Рішення

від 23.05.2023 по справі 910/3314/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2023Справа № 910/3314/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіарттранс», м. Київ

про стягнення 136 000,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (далі - ТзОВ «ЗНГК»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіарттранс» (далі - ТзОВ «Профіарттранс»/відповідач) про стягнення 136 000,00 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №ЗН-МО-2949 від 01.04.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.04.2023, 04.05.2023, 08.05.2023, 10.05.2023 та 12.05.2023 до канцелярії суду від ТзОВ «ЗНГК» надійшли заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 11 000,00 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем цієї суми згідно платіжних інструкцій, а саме, №2661 від 13.03.2023 на суму 1 000,00 грн, №1260400174311 від 02.05.2023 на суму 1 500,00 грн, №1261040706111 від 03.05.2023 на суму 1 500,00 грн, №1261655120211 від 04.05.2023 на суму 1 000,00 грн, №1266206967511 від 09.05.2023 на суму 3 000,00 грн, №1267100642111 від 10.05.2023 на суму 1 500,00 грн, №1267828276311 від 11.05.2023 на суму 1 500,00 грн. Разом із тим, позивач у заявах зазначає, що витрати зі сплати судового збору повністю покладаються на відповідача.

ТзОВ «Профіарттранс» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, однак, 11.04.2023 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 06.03.2023 з відміткою АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 13.03.2023, 02.05.2023, 03.05.2023, 04.05.2023, 09.05.2023, 10.05.2023 та 11.05.2023 ТзОВ «Профіарттранс» частково здійснило оплату за поставлений товар в сумі 11 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2661 від 13.03.2023, №1260400174311 від 02.05.2023, № 1261040706111 від 03.05.2023, №1261655120211 від 04.05.2023, №1266206967511 від 09.05.2023, №1267100642111 від 10.05.2023 та №1267828276311 від 11.05.2023.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом звернувся до суду 02.03.2023, при цьому, заборгованість у розмірі 11 000,00 грн сплачена відповідачем 13.03.2023, 02.05.2023, 03.05.2023, 04.05.2023, 09.05.2023, 10.05.2023 та 11.05.2023, тобто після відкриття провадження у справі, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіарттранс» (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2949, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).

Цей договір є чинним з моменту його укладання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 11.1. договору).

Одночасно, 01.04.2021 сторонами укладено додаткову угоду про врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2949 від 01.04.2021.

Зокрема, у відповідності до умов цієї додаткової угоди, при виконанні договору поставки нафтопродуктів сторонами складаються, зокрема, наступні види електронних документів: додаткова угода до договору поставки нафтопродуктів на поставку партії товару, рахунок на оплату товару, видаткові накладні.

Отже, на виконання умов договору про поставку нафтопродуктів між позивачем та відповідачем укладено:

- додаткову угоду № 29 від 02.02.2022 щодо поставки товару на суму 142 736,40 грн;

- додаткову угоду № 30 від 16.02.2022 щодо поставки товару на суму 147 077,10 грн;

- додаткову угоду № 31 від 17.02.2022 щодо поставки товару на суму 147 513,90 грн.

В п. 2 цих додаткових угод визначено умови оплати: протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару.

Так, у період з 02.02.2022 по 17.02.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 437 327,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: № НБ000916 від 02.02.2022 на суму 142 736,40 грн, № НБ001490 від 16.02.2022 на суму 72 903,00 грн, № НБ001491 від 16.02.2022 на суму 74 174,10 грн, № НБ001527 від 17.02.2022 на суму 72 903,00 грн, № НБ001528 від 17.02.2022 на суму 74 610,90 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується платіжними інструкціями: №1665 від 02.02.2022 на суму 5 736,40 грн, №1680 від 09.02.2022 на суму 100 000,00грн, №1686 від 10.02.2022 на суму 37 000,00 грн, №1703 від 16.02.2022 на суму 101 787,00 грн, №1704 від 16.02.2022 на суму 45290,10 грн, №2456 від 30.12.2022 на суму 1 513,90 грн, №2499 від 19.01.2023 на суму 2 000,00 грн, №2503 від 20.01.2023 на суму 1 500,00 грн, №2509 від 23.01.2023 на суму 1 000,00 грн, №2517 від 25.01.2023 на суму 1 000,00 грн, №2545 від 02.02.2023 на суму 1 000,00 грн, №2556 від 03.02.2023 на суму 1 500,00 грн, №2609 від 22.02.2023 на суму 1 000,00 грн, №2627 від 28.02.2023 на суму 1 000,00 грн.

Таким чином, у ТзОВ «Профіарттранс» виникла заборгованість перед ТзОВ «ЗНГК» за поставлений товар в сумі 136 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом вище встановлено, що 01.04.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів №ЗН-МО-2949 та підписано додаткові угоди №29 від 02.02.2022, №30 від 16.02.2022 та №31 від 17.02.2022, відповідно до яких позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 437 327,40 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у тому числі під час судового провадження, в загальній сумі 312 327,40 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Профіарттранс» виникла заборгованість в сумі 125 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, в п. 2 додаткових угод №29, №30 та №31 визначено умови оплати: протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Профіарттранс» порушило умови договору поставки нафтопродуктів №ЗН-МО-2949 від 01.04.2021 та додаткових угод № 29 від 02.02.2022, № 30 від 16.02.2022 та № 31 від 17.02.2022, а також положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТзОВ «ЗНГК» про стягнення заборгованості в сумі 125 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням заяви позивача щодо розподілу судових витрат внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення 11 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 000,00 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіарттранс» про стягнення 125 000,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіарттранс» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 5-Б, офіс 118; ідентифікаційний код 43740201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (01054, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 15, офіс 52; ідентифікаційний код 33064160) 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук