Рішення

від 24.05.2023 по справі 759/11244/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11244/22

пр. № 2/759/848/23

24 травня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., представників позивача - Омельяненка А.М., Потьомкіна С.О. , представника третьої особи - Лиюрова Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельного кооперативу "Філія ГК-3" до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2022 року Позивач - Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив "Філія ГК-3" звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що філіал (Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельного кооперативу "Філія ГК-3") організовано на підставі рішення Київської міської державної адміністрації м. Київ №787 від 11.06.1997 року «Про оформлення гаражному кооперативу ГК-3 права користування земельними ділянками для обслуговування та експлуатації гаражів по вул. Кулібіна та Горбачова, 3 у Радянському районі », державного акту на право постійного користування землею І-КВ №0005436 від 17.02.1998 року, дозволу на виконання будівельних робіт №348 від 29.10.1997 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та рішення загальних зборів гаражного кооперативу ГК-3 «Про створення філіалу гаражного кооперативу ГК-3 по вул. Горбачова, 3 » від 24.04.1998 року.

Наприкінці лютого 2020 року Кооперативу з відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що 30.05.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у м. Києві Бурмакою І.П. було зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на гараж № НОМЕР_1 , номер запису про право власності №20735787, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1265479580000. Підставою для виникнення права власності у інформаційній довідці зазначено: довідку, серії та номер 28-ГК від 20.05.2017 року, видану ГБК «Філія ГК-3».

При цьому, позивачем зазначено, що Третя особа ніколи не приймалась у члени Кооперативу, заяву про вступ у члени Кооперативу не подавала, та пайові внески не сплачувала, у власність гараж № НОМЕР_1 не набувала, у зв`язку з чим, на адресу Третьої особи Кооперативом було направлено вимогу про повернення гаражу № НОМЕР_1 у власність обслуговуючого кооперативу.

Оскільки вимога не була виконана, 10.03.2020 року Кооператив звернувся до Святошинського УП ГУНП в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте з пояснень позивача, жодних слідчих дій у рамках кримінального провадження здійснено не було.

31 жовтня 2020 року позивачу стало відомо, що 13.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 у ГБК «Філія ГК-3», номер запису про право власності №38647272, реєстраційний номер нерухомого майна №1265479580000, копія інформаційної довідки від 31.10.2020 року №230529935.

При цьому, позивачем зазначено, що Відповідач ніколи не подавав заяв про вступ до членів кооперативу, не вносив членські внески, пайові та вступні внески.

Протягом всього періоду з моменту створення кооперативу і до моменту звернення до суду, гаражний бокс № НОМЕР_1 Позивачем не надавався у користування чи власність ані Третій особі, ані жодному члену кооперативу чи іншим особам, не закріплювався за будь-яким з членів кооперативу, не підлягав викупу (продажу), жодним іншим чином не відчужувався.

З огляду на зазначене, Позивач вважає що його право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 є порушеним, а тому підлягає судовому захисту в порядку визначеному ст. 392 ЦК України та витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 387 ЦК України.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання (том 1, а.с. 170).

14 листопада 2022 року представником третьої особи - адвокатом Лиюровим Б.О. подано до суду письмові пояснення на позовну заяву (том 1, а.с. 196-200).

Зокрема у зазначених поясненнях представником третьої особи зазначено, що позивач не був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , відтак вимоги щодо визнання права власності на гаражний бокс та витребування його з чужого незаконного володіння є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (том 2, а.с. 37).

У судовому засіданні 24.05.2023 року представники позивача підтримали позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 24.05.2023 року представник третьої особи заперечував проти позову позивача вказуючи на його необґрунтованості та безпідставності.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 30.05.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у м. Києві Бурмакою І.П. було зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1265479580000. Підставою для виникнення права власності у інформаційній довідці зазначено: довідку, серії та номер 28-ГК від 20.05.2017 року, видану ГБК «Філія ГК-3» (том 1, а.с. 89-90).

10.03.2020 року Кооператив звернувся до Святошинського УП ГУНП в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Проте, слідчими діями у рамках кримінального провадження №12020100080001417 не встановлено жодних протиправних дій.

13.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лиюровою Лілією Олександрівною було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 у ГБК «Філія ГК-3», номер запису про право власності №38647272, реєстраційний номер нерухомого майна №1265479580000 (том 1, а.с. 97-98).

Позивач вважає що його право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 є порушеним, а тому підлягає судовому захисту в порядку визначеному ст. 392 ЦК України та витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 387 ЦК України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17 (провадження № 61-44458сво18), погодився з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про безпідставність вимог про витребування майна шляхом віндикації, оскільки вона застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (частина третя пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19 (провадження № 61-16519св21).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за позивачем права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачем не обґрунтовано, та не доведено належними та допустимими доказами порушення його права власності на спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 , а матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо правомірності набуття спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 у власність відповідача.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правову природу спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельного кооперативу "Філія ГК-3" до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ключник А.С.