Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/8478/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/8478/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - не з`явились,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022

у справі №910/8478/22 (суддя Ковтун С.А.)

За позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

до:

1. Приватного підприємства "Автотакс-2002"

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_1

про стягнення 448030,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Автотакс-2002", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення 448 030, 78 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, при цьому виконання даного договору забезпечено договорами поруки, а тому позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до боржника та поручителів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з Приватного підприємства "Автотакс-2002", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 194 444, 42 грн. строкової заборгованості за основним зобов`язанням за період з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року, 152 777, 79 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 2, 66 грн. строкової заборгованості по процентам, 28, 95 грн. простроченої заборгованості по процентами за період з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року (включно), 96 073, 44 грн. простроченої заборгованості по комісії з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року, 4 084,43 грн. інфляційних втрат, 619, 99 грн. 3% річних.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідачів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема скаржник вважає, що у відповідності до ч. 1, ст. 1054 ЦК України передбачено в якості обов`язків позичальника за кредитним договором повернення основної суми кредиту та сплату виключно процентів, отже на думку скаржника положення ЦК України, які регулюють відносини кредиту, не встановлюють зобов`язання позивальника сплачувати інші, окрім процентів платежі. Відтак, позивачем незаконно нараховано комісії за обслуговування. Також скаржник звертає увагу, що поняття «комісія» у контексті кредитних відносин зустрічається виключно у нормативно-правових актах, що регламентують правовідносини споживчого кредитування. Крім того скаржника вважає, що нарахування процентів за користування кредитом та комісії за супроводження кредиту після пред`явлення вимоги про дострокову сплату кредиту є неможливим. На думку скаржника також позивачем було порушено порядок пред`явлення відповідачу 3 вимоги про сплату зобов`язання боржника, яка скаржником отримана не була, що тягне за собою неможливість стягнення заборгованості. Й наостанок, скаржник вважає, що позов в частині вимог до відповідача 3 пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , однак стороною договору поруки є ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8478/22.

30.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8478/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22, розгляд справи призначено на 22.02.2023 року.

10.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

21.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ОСОБА_1 , відповідача-3 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою заявника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 року відкладено розгляд справи на 29.03.2023 року.

24.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 року клопотання Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року розгляд справи №910/8478/22 відкладено на 19.04.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року розгляд справи відкладено на 24.05.2023 року.

09.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 24.05.2023 року представник скаржника просив надав усні пояснення по справі, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача надав усні пояснення по справі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.10.2020 року акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (банк) та приватне підприємство "Автотакс-2002" (позичальник) уклали кредитний договір № SME/DC/03-37 з усіма додатковими угодами та додатками до нього (далі - Кредитний договір, а.с. 16-19).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі 500 000, 00 грн. на цілі, зазначені у пункті 1.4. цього договору, а саме: поповнення обігових коштів, придбання основних засобів.

Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 15 жовтня 2023 року.

Згідно із п. 1.2 Кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% (нуль цілих нуль одна сота) процентів річних. Додатково позичальник щомісяця сплачує па користь банку комісію за супроводження кредиту в розмірі 1,99 % (одна ціла дев`яносто дев`ять сотих) процентів від суми кредиту, зазначеної в п. 1. 1 договору.

У пункті 4.2 Кредитного договору вказано, що кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначеним у пункті 11.2 цього Договору.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту.

Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового частково або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

У пункті п. 9.6 Кредитного договору зазначено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір у випадку суттєвого порушення позичальником цього договору.

Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань позивальника за цим договором.

Також, 26.10.2020 року акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 (поручитель) уклали договір поруки № SME/BC/05-37-P (далі - Договір поруки-1, а.с. 29-31), а також договір поруки № SME/BC/04-37-P з ОСОБА_1 (поручитель). (далі - Договір поруки-2, а.с. 34-36).

В матеріалах справи наявна картка фізичної особи - платника податків з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала ідентифікаційний код НОМЕР_1 та копія паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 . (а.с. 32-33).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 в якому вказано ідентифікаційний код НОМЕР_4 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місяці проживання. (а.с. 37).

Відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є ПП "Автотакс-2002" взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору № SME/BC/03-37 від 26.10.2020 року, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Згідно із п. 2.4 договорів поруки сторони домовились, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання, в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.5 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому. (п.2.6 договорів поруки).

Згідно з п. 2.7 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Пунктом 2.8 договорів поруки встановлено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору та всіх договорів, відповідно до яких забезпечується виконання зобов`язань за Кредитним договором, та отримав їх копії, жодних заперечень, а також непорозумінь їх положень не має, та повністю на них погоджується.

Відповідно до п. 3.2 договорів поруки поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2020 року банк перерахував приватному підприємству "Автотакс-2002" 500 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2625769 від 26.10.2020 року. (а.с. 20).

Крім того в матеріалах справи наявний графік повернення грошових коштів відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 858 275, 54 грн. (зворот а.с. 19), з них тіло кредиту становить 500 000, 00 грн., комісія за супроводження кредиту становить 358 200, 00 грн. та проценти становлять 75, 54 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовим рахункам з 26.10.2020 року по 22.07.2022 року вбачається, що боржник виконав свої зобов`язання з повернення кредиту частково, а саме в сумі 275 643, 35грн. з яких, як зазначає позивач сума повернутого позичальником тіла кредиту складає 152 777, 79 грн., сума повернутої комісії за кредитом складає 122 826, 56 грн., сума повернутих відсотків за кредитом складає 39, 28 грн. (а.с. 21-28).

В подальшому, позивач звернувся до боржника та поручителів з вимогами про погашення заборгованості, а саме з вимогою до ПП «АВТОТАКС-2002» №01-9/05/953-БТ від 27.07.2022 року (а.с. 38-39), з вимогою до ОСОБА_2 №01-9/02/387-БТ від 17.02.2022 року (а.с. 41-42) та з вимогою до ОСОБА_1 №01-9/02/388-БТ від 17.02.2022 року (а.с. 43-44).

В матеріалах справи наявні також докази надсилання зазначених вище вимог, а саме вимоги №01-9/05/953-БТ від 27.07.2022 року на адресу ПП «АВТОТАКС-2002» (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2Д) (а.с. 40), вимоги №01-9/02/387-БТ від 17.02.2022 року на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) (а.с. зворот а.с. 42) та вимоги №01-9/02/388-БТ від 17.02.2022 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) (зворот а.с. 44).

Окрім того в матеріалах справи наявна відповідь Фастівської міської ради на запит Господарського суду міста Києва щодо доступу до персональних даних місця реєстрації з якої вбачається, що адреса ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є АДРЕСА_3 , а адреса ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є АДРЕСА_4 . (а.с. 82).

Доказів виконання зазначених вище вимог матеріали справи не містять.

Отже, за розрахунком позивача, станом на 29.08.2022 року заборгованість боржника складається із 194 444, 42 грн. строкової заборгованості за основним зобов`язанням за період з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року, 152 777, 79 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 2,66 грн. строкової заборгованості по процентам, 28,95 грн. простроченої заборгованості по процентами за період з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року (включно), 96 073, 44 грн. простроченої заборгованості по комісії з 01.10.2021 року по 28.08.2022 року. (а.с. 51-52).

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору, за яким, відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення позивачем та відповідачем-1 вищевказаного кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 500 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2625769 від 26.10.2020 року. (а.с. 20).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовим рахункам з 26.10.2020 року по 22.07.2022 року вбачається, що боржник виконав свої зобов`язання з повернення кредиту частково, а саме в сумі 275 643, 35грн. з яких, як зазначає позивач сума повернутого позичальником тіла кредиту складає 152 777, 79 грн., сума повернутої комісії за кредитом складає 122 826, 56 грн., сума повернутих відсотків за кредитом складає 39, 28 грн. (а.с. 21-28).

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів і бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, (далі - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт отримання відповідачем 1 кредитних коштів в сумі 500 000, 00 грн.

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як було вище зазначено, в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, 26.10.2020 року акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № SME/BC/05-37-P (далі - Договір поруки-1, а.с. 29-31), а також договір поруки № SME/BC/04-37-P з ОСОБА_1 (поручитель). (далі - Договір поруки-2, а.с. 34-36).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України унормовано, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідачі мають відповідати перед позивачем, як солідарні боржники.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем-1 свого зобов`язання за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в сумі 443 327, 26 грн.

Щодо доводів скаржника, що нарахування процентів за користування кредитом та комісії за супроводження кредиту після пред`явлення вимоги про дострокову сплату кредиту є неможливим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 10.2 кредитного договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Також, пунктом 8.4 договорів поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до настання однієї з наступних обставин:

8.4.1. виконання в повному обсязі (в тому числі дострокове) боржником зобов`язання, забезпеченого порукою;

8.4.2. погашення поручителем у повному обсязі заборгованості боржника за кредитним договором у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором;

8.4.3. якщо кредитор протягом десяти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить позову до поручителя.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту.

Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового частково або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом приписів ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки станом на дату подання позову, ані під час розгляду даної справи, тіло кредиту відповідачем - 1 не повернуто, відтак відсутні підстави стверджувати, що нарахування комісії неможливе.

При цьому, доводи скаржника щодо незаконності нарахування комісії за обслуговування кредиту, колегією суддів не приймаються оскільки відповідачем 1 з позивачем було підписано кредитний договір, чим відповідач 1 погодився зі всіма його умовами. Кредитний договір на момент розгляду справи є чинним, вимоги про визнання недійсним в частині нарахування комісії не заявлялось.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо нарахування процентів, колегія суддів вважає зазначити, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. (вказано правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16).

Тобто, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що вимога про погашення заборгованості була направлена банком 21.02.2022 року, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає строкова заборгованість по процентам в сумі 1, 52 грн. та прострочена заборгованість по процентам за період з 01.10.2021 року по 21.02.2022 року в сумі 11, 74 грн., у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення в цій частині.

Щодо доводів скаржника, що у випадку неодержання вимоги боржником, у кредитора не виникають права та обов`язки щодо самого боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1. договорів поруки, Кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником, передбачені кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Згідно до пункту 3.2. договорів поруки, поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за цим договором не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника.

У пункті 3.4. договорів поруки зазначено, що письмова вимога про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника, що направляться кредитором поручителю, повинна бути здійснена в письмовій формі і буде вважатись направленою належним чином, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі чи вручена особисто поручителю або уповноваженому представнику.

Пунктом 3.4.1. договорів поруки, передбачено, що сторони домовились, що датою отримання поручителем письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника, вважається дата передачі кредитором письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника до відділення поштового зв`язку для відправлення поручителю на адресу, зазначеною у цьому договорі або дата, зазначена поручителем або уповноваженою ним особою на другому примірнику вказаної вимоги, під час безпосереднього отримання. Сторони домовились, що ризик неотримання відповідної вимоги несе поручитель.

Крім того, відповідно до п. 10.9. кредитного договору будь-які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосується цього договору, незалежно від того, передбачені вони цим договором або ні, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом (телеграмою) або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку. Поштовою адресою кожної із сторін вважається поштова адреса, зазначена у п. 11 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до п. 10.5. цього договору.

Як вже було встановлено вище, на виконання вищезазначеного, АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» 21.02.2022 року було направлено відповідачу 3 вимогу за №01-9/02/388-БТ від 17.02.2022 року на адресу (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Курчатова, 13), що підтверджується копією опису, копією чеку та копією поштової накладної про відправку поштового відправлення. (а.с. 43-44).

Крім того, матеріали справи місять докази направлення вимоги №01-9/05/953-БТ від 27.07.2022 року до ПП «АВТОТАКС-2002» (боржника) на адресу (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2Д), що підтверджується копією опису, копією чеку та копією поштової накладної про відправку поштового відправлення. (а.с. 38-40).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців юридична адреса ПП «АВТОТАКС-2002» є (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2Д).

Також, як вже було встановлено, відповідно до відповіді Фастівської міської ради на запит Господарського суду міста Києва щодо доступу до персональних даних місця реєстрації вбачається, що адреса ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є АДРЕСА_4 . (а.с. 82).

Отже, колегія суддів вважає, що банк дотримався договірних зобов`язань та направив вимогу до боржника та поручителя, як це передбачено умовами договорів.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В той же час, щодо доводів скаржника, що позов в частині вимог до відповідача 3 пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , однак стороною договору поруки є ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поруки №SME/BC/04-37-P від 26.10.2020 року укладено між Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень» та ОСОБА_1 . (а.с. 34).

В розділі 9 договору поруки №SME/BC/04-37-P від 26.10.2020 року зазначено реквізити та підписи сторін, з яких зокрема поручителем є ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 31.08.2018 року, орган 3247, адреса реєстрації АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 . (зворот а.с. 36).

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 виданого органом 3247 31.08.2018 року, в якому вказано ідентифікаційний код НОМЕР_4 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місяці проживання. (а.с. 37).

Так, в позовній заяві в якості відповідача 3 зазначено ОСОБА_1 . (а.с. 1).

В той же час, реквізити відповідача 3 в позовній заяві вказано наступні: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 , які відповідно належать ОСОБА_1 .

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення, помилково також зазначив, як в мотивувальній частині, так і в резолютивній частині відповідача 3, як ОСОБА_1 , при цьому, всі ідентифікаційні дані, як то номер паспорту, адресу та ідентифікаційний код, судом першої інстанції вказано відвідача 3, саме як ОСОБА_1 , що по суті свідчить про здійснення описки в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року, оскільки вказано лише ім`я відповідача 3 не вірно, в той час, як всі інші дані зазначено вірно.

Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції допустив описку, а тому для сприяння швидкому здійсненню правосуддя, економії процесуального часу, щоб ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин, колегія суддів вважає змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови та зазначення в резолютивній частині рішення вірного ім`я відповідача 3, а саме ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 .

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови та зазначення в резолютивній частині рішення вірного ім`я відповідача 3, а саме ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , а також зміною суми строкової заборгованості по процентам та простроченої заборгованості по процентам.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/8478/22 змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, а резолютивну частину викласти в наступній редакції:

«Задовольнити частково позов акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до приватного підприємства "Автотакс-2002", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Стягнути солідарно з приватного підприємства "Автотакс-2002" (проспект Леся Курбаса, 2-Д, м. Київ, 03148, код 31956463), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, м. Київ, 04119, код 33695095) 194 444, 42 грн. строкової заборгованості за основним зобов`язанням за період з 01.10.2021 по 28.08.2022, 152 777, 79 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 2,66 грн. строкової заборгованості по процентам, 28,95 грн. простроченої заборгованості по процентами за період з 01.10.2021 по 28.08.2022 (включно), 96 073, 44 грн. простроченої заборгованості по комісії з 01.10.2021 по 28.08.2022, 4 084, 43 грн. інфляційних втрат, 619, 99 грн. 3% річних.

Стягнути з приватного підприємства "Автотакс-2002" (проспект Леся Курбаса, 2-Д, м. Київ, 03148, код 31956463) на користь акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, м. Київ, 04119, код 33695095) 6 720, 46 грн. судового збору.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі №910/8478/22.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8478/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз