Рішення

від 11.05.2023 по справі 922/2150/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023м. ХарківСправа № 922/2150/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (61177, м. Харків, вул. Золочівська 1; ідент. код 34389417) до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРИМ ТРЕЙД" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, кімн. 219; ідент. код 39967273) про стягнення 671754,85 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сезім" 10.11.2022 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "СТРИМ ТРЕЙД", про стягнення 671754,85 грн, що складається з: 434478,92 грн основного боргу, пені - 85967,23 грн, штрафу - 50417,89 грн., 3% річних - 9828,94 грн, інфляційних втрат - 91061,87 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача (10076,32 грн судового збору, 20000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу).

Позовні вимоги обґрунтовує порушення строків виконання договірних зобов`язань за договором поставки № 07_/ПТ/_19_ від 21.01.2019 в частині своєчасної оплати за отриману продукцію.

Ухвалою від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 06.12.2022 р. було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 12.02.2023 р., відкладено підготовче засідання на "01" лютого 2023 р. о 10:30 год.

Підготовче засідання у справі № 922/2150/22, призначене на 01.02.2023 року, не було проведено у зв`язку з відпусткою судді з 12.12.2022.

Обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи: відпустка судді Шатернікова М.І. , яка триває більше 14-ти днів, що перешкоджає розгляду справи у строки, встановлені ГПК України, враховуючи положення ч.9 ст. 32 ГПК України, та з метою дотримання прав всіх учасників спору, виникла необхідність у призначенні повторного автоматизованого розподілу справи.

Так, на підставі Розпорядження Керівника апарату суду від 01.03.2023, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/2150/22.

На підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи з підстав перебування судді Шатеринікова М.І. у відпустці та призначено для розгляду даної справи суддю Шарко Л.В.

Ухвалою від 02.03.2023 справу №922/2150/22 прийнято до провадження суддею Шарко Л.В. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Підготовче засідання у справі №922/2150/22 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 19.04.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "11" травня 2023 р. об 11:30 год.

Представник позивача в судове засідання 11.05.2023 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2023 не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сезім" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрим Трейд" (покупець) "21" січня 2019 року був укладений договір поставки №07_/ПТ/_19_ (далі - договір), відповідно до якого постачальник протягом усього строку дії договору зобов`язується постачати покупцю продукцію, що с об`єктом торгівлі постачальника (далі - товар), а саме: стретч плівка. Покупець зобов`язується приймати у постачальника товар та оплачувати його на умовах, передбачених справжнім договором.

Згідно п. 3.1 договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару покупець здійснює протягом 30 календарних днів.

Відповідно до п. 2.5 договору датою поставки товару вважається дата зазначена у видатковій накладній постачальника, виписаної на ім`я покупця та підписаної її представником, що засвідчує факт прийому товару.

"25" січня 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 87446,70 гри за накладною 62, рахунок 61. За цю продукцію відповідач розрахувався частково - в сумі 69700 гри (платіжні доручення від 09.06.22, 29.06.22, 28.09.22). Заборгованість за товар складає 17746,70 грн.

"28" січня 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 158179,69 грн за накладною 76, рахунок 75. За то продукцію відповідач не розрахувався.

"09" лютого 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 91036,96 грн за накладною 121, рахунок 118. Пізніше частина товару на суму 60263,10 грн була повернута. Заборгованість за товар складає 30773,86 грн.

"14" лютого 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 89814,66 грн за накладною 134, рахунок 135. За дану продукцію відповідач не розрахувався.

"15" лютого 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 90043,68 грн за накладною 137, рахунок 141. За цю продукцію відповідач не розрахувався.

"15" лютого 2022 року ТОВ "Сезім" поставило ТОВ "Стрим Трейд" продукцію на суму 68505,48 грн за накладною 141, рахунок 145. Пізніше частина товару на суму 20585,15 грн була повернута. Заборгованість за товар складає 47920,33 грн.

Таким чином, па момент пред`явлення позову, як вказує позивач, загальна сума простроченої заборгованості за договором поставки № 07_/ПТ/_19 віт 21.01.2019 РОКУ становить 434478,92 грн.

"13" травня адвокат Тарасенко Д.Ю. від мені позивача направила відповідачеві претензію електронною поштою, підписану електронним цифровим підписом.

Як вказує позивач, у відповідь адвокат отримала електронний лист, яким гарантувалось погашення заборгованості, але сам лист підписаний не був; прохання направити підписані документи було проігнороване.

В позові позивач вказує, що "28" жовтня 2022 року відповідач направив позивачеві акт звірки, підписаний електронним цифровим підписом, яким підтверджено суму заборгованості в сумі 434478,92 грн.

За твердженнями позивача, відповідач направив позивачеві лист, в якому підтвердив, що оригінали накладних за 2022 рік (в тому числі тих, по яких виник спір), не були повернуті позивачеві через воєнні дії, проте, відповідач листом підтвердив отримання товару за цими накладними та надав примірники цих накладних; цей документ також був підписаний електронним цифровим підписом відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 434478,92 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 434478,92 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення термінів плати Покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду. За який сплачується пеня, від суми не сплаченого, але поставленого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки більш ніж на 10 банківських днів, додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що його виконано арифметично вірно та позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню в сумі 85967,23 грн.

Також, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачу штрафу, у відповідності до п. 5.3 договору, в сумі 50417,89 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних - 9828,94 грн та інфляційних втрат в сумі 91061,87 грн, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є не вірним, а тому підлягає частковому задоволенню в сумі 7543,40 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 91061,87 грн суми інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх не вірно розрахованими та такими, що підлягають частковому задоволенню розмірі 76453,56 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, - слід відмовити.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а самев частині - 434478,92 грн основного боргу; пені - 85967,23 грн; штрафу - 50417,89 грн; 3% річних - 7543,40 грн; інфляційних втрат - 76453,56 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 551, 610-612, 625, 629, 631, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрим Трейд" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, кімн. 219; код ЄДРПОУ 39967273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (61177, м. Харків, вул. Золочівська 1; код ЄДРПОУ 34389417) 434478,92 грн основного боргу; пені - 85967,23 грн; штрафу - 50417,89 грн; 3% річних - 7543,40 грн; інфляційних втрат - 76453,56 грн; 9822,91 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу на "01" червня 2023 року о "12" годині "00" хвилин.

Засідання суду відбудеться в приміщенні господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8 під`їзд, 1-й поверх, зал № 113.

Позивачу надати до суду докази на підтвердження обсягу та виконання робіт по договору про надання правової допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" травня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко