Рішення

від 24.05.2023 по справі 243/1751/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/955/2023

Номер справи 243/1751/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«24» травня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з 18 вересня 2006 року була прийнята в ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» на посаду паспортиста.

09 лютого 2022 року позивач звільнилась з займаної посади. На день звільнення відповідач розрахунок з позивачем не провів.

Сума заборгованості за 286 днів невикористаної щорічної основної відпустки на день звільнення склала 62 380,82 грн.

15 лютого 2022 року відповідач виплатив позивачу 20 000 грн., більше виплат не було. Заборгованість на цей час складає 45 645 грн.

В зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок погашення заборгованості 45 645 грн.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

10 травня 2023 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області було прийнято до розгляду дану позовну заяву з відкриттям провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З метою належного повідомлення відповідачу ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» було вручено копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, разом із позовною заявою та додатками, які були отримані представником відповідача 11 травня 2023 року, що підтверджується особистим підписом останнього в розписці із зазначенням дати отримання.

22 травня 2023 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 було звільнено 09 лютого 2022 року за власним бажанням. При звільненні їй належала до виплати компенсація за невикористані щорічні відпустки загальною тривалістю 286 календарних днів. Частина компенсації в розмірі 20 000 грн. ОСОБА_2 була сплачена 15 лютого 2022 року. Решта за домовленістю сторін мала бути сплачена частинами протягом 4-х місяців, починаючи з березня 2022 року. Але у зв`язку зі збройною агресією РФ, яка розпочалась із 24 лютого 2022 року, зі Слов`янська евакуювалася значна кількість мешканців, в тому числі, із житлового фонду, який обслуговує ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД». Решта мешканців сплачують надані послуги з управління, обслуговування та утримання багатоквартирних будинків нерегулярно та не в повному обсязі у зв`язку із значним погіршенням майнового стану.

Місто Слов`янськ, згідно з наказом Мінреінтеграції від 25 квітня 2022 року, увійшло у перелік населених пунктів, що знаходяться в зоні бойових дій.

З цієї причини підприємство не мало фінансової можливості виконати свої зобов`язання перед ОСОБА_2 та вчасно виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку.

Інших надходжень грошових коштів, окрім плати мешканців багатоквартирних будинків, підприємство не має. Всі отримані кошти спрямовуються лише на виплату заробітної плати працюючим робітникам, щоб підприємство мало можливість виконувати свої функціональні обов`язки та підтримувати житловий фонд в належному стані, не допускаючи аварійних або інших надзвичайних ситуацій.

Заборгованість перед позивачем наразі складає суму 45 645,38 грн.

Відповідач визнає зазначену заборгованість та просить врахувати, що вона виникла не з вини підприємства. Після відновлення економічної стабільності у місті і на підприємстві, зазначена заборгованість буде виплачуватись до повного розрахунку.

Відповідач просив врахувати викладену у відзиві інформацію під час ухвалення рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, підлягають задоволенню з огляду на законність та обґрунтованість.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Наказом директора ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» від 09 лютого 2022 року за №6-к, звільнено ОСОБА_2 , паспортиста, ІНФОРМАЦІЯ_1 за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, та визначено виплатити компенсацію за 286 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 18.09.2011 по 09.02.2022.

Станом на дату подачі позовної заяви залишається невиплаченою сума за невикористану щорічну основну відпустку в розмірі 45 645,38 грн., що сторонами не оспорюється.

Остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованої суми.

В день звільнення ОСОБА_2 09 лютого 2022 року відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України.

Згідно з довідкою відповідача №43 від 16 травня 2023 року станом на 09 лютого 2022 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_2 складала 65 645,38 грн., з яких: заборгованість із заробітної плати за лютий 2022 року 3 264,56 грн.; за невикористану щорічну відпустку за 286 днів згідно з наказом №6-к від 09 лютого 2022 року нараховано компенсацію в розмірі 286 днів * 271,72 грн. = 77 491,70 грн. Після утримання податків до виплати належить 62 380,82 грн. 15 лютого 2022 року виплачено 20 000 грн. Станом на 16 травня 2023 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_2 складає 45 645,38 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Надання працівнику щорічної оплачуваної відпустки визначено статтею 45 Конституції України і реалізує його право на відпочинок.

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України та статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності або у фізичної особи, має право на щорічну відпустку.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно приписів статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

У своєму листі № 33/13/116-08 від 22 лютого 2022 року Мiністерство працi та соціальної політики України «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки» зазначило, що якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Компенсація невикористаної відпустки грошовими коштами проводиться при звільненні працівника за умови, що станом на дату звільнення він не реалізував право на використання такої відпустки.

Таким чином, обов`язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Виходячи з сукупного аналізу положень статті 24 Закону України «Про відпустки» вiд 22 лютого 2008 р. № 33/13/116-08 та статтей 47, 83 Кодексу законів про працю України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи в наказі директора ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» від 09 лютого 2022 року за №6-к про звільнення позивачки з роботи визначено виплатити ОСОБА_2 компенсацію за 286 календарних днів невикористаної відпустки.

Таким чином, уповноважений орган визнав право позивачки на компенсацію за невикористані дні відпустки та зобов`язався виплатити їй цю компенсацію.

Механізм здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до довідки ТОВ «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» №43 від 16 травня 2023 року заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить - 45 645,38 грн.

Щодо суми грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, то суд погоджується із наданим відповідачем розрахунком, окрім того його правильність не оспорюється сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідач не виконує свій обов`язок по виплаті грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки позивачки, жодних доказів, які б спростовували обставини зазначені в позовній заяві стороною відповідача суду не надано, крім того представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за невикористані дні відпустки, що складає 45 645,38 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 1 частини першої до статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 1073,60 грн., пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 43, 45 Конституції України, статтями 47, 74, 83, 116 КЗпП України, статтями 2, 4, 6, 11, 24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» (місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Г.Батюка, 48, код ЄДРПОУ 19378572) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в розмірі 45 645,38 грн. (сорок п`ять тисяч шістсот сорок п`ять грн. 38 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ліра ЛТД» (місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Г.Батюка, 48, код ЄДРПОУ 19378572) на користь держави на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року.

Головуючий:

суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова