Рішення

від 22.05.2023 по справі 917/424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 917/424/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу № 917/424/23

за позовною заявою Фермерського господарства "Романюк-Агро", вул. Миру, 83, с.Овсюки, Гребінківський район, Полтавська область, 37460

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотитан", вул. Вербова, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37604

про стягнення 219 456,74 грн,

Секретар судового засідання Теницька С.В.

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Фермерське господарство "Романюк-Агро" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотитан" 219 456,74 грн, заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань з оплати отриманого товару за укладеним між сторонами 20.06.2022 року договором купівлі-продажу № 3-12, з яких 200 000,00 грн основний борг, 3 583,57 грн. три проценти річних, 15 873,17 грн. інфляційні втрати.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача понесений ним при зверненні з позовом до суду судовий збір та витрати з оплати правничої допомоги у розмірі 22 000,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору купівлі-продажу № 3-12 від 20.06.2022; копію Статуту ФГ «РОМАНЮК-АГРО»; Виписку з ЄДР щодо ФГ «РОМАНЮК-АГРО»; копію Довіреності № 14 від 20.06.2022; копію Товарно-транспортної накладної № 1 від 20.06.2022; копію Товарно-транспортної накладної № 2 від 20.06.2022; копію Видаткової накладної № 1 від 20.06.2022; копію Рахунку на оплату № 1 від 20.06.2022 на суму 553 079,84 грн.; копію Виписки банку від 05.08.2022 на суму 100 000,00 грн.; копію Виписки банку від 12.08.2022 на суму 80 000,00 грн.; копію Виписки банку від 26.08.2022 на суму 25 000,00 грн.; копію Виписки банку від 27.10.2022 на суму 23 079,84 грн.; копію Виписки банку від 28.10.2022 на суму 50 000,00 грн.; копію Виписки банку від 30.09.2022 на суму 50 000,00 грн; копію Виписки банку від 31.08.2022 на суму 25 000,00 грн; копію Платіжного доручення від 05.08.2022 №318 на суму 100 000,00 грн.; копію Платіжного доручення від 12.08.2022 N9 330 на суму 80 000,00 грн.; копію Платіжного доручення від 26.08.2022 № 356 на суму 25 000,00 грн.; копію Платіжного доручення від 31.08.2022 № 371 на суму 25 000,00 грн.; копію Платіжного доручення від 30.09.2022 №426 на суму 50 000,00 грн.; копію Платіжного доручення від 27.10.2022 № 476 на суму 23 079,84 грн.; копію Платіжного доручення від 28.10.2022 №477 на суму 50 000,00 грн.; копію Акту звірки взаєморозрахунків від 09.11.2022 року; копію Гарантійного листа N9 27 від 09.11.2022; Розрахунок втрат від інфляції; Розрахунок трьох відсотків річних; копію Договору-доручення про надання правничої допомоги від 05.12.2022; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію Ордеру адвоката АІ № 1362003 від 09.03.2023 року; Попередній розрахунок судових витрат; Квитанції до прибуткового касового ордеру.

Відповідач у відзиві вх. № 4134 від 03.04.2023 зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме : відповідач визнає основний борг у сумі 200 000,00 грн, три проценти річних у сумі 3 583,57 грн. та 15 873,17 грн. інфляційних втрат. При цьому відповідач просить суд зменшити розмір судових витрат і витрат на правничу допомогу. Крім того відповідач на виконання вимог ст. 165 ГПК України надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, а саме : витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав наступні докази : копія ордеру на надання правничої допомоги від 20.03.2023; копія договору № 2022/11/07-01 про надання правової допомоги від 07.11.2022, копія ордеру № 1122463 від 20.03.2023; копія Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4926taUA.

На адресу Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшли листи №16 (вх. № 6169 (електронна копія) та вх. № 6317 (оригінал), в яких відповідач повідомляє суд про сплату ним основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. На підтвердження даної обставини відповідач залучає копію платіжного доручення № 18 від 25.04.2023 року. До даного листа долучено докази його направлення позивачу.

17.05.2023 року до Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору. Крім того відповідач зазначає про неправомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на відсутність прострочення виконання. В обґрунтування вищезазначеного відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1 Договору встановлено відкладальну умову для виконання зобов`язання з оплати товару, проте позивачем не було надано відповідачу документи передбачені п. 2.5 Договору.

