Рішення

від 23.05.2023 по справі 400/5683/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 р. № 400/5683/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАРРИОР», вул. Водопійна, 35/7, м. Миколаїв, 54001, про:стягнення податкового боргу у сумі 12 115,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивачка) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАРРИОР» (далі відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12115,39 грн з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих боржника, на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6102,51 грн і податку на додану вартість у розмірі 6012,88 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що на підставі податкової декларації та податкового повідомлення-рішення (далі ППР) у відповідача виник податковий борг, який всупереч вимогам чинного законодавства не є сплаченим.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 16.12.2022 суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його адресу місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, поштове відправлення повернулося 11.05.2023 до суду із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отже, зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак з врахуванням пункту п`ятого частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) слід вважати, що копія цієї ухвали вручена належним чином.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. На підставі частини шостої статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідача зареєстровано як юридичну особу 25.01.2016, а також він перебуває на обліку в позивача (а.с. 6-8).

У 2020-2021 роках відповідач подав позивачу податкові декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема:

27.02.2020 за звітний період 2019 року із нарахованими податковими зобов`язаннями з податку на прибуток на суму 4222,00 грн (а.с. 13-15);

01.03.2021 за звітний період 2020 року із нарахованими податковими зобов`язаннями з податку на прибуток на суму 5958,00 грн (а.с. 16-17).

Розмір податкового боргу відповідача зі сплати податку на прибуток станом на 10.11.2021 становив 6102,51 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 12).

Крім цього, на підставі Акта перевірки від 31.01.2020 № 810/14-29-50-04-25/40232089 позивачем прийнято ППР від 12.03.2020 № 00011205004/0029895004 (форма «Н»), яким на відповідача за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 6012,88 гривні (а.с. 18-21).

Зазначене ППР позивач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яке ним не отримано у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою ф. 20 (а.с. 22).

Це ППР відповідачем не оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Розмір податкового боргу відповідача зі сплати податку на додану вартість станом на 10.11.2021 становив 6012,88 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 11).

За вищенаведеними сумами податкового боргу позивачем сформовано податкову вимогу від 27.04.2020 № 204056-50 (форма «Ю») на суму 6123,39 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 6012,88 грн (а.с. 10). Цю вимогу позивач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яка отримана ним 30.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5400140191996 (а.с. 10).

Загальний розмір податкової заборгованості відповідача згідно з розрахунком податкової заборгованості станови 12155,39 грн (а.с. 5).

З метою стягнення з відповідача податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача, що визначені ним у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за звітні (податкові) періоди 2019 і 2020 року (а.с. 13-17), вважаються узгодженими, і вони не підлягаю оскарженню.

Відповідно до абзацу першого пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідач зобов`язаний був сплатити податок на прибуто підприємства протягом 10 календарних днів, що настали за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Проте, відповідач не сплатив податок на прибуток за 2019 і 2020 роки у вищевказаний строк.

Крім цього, згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що ППР від 12.03.2020 № 00011205004/0029895004 (форма «Н») (а.с. 18-21) була надіслана позивачем засобами поштового зв`язку до відповідача, але ним не отримана у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою ф. 20 (а.с. 22).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак ППР від 12.03.2020 № 00011205004/0029895004 (форма «Н») (а.с. 18-21) вважається врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто 14.04.2020.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідачем не оскаржено, а тому зазначена у ньому сума податкового зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 робочих днів, що настає за днем отримання ППР, і вважається узгодженою.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідну суму податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач надіслав йому податкову вимогу від 27.04.2020 № 204056-50 (форма «Ю») на суму 6123,39 грн (а.с. 10). Цю вимогу позивач надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яка отримана ним 30.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5400140191996 (а.с. 10).

Зазначена податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

В той же час 27.02.2020 і 01.03.2021 відповідач подав позивачу податкові декларації з податку на прибуток підприємств за звітні періоди відповідно 2019 (а.с. 13-15) і 2020 року (а.с. 16-17).

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, загальний розмір податкового боргу відповідача з врахуванням сплачених ним коштів до бюджету становить 12115,39 грн, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості (а.с. 5) та витягами з інтегрованої картки платника (а.с. 11-12).

Суд встановив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на день подання позивачем позову) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож, позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вже встановив суд, податкова вимога відповідно до статті 45 ПК України врученою відповідачу ще 30.04.2020, а позов подано до суду 15.12.2022.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАРРИОР» (вул. Водопійна, 35/7, м. Миколаїв, 54017; код ЄДРПОУ: 40232089) про стягнення податкового боргу в сумі 12115,39 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАРРИОР» (вул. Водопійна, 35/7, м. Миколаїв, 54017; код ЄДРПОУ: 40232089) заборгованість у розмірі 12115 (Дванадцять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 39 копійок з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВАРРИОР», на користь держави в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6102 (Шість тисяч сто дві) гривні 51 копійку та податок на додану вартість у розмірі 6012 (Шість тисяч дванадцять) гривень 88 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 23 травня 2023 року