Рішення

від 18.05.2023 по справі 908/503/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/18/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 справа № 908/503/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/503/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промкомплектгруп (вул. Ушинського, б. 40, оф. 302, м. Київ, 03151)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Континент-СК (вул. Крива Бухта, б. 2, м. Запоріжжя, 69002)

про стягнення 110004,36 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Континент-СК 110004,36 грн., які складаються з: 14926,10 грн. 3% річних та 95078,26 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання умов затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/3248/21 мирової угоди щодо здійснення платежів у вказані у ній строки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.01.2022 Господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу, якою закрито провадження у справі №908/3248/21 та затверджено мирову угоду, за якою ТОВ «Промкомплектгруп» та ТОВ «Союз-Континент-СК» вирішили спір про стягнення заборгованості за Договором підряду № 3007/2019 від 30.07.2019. За умовами затвердженої мирової угоди сторони дійшли згоди, що загальна заборгованість відповідача після відмови позивача від частини позовних вимог складає 937054,21 грн., що складається з: 856849,68 грн. основної заборгованості, 24357,22 грн. 3% річних та 55847,31 грн. інфляційних втрат. Оскільки сплата заборгованості, вказаної у мировій угоді, погашена відповідачем лише протягом серпня-грудня 2022 року в межах відкритого виконавчого провадження ВП №69665930, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання умов мирової угоди щодо здійснення платежів у вказані у ній строки. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 справу № 908/503/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/503/23, присвоєно справі номер провадження 18/18/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/503/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 23.03.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 27.02.2023 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Континент-СК є: вул. Крива Бухта, б. 2, м. Запоріжжя, 69002, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/503/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 27.02.2023 у справі № 908/503/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/503/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом лютого травня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 18.05.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі №908/3248/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промкомплектгруп до товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Континент-СК про стягнення 1017258,75 грн. затверджено укладену сторонами мирову угоду на наступних умовах:

1. Позивач та Відповідач підтверджують, що станом на дату укладення цієї Мирової угоди заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором підряду № 3007/2019 від 30 липня 2019 року складає 1017258 (один мільйон сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 75 копійок, з яких 856849 (вісімсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) гривень 68 копійок основної заборгованості, 48714 (сорок вісім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 44 копійки 3% річних, 111694 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 63 копійки інфляційних втрат.

2. Позивач та Відповідач підтверджують, що судові витрати, понесені Позивачем у справі № 908/3248/21 складають 15259 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок судового збору та 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу. Сторони погодили, що Відповідач зобов`язується сплатити на користь Позивача 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок понесених Позивачем витрат на правничу допомогу, та 50% від сплаченої суми судового збору, що складає 7629 (сім тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок, а всього 32629 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок.

3. Позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 24357 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 22 копійки, інфляційних втрат в сумі 55847 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 31 копійка. Внаслідок відмови Позивача від частини позовних вимог до Відповідача, загальна заборгованість останнього складає 937054 (дев`ятсот тридцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 21 копійка, що складається з 856849 (вісімсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) гривень 68 копійок основної заборгованості, 24 357 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 22 копійки 3% річних та 55847 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 31 копійка інфляційних втрат.

4. Сторони дійшли згоди, що виконання зобов`язань Відповідача перед Позивачем щодо оплати суми заборгованості у розмірі 937054 (дев`ятсот тридцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 21 копійка буде здійснюватися наступним чином:

- в строк до 28 лютого 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок;

- в строк до 28 березня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок;

- в строк до 28 квітня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок;

- в строк до 28 травня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 220000 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 копійок;

- в строк до 28 червня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок;

- в строк до 28 липня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 67054 (шістдесят сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 21 копійка;

5. Сторони дійшли згоди, що в строк до 28 липня 2022 року Відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 32629 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок судових витрат.

6. Датою отримання платежу вважається дата зарахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, зазначений в п. 14 цієї Мирової угоди.

7. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди є виконавчим документом згідно з ч. 2 ст. 193 ГПК України та ст. 3 Закону України Про виконавче провадження.

8. Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.

9. Сторони з даною Мировою угодою ознайомлені, заперечень не мають. Наслідки закриття провадження у справі сторонам роз`яснені та зрозумілі.

10. Дана мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи № 908/3248/21, другий примірник залишається у Позивача, третій примірник залишається у Відповідача.

11. Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 908/3248/21 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості підлягає закриттю Господарським судом Запорізької області.

12. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

13. Дана Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Запорізької області і діє до повного виконання зобов`язань, передбачених цією Мировою угодою.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з тим, що умови мирової угоди відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі не виконані, позивач звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі №908/3248/21.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. 17.08.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69665930 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі №908/3248/21.

В ході примусового виконання мирової угоди стягнуто з ТОВ «Союз-Континент-СК» на користь ТОВ «Промкомплектгруп» 686645,89 грн., а саме:

- 39971,70 грн. згідно із платіжним дорученням № 7820 від 26.08.2022;

- 211298,18 грн. згідно із платіжним дорученням № 7841 від 08.09.2022;

- 21129,82 грн. згідно із платіжним дорученням № 7857 від 12.09.2022;

- 136363,64 грн. згідно із платіжним дорученням № 8046 від 25.10.2022;

- 232428,00 грн. згідно із платіжною інструкцією № 8111 від 30.11.2022;

- 45454,55 грн. згідно із платіжною інструкцією № 8154 від 27.12.2022.

Так як мирова угода виконана відповідачем з простроченням, позивач вважає, що до стягнення з відповідача підлягають 14926,10 грн. 3% річних та 95078,26 грн. інфляційних втрат, право на стягнення яких передбачене ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.

Згідно ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Виходячи з норм ГПК України, мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже затвердження ухвалою господарського суду мирової угоди, якщо мирову угоду не виконано в установленому нею порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання мирової угоди в частині строків внесення платежів, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання і позивач правомірно звернувся до суду за стягненням даних сум.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання визначеного мировою угодою грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 14926,10 грн. 3% річних за загальний період з 27.08.2022 по 13.02.2023 та 95078,26 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 року по січень 2023 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з прострочених сум боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 27.08.2022 по 13.02.2023, виходячи із прострочених сум заборгованості та часткових оплат, суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних за період з 27.08.2022 включно по 13.02.2023 включно задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 14926,10 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період з березня 2022 року по січень 2023 року, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 95078,26 грн., як і визначено позивачем.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку щодо сплати визначеної ухвалою господарського суду про затвердження мирової угоди заборгованості не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Континент-СК (вул. Крива Бухта, б. 2, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код 40937886) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промкомплектгруп (вул. Ушинського, б. 40, оф. 302, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 42012123) 14926,10 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість грн. 10 коп.) 3% річних, 95078,26 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят вісім грн. 26 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.05.2023.

Суддя В.В. Левкут