22.05.2023 до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання вх. № 6441, в якому позивач повідомляє суд про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. та просить суд закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу; стягнути з відповідача 3 583,57 грн. три проценти річних та 15 873,17 грн. інфляційних втрат; повернути з Державного бюджету України суму судового збору в частині заборгованості (200 000,00 грн), по якій закрито провадження у справі.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

17.03.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Романюк-Агро" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотитан" про стягнення 219 456,74 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань з оплати отриманого товару за укладеним між сторонами 20.06.2022 року договором купівлі-продажу № 3-12, з яких 200 000,00 грн основний борг, 3 583,57 грн. три проценти річних, 15 873,17 грн. інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року справу № 917/424/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 22.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Після відкриття провадження у даній справі суд встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху через помилкове внесення відомостей щодо зарахування судового збору до Державного бюджету з іншої справи за участю тих самих сторін та ухвалою від 10.04.2023 року залишив позовну заяву без розгляду, встановивши строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

Заявою за вх. № 5101 від 21.04.2023 позивач повідомив суд про усунення недоліків, а саме : судовий збір в розмірі 3 291,87 грн сплачено платіжною квитанцією № 570 від 17.04.2023 року (оригінал додану до зазначеної заяви).

Суд ухвалою від 28.04.2023 продовжив розгляд справи № 917/424/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

20.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТИТАН» (далі - Покупець) та Фермерським господарством «РОМАНЮК - АГРО» (далі - Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 3-12 (далі - Договір, а.с. 6).

У договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :

- Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому Договорі. Характеристика товару : соя врожаю 2021 року в кількості 50,00 (п`ятдесят) тон +/-10% за ціною 11 000,00 грн. за одну тону, в тому числі: ПДВ - 14% 1350,88 грн., Остаточна кількість та вартість товару узгоджується сторонами та визначається в рахунках-фактурах та/або накладних за кожною партією окремо (п. 1.1 та 1.2 Договору);

- строк поставки до 30.06.2022 року (п. 2.1 Договору);

- товар може передаватись Покупцю окремими партіями. Датою поставки товару вважається оформлення ТТН за підписом відповідальної особи та накладної на отримання товару. Умови поставки EXW склад Продавця у відповідності із правилами «Інкотермс-2010» пріоритет мають умови Договору (п. 2.2.-2.4 Договору);

- при поставці товару Постачальник зобов`язується надати Покупцю : оригінал даного Договору, підписаного уповноваженим представником Постачальника і завіреною печаткою; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; електронну податкову накладну; копію свідоцтва ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ; документи, що підтверджують походження товару (Ф4 сг, ф. 29 сг, довідку з селищної ради про наявність земель (п. 2.5 Договору);

- оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі після надання рахунків-фактур, виставлених Продавцем, у розмірі 86% вартості поставленого товару (партії товару) протягом п`яти банківських днів. Остаточний розрахунок за відвантажений товар здійснюється Покупцем впродовж п`яти банківських днів після реєстрації електронної податкової накладної на партію товару в ЕРПН та надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п. 2.5 цього Договору. Датою оплати за товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця. У разі несвоєчасної реєстрації електронної податкової накладної на партію товару в ЕРПН, або ненадання, неповного надання зазначених у п. 2.5 цього Договору документів, Покупець має право затримати оплату товару (п. 3.1. Договору);

- за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує заподіяну своїми діями або бездіяльністю збитки, в тому числі втрачений прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 4.1 Договору);

- строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і до 31.12.2022 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 5.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар - сою, урожаю 2021 року у кількості 50 280 кг сої на суму 553 079,84 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 16), а саме :

за товарно - транспортною накладною № 1 від 20.06.2022 у кількості 24 380 кг на суму 268 180,00 грн.;

за товарно - транспортною накладною № 2 від 20.06.2022 у кількості 25 900 кг на суму 284 900,00 грн.

Разом з цим позивачем було пред`явлено до оплати видаткову накладну № 1 від 20.06.2022 року на суму 553 079,84 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 17).

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару у сумі 353 079,84 грн, зокрема:

- 05.08.2022 за платіжним дорученням № 318 на суму 100 000,00 грн.;

- 12.08.2022 за платіжним дорученням № 330 на суму 80 000,00 грн;

- 26.08.2022 за платіжним дорученням № 843 на суму 25 000,00 грн;

- 31.08.2022 за платіжним дорученням № 371 на суму 25 000,00 грн;

- 30.09.2022 за платіжним дорученням № 426 на суму 50 000,00 грн;

- 27.10.2022 за платіжним дорученням № 476 на суму 23 079,84 грн;

- 28.10.2022 за платіжним дорученням № 477 на суму 50 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків, що зафіксовано у Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 09.11.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 24 зі зворотного боку). Згідно даного акту за відповідачем перед позивачем станом на 09.11.2022 рахувалась заборгованість у розмірі 200 000,00 грн.

Крім того, відповідачем був наданий позивачу гарантійний лист № 27 від 09.11.2022, згідно якого відповідач гарантував, що борг у розмірі 200 000,00 грн буде першочергово сплачено після отримання коштів (а.с. 24).

За даними позивача станом на 17.03.2023 відповідач умов Договору щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 219 456,74 грн, заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань з оплати отриманого товару за укладеним між сторонами 20.06.2022 року договором купівлі-продажу № 3-12, з яких : 200 000,00 грн основний борг, 3 583,57 грн три проценти річних, 15 873,17 грн інфляційні втрати.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 265 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього станом на 17.03.2023 складала 200 000,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 200 000,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 18 від 25.04.2023 року, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 200 000,00 грн основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 3 583,57 грн. три проценти річних за період з 05.08.2022 по 10.03.2023 та 15 873,17 грн. інфляційних втрат за період з 05.08.2022 по 31.01.2023, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Наведені у клопотанні про закриття провадження у справі посилання відповідача про неправомірність заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судом не оцінюється як правомірні, з огляду на наступне :

- по-перше, відповідач у відзиві на позов визнає заявлені до стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних нарахувань, що свідчить про суперечливу поведінку останнього;

- по-друге, у відзиві на позов відповідач не посилався на неотримання від позивача будь-яких документів, передбачених п. 2.5 Договору, відповідно до приписів п. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує лише докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи;

- по-третє, твердження відповідача не підтверджені жодними доказами.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 583,57 грн три проценти річних за період з 05.08.2022 по 10.03.2023 та 15 873,17 грн інфляційних втрат за період з 05.08.2022 по 31.01.2023, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 200 000,00 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 291,87 грн.

У пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив 3 291,87 грн судового збору за платіжною квитанцією № 570 від 17.04.2023. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджений випискою від 18.04.2023.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню, а судовий збір в розмірі 3 000,00 грн пропорційно заборгованості (200 000,00 грн), по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст.231 ГПК України, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Позивачем також заявлено до стягнення 22 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження отримання правової (правничої) допомоги позивач надав копії : Договору-доручення про надання правничої допомоги від 05.12.2022; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; Ордеру адвоката АІ № 1362003 від 09.03.2023 року; Попередній розрахунок судових витрат; Квитанції до прибуткового касового ордеру; акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 18.04.2023.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 05.12.2022 року між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Коваль Л.М., укладено договір-доручення про надання правової допомоги б/н (а.с.28), за змістом якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у досудовому порядку та у справі за позовом ФГ «Романюк-Агро» до ТОВ «Технотитан» про стягнення грошових коштів, щодо представництва позивача, а також щодо судового супроводу справи за позовом клієнта (п.1.1).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги вираховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Оплата послуг адвоката за надану клієнту правничу визначена та узгоджена сторонами у розмірі 2 000,00 грн за одну годину робочого часу адвоката. Гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору сплатив на користь адвоката Коваль Л.М. 10 000,00 грн (копія квитанції до прибуткового касового ордеру №17/23 від 10.03.2023, а.с.32).

З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс або має понести внаслідок розгляду даної справи.

Отже, розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив наступне.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та Об`єднана Палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В обґрунтування заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн позивачем надано до суду, зокрема, акт приймання-передачі адвокатом робіт, в якому зазначено вид робіт виконаних адвокатом, витрачений час на їх виконання та вартість.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат. В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на значне завищення розміру витрат на правничу допомогу у даній справі з огляду на наступне.

1) Справа № 917/424/23 є незначної складності, оскільки ціна позову (219 456,74 грн.) не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

2) Спірна заборгованість виникла на підставі однієї видаткової накладної та більша частина якої була оплачена Відповідачем.

3) Даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

4) Представником Позивача адвокатом Коваль Л.М. враховано у розрахунку «пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, опрацювання 11-ти судових актів ВСУ та ЄСПЛ», однак, жодного посилання на вказані судові акти позовна заява не містить.

5) Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за поставлений товар. При цьому, Відповідач проти позовних вимог з приводу основної суми боргу заперечень не висловив, сам підтвердив факт невиконання зобов`язання щодо відшкодування і не заперечував проти суми, яка заявлена позивачем до стягнення.

6) Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

7) Складання позовної заяви, яка визначена стороною Позивача як окремий вид послуги адвоката у вартістю 6 000,00 грн, не потребувала окремого додаткового аналізу спірного договору та документів на його виконання, які були надані ФГ «РОМАНЮК - АГРО». При цьому аналіз документів безпосередньо входить в розумовий процес складання позовної заяви та має охоплюватися оплатою за вказану дію.

8) Складення розрахунків позовних вимог входить в структуру написання та складення позовної заяви та є її елементами. Розмір позовних вимог формує ціну позову та є обов`язковим елементом позовної заяви відповідно до приписів ГПК України.

9) Складання розрахунків 3% та інфляційних нарахувань відбувалось за допомогою «Професійний юридичний калькулятор онлайн розрахунок санкцій» на веб-сайті - https://calculator.in.ua/web/pro, що займає 10 хвилин часу роботи адвоката.

10) Подання додатків передбачено статтею 164 ГПК України як структурного елементу позову, є обов`язком позивача щодо обґрунтування своїх посилань (відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 80 та ст. 74 ГПК України), та здійснюється разом із поданням позовної заяви. Отже окреме нарахування вартості послуг на підготовку та подання додатків є неправомірним (вказане також стосується окремо заявленої вартості такої послуги як «підготовка копії позовної заяви для Відповідача додатків до неї для направлення Відповідачу», загальною вартістю в 3 000,00 грн.).

11) Підготовка додатків до позовної заяви, зокрема Попереднього розрахунку судових витрат також входить в структуру написання та складення позовної заяви є елементами. Зазначення попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат передбачено п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК як елементу позову та ч. 1 ст. 124 ГПК окремо.

12) Дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, що виключає участь в судових засіданнях при розгляді справи.

Суд оцінює як обґрунтовані доводи відповідача.

Отже, в даному випадку при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне: дана справа за своїм правовим характером не є складною; справа є малозначною, оскільки сума позову становить 219 456,74 грн; обсяг матеріалів справи є незначним та не потребував збирання додаткових доказів; судова практика по розгляду спорів даної категорії є сталою, у зв`язку з чим формування правової позиції по справі не потребувало значного вивчення законодавства; розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За таких обставин, з переліку послуг, передбачених актом приймання-передачі адвокатом робіт, на підставі поданих доказів вбачається лише часткове надання адвокатом зазначених послуг.

При цьому підготовка позовної заяви не потребувала від адвоката вчинення значного обсягу дій та збирання доказів, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар за однією накладною.

В подальшому адвокатом в межах даної справи було подано відповідь на відзив, в якій наведено заперечення лише проти зменшення витрат на правову допомогу (складання вищезазначеної відповіді включено до переліку виконаних робіт у Акті приймання-передачі наданих послуг від 18.04.2023). При цьому, адвокат участь у судових засіданнях не брав, копію судового рішення не отримував. Доказів надання адвокатом будь-яких інших послуг у зв`язку з розглядом справи до суду не надано.

За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є непідтвердженим відповідними доказами та недоведеним по відношенню до реально наданих адвокатом послуг під час розгляду даної справи.

З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені та співрозмірні в сумі 10 000,00 грн, отже, є реально понесеними, обґрунтованими та доведеними, а тому в цій частині покладаються на відповідача.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотитан" (вул. Вербова, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37604, код ЄДРПОУ 43969219) на користь Фермерського господарства "Романюк-Агро" (вул. Миру, 83, с.Овсюки, Гребінківський район, Полтавська область, 37460, код ЄДРПОУ 43587225) 3 583,57 грн три проценти річних, 15 873,17 грн інфляційних втрат, 10 000,00 грн витрат на правову допомогу та 291,87 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Повернути Фермерському господарству "Романюк-Агро" (вул. Миру, 83, с.Овсюки, Гребінківський район, Полтавська область, 37460, код ЄДРПОУ 43587225) з Державного бюджету України 3 000,00 грн судового збору, сплаченого платіжною квитанцією № 570 від 17.04.2023.

5. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 22.05.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик