Постанова

від 17.05.2023 по справі 175/2097/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3519/23 Справа № 175/2097/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський Апеляційнийсуд ускладі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Зайцевої С.А., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучинської Вікторії Вікторівни на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_4 про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, визнання (поновлення)права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_4 про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, визнання (поновлення)права власності на нерухоме майно, в якому просила суд винести рішення, яким визнати недійсним (протиправним) та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45968069 від 15 березня 2019 року, прийняте державним реєстратором Профатіловою Мариною Сергіївною, КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації», Дніпропетровська область, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786527912214) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс та припинення права власності ОСОБА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння громадянина ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786527912214); поновити (визнати) право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786527912214) та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 12січня 2023року взадоволені позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи: ОСОБА_3 ,Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Централ Фінанс», ОСОБА_4 провизнання недійсним(протиправним)та скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,витребування ізчужого незаконноговолодіння нерухомогомайна,визнання (поновлення)прававласності нанерухоме майно,відмовлено повністю.

Судові витрати залишено за позивачкою.

Скасовано заборону на вчинення будь-яким особам та суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно , будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження, зміни власника, передачі в заставу, іпотеку майнових прав, передачу в оренду чи укладення, зміну або розірвання договорів з постачальниками комунальних послуг накладену ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2020 року щодо домоволодіння загальною площею 263,6 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду прийняте із порушенням норм матеріального права, недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не відповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним тим, що позивач (який є майновим поручителем) ОСОБА_1 та основний боржник ОСОБА_4 не отримували вимогу про усунення порушень від кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс».

Крім того, як було встановлено судом під час огляду вказаних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, поштового переказу, та не заперечується (підтверджується) представником відповідача та третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» - на рекомендованих повідомленнях стоїть підпис працівника пошти. Але не вказано прізвище одержувача, лише зазначено «особисто». Тобто, в такому випадку суд першої інстанції повинен був поставити під сумнів презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків, однак цього не зробив, та не врахував цієї обставини при винесенні оскаржуваного рішення. За таких обставин, неможливо встановити хто саме отримав поштові відправлення, а отже такі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть бути переконливим доказом того, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали дані поштові відправлення, тобто неможливо із впевненістю сказати, що вимоги про усунення порушень отримали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (боржник та поручитель).

21.03.2023 року до Дніпровського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що 09.01.2019 року на адресу Позичальника та Іпотекодавця були направлені Вимоги про усунення порушення кредитного договору за вих. 115 та 116, в який викладено зміст порушення, розмір заборгованості, вимога про усунення порушень та попередження про звернення стягнення у разі невиконання цієї вимоги (копії вимоги, докази направлення надається та оригінали поштових повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи). 16 січня 2019 року зазначені вимоги були вручені Позичальнику та іпотекодавцю.

Оскільки після закінчення 30 денного строку вимоги не були виконані, 15 березня 2019 року Іпотекодержатель звернувся до Державного реєстратора.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду , всупереч доводів апеляційної скарги є законним та обґрунтованим і правові підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір 014/133356/3178/74, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав від банківської установи кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 320 000,00 дол. США для використання на споживчі цілі(т.1 а.с.13-19).

Для забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» договір іпотеки №7568/3178/305653 від 20 липня 2007 року, згідно умов якого предметом іпотеки виступає будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 (т.1 а.с.20-23).

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5 Договору іпотеки №7568/3178/305653 від 20 липня 2007 року сторонами погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так п. 5.1 Договору іпотеки №7568/3178/305653 від 20 липня 2007 року визначає, що у разі порушення основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначаються стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.5.4 зазначеного договору сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.5.1 договору іпотеки визначено, що «У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення ним порушених зобов`язань за цим або кредитним договором встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

В такому випадку цей договір згідно ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.»(Т.1 а.с.22).

29 листопада 2017 року право вимоги за кредитним договором 014/133356/3178/74 укладеним 20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 та право вимоги за договором іпотеки №7568/3178/305653 від 20 липня 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», зазначені обставини сторонами не оспорюються.

У відповідності до вимог про усунення порушень кредитного договору за вихідними номерами 115 та 116 від 01 грудня 2017 року, які були направлені відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ТОВ «ФК «Централ Фінанс» повідомило останніх, що позичальник всупереч умов Кредитного договору не здійснює повернення кредиту та не сплачує проценти за користування ним, внаслідок чого за ОСОБА_4 обліковується просрочена заборгованість в загальноу розмірі 19 359 700 грн. 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом складає 4 596 760 грн. 12 коп.; заборгованість за процентами складає 2 180 112 грн. 59 коп. та заборгованість за пенею складає 12 582 827 грн. 92 коп.

В зазначених вимогах про усунення порушень кредитного договору встановлено 30 денний строк з дня отримання вимоги усунути порушення кредитного договору, шляхом перерахування на рахунок Фінансової компанії №26504016431501 відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» просрочену заборгованість. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомлено, що у випадку непогашення цієї заборгованості за Кредитним договором у вищезазначений термін, Фінансова компанія буде змушена в рахунок погашення вказаного боргу звернути стягнення на майно, що складає предмет договору іпотеки, а саме : будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.63-72).

Зазначені вимоги про усунення порушень кредитного договору були направленні 09 січня 2019 року представником ТОВ «ФК «Централ Фінанс» листами з рекомендованими повідомленнями про вручення відправленя та описами вкладень відправлень.

У відповідності до оригіналів рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали зазначені вимоги 16 січня 2019 року(Т.1 а.с.158, 159).

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції дійшоввисновку проте,що сторонамипо справів іпотечномудоговорі булопогоджено підставита порядокпозасудового зверненнястягнення напредмети іпотеки,Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Централ Фінанс»виконало зазначенівимоги вповному обсязі,що підтверджуєтьсявідповідними доказамипо справі,що унеможливлюєзадоволення позовнихвимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено поняття «іпотека».

Так, іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Також, Закон України «Про іпотеку» чітко визначає наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи.

Відповідно дост.23Закону України«Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателясторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Саме такий правовий висновок роз`яснено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

Як вбачається із оригіналів поштових повідомлень вимога про усунення порушень кредитора була направленна 09 січня 2019 року представником ТОВ «ФК «Централ Фінанс» листами з рекомендованими повідомленнями про вручення відправленя та описами вкладень відправлень за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначена інша адреса проживання, а саме АДРЕСА_2 .

Вході судового засідання представник апелянта на запитання суду повідомив, що її довіритель проживає як за однією адресою, так і за іншою. Крім того, ОСОБА_6 було відомо, що рішенням суду першої інстанції з неї було стягнено заборгованість за кредитним договором.

Тому, доводи представника апелянта, стосовно того, що ОСОБА_1 не отримувала вимогу про усунення порушень від кредитора не приймаються до уваги, оскільки, колегія суддів вважає їх безпідставними у відповідності до встановлених обставин, а саме тим, що матеріали справи містять докази направлення сторонам вимоги про усунення порушень кредитора.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Колегія суддів, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката КучинськоїВікторії Вікторівни - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: С.А. Зайцева

Л.П. Никифоряк