Ухвала

від 10.05.2023 по справі 757/23323/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих в АТ АБ «Радабанк», МФО 306500, ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» (код ЄДРПОУ 34466831): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що клопотання про арешт майна розглядалося без участі власника майна, копія ухвали суду на адресу підприємства не надходила, а про таке рішення стало відомо 28 лютого 2023 року від банківської установи АТ АБ «Радабанк».

Представник вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Стверджує, що підприємство, без передбачених ст. 170 КПК України підстав, за повної відсутності події та ознак складу кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні, яке не стосується ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» та розслідується стосовно іншої юридичної особи, позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність, оскільки кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках юридичної особи, заарештовані, що повністю блокує фінансово-господарську діяльність та спричиняє Товариству суттєві збитки.

Вважає, що постанова слідчого про визнання грошових коштів ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» у безготівковому вигляді речовими доказами формальна, оскільки вона не містить достатнього обґрунтування, яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене майно.

Стверджує, що органом досудового розслідування не доведено причетність Товариства до вчинених кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні.

Просить врахувати, що досудове розслідування не здійснюється відносно службових осіб ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» чи відносно службових осіб його контрагентів, дані про причетність останнього до кримінальних правопорушень до ЄРДР не внесено, жодній посадовій особі про підозру не повідомлено.

Зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, є власністю ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» і є результатом його законної господарської діяльності.

На переконання представника, матеріали справи не містять даних, які б підтверджували причетність Товариства до будь-якої незаконної діяльності, усі господарські операції є дійсними та реальними, жодних доказів, що свідчать про визнання угод недійсними не існує, як і відсутня будь-яка інформація про податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яким визначено суму несплаченого податкового зобов`язання, оскільки підприємство сплачує усі податки і збори.

Також зауважує, що матеріали справи не містять жодного судового рішення про визнання господарської діяльності ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» чи будь-кого з його контрагентів фіктивною чи протизаконною, при цьому відносно контрагента ТОВ «Захід-Брухт» наявне рішення адміністративного суду, яким зобов`язано відповідний податковий орган виключити вказане товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Зазначає, що ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» не порушувало вимог діючого законодавства, усі здійснені господарські операції є реальними, жодного кримінального правопорушення посадові особи підприємства не вчиняли, а арешт рахунків позбавляє можливості здійснювати законну господарську діяльність і заплановані платежі, виконувати підприємством свої зобов`язання по угодах перед контрагентами та займатися основним видом діяльності, що призводить до непоправної шкоди.

На переконання представника, накладений арешт на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний та неіндивідуальний характер, не узгоджується із заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

Вважає, що прокурором не надано доказів, що грошові кошти, розміщені на розрахункових рахунках Товариства, мають хоча б якесь відношення до справи та доказове значення у ній.

Стверджує, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеного товариства потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім цього, зазначає, що рішення слідчого судді про зобов`язання надати інформацію про залишок коштів на банківських рахунках на момент накладення арешту є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки цей спосіб зобов`язання банківських установ надати вказані відомості не відповідає меті вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а є по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження.

Учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності учасників провадження, відомості щодо отримання оскаржуваного рішення представником ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідним поновити представнику ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження.

Згідно з матеріалами судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 листопада 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42020000000002246 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2021 - 2022 років, ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» відобразило документальне придбання понад 4,5 тонн брухту міді на загальну суму понад 370 мільйонів гривень у ТОВ «Контес ЛТД» та ТОВ «СК Втормет», які мають ознаки здійснення фіктивної господарської діяльності.

Крім того, встановлено, що ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» шляхом умовного придбання хімічних компонентів та суміші вуглеводнів у ТОВ «АЕС Компані», яке відобразило їх придбання у ТОВ «Пром-Хім», ТОВ «Вітойл», ТОВ «ЕСК» Еско-Північ», ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», ТОВ «Системойлінженерінг», ТОВ «Українська бурова компанія» з подальшим здійсненням умовної переробки, шляхом надання давальницької сировини ТзДВ «ГАЛ-КАТ», - здійснило подальшу реалізацію мідних катодів на загальну суму понад 700 мільйонів гривень ТОВ «Захід-Брухт», яке в подальшому здійснило умовну реалізацію мідних заготівок до волочіння (катанок) на загальну суму понад 500 мільйонів гривень на адресу ТОВ «ТД «Бердянський кабельний завод», ТОВ «Інтеркабель Київ», ТОВ «Алай», ТОВ «ВП «Укркабель», ТОВ «Європан», ТОВ «ТД «Укркабель-Київ», ТзОВ «Галицька кабельна компанія», ТОВ «Галич-мет».

06 вересня 2022 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», які знаходяться на розрахункових рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих в АТ АБ «РАДАБАНК», шляхом заборони вчинення видаткової частини рахунків, за виключенням податкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42020000000002246,про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», які знаходяться на розрахункових рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих в АТ АБ «РАДАБАНК», слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам, викладених в апеляційній скарзі, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним з метою забезпечення його збереження, врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 05 вересня 2022 року про визнання грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», відкритих в АТ АБ «РАДАБАНК», речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» не має відношення до даного кримінального провадження та щодо відсутності повідомлень про підозру жодній посадові особі вказаного товариства, - не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що арешт майна призводить до порушення господарської діяльності Товариства, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення слідчого судді про зобов`язання надати інформацію про залишок коштів на банківських рахунках на момент накладення арешту є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки цей спосіб зобов`язання банківських установ надати вказані відомості не відповідає меті вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а є по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження, є слушними. Разом з тим, зважаючи на те, що рішення слідчого судді в цій частині відповідно до вимог ст. 309 КПК України не підлягає оскарженню, в даному конкретному випадку це не є підставою для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на вищевказаних банківських рахунках ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК», строк апеляційного оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих в АТ АБ «Радабанк», МФО 306500, ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК» (код ЄДРПОУ 34466831): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «НТ і ФП Компанія ВГІК»,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/23323/22-к Справа №11-сс/824/1931/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1