпорядження Сев астопольської міської держ авної адміністрації від 25 сер пня 1999 року № 1389-р, наказу начал ьника Управління майном міст а Севастополя від 12 серпня 1999 р оку №260, на думку судової колег ії, є, в першу чергу, усуненням формальних недоліків у техн ічній документації спірного нерухомого майна, а потім сві дчить про відсутність у пози вача порушеного права оскарж уваною угодою на момент звер нення до суду з даним позовом .

В листі Верховного Суду Укр аїни «Практика розгляду суда ми цивільних справ про визна ння правочинів недійсними»в ід 24 листопада 2008 року зазначен о, що якщо під час судового роз гляду встановлено відсутніс ть у позивача права на задово лення позову про визнання ос порюваного правочину недійс ним, суд має відмовити в задов оленні позову. Відповідно до пункту 3 статті 215 Цивільного к одексу України вимога про ви знання оспорюваного правочи ну недійсним може бути пред'я влена тільки особами, визнач еними у Цивільному кодексі У країни й інших законодавчих актах, що встановлюють оспор юваність правочинів - а саме, о днією зі сторін, або заінтере сованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

На момент звернення до суду 21 липня 2008 року майно, яке є пред метом оренди в оскаржуваному договорі, і формально і факти чно вже було передано у кому нальну власність Інкермансь кої міської ради, у зв' язку з чим судова колегія не вбачає ознак порушення прав позива ча, і вважає доводи позовної з аяви таким, що прямо супереча ть матеріалах і фактичним об ставинам даної справи і засн овані на помилковому уявленн і заявника про порушене прав о позивача укладеним між від повідачами договором оренди нерухомого майна № 22/03 від 31 гру дня 2003 року.

Дійсно, орендодавцем за оск аржуваним договором має бути не Інкерманська міська рада , а відповідно до Положення пр о порядок передачі в оренду к омунального майна, що є власн істю територіальної громади міста Інкерман, затверджено го рішенням 12 сесії 24-ого склик ання Інкерманської міської р ади № 12/207 від 24 грудня 2003 року, її в иконавчий комітет, проте він не заявляє вимог щодо визнан ня оренди нерухомого майна № 22/03 від 31 грудня 2003 року і не звер тається до суду за захистом с вого порушеного права.

За правилами статті 1 Господ арського процесуального код ексу України, до господарськ ого суду звертаються особи з а захистом своїх порушених ч и оспорюваних прав і охороню ваних законом інтересів, що к ореспондується із положення ми статті 21 цього Кодексу, де д о позивачів віднесено осіб, я кі пред'явили позов або в інте ресах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного п рава чи охоронюваного законо м інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодекс у України встановлено, що кож на особа має право на захист с вого цивільного права у разі його порушення, невизнання ч и оспорювання, а стаття 16 зазн аченого Кодексу передбачає п раво особи на звернення до су ду за захистом свого особист ого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 ц ієї статті визначені способи захисту цивільних прав та ін тересів.

Аналіз наведених норм дозв оляє зробити висновок, що зах исту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнає ться чи оспорюється.

Юридична зацікавленість п озивача у вирішенні спору су дом, покладає на нього обов'яз ок довести, що його цивільне п раво порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушен ня права чи взагалі суб'єктив ного права, на захист якого по дано позов, тягне за собою від мову у позові.

Відповідно до статті 33 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень.

Відповідно до пункту 4 части ни 1 статті 104 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни підставами для скасування рішення місцевого господарс ького суду порушення або неп равильне застосування норм м атеріального чи процесуальн ого права.

Таким чином, враховуючи вик ладені обставини рішення суд у першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна ска рга - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунк том 2 статті 103, пунктами 3, 4 части ни 1, частиною 2 статті 104, статте ю 105 Господарського процесуал ьного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізично ї особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Рішення господарського су ду міста Севастополя від 14 жов тня 2009 року у справі № 5020-3/014-7/251 ска сувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відм овити.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді Г.К. Прокопанич

М.І. Ткаченко