Рішення

від 11.05.2023 по справі 910/14293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/14293/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "К2000"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЦЕНТР"простягнення 1 006 225,70 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Заведій В.І.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/14293/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" (далі також - позивач, ТОВ "К2000") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЦЕНТР" (далі також - відповідач, ТОВ "ГАРАНТ-ЦЕНТР") про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 101/19-НКЛ від 08.01.2019 у розмірі 1 006 225,70 грн, що складається з тіла кредиту, відсотків та пені за прострочення процентів та повернення кредиту.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.05.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 11.05.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.05.2023 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 11.05.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «К2000» (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЦЕНТР» (як позичальником), укладено договір невідновлювапьної кредитної лінії № 101/19-НКЛ від 08.01.2019 (далі також - Кредитний договір) відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, а в її межах надає кредитні кошти з процентною ставкою 30% річних на придбання виробничого обладнання, поновлення обігових коштів з лімітом 766 615 грн та кінцевим строком дії кредитної лінії до 07.07.2020 включно.

Як вбачається із доводів позивача, на виконання Кредитного договору він у період з 08.01.2019 по 21.05.2019 надав відповідачу кошти на загальну суму 723 100,00 грн.

20.06.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою викладено п.п. 1.6., 2.1., 2.2., 2.3., 2.6. в іншій редакції, зокрема, узгоджено сплату позичальником кредитору комісії в розмірі 2% від суми кожного траншу, визначено моменти надання/повернення кожного траншу, визначено способи повернення заборгованості.

Згодом, 01.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору про викладення п.п. 1.1., 1.2.1, 2.6. в іншій редакції, зокрема, але не виключно, змінено ліміт кредитування до 723 100 грн., кінцевий строк дії кредитної лінії продовжено до 31.12.2020.

20.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору про викладення п.п. 1.1., 1.1.2., 2.6.1 в іншій редакції, зокрема, але не виключно, змінено ліміт кредитування до 562 100 грн, сторонами вирішено продовжити кінцевий строк дії кредитної лінії до 31.12.2021.

Крім того, у п. 3 Додаткової угоди № 3 було узгоджено необхідність позичальнику сплатити комісію у розмір 5 621,00 грн за продовження терміну дії договору.

11.05.2021 сторони підписали Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, якою проведено реструктуризацію заборгованості позичальника шляхом збільшення заборгованості з 562 100 грн до 690 273, 92 грн. Заборгованість було збільшено на суму простроченої заборгованості в розмірі 128 173,92, яка виникла в результаті несплати відсотків за період з березня 2021 року по травень 2021 року. Разом з тим, сторони погодили, що подальше нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виходячи з суми в розмірі 690 273,92 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що станом на час розгляду справи відповідачем не виконано належним чином його зобов`язання за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідач відзив на позов не надав, наведених у позовній заяві обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов`язання за Кредитним договором та додатками до нього в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Враховуючи, що строки дії Кредитного договору із змінами та доповненнями було продовжено до 31.12.2021 року, то до такого часу позивач нараховував відповідачу проценти за користування кредитними коштами на рівні 30% річних.

Разом з тим, позивач наголосив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами після реструктуризації заборгованості по Кредитному договору з 11.05.2021 по 31.12.2021 почало проводитись від суми 690 273, 92 грн. на рівні 30% річних.

Наявними в матеріалах справи фактичними даними підтверджується заборгованість відповідача за кредитом у сумі 690 273,92 грн та за процентами у сумі 117 947,25 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом та за процентами не спростована.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати процентів та повернення кредиту в сумі 198 004,53 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 4.1. договору погоджено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та/або прострочення строків повернення кредитних коштів, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності для нарахування та стягнення пені встановлюється в 3 роки.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 198 004,53 грн, розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЦЕНТР" (04071, м. Київ, вул. Оленівська, 16; код ЄДРПОУ 35875383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, код ЄДРПОУ 40776130) заборгованість за кредитом в розмірі 690 273,92 грн, заборгованість за процентами в розмірі 117 947,25 грн, пеню в розмірі 198 004,53 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 093, 31 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко