Рішення

від 24.05.2023 по справі 904/1283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1283/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джісіті", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів у розмірі 13 787, 23 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джісіті" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 164/21 від 27.07.2021 у розмірі 13 787, 23 грн., з яких:

- 7 220, 00 грн. - основний борг разом з ПДВ;

- 1 648, 92 грн. - пеня;

- 1 875, 63 грн. - інфляційні втрати;

- 2320, 68 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами;

- 722, 00 грн. - штраф.

Ухвалою від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

22.05.2022 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії повного тексту договору поставки нафтопродуктів № 164/21 від 27.07.2021.

Ухвалою від 24.05.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

24.05.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором №164/21 поставки нафтопродуктів від 27.07.2021 в частині оплати поставленого товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (15.05.2023), ухвала суду від 14.03.2023 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 14.03.2023 на електронну адресу відповідача- tenderdnepro@gmail.com, яка отримана останнім - 17.03.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача.

Так, ухвалою суду від 14.03.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.03.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 164/21 від 27.07.2021, а також правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джісіті" (далі-Покупець) укладено Договір №164/21 поставки нафтопродуктів від 27.07.2021.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті), а Покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.

В пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що товар буде постачатись окремими партіями, протягом строку дії цього договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є правильними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

У відповідності з п. 3.1 договору постачання за цим договором здійснюється окремими партіями, на підставі даних заявки покупця. Заявка на постачання надається покупцем, в будь-якій зручній для нього формі (письмово, електронною поштою, факсимільним зв`язком) і має містити дані про: найменування та код ЄДРПОУ адресата заявки, найменування товару, кількість товару, базис постачання, бажані терміни постачання.

Товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ, DDP, FCA, EXW. Конкретна умова постачання визначається в замовленні. При тлумаченні умов постачання за цим договором мають силу Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати - Інкотермс в редакції 2020 року. В разі розбіжності між положеннями цього договору з Інкотермс-2020 превалюють положення договору (п.3.2 договору).

Постачальник забезпечує постачання товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання передплати покупця, або з дати отримання заявки покупця, у випадку, якщо товар відвантажується без передплати. (п. 3.6. договору).

Згідно з пунктом 3.7 Договору датою поставки товару вважається:

- при базисі постачання EXW - дата зазначена у видатковій накладній на товар.

- при базисі постачання FСА, DDP СРТ - дата зазначена у видатковій накладній на товар та/або товарно-транспортній накладній на товар.

Пунктом 3.11 Договору визначено, що належним чином оформлена видаткова накладна на товар або товарно - транспортна накладна на поставку товару - є належним підтвердженням отримання товару Покупцем.

Сумою (ціною) цього договору - є сума вартостей товару, поставленого за всіма видатковими накладними до цього договору. (п. 5.2. договору).

За умовами пункту 5.3 Договору Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що Постачальник має право відвантажити Покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовились, що Покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 21 банківського дня з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 9.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору до закінчення строку дії договору, зазначеному в п. 9.1. - договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах. (п. 9.1.1. договору).

Згідно з пунктом 9.4 Договору за результатами поставок товару, що були здійснені Постачальником відповідно до заявок Покупця, Постачальник направляє покупцю оригінали видаткових накладних, що підтверджують факт поставки товару, поштою рекомендованим листом або кур`єрською службою за адресою Покупця, вказаною в розділі 10 цього договору.

Покупець не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів документів, що підтверджують факт передачі товару, зобов`язується підписати повноважною особою та скріпити печаткою Покупця й повернути один оригінальний примірник такого документа за адресою Постачальника.

Невиконання Покупцем зобов`язань з підписання та надсилання (повернення) Постачальнику документів у встановлені договором строки та/або не отримання Постачальником від Покупця мотивованої (обґрунтованої) та документально підтвердженої відмови від підписання зазначених документів, або не отримання Постачальником письмового повідомлення про не отримання Покупцем зазначених документів від Постачальника, є згодою Покупця з даними зазначеними у таких документах в редакції Постачальника, без додаткового оформлення такої згоди. Адреси електронної пошти та контакти сторін для обміну документами визначені сторонами у розділі 10 цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 7 220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №6381 від 09.12.2021.

Вказана накладна підписана та скріплена печатками без зауважень та заперечень до них.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 7 220,00 грн. не сплачено, що і є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.4. Договору поставки, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 7 220,00 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі, якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого/несвоєчасно оплаченого товару.

В пункті 9.18. договору сторони домовилися, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим договором складає 3 роки. Також при нарахуванні пені за цим договором не застосовуються положення п.6 ст. 232 ГК України

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 648,92 грн. за період з 12.01.2022 по 06.03.2023.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що розрахунок зроблено невірно, однак він є меншим ніж сума, розрахована судом, тому ці вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1 648,92 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також на підставі пункту 6.4 Договору позивачем заявлений до стягнення штраф у розмірі 722,00 грн.

Дослідивши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 722,00 грн.

Правомірність нарахування 28% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 6.5 договору у разі порушення строків оплати за договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних, за кожен день прострочки.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 28% річних у сумі 2 320,68 грн. за період з 12.01.2022 по 06.03.2023.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 28% річних, зазначає, що позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 2 320,68 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 875,63 грн. за період з лютого 2022 по січень 2023.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних витрат, виявив помилку в визначенні періоду нарахування, однак він є меншим ніж сума, розрахована судом, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 875,63 грн. підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 7 220,00 грн, пені в розмірі 1 648,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 875,63 грн., 28% річних у розмірі 2 320,68 грн., штрафу в розмірі 722,00 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джісіті" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів у розмірі 13 787, 23 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джісіті" (49000, м. Дніпро, вул.Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний код 44009641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, офіс 1218, ідентифікаційний код 43244715) 7 220,00 грн. - основного боргу, 1 648,92 грн. - пені, 1 875,63 грн. - інфляційних витрат, 2 320,68 грн. - 28% річних, 722,00 грн. - штрафу та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.05.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко