Рішення

від 23.05.2023 по справі 910/4089/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023Справа № 910/4089/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦМЕТАЛ»

до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»

про стягнення 409 893,21 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦМЕТАЛ» до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення 409 893,21 грн, обґрунтована неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу № 09/03/1187-МТР від 28.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4089/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За положеннями ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/4089/23 була надіслана на електронну пошту представника позивача, зазначену у позовній заяві та отримана останнім, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом ухвала суду від 22.03.2022 направлялася на адресу відповідача поштовим відправленням № 0105494173626, яке отримано останнім 27.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/4089/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, 26.04.2022 від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 209 140, 65 грн, із яких: 200 752, 56 грн сума основного боргу, 6 045, 06 грн - інфляційні та 2 343, 03 грн - 3 % річних.

19.05.2023 від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 142 223,13 грн, із яких: 133 835,04 грн сума основного боргу, 6 045, 06 грн - інфляційні та 2 343, 03 грн - 3 % річних.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Отже, заява позивача про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду. Отже, надалі суд розглядає спір в межах стягнення 133 835,04 грн суми основного боргу, 6 045, 06 грн інфляційних втрат та 2 343, 03 грн 3 % річних.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

28.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦМЕТАЛ» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 09/03/1187-МТР (надалі - Договір), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару (пункт 5.3 Договору).

Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару (п. 5.5 Договору).

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

Додатком №1 до Договору сторонами було узгоджено найменування та кількість товару, що поставляється; загальну вартість товару в сумі 401 505,12 грн; умови оплати: по факту поставки товару протягом 30 календарних днів; термін поставки: протягом 160 календарних днів з дати підписання договору (Інкотермс - 2020): DDP.

Відповідно до п. 10 Додатку № 1 до Договору цей Додаток набирає сили з дати його підписання сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Позивач зазначив, що після отримання повідомлення відповідача №01/01/09/03/12-02/00/1274 від 29.11.2022 про готовність прийняти товар, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 401 505,12 грн, що підтверджується видатковою накладною № 24 від 02.12.2022.

Позивач стверджує, що у визначений умовами Додатку № 1 до Договору строк відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, чим порушив умови Договору.

Позивач листом від 16. 01.2023 № 13/01 та повторно листом від 06.02.2023 № 05/02 звертався до відповідача з проханням здійснити погашення заборгованості за поставлений товар згідно з Договором.

З листа-відповіді відповідача від 16.02.2023 № 01/01/09/03/12-02/72 вбачається, що останнім запропоновано графік здійснення розрахунків з метою погашення заборгованості за Договором.

Однак, позивач листом від 17.02.2023 № 13/02 запропонував свій графік погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем жодних оплат за поставлений товар згідно з умовами Договору не здійснено, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 401 505,12 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, позивачем зменшено заявлені ним позовні вимоги до 133 835,04 грн суми основного боргу. Крім того, враховуючи прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з останнього 6 045, 06 грн інфляційних втрат та 2 343, 03 грн 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №09/03/1187-МТР від 28.09.2022 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №09/03/1187-МТР від 28.0792022 та Додатку №1 до цього Договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 401 505,12,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 02.12.2022. У наведеній видатковій накладній вказано, що датою отримання товару є 06.12.2022.

Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем зауважень по кількості, комплектності та якості поставленого позивачем товару.

Додатком №1 до Договору сторонами було узгоджено умови оплати: по факту поставки товару протягом 30 календарних днів.

Враховуючи умови Додатку № 1 до Договору та те, що датою отримання відповідачем товару згідно вищенаведених видаткових накладних є 06.12.2022, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару, поставленого згідно вищенаведеної видаткової накладної, до 05.01.2023 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив вартість поставленого йому товару в загальній сумі 401 505,12 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар згідно Додатку № 1 до Договору станом на день пред`явлення позову становила 401 505,12 грн.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи містять докази того, відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу частково, заборгованість на день прийняття рішення становить 133 835,04 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару згідно Додатку № 1 до Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 133 835,04 грн основного боргу, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 343,03 грн 3% річних та 6 045,06 грн інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків у сумі 6 045,06 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 045,06 грн інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, наданий позивачем розрахунок 3% річних є помилковим у частині застосування позивачем розрахунку з 02.01.2023, а не з 06.01.2023. У зв`язку з наведеним, здійснивши перерахунок суми інфляційних збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 343,03 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 211,03 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 133 835,04 грн основного боргу, 2 211,03 грн 3% річних та 6 045,06 грн інфляційних збитків, тоді як в іншій частині заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який становить 26 148,40 грн та складається з судового збору в сумі 6 148,40 грн та витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, сплачений позивачем судовий збір покладається у сумі 6 146,42 грн на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано: договір №06/03/23 від 06.03.2023 про надання правничої допомоги, Акт від 13.03.2023 про надання послуг правничої допомоги, платіжне доручення №34 від 13.03.2023 на суму 20 000,00 грн (оплата за надання правничої допомоги.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, зважаючи на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, суд дійшов висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 994,00 грн на відповідача.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (провулок Несторівський, будинок 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦМЕТАЛ» (просп. Героїв Харкова, 199Б, офіс 1026А, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код 38632045) 133 835 грн. 04 коп. основного боргу, 2 211 грн. 03 коп. - 3% річних, 6 045 грн. 06 коп. інфляційних збитків, 6 146 грн. 42 коп. судового збору та 19 994 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.05.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко