Рішення

від 24.05.2023 по справі 904/2000/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023м. ДніпроСправа № 904/2000/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Верхньодніпровської міської ради, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості на фінансування пільг, пов`язаних із наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 11 265, 94 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Верхньодніпровської міської ради про стягнення заборгованості на фінансування пільг, пов`язаних із наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 11 265, 94 грн.

Ухвалою від 25.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

24.05.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані невідшкодуванням відповідачем витрат позивача по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Кам`янського (Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області за період з січня 2020 по грудень 2020.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги у розмірі 11 265,94 грн. визнав.

При ухваленні судового рішення, в частині розподілу судових витрат між сторонами, просив застосувати положення ч.1 ст. 130 ГПК України

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є визначення правовідносин між сторонами, встановлення наявності/відсутності обов`язку з оплати наданих телекомунікаційних послуг; за доведеності факту наявності такого обов`язку перевірці підлягає розрахунок позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

У період з січня по грудень 2020 включно Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавалися відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії", частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що проживають на території Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на загальну суму 11 265,94 грн.

Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, підтверджуються доданими позивачем до матеріалів справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за січень грудень 2020.

У листопаді 2021 року Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 265,94 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 по справі № 904/9239/21 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість на фінансування пільг, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 11 265,94 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 по справі № 904/9239/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 у справі №904/9239/21 скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Верхньодніпровська об`єднана територіальна громада (адреса місцезнаходження: 51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Дніпровська, 88) про стягнення заборгованості у розмірі 11 265,94 грн відмовлено у повному обсязі.

З метою врегулювання спірних правовідносин 13.12.2022 за вих. № 08-31-1057 позивач направив відповідачу лист з розрахунком видатків за спірний період та акт звіряння розрахунків за січень-грудень 2020.

Також позивач направив для підписання договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Відповідач листом № 191/о/2-23 від 13.01.2023 повідомив, що підписання наданих позивачем актів звіряння розрахунків за січень-грудень 2020 неможливе через відсутність договірних відносин між сторонами, а також відмовився підписати договір.

Крім того, відповідач зазначив, що, оскільки в справі № 904/9239/21 він виступав лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то і дане рішення не встановлює обов`язку для відповідача сплатити витрати в розмірі 11 265,94 грн.

Згідно з Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.

Проте дії з виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків по відшкодуванню пільги не вчинено, акти звіряння розрахунків не підписано, вмотивованої відмови від їх підписання позивачу не надано.

Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 23.01.2023 про оплату заборгованості (а.с.17-20).

Несплата відповідачем позивачу коштів за надані телекомунікаційні послуги і стала підставою звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, постановою Центрального апеляційного господарського суду від02.11.2022 по справі № 904/9239/21, яка набрала законної сили, встановлені ним обставини, не підлягають доказуванню у цій справі.

Так, вказаною постановою встановлено наступне.

«Згідно з частинами 1-3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Приписами статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для відповідних категорій осіб.

У перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 908/985/17.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.

Відповідно до матеріалів справи телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались жителям Верхньодніпровської ОТГ у спірний період.

Згідно ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно положень ч.1 та п.3 ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради (друге речення пункту 3 частини 2 цієї статті виключено із Бюджетного кодексу згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020, відтак, у спірний період ця норма була чинною).

Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) (у частині другій статті 85 виділені слова виключені на підставі Закону № 907-IX від 17.09.2020, який введений в дію з 1 січня 2021, відтак, ця норма також діяла у спірний період) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Також видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, які здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад та з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, передбачені нормами п.4 ч.1 ст.89 та п.4 ч.1 ст.90 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення (далі - Порядок № 1101).

Пунктами 2, 3 Порядку № 1101 (в редакції, чинній у спірний період) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Пунктом 4 цього Порядку визначені напрями, за якими бюджетні кошти спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які перераховують такі кошти структурним підрозділам з питань соціального захисту населення.

При цьому, відповідно до п.6 Порядку №1101 не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов`язані з напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.

Слід наголосити, що відповідний Порядок не містить напряму щодо фінансування пільг з послуг зв`язку.

Крім того, з урахуванням введення в дію Порядку №1101 втратила чинність, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області здійснює Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та з 01.02.2021 окремий виконавчий орган Верхньодніпровської міської ради - Відділ соціальної політики та соціального захисту населення Верхньодніпровської міської ради, в залежності від напрямків соціальної допомоги.

Щодо спірного періоду, то реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області здійснював як відповідач (Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області), так і Верхньодніпровська ОТГ в особі Верхньодніпровської міської ради.

Так, матеріалами справи встановлено, що Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік не передбачено субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян; також у спірний період не було ухвалено органами місцевого самоврядування окремого Рішення, Програми щодо фінансового забезпечення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян та оплату послуг зв`язку у Верхньодніпровському районі, оскільки відповідна програма, яка діяла протягом 2017-2019 років завершилась.

Частиною першою статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до підпунктів 1, 4 пункту а статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема власні (самоврядні) повноваження щодо складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

З урахуванням ч.2 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації, відповідач не може здійснювати видатки з місцевого бюджету, оскільки є органом виконавчої влади та розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня; при цьому, відповідно до бюджетної політики держави принципом самостійності бюджетної системи України є те, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

З огляду на наведене вище неможливо погодитись із висновком суду першої інстанції, що відповідач - Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (на даний час Кам`янської РДА) є головним розпорядником бюджетних коштів щодо відшкодування витрат позивача за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

З урахуванням наведених вище норм бюджетного кодексу, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та з огляду на те, що виконавчий орган Верхньодніпровської ОТГ був створений лише рішенням від 28.01.2021 та почав діяти з 01.02.2021, зобов`язання щодо відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на території Верхньодніпровської ОТГ у спірний період (січень-грудень 2020 року) виникло саме у Верхньодніпровської міської ради, яка є представницьким органом колишньої Верхньодніпровської ОТГ.

При цьому доводи виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради, викладені у листі-відповіді №1898 від 29.07.2021 на вимогу позивача №143 від 12.07.2021 (а.с.14, т.2), наданого на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 10.10.2022, щодо відсутності зобов`язань, з огляду на неукладення договору із позивачем, критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки зобов`язання сторін виникли відповідно до вимог Законів, що є нормами прямої дії, а законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, тому що зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Отже, висновки місцевого господарського суду про те, що Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевого бюджету в даному випадку та зобов`язаною особою у спірних відносинах, є такими, що не відповідають матеріалам і обставинам справи та не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням встановлених обставин, Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації не є належним відповідачем у даній справі.

Статтею 48 ГПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом). Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 916/1872/19 та від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) звернула увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Не врахувавши, що АТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" пред`явлено позовну вимогу не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, та не заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до особи, якій пред`явлено позовну вимогу - Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на встановлені обставини позовні вимоги АТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" до Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про неналежність як доказів та безпідставне не підписання актів звіряння розрахунків за період 01.01.2020 по 31.12.2020 та ненадання вмотивованої відмови від їх підписання, оскільки апелянт не мав жодних зобов`язань та повноважень у спірний період підписувати надані акти, проводити звірки наданих позивачем актів звіряння розрахунків, у зв`язку зі скасуванням пункту 11 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який виключено на підставі постанови КМУ № 373 від 17.04.2019, що застосовується з 1 жовтня 2019 року, яким відмінено форми 1,2,3,4,5,6,7 - пільга, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Також п.3 цього Положення передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) виконують передбачені цим пунктом функції до 30 листопада 2022 р. включно, органи Пенсійного фонду України - з 1 грудня 2022 року.

Пунктом 4 цього Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, передбачене право уповноваженого органу на надання інформації, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам для здійснення ними своїх повноважень.

Вказане узгоджується із пп.27 п.5 Положення про Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської РДА (нині Кам`янської РДА), затвердженого розпорядженням голови Верхньодніпровської райдержадміністрації 15.03.2019 №Р-93, яким передбачено, що Управління відповідно до визначених повноважень проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

З пояснень третьої особи, наданих в межах цієї справи, з`ясовано, що Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (юридична особа, код ЄДРПОУ 42431761, орган управління освітою), повноваження якого в сфері соціальної політики та соціального захисту населення припинилися з дня введення в дію рішення ради від 28.01.2021 (яким створено новий окремий виконавчий орган) не мав у спірний період (січень-грудень 2020 року) доступу до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Відтак, єдиним органом, що мав доступ до реєстру пільговиків та до повноважень якого було віднесено звіряння інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, був відповідач.

Таким чином, скасування певних форм звітності, без подальшого запровадження інших та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між Позивачем і Відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування (які мала здійснювати у спірний період Верхньодніпровська міська рада, як представницький орган Верхньодніпровської ОТГ) та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, зумовлюють висновок суду про відповідність поведінки Позивача з надання Відповідачеві відомостей про надані ним послуги пільговикам у розглядуваний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України), достовірність яких за змістом (а не за формою, адже у розглядуваному періоді її не було запроваджено) апелянтом належними і допустимим доказами не спростована.».

Таким чином, зважаючи на встановлені Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 по справі № 904/9239/21 обставини, які свідчать по покладення на відповідача відповідальності за забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам-надавачам послуг витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, позов підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 342,00 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 1 342,00 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Верхньодніпровської міської ради про стягнення заборгованості на фінансування пільг, пов`язаних із наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 11 265, 94 грн. задовольнити.

Стягнути з Верхньодніпровської міської ради (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21; ідентифікаційний код 04052595) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26; ідентифікаційний код 25543196) заборгованість на фінансування пільг, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 11 265,94 грн та судовий збір у розмірі 1 342,00 грн., про що видати наказ.

Повернути Акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26; ідентифікаційний код 25543196) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 342,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 3191 від 05.04.2023 на суму 2 684,00 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, про що видати відповідну ухвалу.

Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко