Рішення

від 17.04.2023 по справі 757/47976/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47976/20-ц

Категорія 81

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.

при секретарі - Бурячок А.І.

справа № 757/41356/18-Ц

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: громадська організація «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4», ОСОБА_2 ,

предмет і підстави позову - про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену на сторінці в інтернет мережі «Facebook» під логіном «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22:00 годині, а саме допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5».

- зобов`язати громадську організацію «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» та ОСОБА_2 протягом доби з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати на своїй інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook» вищезазначену інформацію про позивача шляхом опублікування спростування у письмовому публічному дописі наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_6», приносимо публічне вибачення за те, що дана інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що у травні 2020 року позивачу стало відомо, що відповідач поширив на своїй сторінці у соціальній мережі facebook під логіном «ІНФОРМАЦІЯ_4» щодо нього недостовірної інформації а саме, допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Співвідповідачем, засновником ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» а також особою, яка веде сторінку в інтернет мережі Facebook під вищезазначеним логіном є - ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що поширена інформація є неправдивою, принижує його честь і гідність, дискредитує його в очах суспільства та порочить його ділову репутацію, позивач просив суд задовольнити пред`явлені вимоги.

Ухвалою суду від 03.11.2020 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням дати підготовчого засідання.

01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, з наступним викладом обставин.

Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену на сторінці в інтернет мережі «Facebook» під логіном « ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:00 годині, а саме допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_8». Зобов?язати громадську організацію «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» та ОСОБА_2 протягом доби з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати на своїй інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook» вищезазначену інформацію про позивача шляхом опублікування спростування у письмовому публічному дописі наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_9», приносимо публічне вибачення за те, що дана інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 .

Під час проведення підготовчого судового засідання судом з`ясовано всі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Ухвалою суду від 31.08.2022 у справі за вказаним позовом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та про те, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідачів, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судовим розглядом встановлено, що 21.05.2020 о 22:00 годині, в соціальній мережі «facebook» розміщено допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5»,

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Зі скріншотів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідач ГО ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4», розмістила на сторінці інформацію, зміст якої зазначений вище, окрім цього, відповідач до даної публікації долучив фото позивача та його майна.

Судом встановлено, що позивач перебуває по сьогоднішній час на службі в органах внутрішніх справ, є діючим співробітником національної поліції - старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області. Згідно своїх посадових обов`язків він займається боротьбою зі злочинністю в сфері економіки. Дисциплінарних стягнень не має.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Оцінюючи зміст висловів відповідача та поширену ним інформацію, суд робить висновок, що викладена інформація носить стверджувальний характер, не є оціночним судженням, оскільки містить конкретну інформацію відносно позивача, наприклад, відповідач в своїй публікації стверджує, що «ІНФОРМАЦІЯ_5», що на думку суду, відносно позивача не є оціночним судженням, а є фактичними твердженнями про ті чи інші події, які суд визнає недостовірними та негативними щодо позивача, оскільки через такі твердження складається явно негативна думка про нього, як про людину та працівника Національної поліції.

Позивачем в достатній мірі доведено, що такі твердження є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, а доказів зворотного з боку відповідача суду надано не було.

Суду також доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності чи перекручені.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що зазначена вище інформація, поширена відповідачем - ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі Facebook, є недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача до співвідповідача ОСОБА_2 , судом не вбачається підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи судом встановлено, що поширення зазначеної вище інформації відбувалось відповідачем - ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі Facebook.

Зі слів позивача, засновником ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі Facebook є ОСОБА_8 та саме він проводив фотозйомку позивача для свого вищезазначеного опису від 20.05.2020.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 причетний до поширення вищезазначеної інформації і є власником вищевказаної сторінки ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі Facebook, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є особою, яка веде зазначену сторінку в мережі facebook. Встановити автора поширення цієї інформації, як і власника веб-сайту на якому була розміщена стаття неможливо. Відсутні докази того, що вказана інформація була поширена самим відповідачем та беззаперечних доказів матеріали справи не містять

В матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували причетність співвідповідача ОСОБА_2 до поширення вищезазначеної інформації, а тому у суду відсутні підстави для належного встановлення причетності співвідповідача до поширення такої інформації.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи, що судом констатовано , що один з відповідачів є неналежним , то позов підлягає задоволенню тільки в частині до відповідача - ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4».

На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009, ст.ст. 3, 28, 32, 68 Конституції України, ст.ст. 201, 277 ЦК України, ст.ст. 30, 47 Закону України «Про інформацію», та ст.ст. 5, 12, 13, 78, 81, 89, 100, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до громадської організації «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації, зобов`язання принести публічні вибачення - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену на сторінці в інтернет мережі «Facebook» під логіном «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22:00 годині, а саме допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_8».

Зобов?язати громадську організацію «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4» протягом доби з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати на своїй інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook» вищезазначену інформацію про позивача шляхом опублікування спростування у письмовому публічному дописі наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_10», приносимо публічне вибачення за те, що дана інформація недостовірна, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 .

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідачі: громадська організація «ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЯ_4», 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 4/1, оф. 19-Б, код ЄДРПОУ 42417045

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Р.В. Новак