Рішення

від 23.05.2023 по справі 620/3174/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року Чернігів Справа № 620/3174/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ';'КЕРНІГ'' до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ';'КЕРНІГ'' (далі також - ТОВ ''КЕРНІГ'', позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.01.2023 №538/25010700, №539/25010700.

Позов мотивований тим, що висновки податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріон» є формальними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту. Зокрема податковий орган на обґрунтування своїх висновків посилається на недоліки в оформленні видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, відсутність необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів, проте вказані недоліки не вказують на безпідставність даних податкового обліку та не можуть бути підставами для визнання відсутності фактичних правовідносин між позивачем та ТОВ «Оріон».

28.03.2023 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надіслав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки в ході перевірки щодо дотримання податкового законодавства ТОВ ''КЕРНІГ'' встановлено не підтвердження правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон». Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн, то зазначив, що такі не є розумними, оскільки дана справа не є складною з урахуванням фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ ''КЕРНІГ'' є юридичною особою, що знаходиться вул. Підвальна, буд. 23/120, м. Чернігів, 14000, зареєстроване, як юридична особа 28.07.2016, за основним видом діяльності КВЕД-46.21- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.39).

На підставі направлень від 11.11.2022 № 2788, № 2789, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.10.2022 № 1280-п, виданого на підставі п.п. 19і.1.6 п. 19і.1 ст. 19і, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ';'КЕРНІГ'' щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.09.2022 № 9188453827 (далі - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 25.11.2022 № 6046/07/40694273, в якому встановлено порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 89 229 гри., в т.ч. за серпень 2022 року на суму 89 229 грн.;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за серпень 2022 року на суму 29 223 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що «… перевіркою не підтверджено правомірність формування ТОВ ''КЕРНІГ'' податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон» в лютому 2022 року у сумі 15 353 грн, в серпні 2022 у сумі 103 099 грн, оскільки у видаткових накладних №РН-0000013 від 28.01.2022, №РН-0000012 від 28.01.2022, №РН-0000009 від 18.01.2022, №РН-0000008 від 14.01.2022, №РН-0000007 від 13.01.2022, №РН-0000006 від 12.01.2022 в графі отримав міститься печатка товариства, підпис, без зазначення посади та інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, чим не дотримано вимоги до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виявлені недоліки у товаро-транспортних накладних №13 від 28.01.2022, №12 від 28.01.2022, №9 від 18.01.2022, №8 від 14.01.2022, №7 від 13.01.2022, №6 від 12.01.2022. Так, зокрема було виявлено, що в ТТН на перевезення водій ОСОБА_1 не перебуває в штаті перевізника ПП «Альфа-С Сервіс», а навантаження товару здійснювалось за адресою об`єкта нерухомості, який не перебуває у користуванні ТОВ «Оріон» та ТОВ ''КЕРНІГ''.

На підставі вказаних висновків, ДПС в Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023 №538/25010700, яким встановлено сума завищення бюджетного відшкодування на 89229,00 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 44615, 00грн та податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023, яким №539/25010700, яким встановлена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 29223,00 грн (а.с.33-36).

Вважаючи протиправними вказані рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

З положень Податкового кодексу України слід зробити висновок, що документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі-ПК України), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднорозділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту198.1, пунктів198.2,198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Приписами пункту198.6 статті 198 ПК Українивстановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях нормстатті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених свідчить про те, щоПК Українивизначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Разом з тим, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів44.1,44.2,44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться вЗаконі України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженомунаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; далі - Положення №88).

Згідно із частиною 1статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2статті 9 Закону №996-ХІV).

При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3статті 9 цього Закону).

Водночас, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції.

Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2статті 9 Закону №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи реальність здійснення правовідносин позивача із ТОВ « Оріон» суд встановив.

Так, між ТОВ ''КЕРНІГ'' (покупець) та ТОВ «ОРІОН» (продавець) укладено Договір купівлі продажу № 22/12 від 22.12.2021 ( далі- Договір). Предметом договору є поставка продавцем покупцю сільськогосподарської продукції (просо) за ціною, якістю та на умовах, узгоджених покупцем ( п.1.1 Договору). Товар вважається власністю покупця після підписання покупцем видаткових накладних продавця ( п.2.1 Договору). Сума договору визначається як загальна сума загальних вартостей товару , вказаних у видаткових накладних( п. 3.1 Договору). (а.с. 30-31).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець сплачує за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця-80% після завантаження машини, 20%- після реєстрації податкової накладної.

12.01.2022 між ТОВ ''КЕРНІГ'' та ТОВ «Оріон» підписаний додаток до Договору , в якому зазначено найменування товару - просо, кількість- 102,58 т+/- 5%, загальна сума з ПДВ 718060,00 грн ( з них: загальна сума 598383,33 грн, ПДВ -119676,67 грн), (а.с. 32).

На підтвердження господарських правовідносин в ході перевірки позивачем надано контролюючому органу Договір купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2021, Додаток №2 від 12.01.2022 до Договору купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2021, видаткові накладні №РН-0000013 від 28.01.2022, №РН-0000012 від 28.01.2022, №РН-0000009 від 18.01.2022, №РН-0000008 від 14.01.2022, №РН-0000007 від 13.01.2022, №РН-0000006 від 12.01.2022, та товаро-транспортні накладні №13 від 28.01.2022, №12 від 28.01.2022, №9 від 18.01.2022, №8 від 14.01.2022, №7 від 13.01.2022, №6 від 12.01.2022, платіжні доручення №21 від 20.01.2022, №32 від 24.01.2022, №33 від 25.01.2022, №36 від 27.01.2022, №46 від 09.02.2022, №52 від 11.02.2022, №94 від 14.07.2022, №18 від 04.11.2022.

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно вищезазначеного Договору позивачем також надано до суду: копію оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 за 2022 рік, картку рахунок 631за 2021 рік, оборотно - сальдову відомість по рахунку 262 за 2022 рік ( а.с. 91-95).

Отже, суд встановив, що зазначена господарська операція призвела до зміни майнового стану та обумовлена рухом товарно-матеріальних цінностей.

Проведена господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку, звітності.

Суд не погоджується з доводами податкового органу щодо неналежного оформлення ТТН, видаткових накладних, відсутність необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів, оскільки останні не підтвердженні доказами, які б свідчили про відсутність факту реальності господарських операцій.

Водночас, як вже встановив суд, товар (просо) використовується у діяльності підприємства, основним видом якого є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань , контрактом РС 120620-70 RV від 12.06.2020 на реалізацію контракту та митними деклараціями вн №11028, вн №10929, вн №10785, вн №10784.

Відповідна господарська операція була фактично здійснена, що підтверджено належним чином оформленими бухгалтерськими документами, в межах господарської діяльності, а саме придбання сільськогосподарської продукції (просо), що відповідає виду діяльності позивача та економічному змісту такої господарської операції.

Отже, подані позивачем первинні бухгалтерські документи є належними і допустимими, що відображають реальність спірної господарської операції, а самі по собі недоліки в оформлені окремих документів, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності зазначених господарських операцій, та не можуть бути підставами для визнання відсутності фактичних правовідносин між позивачем та ТОВ «Оріон».

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав доказів на підтвердження викладених в акті перевірки обставин щодо не підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару, про відсутність трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Суд наголошує, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбаченезакономобтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Як встановлено судом, належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

З наведеного вбачається, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

При цьому, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти надання послуг, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам із наведеним контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності господарських операцій не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб зазначених контрагентів, у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Натомість, позивачем було надано відповідачу повний перелік первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій з вказаним контрагентом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу про не підтвердження формування податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Оріон» є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом73.5статті75 ПК України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Разом з тим, суд встановив, що укладений між позивачем та його контрагентом правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Таким чином, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органує необґрунтованим та вказує на протиправність та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.01.2023 №538/25010700, №539/25010700.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16100,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 та ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу ч. 6 та ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 16100,00 грн суду було надано ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги №02/03/23/1 від 02.03.2023, рахунок на оплату №39 від 02.03.2023, акт надання послуг №30 від 06.03.2023, платіжне доручення №165 від 14.03.2023 на суму 16100,00 грн.

Суд зазначає, що цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, доводи відповідача щодо застосування співмірності, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16100,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

За таких обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.01.2023 №538/25010700, №539/25010700.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ';'КЕРНІГ'' судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні), сплачений відповідно до платіжного доручення від 14.03.2023 та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч грн), сплачені відповідно до платіжного доручення 14.03.2023.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ';'КЕРНІГ'' вул.Підвальна, буд.23/120, м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 40694273.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2023 року.

Суддя І.І. Соломко