Рішення

від 15.05.2023 по справі 237/2147/23

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/2147/23

Номер провадження 2/237/643/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.23 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Курахове цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Селидівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства ютсиції м. Харків про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Селидівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства ютсиції м. Харків про визнання батьківства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вересня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) однією родиною, їх шлюб не був офіційно зареєстрованим, хоча пропозицію позивач отримала. Разом вони винаймали житло, спочатку відносин 2010 - 2014 в м. Донецьк, потім з 2014 по 2019 рік в м. Маріуполь, де він працював в поліції, а з 2019 по 2022 рік в АДРЕСА_1 , в будинку який вони купили з чоловіком.

В зв`язку з тим, що цивільний чоловік працював в поліції в місті Донецьк в 2014 році вони були вимушені переїхати на підконтрольну Україні територію, а саме в місто Курахове. З липня 2021 року її чоловік ОСОБА_3 , вступив добровольцем до лав Збройних сил України.

Довгий час позивач не могла завагітніти. І вони звернулися до медичних закладів, спочатку в м. Донецьк потім м. Харків. Весь цей час її цивільний чоловік відвідував з позивачем лікарні. Лікарі поставили позивачу діагноз безпліддя.

19.20.2020 року вона разом з чоловіком ОСОБА_3 , звернулися для проходження лікування її захворювання до ТОВ «Клініки репродуктивної медицини імені академіка В.І. Грищенка» місце знаходження якої м. Харків, вул. Благовіщенська, 25. В процесі обстеження та лікування в них були зроблені всі аналізи та взяті біологічні матеріали. Про що свідчать підписані власноруч позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 заяви-згоди. 11.02.2021 року ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 , власноруч був підписаний ДОГОВІР ЛІКУВАЛЬГО ЗАКЛАДУ ТА ПАЦІЄНТА/ПОДРУЖЖЯ ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ МЕТОДАМИ ДРТ на проведення процедури ПЕРЕНОС ПРІОЕМБРІОНІВ ДО ПОРОЖНИНИ МАТКИ з додатком до договору, заява на розморожування і перенесення ембріонів.

В результаті лікування та переносу ембріонів в позивачки настала довгоочікувана вагітність. Весь час вагітності її чоловік турбувався про неї та визнавав дитину.

Народжувати мене направили до міста Маріуполь, де позивач 24.02.2022 року в результаті кесаревого ростину народила дівчинку, їх спільну доньку, про що свідчить медичне свідоцтво про народження №149 від 24.02.2022 року видане пренатальним центром м. Маріуполя (ЄДРПОУ 01990648).

Через збройне вторгнення російської федерації на територію України, та активними обстрілами м. Маріуполь, батьки чоловіка за його проханням позивачку з донькою вивезли з м. Маріуполь до м. Курахове, Покровського району, Донецької області. Таким чином ОСОБА_3 визнав доньку та батьки визнали свою онуку.

07.03.2022 року позивач звернулась до РАЦС для отримання свідоцтва про народження дитини, в зв`язку з тим, що між позивачкою і її чоловіком ОСОБА_3 не був укладений офіційний шлюб, і не було власної присутності чоловіка, який перебував на службі, керуючись ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Через збройну агресію російської федерації на території України за наполяганням чоловіка 16.03.2022 року вона з дитиною виїхала за межі України. Весь цей час вони підтримували телефонний зв`язок, доньку ОСОБА_3 визнав, спілкувався з нами через Інтернет, системами (Viber)(відео зв?язок), утримував їх фінансово. Його батьки теж визнали онуку, спілкувались телефоном та фінансово допомагали.

14.02.2023 року о 10:30 позивачу зателефонувала його мама та сповістила про смерть її чоловіка,(лікарська довідка про смерть № 20 від 14.02.2023 року та свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 17 лютого 2023 року виданий Селидівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі, Донецької області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції).

Також за заявою мами покійного в Комунальному закладі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 01985239) було залишено біогенетичний матеріал для проведення ДНК- аналізу встановлення батьківства. 16.02.2023 року ОСОБА_3 поховали на цвинтарі м. Курахове.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановлений законодавством строк та порядок, надала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановлений законодавством строк та порядок. Надала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує на їх задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок.

Згідно вимог ч.2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду передбачено статтею 128 СК України.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з частиною першою статі 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, спір про визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Відповідно до рішення ЕСПЧ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) на підставі його практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 рішення). ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» ("Kautzor v. Germany"), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» ("Ahrens v. Germany")).

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), на яку є посилання у касаційній скарзі ОСОБА_3 , зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі Калачова проти Російської Федерації). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини, що не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (провадження № 61-18654св20).

19 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «М. Т. проти України» («M.T. v. Ukraine», заява № 950/17) (далі також - Рішення), у якому звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany», заява № 23338/09), та від

22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany», заява № 45071/09, § 74)). Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (див. рішення ЄСПЛ від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00, § 78). На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (див. рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява № 48494/06, § 33-38)) (§ 24 Рішення).

Відповідно до ст. 134 Сімейного Кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини, суд вважає за необхідне внести відповідні зміни до актового запису ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у місті Курахове, Донецької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , Курахівською міською радою Покровського району, Донецької області, актовий запис № 22 від 09 березня 2022 року, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище ОСОБА_6 .

Керуючись статями 122-128 СК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Селидівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства ютсиції м. Харків про визнання батьківства задовольнити у повному обсязі.

Визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у місті Курахове, Донецької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , Курахівська міська рада Покровського району, Донецької області, актовий запис № 22 від 09 березня 2022 року.

Зобов`язати Селидівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі, Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у місті Курахове, Донецької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , Курахівською міською радою Покровського району, Донецької області, актовий запис № 22 від 09 березня 2022 року, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М.Ліпчанський