Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/5959/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/5959/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від ДПЗД "Укрінтеренерго": Атаманюк В.В.,

від Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України: Новак А.І.,

від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі": не з`явились,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ»: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 (повний текст складено 06.02.2023)

у справі № 910/5959/22 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ»,

про стягнення 1 019 692,73 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У липні 2022 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (далі - Інститут) 1 019 692,73 грн заборгованості, з яких: 739 378,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію, 102 702,73 грн - 15% річних, 112 405,81 грн - пені та 65 205,56 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог ДПЗД «Укрінтеренерго» посилається на порушення Інститутом зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту у лютому 2021 році електричну енергію в сумі 739 378,63 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня, інфляційні втрати та 15% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Інституту на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 739 378,63 грн основного боргу, 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та 15 253,16 грн витрат по сплаті судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення основного боргу, суд зазначив, що в ході розгляду справи відповідач не надав жодних пояснень чи доказів на підтвердження того, який електропостачальник фактично постачав йому електричну енергію у період з 01.02.2021 по 21.02.2021 або докази, що у зазначений період йому взагалі було припинено постачання електроенергії.

Натомість, відповідно до пояснень третьої особи - ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі», яке виконує функції оператора розподілу згідно з п. 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, воно підтверджує факт віднесення Інституту до постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» у період з 01.02.2021 по 21.02.2021. ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» надало суду на підтвердження корисного відпуску електроенергії по ТКОЕЕ, кВт/год Витяг зі Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії». У звіті зазначено, що в лютому 2021 року Інститут спожив 226 074 кВт*год. Тобто звіт ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» підтверджує фактичне споживання Інститутом електричної енергії у лютому 2021 року за точками комерційного обліку споживачів від постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».

Саме за даними ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» про фактичне споживання відповідачем електричної енергії позивач склав Акт №009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, відповідно до якого боржник спожив електричної енергії в обсязі 226 074 кВт, та рахунок №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, які були отримані Інститутом 16.03.2021 на електронну пошту та 02.04.2021 за поштовою адресою.

Відтак, факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджений документально, а Інститутом не спростований. Проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 739 378,63 грн.

За наведених вище обставин суд встановив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленої електричної енергії у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 739 378,63 грн, яка підлягає стягненню у повному обсязі.

Враховуючи направлення позивачем рахунка №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн електронною поштою 16.03.2021 та з урахуванням строку оплати, визначеного умовами п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», яким передбачено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24.03.2021. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд задовольнив відповідні вимоги позову у присуджених до стягнення розмірах. Також суд зазначив, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних поважних причин та обставин, за яких суд мав зменшити нараховані позивачем пеню, 15% річних та інфляційних втрат, а також не надав жодних доказів на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника, відповідно до яких суд міг пом`якшити відповідальність відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023, Інститут звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним без з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Інститут зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем листа №44/09-0005797 від 01.02.2021 з повідомленням про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Скаржник зауважує, що додатком до цього листа зазначено «рахунок за електричну енергію від 16.03.2021 на суму 739 378,63 грн». На думку відповідача, є незрозумілим, яким чином позивач, формуючи дане повідомлення 01.02.2021, знав, який обсяг електричної енергії буде спожито Інститутом в майбутньому, виставляючи рахунок за 16.03.2021; якщо ж таке повідомлення було сформоване після 16.03.2021, це свідчить, що позивач не повідомив відповідача про початок постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Суд у оскаржуваному рішенні зазначив, що «вказаний акт, рахунок на оплату та повідомлення №44/09-0005797 від 01.02.2021 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» були надіслані позивачем 16.03.2021 на електронну пошту відповідача, а також додатково засобами поштового зв`язку на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 02.04.21 поштового відправлення».

На думку скаржника, належним та допустимим доказом відправлення відповідачеві рахунків за спожиту електроенергію та доданих до неї документів, та і взагалі будь-яких документів, є опис вкладення до поштового конверта і документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Щодо наданої позивачем роздруківки про отримання рахунка на електронну адресу відповідача на 1 арк. апелянт зауважує, що вказана роздруківка аж ніяк не може підтвердити, які документи направлялись Інституту, засвідчення таких документів електронним підписом, направлення документів відповідачеві взагалі та отримання таких документів відповідачем.

Інститут відзначає, що є державним підприємством, яке у своїй діяльності не використовує електронну пошту як основний засіб для комунікації з контрагентом, а тому не міг очікувати таких документів на електронну адресу і не був зобов`язаний її перевіряти. Також відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що сторони раніше не мали жодних правовідносин до цього в будь-який спосіб, не передбачали можливості листування в електронній формі.

Скаржник відзначає, що Комерційна пропозиція (яка у п. 4.3 передбачає можливість електронного повідомлення) суперечить самому Договору (п. 13.7 якого визначає, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом).

За вказаних підстав апелянт вважаємо такий доказ позивача як «Копія роздруківки» неналежним та недопустимим, таким, що не може підтвердити надсилання та отримання відповідачем рахунка, договору, комерційної пропозиції чи будь-якого іншого документа, а висновок суду є неповним та необґрунтованим, оскільки суд не дослідив такий доказ належним чином.

Щодо направлення позивачем пакета документів від 06.04.2021 №44/09-4641/пон з примірником договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційною пропозицією №3 до договору, додатковою угодою №1 до договору про постачання електричної енергії скаржник зазначає, що є незрозумілим направлення позивачем рахунка на оплату раніше ніж договору, додаткової угоди та комерційної пропозиції. При цьому Інститут зауважує, що позивач не надав жодних доказів направлення вказаних документів відповідачу чи отримання їх відповідачем.

Скаржник відзначає, що суд щодо ймовірного направлення даних документів зазначив: «крім того, за твердженням позивача, ДПЗД «Укрінтеренерго» надіслало пакет документів №44/09-4641/ПОН від 16.04.2021 з примірником договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протоколом проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії. На даний лист відповідач відповіді не надав, жодного з вищезазначених документів не підписав та повернув на адресу позивача. Водночас з доданих до матеріалів справи доказів не вбачається спосіб направлення вказаного листа відповідачу. Втім, відповідач у відзиві на позовну заяву факт отримання від позивача у квітні 2021 року примірнику договору про постачання електричної енергії «постачальником останньої надії», комерційну пропозицію №3 до договору, додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії не заперечував».

Також суд зазначив, що відповідач за змістом відзиву не заперечував отримання ним зазначеного переліку документів від позивача.

Відповідач вважає, що суд не дослідив матеріали справи, зокрема відзив на позовну заяву, оскільки у відзиві Інститут прямо протилежно зазначив про те, що він не отримував вказаний перелік документів.

Посилаючись на умови договору та комерційної пропозиції, скаржник зазначає, що строк оплати електроенергії залежить саме від дати отримання споживачем рахунка на оплату, проте позивач не довів належними та допустимими доказами отримання відповідачем документів на оплату електричної енергії, а також те, що такі документи надсилались відповідачеві. Відтак, неможливо встановити момент виникнення прострочення з оплати.

З огляду на те, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що Інститут міг знати про наявність у нього заборгованості та прострочення з оплати, скаржник вважає висновок суду в частині часткового задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкції, відсотків річних та пені такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні належним чином, а тому оскаржуване рішення має бути скасоване у цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Крім цього, на думку апелянта, наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій не містить методики розрахунку; період, зазначений у позовній заяві як період нарахування санкцій, вказаний як період постачання електричної енергії; розрахунок не містить посилання на первісні документи із зазначенням дат їх отримання, початку та кінця періоду нарахування, а містить посилання на рахунок на сплату пені, 15% річних та інфляційні. За цих підстав такий розрахунок не можна вважати обґрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5959/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 до надходження матеріалів справи №910/5959/22.

20.03.2023 матеріали справи №910/5959/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 поновлено Інституту пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/5959/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 24.04.2023.

