Рішення

від 22.05.2023 по справі 910/3885/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/3885/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК"

про стягнення 2 759 235,78 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Чередниченко О.С.

від відповідача - не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - позивач, ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" (далі - відповідач, ТОВ "ХЛІБНИЙ СМАК") про стягнення 2 759 235,78 грн, з яких: 2 224 054,26 грн основного боргу, 52 134,41 грн пені, 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат, 444 810,85 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 000141 постачання природного газу від 23.09.2021 в частині оплати поставленого природного газу за період листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3885/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд на 24.04.23 о 12:00 год.

07.04.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (позивач), надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання, призначене на 24.04.2023, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 24.04.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 24.04.2023 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у позові.

У підготовчому засіданні, призначеному на 24.04.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.05.2023 о 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 22.05.2023, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 22.05.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.05.2023 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 22.05.2023 судом було заслухано вступне слово представника позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

У судовому засіданні 22.05.2023 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.05.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, суд

УСТАНОВИВ:

23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір № 0000141 постачання природного газу (далі - Договір або Договір № 0000141 від 23.09.2021).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом строку дії даного Договору передавати споживачеві природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - газ), а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є газовий місяць, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця (далі - газовий місяць).

За розрахункову одиницю газу приймається 1,0 куб. м (один кубічний метр), приведений до стандартних умов (п. 2.8 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передачу фактично поставленого споживачу газу кожного газового місяця сторони оформлюють Актом приймання-передачі газу за формою, зразок якої наведено у Додатку № 4 до цього Договору, з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактичний обсяг газу, що переданий постачальником споживачу, визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що постачальник до 12-го числа місяця (включно), наступного за газовим місяцем, підписує та надсилає споживачу два примірники Акту приймання-передачі газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - Акт) із зазначенням фактично переданого обсягу газу за відповідний газовий місяць, що визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до умов пункту 4.4. Договору, споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання двох примірників Акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу Акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання Акту.

Згідно з пунктом 4.5. Договору узгоджено, що для пришвидшення комунікації сторони використовують одночасно всі електронні адреси та телефонний зв`язок контактних осіб сторін, що вказані у пунктах 3.9, 3.10 Договору, зокрема для надання скан-копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання. Надання постачальнику електронних копій та вмотивованих відмов від їхнього підписання не звільняє споживача від надання цих документів на паперових носіях.

Згідно з п. 4.8 Договору, угоджені Акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.8 Договору).

Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору передбачено право постачальника отримувати від споживача оплату за поставлений природний газ, включаючи вартість потужності та інші платежі, передбачені цим Договором.

Підпунктом 5.3.4 пункту 5.3 Договору передбачений обов`язок споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за газ з урахуванням замовлення (бронювання) потужності на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 7.1. Договору споживач зобов`язаний сплатити вартість газу, що передається за цим Договором, з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Санкції оплачуються за окремим рахунком, вимогою. Умови та порядок розрахунків визначаються в Додатку № 3 до Договору.

У пункті 7 Додатку № 3 до Договору (в редакції Додаткових угод до Договору від 26.10.2021, від 23.11.2021) сторони узгодили, що оплата за поставлений газ, включаючи вартість замовлення (бронювання) потужності, сумарно за всіма точками комерційного обліку, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника шляхом здійснення оплати в такі строки:

50% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно "Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності", узгодженому відповідно до пункту 2.4 Договору з використанням Прогнозованої ціни Газу - не пізніше 20 числа Газового місяця;

50% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно "Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності", узгодженому відповідно до пункту 2.4 Договору з використанням Прогнозованої ціни Газу - не пізніше 30 числа Газового місяця;

остаточний розрахунок в обсязі залишку вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання газу з використанням фактичної ціни газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим газовим місяцем.

Відповідно до п. 7.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника у строки та розмірах, узгоджених відповідно до Додатку № 3 та Додаткових угод до цього Договору.

Датою оплати споживачем вартості спожитого природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 7.3 Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що фактична ціна газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до Додатка № 3 до цього Договору, та враховує базову ціну газу, що визначається сторонами у додаткових угодах до Договору щомісячно або в інші строки, передбачені додатками та/або додатковими угодами, та витрати, пов`язані з замовленням (бронюванням) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням встановлених коефіцієнтів).

Відповідно до п. 14.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця календарного року з наступною автоматичною пролонгацією на наступний рік без обмеження кількості пролонгацій, якщо за 20 днів до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде повідомлено про відмову від подальших пролонгацій. В частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач (постачальник) зазначив, що Додатковою угодою від 26.10.2021 до Договору сторони узгодили ціну на листопад 2021 року за 1 000 куб. м. у сумі 35 373,60 грн з ПДВ, Додатковою угодою від 23.11.2021 до Договору - ціну на грудень 2021 року за 1 000 куб. м. у сумі 31 968,00 грн з ПДВ, Додатковою угодою від 28.12.2021 до Договору - ціну на січень 2022 року за 1 000 куб. м. у сумі 48 000,00 грн з ПДВ (пункти 2 вказаних додаткових угод). Там же узгоджено, що ціна не включає вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням коефіцієнту щодобового замовлення (бронювання), встановлені постановами НКРЕКП) - 163,89 грн з ПДВ за 1 000 куб. м.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору у листопаді 2021 передав відповідачеві природний газ обсягом 25,79145 тис. куб. м. на загальну суму 899 036,40 грн, у грудні 2021 - природний газ обсягом 29,636 тис. куб. м. на загальну суму 952 430,86 грн, у січні 2022 - природний газ обсягом 22,267 тис. куб. м. на загальну суму 1 072 587,00 грн, що підтверджується відповідно Актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022.

З урахуванням спожитих обсягів природного газу, позивачем були видані та направлені відповідачеві рахунки за спожитий природний газ: за листопад 2021 року № 33100000141/11/1 від 09.12.2021 року на суму 899 036,40 грн (термін сплати рахунку до 14.12.2021), за грудень 2021 року № 33100000141/12/1 від 10.01.2022 року на суму 952 430,86 грн (термін сплати рахунку до 13.01.2022), за січень 2022 року № 33100000141/1/1 від 10.02.2022 року на суму 1 072 587,00 грн (термін сплати рахунку до 15.02.2022).

На твердження позивача, відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату заборгованості за спожитий природний газ за період листопад 2021 року у розмірі 700 000,00 грн, тоді як рахунки за спожитий природний газ за період грудень 2021 та січень 2022 повністю не оплатив.

Позивач стверджує, що загальна сума заборгованості за спожитий природний газ за період листопад, грудень 2021 та січень 2022 складає 2 224 054,26 грн (199 036,40 грн (листопад 2021) + 952 430,86 грн (грудень 2021) + 1 072 587,00 грн (січень 2022)).

З метою досудового врегулювання погашення вищезазначеної заборгованості та відповідно до умов п. 9.8 Договору, позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу № 19563/DNEP від 26.05.2022, відповідно до якої вимагав від відповідача здійснення оплати заборгованості за спожитий природний газу у сумі 2 224 054,26 грн, а також 52 134,41 грн пені, 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат, 444 810,85 грн штрафу, що підтверджується фіскальним чеком, поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист № 4984412357290 від 31.05.2022.

Вимога була отримана відповідачем 06.06.2022, однак заборгованість та штрафні санкції відповідач не оплатив. Оскільки спір не був вирішений сторонами шляхом переговорів, враховуючи умови п. 9.12, 9.13, 11.3 Договору, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 2 224 054,26 грн основного боргу, 52 134,41 грн пені, 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат, 444 810,85 грн штрафу.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору Договір № 0000141 постачання природного газу, зокрема його предмет, яким є поставка природного газу, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до спірних правовідносин сторін застосовують положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як визначено ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача на підставі Договору щодо оплати відповідачем за спожитий у листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року природний газ.

Судом встановлено, що поставка природного газу у спірний період здійснювалась на підставі Договору, який був чинним у спірний період, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи умови п. 2.3 Договору, згідно яких розрахунковим періодом за Договором є газовий місяць, та умови п. 6.1 Договору, згідно яких фактична ціна газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до Додатка № 3 до цього Договору, та враховує базову ціну газу, що визначається сторонами у додаткових угодах до Договору щомісячно, сторони підписали Додаткові угоди до Договору від 26.10.2021, від 23.11.21 та від 28.12.2021, якими визначили ціну за 1 000 куб. м. природного газу: на листопад 2021 року - у сумі 35 373,60 грн з ПДВ, на грудень 2021 року - у сумі 31 968,00 грн з ПДВ, на січень 2022 року - у сумі 48 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору, передача фактично поставленого відповідачу природного газу у листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року була оформлена актами приймання-передачі газу, а саме: Актом приймання-передачі газу від 30.11.2021 на суму 899 036,40 грн, Актом приймання-передачі газу від 31.12.2021 на суму 952 430,86 грн, Актом приймання-передачі газу від 31.01.2022 на суму 1 072 587,00 грн, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Згідно з п. 4.8 Договору, угоджені Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Судом встановлено, що відповідно до умов пункту 7 Додатку № 3 до Договору, згідно яких остаточний розрахунок в обсязі залишку вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання газу з використанням фактичної ціни газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим газовим місяцем, відповідач був зобов`язаний оплатити 899 036,40 грн за спожитий у листопаді 2021 року природний газ - до 15.12.2021, 952 430,86 грн за спожитий у грудні 2021 року природний газ - до 15.01.2022, 1 072 587,00 грн за спожитий у січні 2022 року природний газ - до 15.02.2022.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку позивача підтверджується, що оплата за спожитий у листопаді 2021 року природний газ була здійснена відповідачем лише частково у загальній сумі 700 000,00 грн, а саме: 07.02.2022 - 200 000,00 грн, 09.02.2022 - 200 000,00 грн, 10.02.2022 - 100 000,00 грн, 14.02.2022 - 200 000,00 грн. Залишок не оплаченої суми за спожитий у листопаді 2021 року природний газ складає 199 036,40 грн (899 036,40 грн - 700 000,00 грн).

Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем у повному обсязі за спожитий природний газ у листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року, у строк, визначений п. 7 Додатку № 3 до Договору.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем повної оплати за природний газ, поставлений позивачем на виконання умов Договору у листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року.

Отже, загальна сума заборгованості за спожитий природний газ за період листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року складає 2 224 054,26 грн: 199 036,40 грн (листопад 2021) + 952 430,86 грн (грудень 2021) + 1 072 587,00 грн (січень 2022) = 2 224 054,26 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов Договору № 0000141 від 23.09.2021 в частині поставки природного газу відповідачу, враховуючи, що останнім не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань щодо оплати природного газу у строк, визначений п. 7 Додатку № 3 до Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 224 054,26 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 52 134,41 грн пені, 444 810,85 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо оплати за спожитий у листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року природний газ у строк, визначений п. 7 Додатку № 3 до Договору, а відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених п. 7.2 цього Договору, споживач за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8 цього Договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті.

Відповідно до п. 9.3 Договору, в разі порушення строків оплати споживачем за цим Договором більше, ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2. цього Договору, сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8 цього Договору, штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір.

Згідно з пунктом 9.8 Договору нарахування та сплата штрафних санкцій, визначених у пунктах 9.2, 9.3 та 9.4 цього Договору, відшкодування збитків за цим Договором здійснюється на підставі Письмової вимоги (далі - Вимога) сторони, яка має право на застосування/нарахування таких санкцій, і у строки, визначені у такій письмовій Вимозі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов п. 9.8 Договору позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу № 19563/DNEP від 26.05.2022, відповідно до якої вимагав від відповідача здійснення оплати заборгованості за спожитий природний газу у 2 224 054,26 грн, а також 52 134,41 грн пені, 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат, 444 810,85 грн штрафу, що підтверджується фіскальним чеком, поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист № 4984412357290 від 31.05.2022. Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 134,41 грн пені та 444 810,85 грн штрафу.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 134,41 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 444 810,85 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 224 054,26 грн основного боргу, 52 134,41 грн пені, 444 810,85 грн штрафу, 8 125,32 грн 3% річних, 30 110,94 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 41 388,54 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 41 388,54 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 41675639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379) 2 224 054,26 грн (два мільйони двісті двадцять чотири тисячі п`ятдесят чотири гривні 26 коп.) основного боргу, 52 134,41 грн (п`ятдесят дві тисячі сто тридцять чотири гривні 41 коп.) пені, 444 810,85 грн (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот десять гривень 85 коп.) штрафу, 8 125,32 (вісім тисяч сто двадцять п`ять гривень 32 коп.) грн 3% річних, 30 110,94 грн (тридцять тисяч сто десять гривень 94 коп.) інфляційних втрат, 41 388,54 грн (сорок одну тисячу триста вісімдесят вісім гривень 54 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 23.05.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА