Рішення

від 17.05.2023 по справі 903/317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2023 року справа №903/317/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності:

від позивача в режимі відеоконференції згідно ухвали від 24.04.2023р.: Афанас`єва Ж.Л. - адвокат (довіреність від 01.05.2023р. №09/12/81)

від відповідача: Гетманчук О.В. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Зоря плюс", м. Луцьк

про стягнення 29 154,84 грн.,

встановив: 27 березня 2023 року поштовим зв`язком до суду надійшла та була зареєстрована позовна заява ПАТ "Промінвестбанк" від 23.03.2023р. №09-8-7/393 у котрій позивач, посилаючись на невиконання Приватним підприємством "Зоря плюс" умов укладеного між сторонами договору оренди №09/14-457/7/21 від 01.08.2021р. в частині здійснення своєчасних розрахунків по сплаті орендних платежів, із засвідченням понесених судових витрат на суму сплаченого судового збору 2 684 грн., просив стягнути на його користь з відповідача 21 403,71 грн. основного боргу по орендних платежах (за період оренди нерухомого майна площею 70,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Степана Бандери, 20, з травня по серпень місяць 2022 року), 5 922,71 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 1 473,05 грн. суми інфляційних та 355,37 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою від 28.09.2023р. за позовом було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.04.2023р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

10 квітня 2023 року судом було зареєстровано клопотання ПП "Зоря плюс" за підписом керівника підприємства Гетманчука О.В. про ознайомлення з матеріалами справи. 10.04.2023р. керівнику ПП "Зоря плюс" було надано можливість ознайомитись з матеріалами справи.

11 квітня 2023 року до суду від ПП "Зоря плюс" за підписом керівника надійшов відзив від 11.04.2023р. на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та описом вмісту цінного листа від 11.04.2023р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача.

Відображеною в протоколі засідання від 24.04.2023р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участю представника позивача, судом не приступаючи до розгляду справи по суті, поруч з іншим, було долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 11.04.2023р.; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив; відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 17.05.2023р.

Ухвалою від 24.04.2023р. було повідомлено ПП "Зоря плюс" про процесуальні дії, вчинені в судовому засіданні 24.04.2023р.

01 травня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь від 28.04.2023р. на відзив відповідача.

08 травня 2023 року до суду від ПП "Зоря плюс" надійшли заперечення від 08.05.2023р. на відповідь позивача на відзив.

17 травня 2023 року до суду від ПП "Зоря плюс" за підписом керівника надійшла заява від 17.05.2023р. про повне визнання позовних вимог та про зменшення розміру пред`явлених позовних вимог щодо стягнення 5 922,71 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Присутнім в судовому засіданні 17.05.2023р. представником позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені вимоги було підтримано. Стосовно зменшення розміру сум штрафних санкцій заперечено.

Присутній в судовому засіданні керівник ПП "Зоря плюс" позовні вимоги визнав в повному обсязі, засвідчив на арифметичній вірності здійснених позивачем розрахунків, проведенні нарахувань сум пені, інфляційних та відсотків річних відповідно до фактичних обставин справи, з врахуванням існування у ті чи інші періоди тієї чи іншої суми заборгованості, просив суд зменшити пред`явлену до стягнення суму пені. В обґрунтування заяви засвідчив, що здійснюючи діяльність в орендованому приміщенні, відповідач до введення воєнного стану належно та своєчасно оплачував орендні та інші платежі, встановлені умовами договору. Зазначив, що орендоване приміщення використовувалось в якості укриття та у військових цілях, а саме для розміщення територіальної оборони м. Луцька, що зокрема підтверджується повідомленням Державної екологічної інспекції у Волинській області від 05.05.2023р. та повідомленням Приватного підприємства "ЛУЦЬККОМУНДОРПРОЕКТ" від 05.05.2023р. Відтак зауважив, що підприємство не мало змоги використовувати орендоване приміщення для своєї діяльності з лютого 2022 року по травень 2022 року. При цьому зазначив, що позивач достроково розірвав договір оренди з своєї власної ініціативи, не повідомивши про це належним чином ПП "Зоря плюс", що, в свою чергу, завдало підприємству певних незручностей.

Заслухавши пояснення керівника ПП "Зоря плюс" про визнання позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За обставин здійснення відповідної заяви безпосередньо керівником ПП "Зоря плюс" Гетманчуком О.В., судом прийнято визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, клопотання представників сторін, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому судом також засвідчується, що відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2021 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Зоря плюс" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №09/14-457/7/21, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно у м. Луцьку по вул. Степана Бандери, 20, загальною площею 70,2 кв.м.

Згідно п.п. 1.2.-1.4. договору оренди №09/14-457/7/21, об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності. Балансова вартість будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди, складає 5 051 132,05 грн. Орендар буде використовувати об`єкт оренди для розміщення офісу (діяльність: друкування іншої продукції, роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням).

Пунктом 2.1. договору від 01.08.2021р. визначено, що передача об`єкту оренди здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 3.1. договору оренди, строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди.

Суд зазначає, що факт передачі майна в оренду засвідчується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 01.08.2021р.

Пунктами 4.1.-4.2.2. договору №09/14-457/7/21 унормовано, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 7 120 грн., у тому числі, ПДВ. Щомісячно орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього договору.

Щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в електронній формі. Надлишково сплачені кошти орендарем за цим договором підлягають зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором. Витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди, входять до складу орендної плати.

Договором про внесення змін від 01.07.2022р. до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 сторони домовилися доповнити п. 4.1. договору підпунктом 4.1.1. в наступній редакції: "4.1.1. У період з 01.07.2022р. по 30.11.2022р. (включно) орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 5 590 грн., у тому числі, ПДВ. Починаючи з 01.12.2022р. орендна плата нараховується орендодавцем та сплачується орендарем в повному розмірі, передбаченому п. 4.1. цього договору з урахуванням п. 4.5. договору."

За умовами п. 4.5 договору від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21, орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому об`єкт оренди переданий в оренду.

Відповідно до п. 4.5 договору №09/14-457/7/21, орендну плату за користування Об`єктом оренди було проіндексовано з серпня 2022 року та вона склала 6 163,72 грн., в місяць утому числі ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.3.-5.3.2 договору від 01.08.2021р., орендар зобов`язувався, зокрема:

- використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням у відповідності до п. 1.4. цього договору ;

- своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що в даному випадку на виконання умов договору оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування приміщення, визначене угодою, що підтверджується підписаним актом від 01.08.2021р., узгодженими сторонами положеннями договору оренди нерухомого майна від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21, договором від 01.07.2022р. №09/14-164/7/21 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.08.2021р.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №130 від 25.02.2023р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку (зі змінами згідно з рішенням виконавчої дирекції фонду від 10.05.2022р. №329), згідно з яким розпочату процедуру ліквідації ПАТ "Промінвестбанк".

29 серпня 2022 року було проведено відкриті торги (аукціон) з продажу нерухомого майна банку за адресою: м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20.

Орендоване приміщення, як це вбачається із долученого до матеріалів справи підписаного між сторонами та скріпленого печатками господарюючих суб`єктів акту приймання-передачі (повернення з оренди) об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20, було повернуте з оренди ПП "Зоря плюс" та прийняте ПАТ "Промінвестбанк" 29 серпня 2022 року.

ПП "Зоря плюс" взяті на себе згідно договору оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) виконано не було, орендні платежі в повному об`ємі не сплачено у зв`язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборговано ПАТ "Промінвестбанк" 21 403,71 грн. за період оренди нерухомого майна з травня по серпень місяць 2022 року.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено рахунки-фактури на оплату №1718 від 05.05.2022р. на суму 7453,33 грн., №240 від 05.07.2020р. на суму 7453,33 грн., №240 від 15.07.2022р. на суму 5590 грн. та №240 від 01.09.2022р. на суму 6163,72 грн., пред`явлені ПАТ "Промінвестбанк" ПП "Зоря плюс" за травень-серпень місяці 2022 року для сплати визначених угодою від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 орендних платежів.

Зазначена сума заборгованості, як встановлено судом, включає в себе загальну вартість оренди приміщення у серпні-грудні місяцях 2021 року та січні-серпні місяцях 2022 року 91 740,37 грн., за мінусом проведених розрахунків на суму 70 336,66 грн. (докази оплати - платіжні доручення від 09.01.2020р. №50 на суму 6132 грн., від 17.08.2021р. №196 на суму 988 грн., від 15.09.2021р. №202 на суму 7120 грн., від 22.10.2021р. №202 на суму 7120 грн., від 18.11.2021р. №216 на суму 7120 грн., від 20.12.2021р. №221 на суму 7120 грн., від 20.01.2022р. №230 на суму 7120 грн., від 23.05.2022р. №259 на суму 7453,33 грн., від 01.08.2022р. №267 на суму 7453,33 грн., від 24.08.2022р. №269 на суму 5590 грн. та гарантійний платіж платіжне доручення від 30.07.2021р. №195 на суму 7120 грн.).

З метою досудового врегулювання спору щодо невиконання ПП "Зоря плюс" своїх зобов`язань за договором оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21, позивачем 18.11.2022р. було направлено на електрону адресу відповідача претензію від 17.11.2022р. №1871/08 про сплату орендних платежів.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений договір оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21, з договором про внесення змін від 01.07.2022р. №09/14-164/7/21, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду нерухомого майна, прийняття та використання його ПП "Зоря плюс" із підписанням відповідних актів приймання-передачі майна в оренду та повернення майна з оренди, не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 21 403,71 грн. за період оренди нерухомого майна з травня по серпень місяць 2022 року.

Сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається в повному розмірі у заяві від 17.05.2023р. про визнання позову та керівником ПП "Зоря плюс" в судовому засіданні.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку п. 8.2. договору оренди від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21 унормовано, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦКУ, до трьох років.

Таким чином сторонами була визначена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання орендарем умов договору щодо строків внесення орендних платежів. Договір оренди від 01.08.2021р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.2., не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПП "Зоря плюс" 5 922,71 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 21.07.2022р. по 22.03.2023р. по кожному рахунку окремо.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 922,71 грн. пені, перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, дати виникнення тієї чи іншої суми боргу. Відтак пеня підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України, реалізоване відповідне право та, шляхом подання клопотання від 17.05.2023р., здійснено заяву про зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 01.08.2021р. №09/14-457/7/21, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, повне визнання позову відповідачем, період прострочення, який є незначним, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня (введення воєнного стану на території України), дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна не з ініціативи ПП "Зоря плюс", а саме з ініціативи орендодавця, відсутність повідомлення орендодавцем орендаря про наміри достроково розірвати договір оренди в порядку, визначеному п. 11.3 договору, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 90% та стягнути її з ПП "Зоря плюс" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 10 відсотків від заявленої суми, зокрема, в сумі 592,27 грн.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 5 330,44 грн. в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру санкції.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені на 90%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем 3% річних та суми індексу інфляції у справі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку, згідно з представленими суду та перевіреними судом розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1 473,05 грн. суми інфляційних та 355,37 грн. трьох процентів річних.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Водночас, частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи повне визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті (шляхом подання письмової заяви), приймаючи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України на суму 1 342 грн., що становить 50% від загальної суми сплаченого судового збору 2 684 грн., за рахунок ПП "Зоря плюс"

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у суду виникають обставини для вирішення питання про повернення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з Державного бюджету України згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" 1 342 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зоря плюс" (м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20, код ЄДРПОУ 42911550) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002) 21 403,71 грн. основного боргу, 592,27 грн. пені, 1 473,05 грн. суми інфляційних, 355,37 грн. трьох процентів річних, а всього 23 824,40 грн., а також 1 342 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 5 330,44 грн. пені відмовити.

4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 342 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжної інструкції №163967 від 23.03.2023р. на суму платежу 2 684 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

6. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 24.05.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (bank@pib.com.ua, yuriy75@gmail.com);

- Приватному підприємству "Зоря плюс" (Zoryaplus@ukr.net).