Постанова

від 24.05.2023 по справі 591/1297/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 р.Справа № 591/1297/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Клименко А. Я., м. Суми, по справі № 591/1297/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягненя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора-заступника начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель №3 Гриценка Анатолія Івановича Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.02.2022 №776-ДК/0016По/08/01/-22 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП - самовільне зайняття земельної ділянки, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ТОВ «Макрос» не займало самовільно земельну ділянку, а Сумська міська рада, передала в оренду земельну ділянку під влаштування зони відпочинку та під благоустрій, на якій було збудовано нежитлові приміщення та спорудження, на які рішенням господарського суду Сумської області від 31.07.2008 року у справі №17/495-08 визнано право приватної власності. В подальшому ТОВ «Макрос» звертався до Сумської міської ради неодноразово з проханням надати в оренду земельну ділянку на якій розміщене належне ТОВ «Макрос» нерухоме майно, проте вони залишені Сумською міською радою без розгляду та не вирішено питання щодо передачі в оренду земельної ділянки під розміщеним нерухомим майном. ТОВ «Макрос» сплачує земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку на якій розміщено належне йому нерухоме майно.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора-заступника начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель №3 Гриценка Анатолія Івановича Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14 лютого 2022 року № 776-ДК/0016По/08/01/-22 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп..

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022, по справі № 591/1297/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що державним інспектором-заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель №3 Гриценко Анатолієм Івановичем Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 14.12.2021 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 776-ДК/696/АП/09/01/-21, в якому зазначено, що земельна ділянка, що розташована в районі Блакитних озер біля дачного кооперативу «Залізничник» рекреаційного призначення комунальної власності Сумської міської ради площею 0,0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427 у м. Суми Сумської області на момент здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності використовується ТОВ «Макрос» під розміщення тимчасових споруд. Документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою площею 0,0532 га у ТОВ «Макрос» відсутні, що є порушенням вимог статей 125, 126 ЗК України за що передбачена відповідальність згідно пункту «б» частини першої статті 211 ЗК України та статті 53-1 КУпАП.

14.02.2022 року державним інспектором-заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель №3 Гриценко Анатолієм Івановичем Головного управління Держгеокадастру у Сумській області винесено постанову №776-ДК/0016По/08/01 -/22 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для висновку про неправомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 Верховний Суд у схожих правовідносинах сформував наступний правовий висновок: «…, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки».

Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з п. 1 статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV (далі Закон №963-IV).

Статтею 1 Закону №963-IV визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як: - з об`єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; - відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України.

Встановлення самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі №818/1000/17 та підтриманий у постанові 11 березня 2021 року у справі № 480/680/19.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності стосовно земельної ділянки площею 0,0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427, встановлено, що земельна ділянка, яка розташована в районі "Блакитних озер" біля дачного кооперативу "Залізничник" рекреаційного призначення комунальної власності на момент здійснення контрольного нагляду (контролю) використовується ТОВ "Макрос" під розміщення тимчасових споруд.

Документи, що посвідчують право власності чи користування цією земельною ділянкою у ТОВ " Макрос" відсутні.

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 06.08.2003 року (а.с.34-35) ТОВ "Маркос" на підставі рішення Сумської міської ради від 25.06.2003 № 517-МР "Про вилучення, надання, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, підприємцям" отримало в оренду земельну ділянку, яка розташована в районі "Голубих озер", площею 0,07 га терміном дії до 25.06.2008 року з метою несільськогосподарського використання, під облаштування зони відпочинку.

В подальшому земельна ділянка площею 531,95 кв.м. надано в користування ТОВ "Маркос" на підставі договору № 088/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 04.07.2012 року з Сумською міською радою, строком на п`ять років.

Отже строк дії вищевказаного договору закінчився 04.07.2017 року.

Копіями листів ТОВ "Маркос" від 28.03.2017 та від 03.05.2017, копіями заяв ТОВ "Маркос" (а.с. 37, 39, 40) підтверджується звернення підприємства позивача до Сумської міської ради щодо надання права користування спірною земельною ділянкою.

Копією податкової декларації з плати за землю за 2021 рік (а.с. 48, 49) підтверджується самостійне визначення ТОВ "Маркос" земельного зобов`язання зі сплати земельного податку.

Рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 17/495-08 від 31.07.2008 року за ТОВ "Маркос" було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення та спорудження, розташовані в районі Голубих озер "Екстрім пляж" в місті Суми, що визначені в технічному паспорті, складеному 20.03.2008 КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".

Відповідно до ч. 2 ст.332 Цивільного Кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Між тим, доказів реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав позивачем не надано.

Крім того, у відповідності до матеріалів справи, колегія суддів встановила, що рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/70/18, яке набуло законної сили 19.06.2018, судом зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрос» звільнити від тимчасових споруд земельну ділянку площею 531,95 кв.м. вартістю 188246,47 грн., що знаходиться в м. Суми прибережна зона в районі Блакитних озер біля дачного кооперативу «Залізничник», переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 04.07.2012 № 088/12.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрос» (вул. Заливна, буд. 1, кв. 11, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 31787314) повернути територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23823253) земельну ділянку площею 531,95 кв.м. вартістю 188246,47 грн., що знаходиться в м. Суми прибережна зона в районі Блакитних озер біля дачного кооперативу «Залізничник», переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 04.07.2012 № 088/1.

Господарським судом встановлено, що починаючи з 06.08.2008 року - дня спливу строку договору оренди земельної ділянки та по час прийняття рішення, відповідач користувався земельною ділянкою без наявності у нього правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Дана обставина свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, яка розташована в м. Суми, в районі Блакитних озер.

Судовим розглядом встановлено, що станом на день складання постанови про накладення адміністративного стягнення (14.02.2022 р.) право власності чи користування на земельні ділянки у ТОВ «Макрос» не зареєстровано, що свідчить про факт використання земельної ділянки під розміщення споруд без зареєстрованого права, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) ТОВ «Макрос» не приймалось, що у відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18, від 10 листопада 2020 року у справі №818/1000/17, від 13 квітня 2022 року у справі № 183/2218/19.

Доказів оформлення права користування (оренди) спірної земельної ділянки в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, позивачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальшого її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у позивача не виникає права на її використання.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 30.11.2021року в справі № 540/1848/19.

Доводи представника позивача, що ТОВ "Макрос" було виконано рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2021 у справі №920/70/18 та прибрано тимчасові споруди на момент винесення відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення, на земельній ділянці в районі Голубих озер «Екстрім пляж» в місті Суми знаходиться нерухоме майно - нежитлові приміщення, що належать позивачу на праві власності на підставі рішення суду, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.06.2021 у справі №920/70/18 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрос» не тільки звільнити від тимчасових споруд земельну ділянку площею 531,95 кв.м. вартістю 188246,47 грн., а й повернути територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради земельну ділянку площею 531,95 кв.м. вартістю 188246,47 грн., що знаходиться в м. Суми прибережна зона в районі Блакитних озер, з огляду на самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім того, у відповідності до висновків наведених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №761/32834/15-а використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняттям вказаної земельної ділянки. При цьому обставини в зазначеній справі є подібними, оскільки юридичною особою, керівником якої є позивач було набуто право власності на майно, а саме на нежитлову будівлю на підставі рішення суду та за таких обставин у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку Верховний Суд дійшов висновку про самовільне зайняття земельної ділянки.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що документів, які підтверджували б правомірність користування спірною земельною ділянкою позивачем не надано, в матеріалах справи такі відсутні, тоді як надані позивачем документи не можуть вказувати на правомірність набуття позивачем прав на земельну ділянку, оскільки рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/70/18 зобов`язано позивача звільнити вказану земельну ділянку від тимчасових споруд та повернути земельну ділянку, а тому відповідачем доведено, що позивачем порушено вимоги ст.125, 126 ЗК України, за яке передбачена відповідальність згідно ст. 53-1 КУпАП.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 19.06.2019 року в справі № 910/4055/18, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обставини у вказаній справі є різними, також у вказаній справі є рішення Господарського суду Сумської області, яке набуло силу 19.06.2018, яким зобов`язано звільнити вказану земельну ділянку від тимчасових споруд та повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради. Крім того, суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18, від 10 листопада 2020 року у справі №818/1000/17, від 13 квітня 2022 року у справі № 183/2218/19 прийнятими в адміністративних справах, які прийняті пізніше.

З урахуванням встановленого та викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для висновку про неправомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Щодо доводів представника позивача про повернення апеляційної скарги без розгляду у зв`язку з пропуском строку оскарження, через те що повний текст рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 було оприлюденно на сайті Єдиного Державного реєстру судових рішень 24.06.2022, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Із апеляційною скаргою відповідач звернувся 11.07.2022 через засоби поштового зв`язку, апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 було зазначено, що копію оскаржуваного рішення не отримував, про прийття рішення дізнався з Єдиного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно до матеріалів справи копію оскаржуваного рішення отримано відповідачем 15.07.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно приписів ч.6 ст. 251 КАС України, датою вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, строк починає спливати з моменту вручення рішення, а не з дати оприлюдення рішення на сайті Єдиного Державного реєстру судових рішень.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 прийнято з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко