Ухвала

від 23.05.2023 по справі 914/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

23.05.2023 Справа № 914/34/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників у справі:

за заявою: Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, м. Львів

про: банкрутство Міського комунального підприємства Новояворівськтеплокомуненерго (вул. Івана Мазепи, буд. 9, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, 81053, ідентифікаційний код 22400013)

Суддя Артимович В.М.

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від кредитора: не з`явився;

від кредитора (ЛОВ ФСС з ТВП): не з`явився;

від кредитора (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області): не з`явився;

від кредитора (Львівського обласного центру зайнятості): не з`явився;

від кредитора (ДК Газ України НАК Нафтогаз України): не з`явився;

від кредитора (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області): не з`явився;

ліквідатор: не з`явився;

від Новояворівської міської ради: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 22400013).

У судовому засіданні 25.05.2017 суд постановив: процедуру розпорядження майном МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Плесканки О.В. припинити, клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого Плесканки О.В. задоволити, МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» визнати банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Плесканку О.В., скасувати усі арешти, накладені на майно МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» чи інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 13.11.2019 клопотання ліквідатора Плесканки О.В. від 10.10.2019 за № 25/10-19 задоволено, залучено до участі у справі № 914/34/17 представника Новояворівської міської ради як учасника у справі про банкрутство.

31.08.2021 ліквідатором на розгляд суду подано клопотання про витребування у Яворівської районної державної адміністрації та Головного управління статистики у Львівській області доказів.

Ухвалою суду від 08.09.2021 зобов`язано Яворівську районну державну адміністрацію надати Господарському суду Львівської області копії матеріалів реєстраційної справи Міського комунального підприємства Новояворівськтеплокомуненерго (ідентифікаційний код 22400013), в тому числі, копії статуту, наказів, положення, реєстраційних карток за період з 01.01.2014 по 15.02.2017; зобов`язано Головне управління статистики у Львівській області надати Господарському суду Львівської області та ліквідатору арбітражному керуючому Плесканці Олегу Володимировичу копії статистичної звітності Міського комунального підприємства Новояворівськтеплокомуненерго (ідентифікаційний код 22400013) та відкладено розгляд справи.

23.09.2021 від ліквідатора Міського комунального підприємства Новояворівськтеплокомуненерго надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників. У поданій заяві ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на Новояворівську міську раду та виконавчий комітет Новояворівської міської ради, та стягнути солідарно з винних осіб на користь МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» 7464573,46 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2021 прийнято до розгляду заяву ліквідатора Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» арбітражного керуючого Плескангки О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників до розгляду.

01.10.2021 арбітражним керуючим Плесканкою О.В. подано звіт про здійснення процедури ліквідації МКП «Новояворівськтеплокомуненерго».

12.10.2021 на електронну та поштову адресу суду від Новояворівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання 13.10.2021.

18.10.2021 від Яворівської районної державної адміністрації Львівської області надійшов лист на виконання ухвали суду, у якому повідомляє, що за період з 01.01.2014 по 15.02.2017 реєстраційні дії по МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» не проводились, відповідно копії документів, які вимагає суд не можуть бути надані.

Розгляд справи, у тому числі заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 25.04.2023 розгляд справи відкладено на 17.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 учасники цієї справи участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши заяву ліквідатора Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Відповідно до частини 3 вказаної статті умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно аналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Ліквідатор МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на Новояворівську міську раду та Виконавчий комітет Новояворівської міської ради та стягнути солідарно з винних осіб 7464573,46 грн.

Заява обґрунтована тим, що, як встановлено ліквідатором, Новояворівська міська рада, згідно рішення від 25.11.2003 № 318, дозволила МДКП «Новояворівськтеплокомуненерго» і НКП «Міські електричні мережі» виступити співзасновниками підприємства по виробництву електричної теплової енергії у формі ТзОВ науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» та доручила виконавчому комітету Новояворівської міської ради погодити перелік комунального майна, що буде передано НКП «Міські електричні мережі» і МДКП «Новояворівськтеплокомуненерго» до статутного фонду ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ». Також ліквідатор зазначає, що рішенням Новояворівської міської ради від 04.02.2004 №50 погоджено перелік комунального майна до статутного фонду ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», а 9 липня 2004 року між МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» та ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було підписано акт прийому-передачі майна, згідно якого загальна вартість об`єктів, що передаються становить 2398575,00 (два мільйони триста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сімдесят п ять) грн. без ПДВ.

Таким чином, ліквідатор у заяві стверджує, що Новояворівська міська рада прийняла завідомо нераціональне рішення щодо вилучення активів МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» та передала ці активи третім особам як внесок до статутного фонду; результатом цього вилучення активів стало різке погіршення фінансового стану комунального підприємства та неспроможність здійснювати статутну діяльність, що призвело до виникнення значної кредиторської заборгованості.

Окрім того, ліквідатор вказує, що, як вбачається із балансу МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» станом на 30 вересня 2016, в банкрута були наявні наступні активи: незавершені капітальні інвестиції на суму 61000, 00 грн, основні засоби вартістю 154000,00 грн, дебіторська заборгованість в розмірі 1565600,00 грн, гроші та їх еквіваленти на суму 1500 грн, а також інші оборотні активи на суму 112800,00 грн. Проте, жодної документації, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору не було передано. При цьому, ні керівниками, ні засновниками МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» не було вжито заходів для повернення дебіторської заборгованості.

Як зазначено у заяві ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, на виконання повноважень, покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства та постановою про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, було здійснено наступні заходи. З метою виявлення фінансово-господарської документації та майна банкрута, було направлено запити в усі державні установи, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, ведуть статистичну звітність та здійснюють контроль в галузі податкового законодавства. Зокрема, розпорядником майна встановлено, що основні засоби; нематеріальні активи; довгострокові активи; фінансові інвестиції; товари, матеріали, запаси, незавершене виробництво, готова продукція, депозити, векселі; кошти в касі - відсутні.

У своїй заяві ліквідатор вказує, що за МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» не зареєстровано права власності ні на нерухоме майно, ні на транспортні засоби. Цінних паперів у власності не встановлено. Окрім того, на момент відкриття провадження у справі про банкрутство керівник підприємства-банкрута був відсутній, тому жодних документів, в тому числі бухгалтерської документації, матеріальних та інших цінностей, розпоряднику майна/ліквідатору не було передано.

Як стверджує заявник та з огляду на матеріали справи, розпорядником майна МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» встановлено наявність корпоративних прав у ТзОВ «Енергія-Новояворівськ» (ідентифікаційний код: 32789941), на суму: 2400000,00 грн., що складає 3,15% статутного капіталу зазначеного підприємства, а також встановлено наявність дебіторської заборгованості фізичних осіб на суму 419057,53 грн. В подальшому, 06.08.2021 відбулись відкриті торги, на яких були продані зазначені вище корпоративні права та дебіторська заборгованість МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» за ціною 33828,69 грн. (адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону: https://prozorro.saIe/auction/UA-PS-2021-07-07-000015-3). Ліквідатор зазначає, що вказані кошти були скеровані на погашення заборгованості із виплати основної грошової винагороди ліквідатора банкрута.

Ліквідатор стверджує, що жодних інших активів, які б могли бути включені до ліквідаційної маси банкрута не виявлено. Відтак загальний розмір заборгованості МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» перед кредиторами становить 7464573,46 гривень.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів МКП «НТКЕ» на суму 6675867,45 грн.

Також ухвалою суду від 01.07.2020 визнано грошові вимоги ГУ ДПС України у Львівській області в сумі 327547,38 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів МКП «Новояворівськтеплокомуненерго».

Окрім цього, до реєстру вимог кредиторів МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» було внесено вимоги, які задовольняються першочергово (щодо виплати заборгованості із заробітної плати) в розмірі 461158,64 грн.

Отже, загальний розмір кредиторської заборгованості МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» складає 7464573, 46 гривень.

Статтею першою Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Слід зазначити, що об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 КУзПБ хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

В результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і здатність її до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи стає причиною розладу процесу організації і управління, тягне за собою зупинення виробничої діяльності та припинення господарських відносин з контрагентами і, зокрема, з кредиторами. Шкода виступає як мета, а протиправна поведінка - як засіб для її досягнення.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

2) шкода та її розмір (за змістом абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18.

Боржник (Міське комунальне підприємство «Новояворівськтеплокомуненерго») зареєстрований як юридична особа 25.12.1995 за юридичною адресою: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9; ідентифікаційний код 22400013. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником юридичної особи Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» є Новояворівська міська рада. За організаційно-правовою формою МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» є комунальним підприємством. Основним видом діяльності підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до приписів, встановлених ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Правовий режим майна комунальної власності, порядок його формування та суб`єкти права комунальної власності визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо.

За змістом статей 142-145 Конституції України до матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить нерухоме майно, управління яким територіальні громади здійснюють безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Враховуючи положення абзацу 1 ч. 10 ст. 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 1 ст. 24 ГК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Згідно з частиною першою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Підставою для субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства комунального підприємства є доказування того, що стан неплатоспроможності боржника настав саме з вини органу управління. При цьому господарський суд має встановити, які саме дії або бездіяльність та яких саме осіб призвели до доведення до банкрутства і причинно-наслідковий зв`язок між ними. Особа, яку притягують до субсидіарної відповідальності, повинна довести відсутність своєї вини.

Згідно зі ст.ст. 142,143 Конституції України матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Територіальні громади безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Аналогічні положення містяться у ст. 327 Цивільного кодексу України.

З метою ефективного управління майном, що належить до комунальної власності, компетентними органами місцевого самоврядування створюються комунальні унітарні підприємства. Майно таких підприємств перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Ці положення закріплені у ст. 78 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 176 ЦК України держава, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Боржник у даній справі є комунальним комерційним підприємством, тобто - суб`єктом підприємництва, тому комунальне майно закріплене за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За змістом викладених норм передача майна, що перебуває в господарському віданні, з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства, що відбулася на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади як власника відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.

У ст. 62 КУзПБ визначено, що всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до ліквідаційної маси.

Тому, майно, закріплене за банкрутом на праві господарського відання, могло бути включене до ліквідаційної маси і кошти, отримані від його реалізації, мали бути використані для погашення вимог кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішень Новояворівської міської ради від 25.11.2003 № 318 та Виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 04.02.2004 № 50 «Про погодження переліку комунального майна до статутного фонду ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» боржник передав ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» за актом прийому-передачі майно загальною вартістю 2398575,00 грн без ПДВ.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується вилучення у боржника майна (без відповідної компенсації боржнику за це майно) на загальну суму 2398575,00 грн без ПДВ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що між діями органу місцевого самоврядування та недостатністю майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, зокрема, на вказану вище суму, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, встановлення якого необхідно при розгляді питань про покладення субсидіарної відповідальності.

Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду (ч. 9 ст. 78 ГК України).

Судом також враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, де зазначено, що у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. При цьому умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства, що в цій справі було встановлено попередніми судовими інстанціями.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії». Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Як зазначалося вище, у цій справі боржник є комунальним підприємством, утвореним Новояворівською міською радою Львівської області.

З огляду на матеріали справи, протягом діяльності Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» за останні роки не було прийнято жодного рішення щодо збільшення статутного капіталу, повернення дебіторської заборгованості, чи щодо надання фінансової допомоги підприємству, передачі майна підприємству на праві господарського відання задля забезпечення здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на те, що нормами Господарського кодексу України визначено регулювання діяльності комунальних унітарних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, враховуючи що внаслідок рішень Новояворівської міської ради Львівської області боржник був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а відповідно отримувати дохід та розрахуватися з кредиторами, наявні підстави для субсидіарної відповідальності Новояворівської міської ради Львівської області та її виконавчого органу Виконавчого комітету Новояворівської міської ради за зобов`язаннями Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» на суму, що складає різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що Новояворіській міській раді та Виконавчому комітету Новояворівської міської ради було надано достатньо часу для надання пояснень щодо заяви ліквідатора Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників.

Крім того, суд зазначає, що Новояворівська міська рада була учасником провадження у даній справі з 13.11.2019, тому могла подавати відповідні заперечення, клопотання, скарги при здійсненні провадження у даній справі про банкрутство, однак цими процесуальними правами не користувалась.

З огляду на матеріали справи, загальний розмір кредиторської заборгованості Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» становить 7464573,46 грн. Також з огляду на матеріали справи та як встановлено судом, на відкритих торгах, які відбулися 06.08.2021, були продані корпоративні права боржника у ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та дебіторська заборгованість фізичних осіб за ціною 33828,69 грн.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги викладені обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що заяву ліквідатора МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» про покладення субсидіарної відповідальності слід задоволити частково та стягнути в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства з Новояворівської міської ради та Виконавчого комітету Новояворівської міської ради солідарно 7430744,77 грн (7464573,46 грн (розмір кредиторських вимог) 33828,69 грн (ціна, за яку продано корпоративні права та дебіторська заборгованість боржника) = 7430744,77 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно із ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки учасники провадження у даній справі в судове засідання 17.05.2023 не з`явилися, ухвалу складено та підписано 23.05.2023.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ліквідатора Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» арбітражного керуючого Плесканки О.В. про покладення субсидіарної відповідальності від 22.09.2021 за № 32/09-21 задовольнити частково.

1.1. Стягнути солідарно з Новояворівської міської ради (81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. Шевченка 2; ідентифікаційний код 04373301) та виконавчого комітету Новояворівської міської ради (81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. Шевченка 2; ідентифікаційний код 34921627) на користь Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Івана Мазепи, буд. 9; ідентифікаційний код 22400013) 7430744,77 грн., що становить різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.

2. У задоволенні решти вимог ліквідатора відмовити.

3.Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

5.Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтер-нет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Артимович В.М.