Рішення

від 24.05.2023 по справі 904/1473/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1473/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин", смт Диканька Диканського р-ну Полтавської обл.

до Приватного підприємства "Дніпроагрокомплект", м. Дніпро

про стягнення 153 459,07 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Дніпроагрокомплект" про стягнення заборгованості у загальній сумі 153459,07 грн, з яких: 123100,00 грн - основний борг, 3085,93 грн - 3% річних, 27273,14 грн - інфляційні втрати.

Судовий збір у сумі 2684,00 грн за подання позову позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати товару (висівки пшеничні в кількості 24620,00 кг) на суму 123100,00 грн, поставленого на підставі усного договору та за супровідними документами, які відповідач відмовився підписувати.

Ухвалою суду від 24.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк не скористався.

Про існування судового провадження та можливість подання до суду заяв по суті справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 31.03.2023 уповноваженому представнику Приватного підприємства "Дніпроагрокомплект" поштового відправлення з ухвалою суду від 24.03.2023 про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" (далі позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Дніпроагрокомплект" (далі відповідач, покупець), у зв`язку з досягненням домовленості щодо всіх істотних умов договору, було укладено договір поставки в усній формі щодо здійснення поставки висівок пшеничних (далі товар) у кількості 24620,00 кг. Засобами телефонної комунікації покупцеві було направлено рахунок № 388 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн на оплату висівок пшеничних у кількості 24620,300 кг.

07.03.2022 позивач повністю виконав договірні зобов`язання з поставки товару покупцю, який прийняв товар без зауважень щодо кількості та/або якості, але оплати не здійснив і товаросупровідні документи не підписав.

На підтвердження наведених обставин позивачем надані наступні докази: підписані зі сторони ТОВ "ДиканькаМлин" договір поставки № 019/2022 від 04.03.2022 та видаткова накладна № 414 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн, рахунок на оплату № 388 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн, податкова накладна № 52 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн з квитанцією про її реєстрацію 02.06.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 5 - 13).

Зазначені видаткова накладна містить посилання на договір поставки № 104/2016 від 17.08.2016, а рахунок на оплату - на договір поставки № 019/2022 від 04.03.2022.

12.01.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 06.01.2023 з вимогою виконати грошові зобов`язання за усним договором поставки шляхом перерахування на користь ТОВ "ДиканькаМлин" основного боргу в сумі 123100,00 грн, 3% річних у сумі 3085,93 грн, інфляційних втрат у сумі 27273,14 грн (а.с.14-15).

Згідно з рекомендованим повідомленням відповідач отримав направлену позивачем претензію-вимогу 26.01.2023, однак оплати зазначених в ній сум не здійснив, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з укладенням сторонами договору поставки висівок пшеничних у кількості 24620,00 кг на загальну суму 123100,00 грн та виконанням/невиконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

За змістом абзацу 2 частини першої статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статі 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За частинами першою, п`ятою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 207 цього Кодексу встановлені вимоги до письмової форми правочину.

Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини сьомої статті 179 та статті 181 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами та в порядку, які встановлені Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписом частини третьої статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статей 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять ані доказів направлення позивачем відповідачу рахунку № 388 від 07.03.2022 на оплату товару на суму 123100,00 грн (у будь-який спосіб), ані доказів часткової оплати відповідачем цього рахунку, що давало б підстави для висновку про погодження сторонами предмета та ціни договору поставки та, як наслідок, про його укладення у спрощений спосіб.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 123100,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такими доказами можуть бути податкові накладні в сукупності з іншими доказами у справі, що свідчать про факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до п.201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

На підтвердження факту поставки відповідачу товару (висівок пшеничних у кількості 24620,00 кг) на суму 123100,00 грн позивач надав підписану ним в односторонньому порядку видаткову накладну № 414 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн та податкову накладну № 52 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.06.2022.

Однак, ця видаткова накладна не підписана відповідачем, містить посилання на договір № 104/2016 від 17.08.2016, який позивачем суду не наданий та відмінний від договору № 019/2022 від 04.03.2022, який також не підписаний відповідачем. При цьому доказів реального виконання господарської операції з поставки товару за цією видатковою накладною позивач суду також не надав: первинні документи на придбання/виготовлення чи то наявності за результатом виробничої діяльності та його обліку, в тому числі складського, відсутні; можливе транспортування товару відповідачу за товарно-транспортною накладною силами позивача чи стороннього перевізника не доведено; докази передачі товару уповноваженій особі відповідача (довіреність тощо) суду не надані; передачу/надсилання відповідачу рахунку на оплату товару позивач жодним чином не підтверджує; причини відсутності документів на підтвердження передання товару без попередньої оплати та без оформлення його прийняття відповідачем позивач суду не пояснює.

Викладене унеможливлює встановлення факту здійснення реальної господарської операції з поставки позивачем відповідачу товару (висівок пшеничних у кількості 24620,00 кг) на суму 123100,00 грн.

Відтак, надана позивачем податкова накладна № 52 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн, за відсутності інших доказів (первинних документів тощо) на підтвердження факту постачання товару покупцю та його прийняття ним, не може сама по собі свідчити про вчинення сторонами господарської операції з поставки товару на відповідну суму. За таких обставин вона є лише доказом виконання позивачем податкових зобов`язань в аспекті лише податкового обліку своєї діяльності, що перебуває в площині податкових відносин, до яких згідно з частиною другою статті 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується.

Доказів формування свого податкового зобов`язання з ПДВ за спірною операцією з відповідачем (податкова декларація за звітний період) позивач суду не надав, клопотання про витребування від відповідача чи органу податкової служби доказів на підтвердження формування відповідачем податкового кредиту за фактом реєстрації позивачем податкової накладної № 52 від 07.03.2022 на суму 123100,00 грн позивач не заявляв, а суд відповідно до частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За вказаних обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, наведених ним в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 123000,00 грн.

Посилання позивача на укладення між сторонами усного договору є неприйнятними, оскільки згідно з частиною першою статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З огляду на похідний характер інфляційних втрат та 3% річних від основного зобов`язання, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" до Приватного підприємства "Дніпроагрокомплект" задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" до Приватного підприємства "Дніпроагрокомплект" про стягнення заборгованості у загальній сумі 153459,07 грн, з яких: 123100,00 грн основний борг, 3085,93 грн 3% річних, 27273,14 грн інфляційні втрати.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.05.2023.

Суддя І.І. Колісник