Рішення

від 23.05.2023 по справі 917/25/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023Справа № 917/25/23

Суддя ОСОБА_1 , розглянувши справу № 917/25/23

за позовною заявою Фермерського господарство " ОСОБА_2 ", АДРЕСА_1

до Приватного підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

Фермерського господарство " ОСОБА_2 " звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовною заявою до Приватного підприємства " ОСОБА_3 ", про стягнення 323 031,00 грн заборгованості згідно Договору поставки № АК0901 від 09.01.2019.

Ухвалою суду від 16.01.2023 було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвала ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), на офіційному сайті Судової влади України розміщено відповідне повідомлення про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Вказана ухвала також була направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду повернулась без вручення адресату з відміткою - адресат відсутній.

Судом було здійснено перевірку адреси реєстрації відповідача та встановлено, що місцереєстрації відповідача - АДРЕСА_3 .

Так, ухвалу господарського суду від 16.01.2023 було направлено відповідачу з адресою, яка відповідає відомостям з ЄДР.

25.01.2023 вказана ухвала повернулась до суду без вручення адресату з відміткою - адресат відсутній.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України сторони не надавали.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки з урахуванням належного повідомлення відповідача та перебування судді у тривалій відпустці.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

09 січня 2019 року між Фермерським господарством « ОСОБА_2 », в особі ОСОБА_2 (надалі - Продавець) та Приватним підприємством « ОСОБА_3 », в особі ОСОБА_4 (надані - Покупець), укладено договір поставки № АК0901 (Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується поставити узгодженими партіями Покупцеві продукцію: ранні та пізні зернові культури, надалі «Товар», зазначений в додатках, Додаткових угодах, видаткових накладних на кожну партію Товару, які є невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти і оплати кожну партію Товару.

Згідно п. 2.1 Договору Кількість та якість Товару в окремій партії зазначається в окремих угодах видаткових накладних на кожну партію Товару згідно п.1.1 даного Договору.

Продавець відпускає Товар Покупцю на умовах передоплати згідно додаткової угоди погодженої сторонами, асортименту, ціни і кількості Товару в кожній партії, або за фактично відвантажений Товар (п. 3.1 Договору).

Перехід права власності і ризиків на Товар від Продавця до Покупця відбувається після відвантаження Товару (п. 3.3 Договору).

Згідно п 3.4. Договору Для отримання Товару Покупець направляє свого представника за довіреністю встановленого зразка на право отримання Товару.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 6.3 Договору).

Всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути здійсненні за згодою Сторін у письмовій формі, підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками (можливе їх підписання по факсу) (п. 6.5 Договору).

В подальшому сторони уклали Додаткову угоду №АК0901/1 від 09.01.2019 до Договору поставки с/г продукції №АК0901 укладений та підписаний 09.01.2019, згідно якої узгодили вартість Товару, найменування, кількість, порядок розрахунків та термін поставки (а.с. 8-9).

Так, згідно п. 2.3 Додаткової угоди датою поставки Товару вважається дата підписання Постачальником товарної накладної на прийнятий обсяг Товару.

Позивач звертаючись до суду з цим позовом, посилається на наступне.

На підтвердження виконання Договору та Додаткової угоди №АК0901/1 від 09.01.2019 Покупцем Продавцю надана довіреність № 5 від 09.01.2021 на отримання 300 тон кукурудзи (а.с. 10).

Підтвердженням виконання Договору та додаткової угоди №АК0901/1 від 09.01.2019 є дві товарно-транспортні накладні без номерів від 10.01.2019 на 37 080 кг. та на 37 180 кг. (а.с. 11, 12).

На думку позивача, загальна ціна за поставлений Товар згідно додаткової угоди від №АК0901/1 від 09.01.2019, на підставі поданих товарно-транспортних накладних складає - 323031,00 (триста двадцять три тисячі тридцять одна) гривня.

Відповідач в порушення п. 1.1 Договору не виконав своїх обов`язків, не оплатив кожну партію Товару, чим порушив умови Договору і додаткової угоди №АК0901/1 до договору поставки с/г продукції №АК0901 від 09.01.2019.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості суду необхідно встановити факт здійснення поставки.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Надані суду товарно-транспортні накладні без номерів від 10.01.2019 (а.с. 11, 12) не є належними та допустимим доказом факту поставки Товару, а саме 37 080 кг. та на 37 180 кг. кукурудзи на загальну суму 323031,00 грн.

З наданих накладних не можливо встановити який Товар, у якій кількості, на яку суму поставлено та ким отримано.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, є необґрунтовані, а відтак задоволенню не підлягають.

Судовий збір у цьому випадку покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 239, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Рішення підписано 23.05.2023.

Суддя ОСОБА_1