Рішення

від 23.05.2023 по справі 320/14859/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року № 320/14859/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» (далі також ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ», позивач) до Головного управління Держпраці у Київській області (далі також - Головне управління, відповідач) у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держпраці у Київській області №2212 від 27 травня 2021 року про анулювання дозволів ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ».

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо створення ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» перешкод під час проведення перевірки додержання позивачем вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл, що стало підставою прийняття оскаржуваного наказу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача, позивачем надано суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11 березня 2021 року № 10033/1/-21 на підставі наказу «Про проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» від 26 квітня 2021 року № 1709, направлення на проведення перевірки від 26 квітня 2021 року № 1259, Головним управлінням у період з 28 квітня по 14 травня 2021 року було проведено інспекційне відвідування (позапланову перевірку) дотримання позивачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки, з питань гігієни праці та не оформлення трудових відносин.

В ході проведення перевірки, посадовою особою відповідача надано вимогу про надання документів від 29 квітня 2021 року № KB/1259/НД, якою зобов`язано позивача надати перелік документів, необхідних для проведення перевірки в термін до 13 години 05 травня 2021 року. Вимога вручена та отримана директором ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» 29 квітня 2021 року.

Інспектором праці Головного управління складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 14 травня 2021 року № КВ/1259/744/НП, в якому зафіксовано створення перешкоди щодо здійснення посадовими особами Головного управління заходу державного контролю у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контролю).

Наказом Головного управління від 27 травня 2021 року № 2212 «Про анулювання дозволів ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 16 липня 2017 року №1979.17.32; від 16 липня 2017 року № 1985.17.32; від 17 січня 2018 року № 204.18.32; від 17 січня 2018 року № 205.18.32; від 26 лютого 2019 року № 0462.19.32: від 08 лютого 2019 року №0303.19.32, що були надані позивачу раніше.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до вимог статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Закон України «Про охорону праці» визначає підстави для анулювання дозволу, серед яких, зокрема, є створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл (частина 12 статті 21 Закону України «Про охорону праці»).

Законом України «Про охорону праці» не передбачено обов`язку дозвільного органу у разі виявлення підстав для анулювання дозволу звертатись до суду з позовом про анулювання дозволу.

Тобто встановивши наявність обставин, визначених частиною 12 статті 21 Закону України «Про охорону праці», для анулювання дозволу, дозвільний орган скасовує дозвіл за самостійним рішенням.

На переконання суду ненадання документів, витребуваних інспектором Головного управління з метою реалізації ним своїх повноважень під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо позивача, є створенням перешкод під час проведення такою посадовою особою територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці, оскільки таким чином унеможливлюється виконання відповідачем його повноважень щодо здійснення відповідного заходу державного нагляду (контролю).

Зважаючи на те, що позивачем не надано інформацію, необхідну для проведення заходу державного нагляду (контролю), тобто створено перешкоду під час проведення посадовою особою територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці, що є самостійною підставою для анулювання дозволу, при настанні якої не вимагається звернення до суду з позовом про анулювання дозволу, суд вважає, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб що визначений законами України.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача про фактичне призупинення ним починаючи з 26 квітня 2021 року діяльності на невизначений термін та звільнення всіх працівників підприємства, оскільки надана позивачем копія рішення його засновника від 26 квітня 2021 року є неналежним доказом зафіксованих у ньому обставин. Будь-яких звернень ПП «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» або його засновника до уповноважених органів з метою припинення діяльності або документів, які б підтверджували обставини звільнення працівників підприємства позивачем долучено до матеріалів справи не було.

Щодо зазначених позивачем обставин повторного характеру проведеної відповідачем перевірки, що свідчить про її протиправність, суд зазначає таке.

Головним управлінням Держпраці в Київській області на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11 березня 2021 року № 10033/1/1-21 проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки, з питань гігієни праці та не оформлення трудових відносин, результати якої зафіксовані актом від 31 березня 2021 року № КА/819/865/АВ. Вказана перевірка проводилась за адресами: Київська обл., Фастівський р-н., с. Фастівець, вул. Дружби, 1-А (АЗС) та Київська обл., Васильківський р-н., с. Митниця, вул. Чумацький шлях, 2/В (АЗС).

В той же час, перевірка, наслідком створення перешкод у якій стало прийняття оскаржуваного рішення, відбувалась за наступними адресами: Київська обл., Фастівський р-н, с. Ярошівка, вул. Войтенка, 3, Київська обл., м. Фастів, вул. Житомирська 305, Київська обл., Фастівський р-н, с. Триліси, вул. Незалежна, 87-А, що підтверджується відомостями направлення на проведення перевірки від 26 квітня 2021 року № 1259.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Оскільки перевірка позивача проводилась за різними адресам належних йому виробничих потужностей, безпідставними є доводи позивача про повторний характер такої перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «БРИЗ-ПЛЮС-РВ» (08520, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Борова, вулиця Фастівська, будинок 105; код ЄДРПОУ 41048955) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10; код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.