Рішення

від 23.05.2023 по справі 910/3855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2023Справа № 910/3855/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т"

про стягнення 1 262 071,84 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 262 071,84 грн., з яких: 977 082,38 грн. - основний борг, 31 159,56 грн. - 3 % річних, 253 829,90 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 15.11.2021 року договору купівлі-продажу машини № 15/11-1, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити машину (екскаватор марки JCB JS200W). Позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" лише частково оплатило вартість зазначеної машини на суму 199 351,60 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог сторін на підставі укладеної між ними угоди від 08.12.2021 року, тоді як залишок основного боргу в розмірі 977 082,38 грн. відповідач у добровільному порядку не погасив. З урахуванням зазначених підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Слід також зазначити, що у позовній заяві Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" вказало, що попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу в цій справі складає 26 000,00 грн.

Одночасно з позовом Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" подало заяву про забезпечення вищенаведеного позову, в якій просило суд накласти арешт на екскаватор марки JCB JS200W, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року в справі № 910/3855/23 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на екскаватор марки JCB JS200W відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року відкрито провадження у справі № 910/3855/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

29.03.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" від 29.03.2023 року № 29/03-2023, в якій останнє просило забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 977 082,38 грн., що містяться на рахунках в банківських установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року в задоволенні заяви Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" від 29.03.2023 року № 29/03-2023 про забезпечення позову відмовлено.

18.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" від 12.04.2023 року на позовну заяву, в якому останнє просило суд визнати поважними причини несвоєчасного подання цієї заяви по суті справи та заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на існування між сторонами домовленостей щодо розрахунку за спірним договором шляхом зарахування зустрічних грошових вимог відповідача до Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" згідно з укладеним між ними договором підряду від 26.03.2021 року № 26/03/21-РЕ. Відповідач посилався на передчасне звернення Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до суду з наведеним позовом, оскільки останнє всупереч вимогам статті 222 Господарського кодексу України не надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" можливості з`ясувати причини звернення позивача до суду та вирішити спір між сторонами у досудовому порядку. Також відповідач вказав про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих позивачем у даній справі штрафних санкцій у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки пунктом 5.2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу машини № 15/11-1 передбачено звільнення покупця від відповідальності у вигляді оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафних санкцій, що передбачені чинним законодавством України, за несвоєчасну оплату отриманої від позивача машини. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" звернуло увагу на неспіврозмірність та завищений розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також зазначило, що попередній (орієнтовний) розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цій справі, які слід стягнути з позивача, складає 20 000,00 грн.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" також повідомило про часткове погашення ним спірної суми боргу в розмірі 250 000,00 грн., на підтвердження чого надало копії відповідних платіжних інструкцій від 06.04.2023 року № 1796 на суму 150 000,00 грн. та від 10.04.2023 року № 1799 на суму 100 000,00 грн.

Вищенаведений відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" від 12.04.2023 року прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.

19.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" від 19.04.2023 року № 19/04-2023 на відзив на позовну заяву, в якій позивач навів додаткові аргументи на спростування заперечень відповідача проти задоволення пред`явлених до нього вимог у даній справі.

04.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача від 01.05.2023 року, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування обґрунтованості позовних вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс".

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті справи, від сторін до суду на момент вирішення даного спору не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 року між Приватним підприємством "Сінта-Сервіс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу машини № 15/11-1 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця машину, зазначену у пункту 1.2 цього Договору, а покупець зобов`язався прийняти зазначену машину і оплатити її вартість відповідно до умов цього Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили наступні характеристики машини: найменування: екскаватор; марка: JCB JS200W; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; рік випуску: 2006; заводський номер: НОМЕР_1 ; номер двигуна НОМЕР_2 ; об`єм двигуна: 6494 см. куб.; потужність двигуна: 128,4 кВт; маса машини: 23100 кг; свідоцтво про реєстрацію: Серія НОМЕР_4.

Згідно з пунктом 1.3 цієї угоди машина належить продавцю на праві власності, на момент укладення цього Договору не знаходиться в заставі, під арештом, і не є предметом позовів третіх осіб.

Факт передачі машини оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами цього Договору (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 наведеного правочину право власності на машину переходить від продавця до покупця після передачі машини покупцю, підписання сторонами акта приймання-передачі, передбаченого пунктом 3.5 цього Договору, та перереєстрації машини в органах Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 19.11.2021 року між сторонами був підписаний відповідний акт прийому-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв машину, яка є предметом Договору.

За умовами пункту 4.1 Договору вартість машини, що є предметом цього Договору, складає 1 176 433,98 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 4.2 цієї угоди оплата переданої за цим Договором машини здійснюється покупцем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту передачі (прийняття) машини, встановленої пунктом 3.3 цього Договору.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору встановлено, що оплата вартості машини проводиться покупцем шляхом перерахування зазначеної суми на поточний рахунок продавця, у безготівковій формі, в національній валюті України. За домовленістю між сторонами допускаються й інші форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 9.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з передачі відповідачу машини свідчить також відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за Договором.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" на час звернення позивача до суду з даним позовом оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши вартість зазначеної машини лише на суму 199 351,60 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог сторін (за Договором та договором підряду від 26.03.2020 року № 26/03/20-РЕ) на підставі укладеної між ними угоди від 08.12.2021 року, та заборгувавши таким чином Приватному підприємству "Сінта-Сервіс" 977 082,38 грн.

Листом від 07.03.2023 року № 07/03-2023 року позивач звернувся до покупця із претензією про негайну сплату наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" заборгованості за Договором у розмірі 977 082,38 грн.

Зважаючи на те, що наведена претензія була залишена відповідачем без задоволення, а спірна сума боргу покупцем у добровільному порядку на час звернення Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до суду з даним позовом не погашена, позивач просив задовольнити його вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" у відзиві на позовну заяву посилалося на те, що 26.03.2021 року між ним та позивачем був укладений договір підряду № 26/03/21-РЕ, за умовами якого відповідач власними та/або залученими силами та засобами зобов`язався виконати роботи з тимчасового пониження рівня ґрунтових вод на об`єкті Приватного підприємства "Сінта-Сервіс", а останнє зобов`язалося належним чином прийняти та оплатити виконані роботи.

30.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" частково надало позивачеві послуги (роботи) за означеним договором підряду на загальну суму 199 351,60 грн., які Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" у добровільному порядку не оплатило. Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" до господарського суду міста Києва з відповідним вимогами про стягнення із замовника цієї суми грошових коштів (справа № 910/15865/21).

У жовтні 2021 року Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" звернулося до відповідача з пропозицією відмовитися від позовних вимог у вищенаведеній справі та врегулювати спір щодо погашення заборгованості та оплати вартості послуг за договором підряду від 26.03.2021 року № 26/03/21-РЕ у позасудовому порядку шляхом підписання Договору.

Протягом грудня 2021 року - березня 2023 року жодних претензій та/або зауважень від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" щодо належного виконання Договору не надходило, зважаючи на існування між сторонами певних домовленостей.

Однак такі посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" не беруться судом до уваги та не спростовують обґрунтованості позовних вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" з огляду на укладений між сторонами Договір, яким прямо встановлено наявність зобов`язання відповідача щодо оплати вартості відчуженої йому машини у розмірі 1 176 433,98 грн. протягом 90 календарних днів з моменту передачі (прийняття) цієї машини відповідачем.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту додаткового виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" робіт за договором підряду від 26.03.2021 року № 26/03/21-РЕ та направлення позивачеві у порядку статті 601 Цивільного кодексу України заяв про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (зокрема, зобов`язань, що виникли у сторін за Договором та договором підряду від 26.03.2021 року № 26/03/21-РЕ), а також документи, які свідчать про наявність правових підстав для відстрочення оплати прийнятої відповідачем машини за Договором.

Посилання відповідача на передчасне звернення Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до суду з наведеним позовом, оскільки останнє всупереч вимогам статті 222 Господарського кодексу України не надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" можливості з`ясувати причини звернення позивача до суду та вирішити спір між сторонами у досудовому порядку, також оцінюються судом критично з огляду на таке.

За умовами частин 1, 2 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином, Господарський кодекс України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

До того ж обома зазначеними законодавчими актами передбачається обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення, зокрема, претензії.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі № 910/6840/21.

У той же час, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" повідомило суд про часткове погашення ним спірної суми боргу в розмірі 250 000,00 грн., на підтвердження чого надало копії відповідних платіжних інструкцій від 06.04.2023 року № 1796 на суму 150 000,00 грн. та від 10.04.2023 року № 1799 на суму 100 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва 13.03.2023 року, що підтверджується датою штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви Приватного підприємства "Сінта-Сервіс".

За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 250 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього (на час звернення Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до суду з позовною заявою) та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв`язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних інструкцій від 06.04.2023 року № 1796 на суму 150 000,00 грн. та від 10.04.2023 року № 1799 на суму 100 000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 250 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень суми спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 727 082,38 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати відчуженої йому машини, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" 3 % річних у загальному розмірі 31 159,56 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 977 082,38 грн. у період з 15.02.2022 року по 09.03.2023 року, а також 253 829,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом наведеного періоду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної методологічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення та кількості днів за відповідний період прострочення, що призвело до заявлення вказаних сум 3 % річних та інфляційних втрат у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Зважаючи на положення пункту 4.2 Договору щодо встановлення строку оплати переданої відповідачу машини протягом 90 календарних днів з моменту передачі (прийняття) машини, а також беручи до уваги факт підписання між сторонами відповідного акту прийому-передачі цього майна 19.11.2021 року, суд дійшов висновку про те, що кінцевим строком оплати придбаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" машини було 17.02.2022 року, тоді як першим днем прострочення відповідачем виконання цього зобов`язання є 18.02.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 30 918,63 грн., що нараховані на суму основного боргу в розмірі 977 082,38 грн. у період з 18.02.2022 року по 09.03.2023 року. Крім того, належною до стягнення з відповідача сумою інфляційних втрат є 242 926,15 грн., нараховані на означену суму заборгованості протягом березня 2022 року - лютого 2023 року.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

Заперечуючи проти вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач посилався на положення пункту 5.2 Договору, які, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т", звільняють покупця від обов`язку сплачувати означені грошові кошти.

Однак вказані заперечення відповідача також визнаються судом необґрунтованими.

Так, за умовами пункту 5.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманої відповідно до цього Договору машини, пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штрафні санкції, що передбачені чинним законодавством України, до покупця не застосовуються.

За частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У той же час суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відтак, твердження відповідача про безпідставне нарахування Приватним підприємством "Сінта-Сервіс" заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованими.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" на користь Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" підлягає 3 % річних у розмірі 30 918,63 грн. та інфляційні втрати в сумі 242 926,15 грн., тоді як у задоволенні вимог продавця про стягнення з покупця 240,93 грн. 3 % річних та 10 903,75 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 32; код ЄДРПОУ 43590788) на користь Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" (02101, місто Київ, вулиця Будівельників (Дніпровський р-н), будинок 9, квартира 4; код ЄДРПОУ 33542869) 727 082 (сімсот двадцять сім тисяч вісімдесят дві) грн. 38 коп. основного боргу, 30 918 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 63 коп. 3 % річних, 242 926 (двісті сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат та 15 013 (п`ятнадцять тисяч тринадцять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" про стягнення 240 (двісті сорок) грн. 93 коп. 3 % річних та 10 903 (десять тисяч дев`ятсот три) грн. 75 коп. інфляційних втрат відмовити.

5. Провадження у справі в частині позовних вимог Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-Т" про стягнення 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.05.2023 року.

Суддя В.С. Ломака