11.04.2023 до апеляційної інстанції від представника ДПЗД «Укрінтеренерго» Атаманюка В.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 заяву представника ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» Атаманюка В.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.04.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Доручено представнику ДПЗД «Укрінтеренерго» Атаманюку В.В. забезпечити проведення судового засідання у справі №910/5959/22 в режимі відеоконференції 24.04.2023.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 24.04.2023 суд протокольно оголосив перерву у судовому засіданні до 17.05.2023, про що повідомив ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ТОВ «ЕРНЕРІНГ», що наступне судове засідання у справі відбудеться 17.05.2023 в режимі відеоконференції. Доручено представнику ДПЗД «Укрінтеренерго» Атаманюку В.В. забезпечити проведення судового засідання у справі №910/5959/22 в режимі відеоконференції 17.05.2023.

Позиції учасників справи.

ДПЗД «Укрінтеренерго» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому з оскаржуваним судовим рішенням погоджується, вважає його обґрунтованим та таким, що прийняте судом першої інстанції з врахуванням норм матеріального та процесуального права; вважає, що суд першої інстанції правильно врахував встановлені обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам та матеріалам справи.

Позивач посилається на п. 5.10 договору та п. п. 4.2, 4.3 комерційної пропозиції та зазначає, що датою отримання рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом); у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше). Відповідно до п. 6.1 «Комерційної пропозиції № 3» від 07.06.2019, яка є додатком №1 до договору, нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунка починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунка. У разі відсутності доказу вручення рахунка споживачу пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання, починають нараховуватися постачальником з 21-го календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу Інституту без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ДПЗД «Укрінтеренерго» надало пояснення у справі, у якому зазначає, що у п. 13.1 «Комерційної пропозиції №3» від 07.06.2019 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» було визначено постачальником «останньої надії» (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2022.

Між ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ТОВ «Ернерінг» (третя особа, на стороні відповідача) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії шляхом надання до ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви-приєднання від 16.10.2019.

На виконання вимог п. 6.2.2 ПРРЕЕ ТОВ «Київські енергетичні послуги» листом №25/4/7/10/550 від 11.01.2021 повідомило ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» про закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії Інституту (споживач) з 01.02.2021.

Оскільки станом на 01.02.2021 від нового електропостачальника не було отримано запит про зміну електропостачальника, який містив би інформацію про укладення договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, Інститут був віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює ПОН, про що позивача був повідомлений листом від 01.02.2021 №3/01/3/3158.

ДПЗД «Укрінтеренерго», яке виконує функції ПОН (Постачальник), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та Інститут уклали Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

При цьому Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», третя особа-1) визначено як Оператора системи розподілу (далі - ОСР) згідно з реєстром суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.

Згідно з п. 6.2.4 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії ПОН є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог п. п. 6.2.2 та 6.2.3 ПРРЕЕ. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

У лютому 2021 року ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» отримало від ТОВ «Ернерінг» запит від 19.02.2021 №25-300 щодо зміни електропостачальника, який містив інформацію про те, що ТОВ «Ернерінг» та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії №30/1 від 30.01.2021 та запланованою датою початку постачання електричної енергії є 21.02.2021.

Таким чином, Інститут було віднесено до ДПЗД «Укрінтернерго» як ПОН з 01.02.2021 по 21.02.2021.

Положенням ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що ПОН здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (п. 3.4.4 ПРРЕЕ).

Зокрема, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №3 до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції №3.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до договору «Комерційна пропозиція №3», Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 2.1 договору (предмет договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

За умовами п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Додатка 1 «Комерційна пропозиція №3» до договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно з п. 13.7 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними у цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Умовами Додатка 1 «Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019» до договору (далі - Комерційна пропозиція №3) визначено: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунка. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Згідно з п. 4.2 Комерційної пропозиції №3 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунка до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

У п. 4.3 Комерційної пропозиції №3 визначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану ОС постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.4 Комерційної пропозиції №3 акт купівлі-продажу електричної енергії (далі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акта купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акта купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акта купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один примірник оригіналу Акта купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до Акта купівлі-продажу споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, за яким є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного примірника оригіналу Акта купівлі-продажу у встановлені строки або його непідписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. За неповернення узгодженого споживачем Акта купівлі-продажу постачальник має право застосувати штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 2000,00 грн за кожен факт порушення. Споживач зобов`язаний сплатити такий штраф протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунка. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами Акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

За даними ПАТ «ДТЕК Київські електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за №312, Інститут був віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.02.2021, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом від 01.02.2021 №3/01/3/3158 «Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії».

На виконання зазначеного договору ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Інститутом електричної енергії склало Акт № 009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунок №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, відповідно до якого відповідач спожив електричну енергію в обсязі - 226 274,00 кВт*год. за 2 класом.

За твердженням позивача, 16.03.2021 вказаний акт, рахунок на оплату та повідомлення №44/09-0005797 від 01.02.2021 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» були надіслані на електронну пошту відповідача secretar@biochem.kiev.ua, а також додатково засобами поштового зв`язку на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 02.04.21 поштового відправлення.

Позивач зазначає, що відповідач Акт №009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунок №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн не підписав та не повернув, будь-яких зауважень щодо обсягу спожитої електричної енергії у спірний період позивачу не подав.

Крім того, за твердженнями позивача, ДПЗД «Укрінтеренерго» надіслало пакет документів від 06.04.2021 №44/09-4641/ПОН з примірником договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію №3 до договору, додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії. На даний лист відповідач відповіді не надав, жодного з зазначених документів не підписав та не повернув на адресу позивача. Яким чином було здійснено відправлення цих документів, позивач не вказує.

У зв`язку з неоплатою Інститутом спожитої в лютому 2021 року електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулось з позовом у цій справі та просить стягнути з відповідача 739 378,63 грн заборгованості, за прострочення сплати якої нараховані 112 405,81 грн пені за період з 23.03.2021 по 23.02.2022, 65205,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року, 102702,73 грн 15% річних за період з 23.03.2021 по 23.02.2022.

Інститут проти заявлених до нього вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач належними засобами доказування не довів факт направлення йому (відповідачеві) та отримання останнім документів, які могли би слугувати підставою для надання послуг з постачання електричної енергії у спірний період та їх оплату. Крім того Інститут зазначає, що у нього взагалі були відсутні підстави для укладання договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», оскільки 30.01.2021 Інститут уклав з ТОВ «ЕРНЕРІНГ» договір №30/1 про постачання (закупівлю) електричної енергії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначив про неправильність наданого позивачем розрахунку пені та надмірний розмір штрафних санкцій.

Для з`ясування питання щодо існування у відповідача договірних зобов`язань перед позивачем ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 за ініціативою суду було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Ернерінг».

ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» надало пояснення у справі, у яких підтвердило розподіл корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів ПОН ДПЗД «Укрінтернерго» та обсяг споживання електричної енергії Інститутом за період 01.02.2021 по 21.02.2021, визначення якого здійснювалося згідно з наданими автоматичною системою АСКУЄ показниками і у підсумку склав 226 074 кВт*г.

ТОВ «Ернерінг» під час розгляду справи будь-яких пояснень та доказів на спростування позицій позивача та ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» не надало.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Як визначено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Апеляційний господарський суд відзначає, що Інститут у апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних; в частині, що стосується основного боргу Інститут рішення не оскаржує.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Заявляючи вимоги про стягнення пені, інфляційних та 15% річних, позивач зазначає, що направив пакет документів від 06.04.2021 №44/09-4641/пон з примірником договору, Комерційною пропозицією №3, додатковою угодою №1 та протоколом проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії, і на цей лист відповідач не відповів, документи не підписав та не повернув. Позивач посилається на умови договору та Комерційної пропозиції №3 та ст. 625 ЦК України; вказує на отримання Інститутом Акта №009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунку №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100190495820. Позивач відзначає, що рахунок також був відправлений на електронну пошту відповідача, на підтвердження чого надає роздруківку, яку визначає як «роздруківка про отримання рахунка на електронну адресу».

На підтвердження зазначеного позивач надав (в копіях): Акт №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, рахунок №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021, повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190495820 та «роздруківку про отримання рахунка на електронну адресу» відповідача.

Інститут, у свою чергу, у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які беззаперечно підтверджували би направлення позивачем та отримання відповідачем рахунка №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 та акта №009147 від 28.02.2021, що свідчить про неможливість визначити строк настання строку оплати вказаних рахунків та встановити дату початку порушення відповідачем зобов`язання.

Апеляційний господарський суд вважає ці доводи апеляційної скарги переконливими з огляду на таке.

Відповідно до «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п. п. 59, 61 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, на переконання колегії суддів, належним та допустимим доказом відправлення відповідачу рахунка за спожиту електроенергію та доданих до нього документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Як доказ направлення відповідачу акта №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунку №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 позивач надав у матеріали справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190495820.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до положень ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 73, 76 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Колегія суддів відзначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Позивач не надав належних доказів, які беззаперечно свідчили би про направлення ним відповідачу документів, про направлення яких позивач стверджує у позовній заяві. З повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190495820 не вбачається, що цим відправленням були саме Акт №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунок №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021.

Що стосується роздруківки, яку позивач визначає як «роздруківка про отримання рахунку на електронну адресу», колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Колегія суддів відзначає, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт визначає необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Надана позивачем роздруківка свідчить, що 16.03.2021 позивач направив на електронну адресу secretar@biochem.kiev.ua лист з 3 вкладеннями. Однак позивач не надає роздруківки вкладень, які були додані до цього електронного листа і свідчили би про направлення ним відповідачу акта №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунка №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021, а відтак достеменно встановити, що саме відправив позивач з цим електронним листом, неможливо.

Інших доказів на підтвердження направлення відповідачеві акта та рахунка позивач не надав.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач у справі як особа, котра стверджує про направлення відповідачеві Акта №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, рахунка №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 та порушення відповідачем обов`язку з оплати спожитої електричної енергії, мав довести ці обставини як такі, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

Однак позивач належними доказами таких обставин не підтвердив.

Оскільки умови договору пов`язують строк оплати електроенергії з датою отримання відповідачем рахунка на оплату, а матеріали справи не містять таких доказів, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем як засобами електронного, так і засобами поштового зв`язку Акта №009147 від 28.02.2021 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунка №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неможливість визначити дату настання строку оплати вказаних рахунків та період прострочення.

Колегія суддів враховує, що під час вирішення спору в суді першої інстанції Інститут фактично визнав отримання електричної енергії від позивача у вказаному вище обсязі і необхідність її оплати. Отримання відповідачем цієї електроенергії підтверджується і матеріалами справи. Водночас згідно з апеляційною скаргою стягнення основної заборгованості Інститутом не оскаржується.

Відтак, враховуючи, що встановлені у справі обставини щодо вчинення позивачем дій з направлення документів відповідачу не дозволяють встановити початок строку настання строку оплати за спожиту електроенергію, то саме позивач у цьому випадку несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови в позові. У зв`язку з наведеним позовні вимоги в частині стягнення пені, 15 річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За частинами 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду у цій справі в частині задоволення вимог про стягнення пені, інфляційних та 15% річних має бути скасовано з прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/5959/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних, 65 205,56 грн втрат від інфляції та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши його в такій редакції:

Стягнути з Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (вул. Леонтовича, 9, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 05417288) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, м. Київ; код ЄДРПОУ 19480600) 11 090,68 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/5959/22 залишити без змін.

5. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на позивача.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, м. Київ; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (вул. Леонтовича, 9, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 05417288) 6 243,71 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу №910/16113/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак